Коментарии пользователя vwizard

Сакура - один з моїх головних парфумерних інтересів! До того ж я нюхала справжні квіти того сорту сакури, що пахне, і тому знаю, який аромат саме в неї, чим він відрізняється від квітки звичайної вишні. Аромат, найближчий до тієї самої сакури - Berdoues Collection Grands Crus Somei Yoshino . Принаймні з тих, що мені знайомі. І в його назві - назва того самого сорту, Somei Yoshino. Теж неперевершений, хоч і не відображає саме аромат сакури - Shiseido Hanatsubaki Kai Sakura . Це скоріше аромат весняного саду в цілому. Не тільки квітнучі дерева, але й трава, й конвалії, й ніжність бруньок, що розпускаються, й вологе весняне повітря. Знаю ще декілька ароматів на тему сакури, але вони не пахнуть саме нею або хоча б квіткою звичайної вишні. Там ще більш фантазійні композиції, ніж в Шисейдо. Хоча в їх назві є "Sakura" - вони від неї надто далекі. Теж приємні, але по-своєму. Elizabeth Arden Green Tea Cherry Blossom й Elizabeth Arden Green Tea Sakura Blossom , Shiseido Ever Bloom Sakura Art Edition , Masaki Matsushima Matsu Sakura , L`Occitane en Provence Fleurs de Cerisier , Yves Rocher Cerisier en Fleurs .

Один з улюблених брендів, люблю його класичні аромати. Але за останні років 12 мені з новинок Cacharel якось нічого не сподобалося. Хоча не все й знайоме; про Ella Ella, наприклад, чую вперше. Треба буде поцікавитися.

Було цікаво дізнатися, звідки ця картинка для Arpege. Я раніше думала, що це щось із античних або середньовічних мотивів, а виявляється - матір з донькою на костюмованому балу вже у 20 сторіччі!

Мій весняний гардероб цього року не враховує модні тренди. Це знову квіти, особливо бузок, вістерія, сакура. І знову багато старих ароматів. З більш-менш нового (ну як - вже річної давності) лише Kenzo Flower Ikebana і Issey Miyake Solar Violet. А малинками та іншими вареннєво-ягідними парф-новинками (наприклад, одним із свіжих фланкерів Miss Dior) насолоджувалася взимку, коли більше тягне на "малиновий чай" у повітрі.

Знайома з двома вінтажними випусками Miss Dior: 70-х та 80-х. Перший - найшипровіший, і мабуть, ще дуже близький до початкової. Другий - квітковіший, у епатажному дусі 80-х. У ребристому флаконі, як і ваш, тільки в мене була EDT. Обидва дуже багаті й чарівні, усе в них пишне - букет, стійкість, шлейф. А та Міс Діор, яку продають з 2010-х і по сьогодні - навіть не бліда копія. Це майже не схожий аромат. Лише тінь, в якій навіть натяк на звичне звучання Міс Діор дуже туманний. А фланкери, принаймні ті, що мені траплялися - включно з Cherie, взагалі не мають спільного.

До олдскульних та ретро у мене цікавість помірна (ще й критична через IFRA-зміни), а от вінтажі полюбляю, ціную найбільше з цих трьох категорій. Як найбільш аутентичне, "історичний експонат", подорож у часі в минуле, а не сучасний косплей під минуле. Особливо якщо аромат добре зберігся.

Люблю ностальгічний для мене Yardley English Lavender . Колись несподівано міцну і при цьому жіночну східну лаванду знайшла у Rasasi Busaina . Обидва аромати близькі до моно-ноти. Саме у моно-вигляді вона не сприймається мною як чоловіча. Також відчувається лаванда у рурально-пасторальному - як зараз кажуть, cottage-core жіночному парфумі Elizabeth Arden Blue Grass . Інші ноти там роблять її зовсім не схожою на лаванду у чоловічих парфумах - як і в Libre, доречі.

З того, що спільного - теж познайомилася з Hermes Barenia , тільки з Intense ще ні. І несподівано сподобався інший фланкер My Way - Giorgio Armani My Way Nectar , яскравий представник початку нинішнього тренду на грушу. Таку, що відрізняється від парф-груші 2000-х - в кращу сторону, як і багато тих трендів 2000-х, яким ринок дав повернутися. З підсумків - на цей рік було завдання зробити гардероб більш компактним за рахунок використання багатьох відливантів, особливо де лишалося 1-2 мл. У першу половину року це з середнім успіхом вдавалося, у другу було пару "зривів", коли накупила одразу багато нових відливантів, та для розпиву - пару флаконів, але не жалкую. Це були корисні дослідження: повернення до уду і його фактично перевідкриття для мене; знайомство з Hermes Eau Des Merveilles та його фланкерами, і просто цікаві аромати. А нові флакони зайняли місце тих флаконів, які я продала або перелила залишки в меншу тару. На цей рік знову планую довгі місяці без жодних парф-покупок - лише використовувати те, що накопичилося, особливо аромати, які швидко псуються.

Good Girl, чесно кажучи, не подобається мені образливим і експлуатаційним вайбом від флакону й назви: "Хороша дівчинка - та, що веде себе й одягається як подобається чоловікам, а не їй самій. Носить надвисокі підбори, бо чоловіки хочуть бачити жінок в такому взутті. І веде себе як щось середнє між кімнатною дресированою собачкою та дівчинкою на побігушках".

Добре, що зараз вона не така хімозно-компотна, як у 2000-ті.

Hermes Eau Des Merveilles першим спадає на думку.

Cпочатку - насичений цитрус, типовий для літніх свіжаків. Потім виринають жасмін і виражена деревна нота. Альдегіди чую менше, і вони тут не як у П`ятірці, а м`якіші - мабуть, інші альдегідні речовини. Після вщухання цитрусового старту аромат звучить більш-менш однаково до самої бази, де стає амбровішим. Кріпко спаяне поєднання жасміну та сухого дерева, освіжаючий цитрус: дуже цільне тріо вийшло. І треба похвалити Chanel за стійкість цитрусової ноти. Вона не злітає, а лишається разом із нотами серця. Ця версія Chance Eau Fraiche більш спрощена та жіночна, ніж старенька туалетка. Чесно кажучи, туалетка подобається трохи більше. А може, це ностальгія.

Коли носити цей аромат? Він начебто літній, але жасмін тут міцний і по-білоквітковому душнуватий. Тож - так, в травні та влітку, але не у саму спеку. Бо він не зовсім свіжачок, у ньому є навіть щось зігріваюче.

Майже непарфумерна моно-шкіра, як мені і хотілося. Шорсткість сандалу, кіптява від горілого хвойного дерева. Десь позаду трохи квітів. Ультимативно шкіряний аромат, для поціновувачів цієї ноти. Нагадав шкіряність удових ароматів, звучить часом дуже схоже, навіть глибока м`яка кислинка така ж. Буде чудово пшикати ним в шкіряну сумку, чий натуральний аромат вже вивітрився. Або на одяг, якщо хочеш уявити, що ти в шкіряному. Це аромат-функція, аромат-річ. Ти наче чуєш, як скриплять нові нерозношені туфлі. І що добре - досить стійкий, а шлейф десь як у справжньої шкіряної речі, до 20 см і добре впізнається.

Чекала більшої гучності і п`янкої медовості квітнучих плодових дерев. Але аромат виявився тихим свіжачком на зразок сакурових фланкерів Elisabeth Arden Green Tea. Тільки замість чаю тут не менш терпкий хімічний білий мускус. Головна нота - сакура (тут треба похвалити - квіткова складова дійсно трошки нагадує квіти сакури, які не медові, на відміну від квітів вишні), мускус на другому місці, але не дуже від неї відстає. Трошки вловлюю березу й деревні ноти. Половину нот, включно з черешнею та полуницею, взагалі тут не знайшла. Хіба що своєю слабкістю аромат нагадує також квіти персику, які рідко пахнуть відчутно. Коли аромат прогрівається на шкірі, а діло вже йде до нот бази - виринає трохи амбри з лавандою - яку також чутно на початку, але потім ховається, щоб повернутися.

Аромат звучить надто дешево, а мускусу треба було поменше. Простенький свіжачок на весну-літо. Від Tiziana Terenzi я чекала більшого й шлейфовішого. З плюсів виділяю лише непогану стійкість як для такого свіжачку, відчутну ноту берези (рідкість у парфумерії), і хімозну, але сакуру.

Іще що подумалося - як швидко летить час! Начебто нещодавно Кірке був новим парфумом, несподіванкою, відкриттям року - а вже для когось це ностальгія, і діти, що завдяки ньому народилися, вже до школи йдуть.