Коментарии пользователя vwizard

Парфуми з реальними феромонами - міф. Насправді роль речовин, які впливають на людську психіку та настрій, у тому числі сексуальні відчуття, грають звичайнісінькі ароматичні компоненти парфумів. До чого автор статті й сама інтуїтивно дійшла, вбачаючи щось феромонне в парфумах, які нагадують запах тіла або у яких сексуальна реклама. Тобто парфумові не обов`язково мати у складі ті самі речовини, що й у людського поту і т.п. Достатньо мати ті ноти, які просто схожі, не дивлячись на зовсім інший хімічний склад. Молоді дівчата, по словах деяких чоловіків, пахнуть суницею. Тому сексуальними вважаються й суничні парфуми, хоча там у аромату суниці інша формула, ніж у того, що виділяє тіло молодої дівчини. І з хімічної точки зору піраміди таких парфумів взагалі не є феромонами, належачи до інших сімейств хімічних речовин, але викликають збудження через схожість або асоціації, маніпуляцію настроєм. Нота жасміну збуджуюча для багатьох, а нота ванілі змушує чоловіків вважати жінку більш привабливою. Тобто у парфумах не феромони (які, доречі, руйнуються під дією спирту, тому у принципі не можуть бути в них додані), а скоріш речовини-афродізіаки. Їх багато, враховуючи, що різні речовини збуджують чоловіків і жінок, ще й є індивідуальна різниця у реакціях. У тому чи іншому плані записати у афродізіаки можна більшість парфумів.

Це дуже приємна й освіжаюча нота, яка несе спокій та позитив. Дякую за описи ароматів; відчуваю, що треба буде поповнити свою колекцію і парфумами з нотою матча. А поки що дуже люблю поєднання матча та квітки сакури в японських чаях. Квітка пахнучих сортів сакури сама по собі має чайний відтінок у ароматі, окрім квіткового. Матча ідеально його підкреслює, і це звучить дуже парфумерно.

Колись став Oriflame Volare Wisteria, тільки він швидко перетворився на знятість, і так як продавався тільки в міньках, надовго його не вистачило.

Цікаво, який аромат задав цей тренд. Мабуть, вишні від Tom Ford та суперхіт Lost Cherry. І як після Баккари пішли баккароїди, так тепер і вишневих ароматів багато з`являеться. А раніше вони були рідкістю, і вишня там не стояла на першому місці, от прям реалістично. Наприклад, Cacharel Gloria . Там окрім вишні ще багато чого.

Аж радію, що в мене в колекції багато вінтажних шипрів. Із сучасних навіть Пантера мені недостатньо близька до того самого звучання. Можна сказати, що сучасні шипри - вже трохи інший напрям. По-своєму цікавий, але різниця (вимушена, через заміну заборонених інгредієнтів) зі старими шипрами чітка.

Слабенький бузок у комбінації з трав`янистою нотою аромату настурції. Не дуже схожий на стереотипні парфумерні вістерії типу Acca Kappa Glicine, і на реальну квітку не схожий теж. Хіба що на найбільш пудрові випадки аромату вістерії. Він мені більше нагадав розбавлений F.Malle En Passant, або інший бузковий аромат. Ще він схожий на "вістерію" (а точніше - бузок) з гірчинкою від Crabtree & Evelyn. На мій нюх, найбільше схожости з ним, але теж слабкіший, наче розбавлений. Стійкість середня, а ось шлейфу майже немає.

Непогана бюджетна інтерпретація "вістерійних" ароматів, хоча до реальної квітки відношення має досить далеке. І є великий мінус у недостатній гучності. Звучить "по-японськи" тихо. Щоб чути, треба напшикати аж біля обличчя - наприклад, на волосся.

Для тих, хто шукає давно знятий Yves Rocher Ming Shu, буде вдалою заміною! Та ще й шлейфовішою, виразнішою, ніж оригінал.

Починається цей життєрадісний і водночас спокійний аромат цитрусинкою, чаєм, яблуком та півонією. Коли переходить до нот серця - починає звучати як старт Ming Shu: тонка нота лотосу, акватика. Але він багатший: тут і чай з яблуком ще чутно, трохи пудри, і кілка амбреттова база виринає. "Післясмак" шлейфу ніжно-пудровий.

Ming Shu можна порівняти з юною інтровертною китаянкою, яка любить сидіти одна біля річки. А Life - китаянка жвавіша. Теж інколи сидить біля річки, але думаючи про те, як скоро буде знов разом з подружками.

Білі квіти з цитрусинкою та терпким кедровим "післясмаком", схожі на сік дуже солодкого винограду. Якось у магазині тестила Armani My Way, наче дійсно схоже. Тільки не грає, сидить однаково від початку й до кінця. Комфортний аромат, насичений, хоча оригінал, напевно, багатший. Чимось нагадав квіткові компотнуваті парф-букети пізніх 2000-х. Мабуть, Armani My Way та цей його клон - те, у що ці букети еволюціонували.

Спочатку густий цитрус із його листям. Потім - яскравий цвіт апельсину, та солонувато-смоляні бензоїн з ветивером, що роблять аромат дещо мильним. Але ця мильність тримається лише перші хвилин п`ять. Потім аромат стає ніжнішим, краще чутно неролі, і нарешті можна розрізнити ірис. Як на мене - це продовження тренду цитрусово-неролієвих ароматів 2010-х типу YSL Saharienne.

Раніше я не дуже любила аромати з неролі та апельсиновим цвітом, бо душнуваті. Але щось у цих букетах таки є, особливо коли з ірисом. Він трохи розбавляє суцільну білоквіткову "спеку" і наближає звучання до чогось більш освіжаючого, типу квітів липи. Стійкість та шлейф середні, непогано як для Avon. І аромат гарний, хоча вторинний.

На старті - запах поту. Потім, на щастя, швидко злітає, і з`являються перець з бергамотом. Ірис тут є, але жасмін я чую сильнішим за нього, ще й ваніль дає свій забиваючий усе й уся ефект. Завдяки ванілі й шлейф у цього парфуму досить сильний. В цілому - квіткова гурманіка, типова для 2010-х. Мені віддалено нагадав YSL Manifesto, але простіший, нот менше. Стійкість середня - трохи вища, ніж зазвичай у Ейвону, і це теж завдяки ваніліну.

Не знаю, що за чудо-ягода, але якусь червоноягідність чую лише на початку. Далі - яблуко й ще раз яблуко. Багате, позитивне. Точно таке саме як яблуко у іншому ароматі від Hermes: Galop. І чим далі, тим більше Баренія стає на Галоп схожою (тільки з білими квітами замість троянди). Але за винятком однієї ноти: шкіри. І це парадоксально, що в Баренії нема цієї ноти. Бо аромат цей на честь саме одного з люксових видів галантерейної шкіри, з якої Hermes шиють свої сумки. Зате тут більше деревних нот, які дуже гармонійно грають з іншими. Аромат добре побудований, комплЕментарна композиція, наче картина з форм та кольорів, які гармонують одне з одним за усіма законами дизайну. Вважаю, тут досягнуто тієї мети, щоб аромат звучав дорого. У тому числі у плані стійкості.

Він елегантний і лише трохи грайливий. Демонструє різні свої грані, наче модель на подіумі. Цікаво змінюється з часом: яблукоягода наче й у верхніх нотах, але саме вона сидить до самого кінця бази. Ще тут є медова нота, яка нагадує одночасно акацієвий мед та квіт вишні навесні.

Яке цікаве поєднання "непарфумерних" нот! І ціла впізнавана історія. Де дружна компанія зібралася у лісопарку відмічати чийсь день народження на природі. Курять, п`ють ром, розпалюють вишневі дрова для шашлику, їдять шоколадний тортик (ще до шашлику, бо дуже голодні були). А в лісопарку нещодавно був дощ, і повітря виразно пахне мокрим деревом. Добре хоч дрова не мокрі, бо привезені з собою.

Цей шорсткий густий унісекс можна порівняти з Chergui, є схожі мотиви, але тут дві різні атмосфери, і в Chergui більше нот. Як і в більшості ароматів від Лютанса, стійкість і шлейф - на рівні. З часом аромат м`якшає, стає більш дерев`яшистим, наче аромат старої книги з бібліотеки.

"Смачний" пудрово-квітковий аромат, середньої сили. На початку реально нагадує мій улюблений Oriflame Volare Wisteria: фруктовий сік (тільки тут у бік червоних плодів, через гранат), нота "бузкової" фантазійної вістерії (реальна пахне трохи не так), підкресленої фіалкою. Потім вони змішуються з чітко чутною фрезією, та мускусо-жасміном типу того, що у багатьох ароматах Avon. А гранат та яблучний сік перетворюються на аромат сушеного яблука. Втомлюючої ноти кашмерану, на щастя, тут лише трошечки, ближче до бази. У цілому - мені до смаку як фанатці пудри та вістерій. Але звучить у дусі дешевого мас-маркету, на зразок ейвону та оріфлейму 2000-х та самого початку 10-х.

Чашка некріпкого білого або жовтого чаю у спокійний сонячний ранок. Ще один релакс-аромат, як і уся лінійка, схоже. Сильніший за все тут мускус - навіть хочеться, щоб ірису та чаю було більше. Але мускус не агресивний, до того ж з часом його витісняє якась солодко-пудрова нота на додаток до ірису. У "післясмаку" шлейфу є сандалове відчуття: таке буває, коли присутня нота білого мускусу. Ще тут є акватика - наче пара від гарячої чашки з чаєм.

Віддалено схожий на Kenzo Summer, але тут нема мімози. Замість неї роль ніжної квіткової ноти виконує ірис. У його ноті, на мій нюх, впізнаються одночасно корінь та квітка, особливо у шлейфі. Вона нагадує те, як зазвичай пахнуть іриси світлих бузково-білих відтінків. Легкий, але досить стійкий: стійкість середня, що добре для такого легкого аромату. Шлейф слабко чутний, але розлітається десь на півметра.

Безтурботний свіжачок на літо. Навіть розкривається сильніше у теплі, на гарячій шкірі, а у холоді звучить зовсім тихо.

Не дуже схожий на юзу, скоріше на лимон з бергамотом, і ще квіткові ноти. На початку майже моно-лимон, а ніжні повітряні квіти (лотос та мімоза зливаються у гарне єдине ціле), стриманий мускус та нота солоного приморського повітря з`являються потім. Схожий на Hermès Le Jardin de Monsieur Li, але стриманіший, і тут ближче до бази сильніша нота прохолодного листя.