Коментарии пользователя vwizard

Не зовсім той Крим, що знайомий мені, бо їздила туди в основному в Євпаторію, де степи, лиман, лавандові поля й полин. Але й ці ноти тут є (навіть лаванду можу уявити), разом із менш характерними для рівнинної частини Криму. І не тільки Криму: скільки пахучого полину та солі на берегах Азовського моря, які там ароматні прибережні степи! Те повітря, що не знайдеш на природі в областях, які від моря далеко. Там воно пахне геть по-іншому, більше в сторону сіна, сосни (якщо ліс поруч) та річкової вологи. Приморські ж місцини, куди долітає солоний вітер, мають багатший аромат. Який асоціюється з наближенням радості курорту та зануренням у іншу, специфічно приморську природу на краю іншого, підводного світу. Такий вітер залітав у потяг, коли їхала або перешийком через Сиваш та його солончакову флору, або вже наближаючись до Євпаторії. У цьому парфумі він добре переданий. Хіба що хвої набагато більше, й вона холодніша, ніж від розпечених сосен та ялин у міських парках влітку. Сподіваюся колись побувати і знову в улюблених рівнинних місцях, і у Кримських горах. Стійкість та шлейф у парфуму добрі, він з тобою більшу частину дня, і весь цей час грає різними гранями, які вийшли дуже натуралістичними.

Вінтажна версія - цінний приклад того тренду на спецієву густоту, що існував кілька десятків років тому й лишив після себе багато гіпнотичних шедеврів, які люблять до сих пір. Якби я не була вже знайома з Опіумом, Estee Lauder Cinnabar, Kenzo Jungle Elephant та E.Coudray Nohiba - Табу мені б здався дуже незвичним і харизматичним. Харизма і здатність привернути увагу дійсно є, але цей аромат - не унікум, він частина цієї сім ї пряно-амбрових шедеврів 80-90-х. В кожного з них є своя нота-родзинка. У Опіуму та Слона це щось солодке (ладан або аніс+іланг). У Nohiba - наче пряна кока-кола. У Cinnabar найбільш виділяється кориця. А тут головна нота незвично трав яниста, наче лікарняний чай. Сушена пахуча травичка серед багатих спецій, загорнутих у старий папір, та п янких квітів. Вона освіжує аромат, наче прохолодний вітерець по тілу у спеку. Із часом аромат міняється. Стає то більш квітковим, то більш смоляним, то майже не пряним, а замість цього пітним пачульно-циветовим (у такі миті він звучить майже як чоловічі). Люблю старі парфуми за цю шалену багатогранність. І Табу однозначно поповнює лист улюбленців.

Рідкісний нині тип парф-букету. У перші миті, на старті, нагадав якийсь гель для душу з ароматом ягід і ванілі. Але потім розкрилися спеції, і аромат став схожим на чорну шоколадку, густо посипану ними. Аж настільки, що аромат власне шоколаду за ними ховається. Дівчина у образі рокової хижачки кінця 90-х, що прагне виглядити продвинутою. Солодкий аромат, але не десертно; це тепла смола та засушені фрукти. І навіть присутність ванілі не робить унісексову пряність помітно м якішою. Скоріше, і ваніль слідом за густим сандалом стає кілкою.

Не сказала б, що цікавлюся алкогольними нотами у парфумерії, але останні роки полюбила рожеве шампанське та рожеве вино. У цьому плані порадував Zarkoperfume PINK MOLeCULE 090.09.

Наче образ "чорного" ірису з дуже темно-фіолетовими пелюстками намагалися передати через білі квіти, які усі разом пахнуть як виноград. Ось таке відчуття. Класичного ірису тут майже не чутно. Але не треба забувати, що іриси, особливо екзотичні сорти, пахнуть дуже й дуже по-різному, іноді далеко від ірису типового. Тож не виключено, що якийсь сорт чорного має саме такі ноти: тубероза (майже солююча), флердоранж, жасмін на зразок того, що в Bvlgari Jasmin Noir, трохи мандарину, мильний мускус. І все це дивним чином нагадує солодкий, майже без кислинки, сік певних сортів чорного винограду. Аромат має деяку схожість із Piguet Fracas, але не такий нахабний, м якіший. Шлейфить негучно, але досить далеко. Нагадує про вечори пізнього літа.

Динний, але не назвеш передвісником динних компотів 2000-х. Тут диня більш благородна й загадкова, у поєднанні з солоним ветивером та трояндою. Вона тут наче молочна зелень у L Artisan Parfumeur Fleur de Liane, тільки тихіша. Якщо казати про схожість, аромат також нагадав Balenciaga Le Dix, але Парфум Терези набагато тихіший, спрощеніший і майже не пудровий.

Добротний квітково-фруктовий солодко-солоний букет, ще близький до густоти ароматів 80-90-х, і до більш ранньої люксової класики. Звучання майже вінтажне. Тільки гучності шлейфу трохи не вистачає. Такому амбітному букетові б сильну, але вона середня й досить швидко зменшується. Під кінець звучить щось на кшталт амбретти з ветивером, особливо на волоссі.

Бачу цей аромат на діловому одязі, із чимось шкіряним у комплекті. Він не кричущий, як той же Le Dix, і тому незважаючи на всю свою ретро-жіночність, підійде для офісу.

"Пахне ладаном, наче ти в церкві" - про Karl Antony 10th Avenue Femme. "Таким тільки в туалеті бризкати, звучить дуже дешево" - про Paco Rabanne Ultraviolet. А так більше й не згадаю дивних відгуків.

Зараз багато інформації, але саме це дає можливість більш продумано робити свій вибір і знаходити додаткові відомості про товар. Ніж у часи, коли були лише паперові журнали й газети, "інфлюенсери" тих часів. І усе, що в тебе малося для рішення звернути увагу на парфум - лише одна-дві статті чи рекламний постер, причому без можливості фідбеку. А думки про аромат від тих, хто його спробував, можна було знайти тільки у реальному оточенні, якщо пощастить і попадеться вже знайома з ним людина. Зараз хтось може й лінивий, побіжить купувати товар після першого ж посту інфлюенсера. Хто не лінивий - погуглить більше, порівняє відгуки. А тоді однісінька стаття чи реклама - зазвичай єдине, що в тебе було, особливо якщо не виписувала цілу купу різних журналів. Правда, тоді й купувалися аромати у звичайному, а не інтернет-магазині. Можна було там понюхати й визначитися, чи це те, чого ти очікувала. Хоча всліпу теж бувало: якщо давалася можливість заказати аромат по пошті. Або ти в провінції, де лише оріфлейм та жападори, але хтось знайомий їхав у велике місто, і міг тобі привезти його звідти. Я не ностальгую за тими часами, бо зараз завдяки інтернету можна проаналізувати інформацію про аромат набагато глибше, ще й на різних мовах, якщо їх знаєш. А хто сліпо вірить інфлюенсерам - зазвичай з часом, коли обпеклися невдалими покупками, розумнішають і теж починають не лінитися гуглити.

Моя думка - що і в інфлюенсерів, і в журналів як командних прото-інфлюенсерів, є деяка відповідальність, але усе ж кінцеве рішення - за людиною та її здатністю знайти правдиве (або брехню) і корисне у поданій ними інформації.

У часи підвищених негативних емоцій (і я не тільки про війну, було і особисте усіляке) мене навіть сильніше тягне купувати відливанти, це допомагає додати фарб та позитиву до світосприйняття, якщо їх там не вистачає. Головне - стримуватися від аж занадто імпульсивних і масштабних покупок, які потім вже й класти ніде Мене моє парфумерне хобі дійсно підтримує. І те, що з моєю квартирою і парфумами все гаразд, бо з втратою колекції я б відмовилася від парфумів взагалі (по причинах, які описала у попередньому коменті) й завела б якесь кардинально інше хобі, яким не займалася раніше, тобто нічого з ним пов язаного не втрачала.

Для мене парфуми - теж як музика, або як картини. Про прекрасні місця або ситуації, навіть такі, яких в твоєму житті не було, але через чужу творчість (у т.ч. парфуми) можна їх пізнати хоча б теоретично, в уяві.

Про відмову користуватися парфумами - добре, якщо це лише алергія, аносмія або відсутність інтересу. Є ще якесь "анти-парфумерне" ольфакторне сприйняття світу, і воно у досить багатьох людей: коли майже усі парфумерні аромати бісять, і людина аж робить зауваження оточуючим, ледве хтось хоч трошки чимось напшикаєтся. Наче й немає у людини алергії, але запах будь-яких парфумів її дратує, сприймається задушливим, хімічним, занадто відволікаючим або ще якимось. Мені важко зрозуміти таких людей, але мирюся з тим, що вони існують, і намагаюся таких знайомих не дратувати ароматами.

І, звісно, є випадки відмови від парфумів (навіть від усіх парфумів взагалі) по причині психологічної травми через катастрофічні життєві обставини. Наприклад, не кожна людина в змозі знову збирати парфуми, якщо через війну втратить колекцію, яку роками за багато грошей і пошуків надбала. Бо не все вдасться відновити, не всі раритети та дорогі аромати зможе знайти знову, принаймні за наявні у неї гроші. І людина відмовляється від парфумів взагалі, бо легше перестати навіть дивитись у сторону парфумерії, щоб ніщо не нагадувало про втрачене. Ніж роками марно намагатися заново знайти або накопити гроші на усі (або хоча б улюблені, якщо їх багато) аромати, що в тебе були. І дратуватися, що далеко не завжди вдається, що відновити колекцію дуже важко, особливо якщо з фінансами проблема, а специфіка нового житла або постійні переїзди не дозволяють накопичувати майно. А якісь більш доступні нові парфуми, тим більш у вимушено обмеженій кількості, тобі це не замінять і викличуть лише злість, нагадуючи про неспроможність відновити втрачені старі, і не даючи цим спокою. Хочеться побажати, щоб ні з ким із нас такого не сталося.

Побоювалася хімозних цитрусів - але ні, Kenzo вміють їх змусити поводитися гідно. Мандарин тільки приємніший від базиліку, ягідних та смоляних нот. Квіткове супроводження його теж вдале: тепле, ласкаве, трохи помадне. Є схожість із першою формулою Kenzo Jungle Le Tigre, що вийшов у ті ж роки. І взагалі аромат наближений за духом до лінійки Jungle, яку я обожнюю. Що теж стало приємним сюрпризом. Також є паралелі з набагато більш пізнім ароматом Kenzo World Power (особливо у сенсі бобів тонка), та YSL Manifesto (тільки без ванілі). Але якщо вони урбаністичні, то Le Monde Est Beau - природа, свіже повітря, буяння тропічних рослин. Аромат одночасно для літа, коли зазвичай тягне на соковиту свіжість та цитруси, і - для новорічніх свят, якщо вони асоціюються з мандаринами.

Ця туалетна вода - не цвіт вишні як він є (дуже медовий, трохи запилений). Скоріше - запах шкірки черешні, крапель дощу та весняних гілочок із молодим листям, що тільки-но вилізає з бруньок. Ту саму медвяність квітів лише десь на фоні трохи чутно. Але й таким дуже мені сподобався. Композиція на тему весняної свіжості та очікування перших плодів дерев. У вигляді гелю для душу теж добра. Завжди нагадує про неповторні й швидкоплинні дні квітня, коли квітучі дерева роблять світ чарівним, а в повітрі, яке з кожним днем все тепліше, літає бадьорий настрій.

Дуже солодкий і теплий квітковий аромат: жасмін та бузок взаємно підсилюють солодкість одне одного. Невловимо знайомий - мабуть, тому що поєднання жасміну і бузку не нова річ у парфумерії. Жіночний і добре помітний, шлейфовий. Наче додає світла й позитиву.

Масні деревно-ромашкові ноти, мускус та квітка мальви. Несподівано було нарешті зустріти мальву у парфумерії. Дуже приємний аромат, але зустрічається у парфумах рідко. Правда, тут він не на першому місці. Ромашко-деревина звучить сильніше. Я навіть і не подумала б, що цей шорсткий унісекс - Шанель. Більше схоже на актуальну нішу 2010-х з розділу якихось "молекул". А ще він нагадує запах паперових грошей - не нових, а вже трохи поюзаних.

Незвичайна пудра, яку я б назвала лотосовою. Довгі білі простирадла (чи кімоно) колихаються від вітру. Відкриті простори, десь поруч річка. Хмарна, але не дощова погода, біле небо. Рисова мука й чистота. Ось такі асоціації з цим ароматом. Витончений, інтелігентний, надає відчуття спокою. Добре тримається, навіть на шкірі. З часом стає ласкавішим, злітає ялинова соковитість, запудрюється сильніше.