Коментарии пользователя CBRCleopatra

Я ніколи не думала про те, які думки викликає у когось мій аромат. Та мене й саму важко здивувати якимось дивним образом ( чи то одяг, чи парфум). Чорна магія для мене геть біла, і аромат на мені - легкий дотик до минулої епохи. Більшість ароматів ношу для себе, і дуже рідко вони викликають у мене щось негативне ( бо з роками навчилася бути прискіпливою у відборі). Єдиний показник любові до парфуму - різні версії і концентрації і частотність звертання до них.

Вітаю. Завдяки Вашим дослідженням станів встановила емпіричним шляхом, що лікування методом гештальт- психотерапії марне. Нема ніяких образ, претензій до матері і батька, травмуючих подій. В анамнезі нема інших парфзалежних ( ну трохи алкоголіків, та у кого їх нема?). Єдина претензія - відсутність істотних статків, але саме завдяки цьому зараз не живу під мостом ( бо є загроза продатися чорту лисому за вінтажний Опіум 1977 року). Тобто, заперечення факту манʼячества не доводить відсутність цього факту. А це діагноз. Тому питання в тому, до кого звертатися у скруті - психіатра, психотерапевта, лора, окуліста чи кардіолога ( для уточнення інформації після підрахунків фінансових втрат і полегшення стану). Виходить, що по факту, у нас дуууууже дороге гобі ( пардон, захоплення). А ще, якщо це - уникання реальності, то це погано, а якщо це - створення нової прекрасної реальності , то добре? Маю сумніви. А можна я буду існувати десь посередині?

Монолог записано о 2-й ночі, після трьох відмінених замовлень на сайті.

Заздрю, схожий шлях долала сама, в односторонньому порядку читаючи блоги і книги. Але можливість ділитися хвилинами відкриття - то зовсім інша справа. Захоплення чимось - це чиста радість, яка примножується, якщо розділена.

Як красиво описані парфуми, які і мене емоційно зачепили. Це не про піраміду, а про емоцію. Будь-яку. А також про відкриття у собі якоїсь нової сторони - чи повернення до якоїсь глибинної суті. Я дуже вдячна, що у мене були ці миті відкриття - евріки! завдяки талановитим парфумерам, здатним створювати парфуми як картини, як музику, як вірші...

Взагалі, лимон чи апельсин у мене викликає бажання їсти, а не нюхати - і чомусь ця гіркота більше асоціюється чоловічим ранковим одеколоном. Хоча психологи радять цей аромат як "зарядку" бадьорості, у моєму персональному рейтингу лимон є тільки вкупі з перцем - взагалі все люблю присипане перцем. З останнього можу рекомендувати Jo Malone Lime Basil&Mandarine.

Цікаво зрозуміти, як жпт просочується в реальне життя і стає вірним помічником у виборі парфумів ( і не тільки). За дужками залишаю своє ставлення до інтимного спілкування ( діалогу) з машинним інтелектом, але у цьому конкретному випадку чомусь втішена кінцевим результатом машинної рекомендації. І окремий коментар про нестандартний ніс. Як не дивно, це - норма, і навіть без сторонньої допомоги, старі вінтажі нагадують про золотий стандарт парфумерії. Хай там як, радію, що у пошуках задіяні критичне мислення і прискіпливість.

Поправлюсь - слабкість замінимо на жіночність ( жінку не феміністичну, а сильну). Коли про це думаю, знову і знову викликає питання поняття "унісекс".

Я взагалі не квіткоман, і ірис люблю не парфумерний, а художній, відомих і маловідомих майстрів. Щось в ньому є вагоме, серйозне. Щодо парфумів у лиху годину - я раджу поставити їх на паузу, і це стосується будь-якої справи ( якщо ми не в ресурсі -все буде не таким). У мене є версія, що деякі парфуми " заряджають", а інші " розряджають". Тобто для мене квіточки - це стан слабкості, а шкіра, навпаки, зве в дорогу. Взагалі, всі мої мирні колекції про радість і примхи, і тому зараз інколи викликають почуття провини. Але, як показує історія парфумерії, під час 2-ї світової війни парфуми "Я повернусь" були шалено популярні.Тому, як кому хочеться, так хай і буде.

Люблю Cherry Punk у парфумованій воді. Ніби напився пʼяної вишні і присів відпочити на шкіряному дивані ( це у мене завжди така мрія, коли проходиш повз ті стоячки з пʼяною вишнею). Не згодна, що це якийсь там клон, просто своя інтерпретація на хвилі популярності.

Королевою персиків вважають Софію Гройсман - більшість її ароматів про них ( ну ще і про абрикоси). Нарахувала тільки 5-6 де їх не чую. Фірмова база - так, здається, це називається. Люблю Tresor і Yvresse.

Мушу визнати істину про цикли маніакальної залежності ( не знаю, чи то зміна гормонального фону, чи повна луна, а може якийсь фероменальний спалах у всесвіті ). Так ось, хлопчики і дівчата, тягне на ту Лису гору ( де розквітають папороті, злітаються на вогник непересічні особистості з гострими носами і пробігають чорні химери з животворною пахучою водою в лапах). Після тусовки тягне залізти у фінансову скруту ( знову, знову!), але добути той клятий квіт папороті, якого і не буває в природі, але існує він десь там у Франції чи Італії в хімічній лабораторії молодого метросексуала, чиє імʼя означає "пʼятий". А за папороттю йде якась мʼята- рута, медова липа і вилізає якась молекула огіркового озону. Це схоже на цунамі - збиває з ніг, тримає в своїх обіймах, потім жорстко викидає на берег, де оговтуєшся і приходиш до тями, дивуючись яким чином у тебе в колекції накопичились аромати, про які ти навіть і не думав ще тиждень тому. Такий стан називається "запій", тобто неконтрольована маніакальна залежність.

Я знайшла Regency Fragrances Lime&Basil, ще пишуть про Clarins Eau Extraordinaire, Rituals of Dao Rituals.

Можу порекомендувати недорогі клони Jo Malone- ароматів Lime&Basil, або Lime, Basil&Mandarin - в літню спеку ці ніби тихі рослинні варіації ( навіть в інтерпретації, за мотивами) грають роль прохолодного лимонаду, точніше, оранжаду. Не думала, що мені сподобається, але в той час як знайомі аромати почали трохи фальшувати і бути дуже настирними, ці версії якось увійшли у повсякденне життя.

Моє враження від Sorcinelli - вдалий маркетинг і епатаж. Неважливо, що за аромат - є історія ( візуал) і дуже привабливі арт обʼєкти - флакони ( кінестезія). Не знаю щодо ультра ніші, але таке бувало в історії парфумерії. Аромати фігові, а флакони класні, і навпаки. Ніша стає ультра, коли треба звернути на себе увагу.

Ілюстративне фото викликало у мене два протилежні почуття - заздрість і ненависть. Так само бувало у мене з накопиченням. Бо з часом накопичуються якісь не дуже зрозумілі флакони, але надія на те, що з ними трапиться якась метаморфоза і вони стануть якимось іншими, теж була. Бо таке теж трапляється у нашій справі. Хотіла подарувати співробітникам на роботі, склала і понесла, але не всім мої аромати сподобалися, принесла, поклала кудись і забула. Пʼять років потому. Знайшла і просто очманіла, яка краса і насолода. Моя класифікація проста. Користуюсь частіше тим, до чого легше дотягнутися. Замовила дві шафи з підсвітками для красивих флаконів. Якщо є збережені коробки ( а це найкращий варіант), зберігаю в коробках. Є список най- най ( хотіла спочатку 50, але рахунок трохи більший). Запакована і схована коробка ароматів з якими дружби не трапилося, на подарунки чи обмін. Міняються настрої, міняються фаворити. Влітку душа болить, коли спека, взимку, коли холодно, а останні роки весь час болить. Але попри все коли у руках чудовий флакон, а навколо тебе яскравий і пахучий шлейф, життя точне стає трохи інакшим...