Коментарии пользователя vwizard

Не чекала, що ця Півонія виявиться такою чудовою. Думала, буде банальнішою, як Троянда з цієї серії. Але вона ближча до небесної та замріяної Лілії, що мене, звісно, порадувало. Така ж медова (навіть ще медовіша - наче поруч ростуть жовті польові квіточки), теж із загадковою цедровою свіжинкою, у даному випадку схожою на прополіс або лимонний льодяник. Доречі, ці ноти відсилають до перших випусків базового Ангелу, у якого потім цю медовість дуже приглушили.

І теж відчуття польоту серед фантазійних хмар.Тільки якщо Лілія нагадує зимове сонце, яке тепле лише за кольором, то Півонія - це рання весна, коли починає пригрівати і небо вже відчутніше дарує тепло. "Ангельські" пачулі з ваніллю тут приглушені і не повністю, але уступають місце квітці. Півонію тут розпізнати можна, навіть від троянди відрізняється, що у парфумах буває не завжди. Хоча не такий гучний, як базовий Ангел - усе одно дуже стійкий, залишки аромату чутно через півдня. І досить шлейфовий: шлейф не дуже гучний, але довгий і добре вловимий.

Тепер в мене є вся колекція Garden, i Півонія зайняла по улюбленості третє місце, після Лілії та Фіалки. Майже від них не відстаючи.

Спочатку справжній чай матча, навіть його порошковість змогли передати у ароматі. Мате не почула. Сидить інтимно, без шлейфу. Але після цього старту, розігріваючись на шкірі, аромат відкривається більш шлейфовою (сантиметрів на 20) мильною трояндою, прісною акватикою й холодним мускусом. Ваніль теж трохи чутно: натуральну, чорний стручок. Ще тут є кислувата фруктинка, як у Kenzo Flower Indigo (тільки слабша), а взагалі ще з Kenzo World вона трапляється у ароматах бренду.

Це все наче хтось пив матча, а потім пішов мити руки або вмиватися з квітковим милом. Аромат непоганий, але було б цікавіше, якбі замість троянди був квіт вишні.

Ванільно-дерев`яшкова пудра, по-доброму делікатна: квітка апельсину не надто медова, ваніль не кулінарно-душна, боби теж легенькі. А кедр сам по собі благородний. Це аромат всередині шафи шляхетної японки, де вона кладе свої кімоно у великих пласких коробках. Віддалено нагадав мені Burberry Body, але набагато красивіший і гармонійніший, у той час як Body стомлював своєю надмірною кашемірністю.

Ближче до бази стає трохи димним, теж по-благородному. Наче кімоно у шафі не тільки перекладені стручками ванілі, але й окурені аромапаличками з сандалом.

За сучасними мірками це унісекс. Гарні спеції й бергамот на початку, спеції трохи залишаються й потім, а у серці виринає цільний квітковий букет із домінантною мильною фрезією. Починає тоді нагадувати якийсь жіночий аромат Oriflame із тих же 2000-х. Але у поєднанні із спеціями та смолами не такий банальний, досить цікаве й рідкісне звучання. У базі - кедр, він тоді розкривається легким деревним шлейфом із бальзамічним післясмаком нот серця. Можливо, тут хотіли обіграти силу з позиції "Хочу пахнути квітами, хоч я і чоловік - значить, буду". А можливо, якби такий букет випустили зараз, його б представили як унісекс.

Щось середнє між Innocent і класичною туалеткою Ангела. І трохи цукровіший, ніж обидва. Стійкість та шлейф приглушені, не такі потужні, як у Ангела базового. Але є "впізнавана" Ангельска натура, тільки з уклоном у червоні ягоди (які також схожі на яблуко), як у Innocent. У базі - ванільний цукор, глазур на ягідному торті. Якщо про асоціації - це земна жінка, але "чимось схожа на янгола", хоча вона сама може так і не вважати.

Натуралістична полин - не зовсім моно, а з травами. Дуже густий і шлейфовий аромат для любителів того ж напряму, що й Lorenso Villoresi Yerbamate, aбо вітчизняного Чар-Зілля - Півострів Кохання. Відчуття навпрочуд запашного трав`яного чаю, або розтертих трав та полину прямо перед носом. Із солодинкою стевії та м`якою солоністю ветиверу. Атмосферний аромат, який малює в уяві картини степів. Єдине, що мені не подобається - ветивер іноді надто млосний.

Амброво-деревний, але не ті самі "амбродерев`яшки". Скоріше, суміш цих нот у їх старому розумінні. Цитрус тут зливається з ними, сильніше підкреслюючи. Карамель та боби тонка додають молочності, дуже м`якої й приємної. І цікаво, що майже всі ноти букету - інтенсивні, добре чутні.

Це аромат частково глінтвейну, частково - нової бані з дерев`яними стінами, і ще кафе з лате та тістечками у холодну пору року. Не обов`язково новорічну; базовий Eau des Merveilles має більше новорічного духу. А тут - свіжі дерев`яні дошки з клеєм, готельний домик для відпочинку у горах (новий, тому там так пахне деревом), смаколики від готелю. Або міський парк після заходу сонця, і аромати з кафе доносяться у повітрі. Просто зимній відпочинок і відчуття затишку. Радує його стійкість; буде огортати кілька годин.

Дуже розумію осінню тягу до букетів типу того, що в Habit Rouge. Ці ноти - дуже осінні, бо схожі є у спілих плодах, сухофруктах, прілому листі. А ще восени тягне на "зігріваючі" ноти типу ванілі, амбри, цедри мандарину. І естетика в мене асоціюється з жовтнем-листопадом теж декадансна, саме тих років.

Наче спрощений і більш ванільний YSL Cinema. Та частина осені, де сонячно й тепло - але не бабине літо, скоріше жовтень. Коли сонце вже нижче, і день більше не довгий. Шлейф делікатно-ванільний. З базовою Eau de Merveilles спільного немає, тут скоріше ще один аромат амброванільного тренду 2000-2010-х.

Nasomatto Absinth ще.

Аромат чи то спокою, чи то апатії: зайшло сонце, темнішає, і мимоволі тягне спати або просто спокійно посидіти, нічого вже сьогодні не роблячи. Але взагалі-то це холодна пора року, і доводиться собі нагадувати, що попереду ще цілий вечір.

Є в ньому, окрім ладану, смолянисто-солодкувато-деревна нота, як у багатьох ароматів пізніх 2010-х, включно з набиравшими моду дерев`яшками. Дійсно як у дуже кріпкого чорного чаю.

Стійкість невелика, шлейф теж, особливо якщо напшикано мало. Інтелігентний аромат для себе.

Я кілька років на Геловін пшикалася Demeter Fragrance Zombie for Her , доки відливант не скінчився. Доречі, є цілий бренд парфумів під назвою Halloween, але я б не сказала, що там аромати прям геловінські.

Ніч чудес на кораблі, новорічний круїз десь по Середземному морю - яке на Новій Рік не зимнє як Чорне, але й не вічно-тепле як океан на екваторі. Прохолодне, але не пронизливо-холодне морське повітря, й новорічна ялинка. Унісекс, ближчий до чоловічих ароматів. І цей фланкер по звучанню стоїть найбільш далеко від базової Eau des Merveilles. Спільне є (хвойно-деревна нота), але не так багато, як в інших ароматах серії. Ще тут чую свіжість лимону.

Зазвичай для моменту й вибираю, який парфум нанести. Під погоду, під сезон, ще деякі фактори. Люблю, коли аромат підкреслює атмосферу. Є й універсальні або "відірвані від реальності", але щодо більшості парфумів завжди у мене постає питання і знаходиться відповідь - у якій атмосфері його буду носити.

У мене ніс, здається, не зовсім здатний цю речовину сприймати. Чи то генетика, чи то наслідок багатьох простуд, які ще з дитинства зробили мій нюх не дуже гострим. Не помічаю якоїсь особливої свердлячої ноти у цих парфумах. Наче щось дерев`яшне чую, але не дуже амброве - мабуть, сліпа пляма сприйняття. Звичайну амброву ноту чую, а в амброценіді - ні.