Коментарии пользователя vwizard

Спочатку цілий салют з білих квітів: "теплий" густий жасмін, тубероза, гарденія, і конвалія, що даремно намагається їх освіжити. Але боятися, що аромат буде душити своєю силою, не варто. Це виявився лише старт. А потім, вже через хвилину, букет тихішає до середнього рівня, і починає повільний танок зміни нот. Спочатку з являється акватичний ревінь, далі конвалії нарешті вдається приборкати гучні білі квіти, а потім і інші, більш витончені, виринають нюанси. Запах нових шкіряних туфель, амбра, смоли. А білі квіти стають більш пудровими, і лише дует жасміну та гарденії лишається незмінним довго.

Ревінь з часом починає видавати не тільки акватику, але й короткі приємні проблиски кислинки. А може, це те, що тут малося на увазі під нотою гвоздики. Нагадало Franck Olivier - Franck Olivier, тільки там цей ефект набагато потужніший.

Якщо прийняти до уваги назву - мабуть, комбінацією білих квітів та шкіри аромат намагається створити відчуття елітарності, побахатому, і впевненості в собі. Звучить дійсно досить "дорого", у Амуажу вміють створювати такі букети. А мені сподобався він просто за білі квіти та за смолисту шкіру, без прив язки до статусів.

Скоріше чоловічий. Стійкий маскулінний фужерний шлейф із деревною смолистою зеленцею. Наче гель Raid лавандовий та кедровий повісили у шафі поруч. Усі ноти, окрім жасміну, чутно добре й сильно, особливо лаванду та хвою.

В мене асоціюється не тільки з природою. Іще з зеленим шовком, або іншою насичено зеленою тканиною, з якої пошиті штані на ексцентричному модникові, що тусить у клубі. Або на модниці. І ця людина також курить, і носить масивні золоті прикраси. Цей аромат - саме для туси, привертання уваги, не буденний.

Дивлячись на піраміду, тягне шукати схожість із фланкерами Croisiere та особливо Iced Star, але ні - вони не сильно схожі. Через ваніль та пачулі, які наближають Фантазм до класичного Ангела, і і роблять його занадто душним для літа. А Iced Star опиняється на другому місці по схожості. Фантазм - це кокосово-ананасовий торт з великою дозою ваніліну. Можливо, у демісезон також за настроєм підійде. Ананас - явно не про природу, яка спить зимнім сном; це наче сонце, яке вже (або ще) відчутно гріє. Чую і шоколадну ноту, наче глазур на тому торті. Що для мене плюс, бо обожнюю какао в Ангелі (наприклад, у Taste of Fragrance).

Сидить Фантазм трохи тихіше за класичного Ангела, і стійкість трохи менша, але й у цьому він до нього наближається, переганяючи Croisiere та Iced Star. І що радує - він несхожий на попередній фланкер, абсолютно невиразний Elixir. На цей раз новий Ангел мене не розчарував.

На старті - чіткий реалістичний фенхель з ваніліном. Потім фенхель швидко щезає, щойно висохне спирт. З являються карамель, трохи сушеної черешні, дуже солодкий некислий апельсин, та ілангово-жасмінова квіткова складова. Далі аромат не змінюється до самої бази. Кондитерська гурманіка, але не така бронебійна, як кульки від Брітні Спірс або липка цукрова гурманіка 2010-х. Коли кондитерський тренд тільки розвивався у 90-2000-х, його представники були більш витонченими та делікатними. І хоча зазвичай не люблю відверту карамель у парфумах, тут вона вдало доповнюється іншими нотами. Інтимно сидить на шкірі, а на волоссі або одязі шлейф більш помітний.

Мій 2024 був часом парфманіячих перерв, коли не купувала нові відливанти, доки не використаю 2-3 старих. Бо їх вже так багато, що треба розгружати гардероб, а не ростити його далі. А в плані того, що купувала - по-різному. І вінтажі, й нове, але найбільше старалася приділяти увагу добуванню давно намічених бажалок. І дещо навіть з рідкісних вдалося добути - наприклад, Oriflame Volare Spring Flower Parfum .

Мені запам яталася яскрава смородина в Cacharel Catch...Me , хоча у піраміді її й немає. Але в цілому не люблю цю ноту, і навіть натуральну смородину їсти важко. Наче одна з її ароматичних речовин, яка є і в смородинових парфумах, подразнює мій ніс.

Yves Saint Laurent Manifesto дуже люблю, ностальгічний для мене аромат. Але смородину у ньому не особливо чую, інші ноти там сильніші. Мабуть, тому вона мені тут не заважає.

А якщо це новорічна вінтажна паті у стилі 90-х, можна дістати Beautimatic Cobra . Ще я буквально вчора тестила дуже зелений аромат, який і під новорічну зелень, і під тему змій підходить: Costume National Cyber Garden .

На старті у туалетної води - насамперед ірис, трохи морковний, трохи стереотипний, але приємний і густий, бо його підсилюють інші ноти. На диво, фіалка його тут не витіснила, як частенько буває. Але коли приходять ноти серця, ірис усе ж розчиняється, але не в фіалці, а в косметично-пудровій ноті, стає її частиною (досить вагомою, доречі). Вкрай приємна нота, в якій впізнаю схожість з лінійкою Insolence та його фланкерів. Але тут вона більш кришталева, прохолодна. І трохи ягідна - таке дивне відчуття дає гвоздика, особливо у вологу погоду. Також тоді виринають ноти мокрого старого паперу.

У мене цей аромат асоціюється з весняним ранком і фіалками, що тільки-но розкрилися. Прохолода та низьке вранішнє сонце, що пробивається крізь віти, на яких висить роса. Або це може бути теплий сонячний день наприкінці зими, із прозорими падаючими краплинами, коли сніг та лід починають танути. І також це антикварна атмосфера: стара фіалкова пудра, виражено жіночний вінтажний одяг, якась несміливість, приглушені почуття. Дійсно наче щось із життя прабабусь, давно минулих часів.

Спочатку він не дуже близький до мого ідеального ірису. До нього лише Orlane Autour d Iris трохи дотягує. А цей ірис на старті мильнувато-солоний, морковний, нагадуючи одночасно Chanel №19 Poudre и Hermes Hiris. Але потім трансформується в гумово-пудрову картину, що вже ближче до серединки фіолетового та деяких інших моїх улюблених типів ірисової квітки. Щось на зразок Nobile 1942 Pontevecchio W - не "той самий" ірис, але теж цікавий і досить близький до нього. Буде чим замінити Pontevecchio W, коли навесні в мене пора ірисових парфумів. І він ніжніший, нота синтетичного каучуку не так б є в ніс. Йому б ще поменше масляності та більше солодкої пудри, і майже як квітка виходить, особливо в шлейфі. Шлейф, доречі, трохи коротший за середній, десь півметра.

Яскраве поєднання зелені, цитрусів, "соленого" ветиверу (вініл тут насправді він+лабданум) та ароматичних нот. Дійсно один з найзеленіших парфумів, що мені траплялись, притому не гіркий, як часто з ними буває. І можливо, що концепти "зеленої кібернетичності" в нього та ELDO Ghost In The Shell походять з одних лабораторій, з одних і тих же парфумерних гайдів. Cyber Garden ще не так сильно експлуатує "непарфумерні" ноти, він природніший та квітковіший. Ghost In The Shell більш продвинутий та сміливий, тому схожість не на рівні клонів. Але вона є.

Також Cyber Garden - унісекс, трохи більше в чоловічу сторону, спортивний і водночас діловий, прохолодний. Думаю, буду носити його навесні та влітку, коли або вже не терпиться побачити зелене листя, або воно якраз ось таким свіжим розпустилося, і смоли по деревах течуть свіжі, і шкіряні речі пахнуть сильніше при вищій температурі. Тут саме натуральної шкіри нота, а не еко-шкіри, як у ELDO. Якщо порівнювати концептуально - знову ж таки, аромати 2013 та 2021 років це вже різні світи з різними цінностями. Цікаво було познайомитися з більш раннім представником напряму кібер-зелені. І цікаво, чи були на початку 2000-х аромати на тему "Матриці", і чи були вони теж шкіряно-вініловими фужерами.

На початку - яскравий кардамон, але він одномоментно злітає секунд за 10, відкриваючи шлях решті нот. Ваніль тут не тільки в базі, але й у серці добре чутна. Разом із трояндою вони розбавляють ірис, відштовхують на другий план. Але коли через пару хвилин на теплій шкірі починає сильніше шлейфити апельсин - схожість з квіткою ірису стає сильнішою. Багато які іриси мають цитрусову ноту у своєму ароматі. Ще тут чую сандал замість рожевого перцю.

Цей фланкер очікувано має дещо спільне з густо-доглядовим, майже кондитерським L Erbolario Iris: теж кремово подана ірисова нота. Але на щастя, "Білий ірис" свіжіший, не настільки всепроникний та пластиковий. І дійсно хоч трохи, але схожий на цю квітку. Тільки б ванілі було поменше, бо тут з нею перебрали, на мою думку.

Можливо, цей клон Амарижу теж траплявся. До того ж його клони взагалі мали тенденцію бути в тарі з присутністю яскраво-рожевого кольору. Цей аромат з ним дійсно сильніше асоціюється, ніж з червоним та жовтим.

Були обидва, випуск ранніх 2010-х. Petit сподобався більше, базовий Fracas занадто душив. Я люблю туберозу, але інші ноти зробили її у ньому надто важкою.

Можливо, колись повернуся до Petit Fracas, але свого часу він мені аж набрид, бо користувалася часто. Треба, щоб ще декілька років пройшло, й тоді вже буду по ньому скучити.

Користувалася на початку й у середині 2000-х. Й не раз мені при цьому казали, що від мене сильно пахне ладаном. Хоча його у піраміді й немає. Солодкий, пудрово-мускусний, густий пухнастий аромат з харизматичною гвоздикою. Можливо, це вона разом із пудрою та дерев яшками давала відчуття ладану. За ціною цей аромат був дешевий, але стійкий. Досить оригінальний, але підозрюю, що він копіював якийсь інший з більш люксових.

Не так багато парфумів, з якими була знайома у дитинстві, але є. Із раннього - мамині сухі парфуми у форм-факторі помади, тільки нею мазали не губи, а шкіру. Якийсь ноунейм, але через роки я з ясувала, що то був моноаромат нарцису.

Ще в мами була міньки Новая Заря Шахразада, Dzintars Kanons , а на початку 90-х їй подарували пробник Lancome Magie Noire . У ті ж роки, коли я була у молодших класах школи, вчителька пшикалася Yardley English Lavender . А в середині 90-х вдома у маминих друзів я понюхала Beautimatic Cobra , і з тих пір розрізняла його шлейф; знала, чим це пахне, тим більш це тоді був дуже модний аромат. Все це я знову знаходила потім, коли вже в 2010-х стала колекціонувати парфуми. Із Givenchy Amarige цікаво вийшло: купила міньку, тому що зацікавила піраміда, а це виявився аромат, який я, як і Кобру, дуже часто чула на вулиці в 90-ті. І дешевих дезиків з його клонами було багато, але весь цей час я не знала, як зветься оригінал.

Є і ті, чиї назви не знаю досі. На маминій роботі колезі у середині 90-х подарували французький парфум у сплеш-флаконі (одеколон, можливо). Але назву не пам ятаю, а аромат був типовим квітковим шипром у дусі 60-80-х, таких багато, тому що це було - сказати важко. І ще кілька є таємничих ароматів-незнайомців з дитинства, що досі не знайшлися.

2000-ті були вже часом власних парфумів, яких було теж небагато, і до деяких навіть і не поверталася, бо не так сильно сподобалися. Що з тодішнього повернула собі після початку парфманіячних часів у 2010-ті - це Pupa Fiorilu , Christian Dior Addict Eau Fraiche . Році у 2002 мама купила кілька масляних парфумів з клонами хітів, серед яких був Rochas Mystere , і один чудовий бузково-пудровий аромат, але його оригінал досі не знайшла.

Цікаво вийшло і з Rasasi Catherine . Він сподобався моїй мамі у кінці 2000-х. І вона користується ним досі, купує вже, здається, третій флакон. Тому в цьому ароматі у рівній мірі сплелися ностальгія по світові 15 років тому, і сьогодення.