Коментарии пользователя vwizard

Як подивилася у гардероб - ваніль аж всюдисуща, дійсно дуже розповсюджена нота, яку додають у тому числі чисто технічно, щоб збільшити стійкість аромату. У цілому її люблю, особливо восени та взимку. Але у деяких ароматах ваніль задушлива, занадто нав язлива. Наприклад, у Dior Hypnotic Poison, Kenzo Amour, Guerlain Terracotta. Якщо казати про улюблені ванільні аромати - це геніальний Mugler Angel, Dior Addict, YSL Manifesto, YSL Cinema і багато чого іншого. Схоже, я досить полюбляю ваніль у парфумах, але в міру, і у поєднанні з певними нотами. Саме від вдалості цього поєднання залежить моє ставлення до парфуму з нотою ванілі. Десь із нею виходить шедевр, або вона на фоні вдало підкреслює основні ноти, а десь здатна швидко втомити, особливо у стійких букетах.

Доречі, про стійкість. Колись трохи змішувала ефірні масла у саморобні парфуми чисто для себе. І стійкість дійсно зростала дуже помітно, якщо додати пару кристалів ваніліну. Тільки треба пам ятати, що це одна з речовин, які у розчині з часом псуються, викликаючи помітну зміну кольору рідини у сторону жовто-рудого, і невелике, але псування аромату.

Для мене весна - це насамперед ноти квіту вишні, сливи і т.п., іриси з фіалками, бузок, проліски, мімоза. Тобто що зараз квітне у природі - подібне й на себе пшикаю. Хочеться, щоб ці аромати весни тебе оточували, навіть якщо поруч немає справжніх квітів.

Пудрові ноти з благородною пачульною гірчинкою. Саме на квітку іриса не дуже схоже, більше на якусь темно-фіолетову буддлею. Якби тут не було пачулі й мускусу, то до моно-ірису стало б ближче, тим більш присутня характерна для нього цитрусова нота. А так - букет більш складний виходить, цілий сад у дощовій місцині, де волога земля, і різні рідкісні квіти разом з ірисами. Сподобалося, як аромат міцно сидить та гучно звучить. Це не делікатна пудра, а, наче ті ж кущі квітучої буддлеї, яскраве вираження своєї присутності.

В основному цикламен, фрезія і раптово ірис. Пудрові й мімозоподібні квіткові ноти - основні. Інколи чи то цитрус, чи то слабка конвалія виринає хвилею свіжості. Ближче до бази чутно солонуватість ветиверу, він додає відчуття чистоти й розслабленості. Гарний весняний букет, що порадував мене як прихильницю пудрово-мімозного напряму. Але на тюльпан схожий лише віддалено. Не знаючи назви, я б про тюльпани взагалі не подумала, нюхаючи цей аромат.

Скільки не шукаю у парфумерії тюльпан - всюди та ж історія, схожості завжди мало. Наче його так важко зобразити у парфумі.

Спочатку - соковите варення з дуже стиглих вишень, яке тільки почали варити і в ньому ще багато свіжої кислинки. Коли цей старт за півхвилини закінчується - "варення" стає більш привареним, більш багатим на вже карамелізовані речовини. Дуже натуральний аромат вишні, уперше у парфумерії зустрічаю настільки близький. Найближче, що до нього траплялося раніше - це харчові ароматизатори у вишневому чупа-чупсі, або інших вишневих карамельках. Але тут, у парфумі, вишня ще насиченіша, а смоляні та пряні ноти її не забивають. Лише підкреслюють різні аспекти моно-вишневості та роздавленої абрикосової кісточки.

Сидить міцно, звучить досить гучно, не особливо міняється аж до самої бази, хіба що мигдалю стає менше, а ванілі - більше. Тож вишневим духом довго насолоджуєшся після кожного пшику. І хочеться поїсти справжніх вишень або черешень. Аромат - з тих, що збуджує апетит.

Дуже моховий аромат, з цікавим рішенням пом якшити мох за допомогою кремово-пудрових нот. На початку ще чую рожевий перець. Шлейф сантиметрів у 10. Унісекс, типовий для 2010-х та початку 20-х. Як на мене, на холодну пору року. Кілкий (але в міру) та нагадує голі віти дерев, наче ти гуляєш у парку у похмурий день листопада або раннього березня. Повинен сподобатись любителям ноти моху - не шипрових букетів, а саме моно-моху.

Дуже схожий на Метеорити та Chloe Love. Потужна пудра, де ірис лише один із компонентів. Чую тут ще геліотроп.

Сучасний випуск Womanity 2023 року майже не відрізняється від Womanity 10-річної давнини. Трохи менш морський і більш плодовий: краще виражена інжирна солодка кислинка, що нагадує шампунь Fructis. Пряно-деревна ж нота така сама, як була. Шлейф наче трохи слабший, але не набагато; новий Womanity теж помітний і впізнаваний.

Не зовсім той Крим, що знайомий мені, бо їздила туди в основному в Євпаторію, де степи, лиман, лавандові поля й полин. Але й ці ноти тут є (навіть лаванду можу уявити), разом із менш характерними для рівнинної частини Криму. І не тільки Криму: скільки пахучого полину та солі на берегах Азовського моря, які там ароматні прибережні степи! Те повітря, що не знайдеш на природі в областях, які від моря далеко. Там воно пахне геть по-іншому, більше в сторону сіна, сосни (якщо ліс поруч) та річкової вологи. Приморські ж місцини, куди долітає солоний вітер, мають багатший аромат. Який асоціюється з наближенням радості курорту та зануренням у іншу, специфічно приморську природу на краю іншого, підводного світу. Такий вітер залітав у потяг, коли їхала або перешийком через Сиваш та його солончакову флору, або вже наближаючись до Євпаторії. У цьому парфумі він добре переданий. Хіба що хвої набагато більше, й вона холодніша, ніж від розпечених сосен та ялин у міських парках влітку. Сподіваюся колись побувати і знову в улюблених рівнинних місцях, і у Кримських горах. Стійкість та шлейф у парфуму добрі, він з тобою більшу частину дня, і весь цей час грає різними гранями, які вийшли дуже натуралістичними.

Вінтажна версія - цінний приклад того тренду на спецієву густоту, що існував кілька десятків років тому й лишив після себе багато гіпнотичних шедеврів, які люблять до сих пір. Якби я не була вже знайома з Опіумом, Estee Lauder Cinnabar, Kenzo Jungle Elephant та E.Coudray Nohiba - Табу мені б здався дуже незвичним і харизматичним. Харизма і здатність привернути увагу дійсно є, але цей аромат - не унікум, він частина цієї сім ї пряно-амбрових шедеврів 80-90-х. В кожного з них є своя нота-родзинка. У Опіуму та Слона це щось солодке (ладан або аніс+іланг). У Nohiba - наче пряна кока-кола. У Cinnabar найбільш виділяється кориця. А тут головна нота незвично трав яниста, наче лікарняний чай. Сушена пахуча травичка серед багатих спецій, загорнутих у старий папір, та п янких квітів. Вона освіжує аромат, наче прохолодний вітерець по тілу у спеку. Із часом аромат міняється. Стає то більш квітковим, то більш смоляним, то майже не пряним, а замість цього пітним пачульно-циветовим (у такі миті він звучить майже як чоловічі). Люблю старі парфуми за цю шалену багатогранність. І Табу однозначно поповнює лист улюбленців.

Рідкісний нині тип парф-букету. У перші миті, на старті, нагадав якийсь гель для душу з ароматом ягід і ванілі. Але потім розкрилися спеції, і аромат став схожим на чорну шоколадку, густо посипану ними. Аж настільки, що аромат власне шоколаду за ними ховається. Дівчина у образі рокової хижачки кінця 90-х, що прагне виглядити продвинутою. Солодкий аромат, але не десертно; це тепла смола та засушені фрукти. І навіть присутність ванілі не робить унісексову пряність помітно м якішою. Скоріше, і ваніль слідом за густим сандалом стає кілкою.

Не сказала б, що цікавлюся алкогольними нотами у парфумерії, але останні роки полюбила рожеве шампанське та рожеве вино. У цьому плані порадував Zarkoperfume PINK MOLeCULE 090.09.

Наче образ "чорного" ірису з дуже темно-фіолетовими пелюстками намагалися передати через білі квіти, які усі разом пахнуть як виноград. Ось таке відчуття. Класичного ірису тут майже не чутно. Але не треба забувати, що іриси, особливо екзотичні сорти, пахнуть дуже й дуже по-різному, іноді далеко від ірису типового. Тож не виключено, що якийсь сорт чорного має саме такі ноти: тубероза (майже солююча), флердоранж, жасмін на зразок того, що в Bvlgari Jasmin Noir, трохи мандарину, мильний мускус. І все це дивним чином нагадує солодкий, майже без кислинки, сік певних сортів чорного винограду. Аромат має деяку схожість із Piguet Fracas, але не такий нахабний, м якіший. Шлейфить негучно, але досить далеко. Нагадує про вечори пізнього літа.

Динний, але не назвеш передвісником динних компотів 2000-х. Тут диня більш благородна й загадкова, у поєднанні з солоним ветивером та трояндою. Вона тут наче молочна зелень у L Artisan Parfumeur Fleur de Liane, тільки тихіша. Якщо казати про схожість, аромат також нагадав Balenciaga Le Dix, але Парфум Терези набагато тихіший, спрощеніший і майже не пудровий.

Добротний квітково-фруктовий солодко-солоний букет, ще близький до густоти ароматів 80-90-х, і до більш ранньої люксової класики. Звучання майже вінтажне. Тільки гучності шлейфу трохи не вистачає. Такому амбітному букетові б сильну, але вона середня й досить швидко зменшується. Під кінець звучить щось на кшталт амбретти з ветивером, особливо на волоссі.

Бачу цей аромат на діловому одязі, із чимось шкіряним у комплекті. Він не кричущий, як той же Le Dix, і тому незважаючи на всю свою ретро-жіночність, підійде для офісу.

"Пахне ладаном, наче ти в церкві" - про Karl Antony 10th Avenue Femme. "Таким тільки в туалеті бризкати, звучить дуже дешево" - про Paco Rabanne Ultraviolet. А так більше й не згадаю дивних відгуків.