У наш час ШІ вже потужно заміщають парфумерів, згрібаючи жадібними лапами наші з вами коментарі, аналізуючи ахи, охи і несмаки, щоб видати парфумерам формули комерційного успіху ( як пишуть, ШІ наполягав не забути додати трояндочку). А я цілий день у полоні дуже несучасного, навіть якогось зумисно настирного аромату "Мій автограф". І він дійсно схожий на мене, буркотливий, непіддатний троянді, зелено-шалений шипр. Молодь такий не вибере, це точно. Бо він викликає запитання. І у мене, і у тих, хто поруч. Він незручний, ніби якийсь нетутешній одяг. Він вміщає біль і сльозі парфумерів, істерики замовників, рекламний бюджет, і, кінець кінцем, аромат минулої епохи. До речі, повоєнної. Може, так буде пахнути перемога, кінець війни? До слова, троянда у вінтажі була, але ця квітка дуже ніжна. Дякую, пан Жан Карль, легенда парфумерії, за те, що для Вас Ваша справа була мистецтвом, а не наукою складати формули, що приносять гроші. Дякую за аромати з характером. В парфумерії нема моди, казали Ви. І ловили флюїди, які пропускали через серце і мізки. Я думаю, що Ви правильно не довіряли фокус групам ( сучасним інфлуенсерам). А вірили лише компліментам від перехожих. То зможе ШІ стати таким парфумером, навіть якщо проаналізує всі формули і перечитає всі тексти і нотатки? Не думаю. Чогось буде не вистачати - і я точно знаю чого - Людини, Майстра, Парфумера, пристрасті і страждань пошуків.
