Коментарии пользователя CBRCleopatra

На піднос поклали все, що нагадує східні десерти і прикрасили хімічним замінником квіточок невідомої породи ( які у відчуттях медоносні). Алкоголю нема, є кокон, ніби сплетений із солодкої вати, трохи підгорілої на краях. Ні з чим не порівнюю, просто зігріваюсь доступними краплями східно-гурманського напряму. На одязі звучить тендітно, ніби парфумерна димка. Сподобався.

Осанна осені, а не аромат. Коли стає трохи прохолодніше, розкривається надламаним стеблом хризантеми, гіркувато- свіжим подихом осені. Як можна зробити це диво? Не знаю, про яку оранжерею йдеться, я бачу доріжку розквітлих хризантем на дачі, присипаних дощем.

Було цікаво прочитати про Кримінальну туберозу. Я радісно схопила тестер у Sephora, була десь у турі, здається, у Ніцці. Назва мені припала до душі, але я навіть не здогадувалась, що ця квіточка вміє вбивати. Ото мені було зле... Це ледь не єдиний випадок у моєму парфумерному житті, коли хотілося скинути шкіру, немов змії, бо нічим той запах не змивався ( до речі, а як все ж таки можна позбавитися парфуму, який не прийшовся до носа?). Я після цього почала уважніше читати про аромати, від яких " ахаєш" або "фукаєш", і назбирала собі список з 5-7 інгредієнтів, від яких не фанатію. Але, як показав подальший досвід, приборкана тубероза ( під грубою шкірою чи забита удом) може зіщулитися і не проявити свою міць, але додати якийсь цікавий акцент. Зразу не згадаю, але мені навіть сподобалася історія про забуту в шкіряній сумці зірвану квітку туберози...

Ну що сказати? Дуже вдалий аналог, особливо на початку. До речі, оригінал купувала в спеціалізованому бутіку, і обидва рази враження були різні, в перший раз мені мало поклали тропічного фрукту, лише уд з присмаком шкіри, а потім - маракуї було багатенько, тому уд зачаївся в куточку. Так от, єдина відмінність економічно поміркованих варіантів відомих брендів в їх нетривалісті і слабкій проєкції. Після гучного старту через 1-2 години аромат не чують навіть дуже чутливі до запахів люди. І тут я в розгубленості - бо на якомусь етапі зрозуміла, що 6-7 годин гучності і маракуйності теж занадто.

Дякую за допис, дуже цікаво. Осінь дощова абсолютно міняє звучання деяких парфумів - мені подобається, що вони починають звучати інакше. Цікава думка парфумера Boclet про те, що аромат повинен бути ніби зігріваючий светр, хоча я відчуваю його більше ніж шарф. Цікаво, що наявність спецій в ароматі додає інтенсивності сприйняттю - я навіть починаю відчувати кольори. Тому осінні аромати просяться в рудій та червоно - коричневій гамі, на кшталт Habanita. Помітила, що багатьом вона припала до душі, думала про причину. Мені здається вона подобається тому, що дуже багатолика, нюансна, навіть несподівана, в залежності від погоди і настрою. А як Вам здається?

Неймовірний. І парфум, і парфумована вода викликають цілу гаму емоцій, ця Азія немов гарна музика, яка огортає тебе хвилею почуттів, різнобарвних видінь і немов теплими обіймами огортає тебе цілий день ( і тихо шепоче вночі). Це справжня дорогоцінність у світі високої парфумерії. Шукаю туалетну воду, бо колись пропустила вже насолоду від іншого парфуму, подумала, що туалетка не "дотягне" до більш насичених версій. Була неправа.

Кілька думок про парфуми "поза часом". Назви не даю, бо багато з цих парфумів вже не випускаються і нема сенсу їх комусь рекомендувати. Чому я люблю саме вінтажні аромати? Точніше, аромати 70-80 років. Тому що я вважаю цей період особливо продуктивним з точки зору випуску нових ароматів. А потужна конкуренція сприяє якості. Тому ті аромати, що продовжували випускати - отримали свої нагороди саме тому, що мали щось особливе і неповторне. Часто пишуть, що вінтажі старомодні. Не знаю чому, адже мода повертається кожні 20-30 років і нове - це добре забуте старе. Вінтажі - це чорно-білі фільми, це джаз найвищої якості, це красиві флакони і аромати, що несуть емоції. Це насолода, тиха радість і медитація краси.

З мого досвіду, чиїсь враження не допоможуть визначити компоненти, які включають в урівняння хімію шкіри. Кастореум, сіра амбра, уд, жасмин та тубероза... У композиціях вони ще й підсилюють одне одного. Але методом пізнання згодом зрозумієте, що "свербить", або дає "гіркоту". У мене це ангелика, тобто дягель, полин, і тубероза з лілією. Тому обходжу їх десятою дорогою, ігноруючи всі коментарі про звабливість, сексуальність і глибину. Тому тільки метод проб і помилок дозволить намалювати більш-менш прийнятний перелік нот чи компонентів.

Є така чудова організація - АА називається, тобто анонімні алкоголіки. Ну ті, що вчаться жити радісно і без залежності. Там, у групі, ти можеш чесно розказати, як зависаєш на сайті мрії о 3 чи 4 годині ранку, чи готовий купувати омріяне навіть тоді, коли є всі підстави цього категорично не робити. Людина слабка, і шукає можливості знайти собі "куток спокою і насолоди", особливо у моменти виснаження і втоми. Як би ж ці хвилі забуття могли вирішити наші проблеми...Але, як людина з скелетами, пардон, флаконами у шафі, я розумію, і співчуваю, і радію хоча б тому, що теж належу до цього дивного племені, і ледь стрималася, щоб не коментувати щось на парфумерному сайті о 3 годині ранку...

Схоже чи нагадує - це перший крок до розуміння своїх уподобань. Колись зупинила жінку на вулиці, запитала в маршрутці - висновок: альдегідні парфуми - мої. Потім пішла серія шкіряних, не дуже жіночних - зібрала схожі, почала перебирати, замша з фіалками, чи шкіра з малиною. Настав час гурманіки - пройшла шлях від аромату печива до цілої кондитерської. Потім пішли нео- хімічні експерименти, виявилося, не моє. Але шлях пізнання дуже захопливий - різні нюанси, додані ноти, експерименти відомих "носів" - все це робить розпухлу колекцію не просто накопиченням, а майже науковим пошуком. Принаймні, я так себе заспокоюю. В дописі є відповідь на питання про схожість ароматів і про мрію. Мрія - це те, що перевершить все те, що ти маєш.

Десь на міжнародному парфумерному сайті очманіла публіка читає коментар, що Black Comme des Garçons пахне згарищем після прильоту ворожого дрона. Ось так і починається прозріння сліпих і глухих.

"Перечна або приперчена Троянда" - моя любов. Взагалі, дуже позитивно реагую на рожевий перець у парфумах. Дякую за підбірку, знайшла там багато своїх осінніх компаньйонів. До речі, недавно порівнювала різні Хабаніти, чорні, червоні, білі. Які вони різні за настроєм, неймовірно. Та ДНК у них однакова, жіночна і грайлива.

Спочатку подумала, що коментар буде зайвим. Але є одна слушна думка. Не секрет, що без модельного бізнесу і фешн імперій ми б ніколи не побачили великої частки улюблених парфумів ( хоча вони завжди були супутніми, милими "цукерками"). У мене є своя думка про цей світ "високої і не дуже високої" моди, цей ярмарок марнославства і марнотратства. За лаштунками якого кояться погані справи, експлуатація і сексуальні послуги моделей, потакання багатіями, які збожеволіли від золота і вседозволеності. Огиду викликав фільм про Голстона ( парфуми якого я люблю, але мені вистачає здорового глузду відокремити марку від дизайнера ). Ми багато чого не знаємо, і в мене нема ілюзій стосовно пана Армані, бо щоб вижити в цьому світі конкуренції і потакання сильним світу цього, треба стати напів- людиною і напів-функцією. Але в пресі знайшла два факти, які свідчать про Армані людину - під час ковіду він першим припинив масові заходи, щоб унебезпечити моделей і в лютому 2022 року одним з перших чітко подав сигнал, що він стоїть на боці України і засуджує агресію Росії ( хоча саме росіянці у купі з арабами приносили йому золоті яйця). І показ мод у ті перші тижні війни він провів без музики, і фактично перекреслив художній задум, і пояснив, що музиці не час і не місце, коли вмирають люди.

У мене абсолютно нема ніякого пієтету до так званих "екранних облич". Впевнена, що в більшості випадків їм доплачують за розкрутку певних брендів (які представляють одяг, аксесуари, парфуми). Моє питання таке - я одягаю парфум тому, що довіряю смаку знаменитості, або тому, що одягнувшись як вона, я стану трохи привабливішою для інших ( і хай критикують не мене, а її)? До іміджу Діани в мене теж є претензії, але це вже давно несуттєво. І ще один штрих з історії - королівській двір, а саме чоловік Єлизавети принципово підтримував суто національного виробника, а саме, будинок Penhaligon ( чиї аромати теж мають виразний британський колорит). Було б нерозумно британському монарху просувати щось, що було б прямим конкурентом британським брендам. І, насамкінець, більшість перерахованих парфумів - квіткового напряму, який не є моїм улюбленим.

Складне завдання, хоча парфюмери здавна віддавали шану танцям - румбі або кадрілі. Танок - це пристрасть, зваба і сексуальність. Не знаю більш сучасних, але з старих, вінтажних і зникаючих Aramis Havana pour elle нагадував багатьом запаморочливий візерунок танго, а анімалістичний аромат La Nuit Paco Rabanne натякав на його продовження.