Коментарии пользователя vwizard

На початку чіткі, яскраві грейпфрут із бергамотом. Відігравши свою роль стартових нот, вони звільнюють дорогу для гвоздики, коріандру, бобів та смол, гармонуючих із переспілою жовтою сливою. Разом з її кислинкою, яка є навіть у шлейфі, вони тут дивним чином створюють анімалістичне відчуття, а мускус їм у цьому підспівує. Квіткова частина - густа, характерна для вінтажів старого типу, останні представники яких виходили саме у кінці 80-х. Важкувато розрізнити окремі квіти (хіба що туберозу), але водночас міцно відчувається їх присутність. Квіти манять сильною цільною нотою, коли тихішою стає персико-слива. Пачулі та трохи ваніль чутно у базі. Яка приходить пізно, бо букет стійкий. Незвичний смоляно-квітково-гіркий, трохи нахабний шлейф однозначно буде привертати увагу. Бачу цей аромат на шкірі восени та у холодну пору року. Він сонячний та зігріваючий.

Щодо солодких (саме кондитерськи-цукрових) ароматів зустрічала чоловічу думку, що так пахнуть або матрони-домогосподарки, вже давно й надійно заміжні й полюбляючі проводити час на кухні, або маленькі невинні дівчатка. Якщо так пахне не дівчинка й не матрона - "Це вона хоче показати, що вона канхвєтка, чи що?".

Також чоловіки насторожено і з кепкуванням відносяться, якщо жінка користується чоловічим парфумом. І унісекс деякі не люблять, але це ідеологічне: їм може подобатися сам аромат, але вони засуджують ідею унісексу. Був такий колега на роботі.

Частіше за все траплялися чоловіки, яким на жінках подобаються виражено квіткові аромати. Типу, з туберозою, або вираженою трояндою, той же османтус і т.п. Щоб жінка наче подавала знак, що вона "типово" жіночна і прагне привернути увагу.

Дивує стереотип, що виник десь у 2000-ті: що чоловікам подобаються насамперед солодкі аромати. При цьому консультанти у парфумерних магазинах розповсюджують цей стереотип, називаючи солодкими які завгодно парфуми - наприклад, виражено квіткові для них теж усі "солодкі". А на ділі чогось не помітно, щоб чоловіки дійсно тягнулися до істинно солодких ароматів, тобто "цукерочно-кондитерських", з великою кількістю етилмальтолу, імітуючого запах цукру. Здається, це лише маркетингова хитрість консультантів: переконати покупця, що чоловікам подобається лише один тип ароматів, а потім обманювати, що оцей чи цей, які дорогі або які ніхто не бере й треба пошвидше їх здихатися - саме цього типу начебто.

Яскравий лист фіалки, зелений і свіжий з гіркуватістю, поступово перетікає у ванільно-пудрову композицію вже з її квіткою. Пудра+пачульність - одна з популярних інтерпретацій гліцинії, вона ж вістерія. Знаю інший приклад такого підходу: мило Glycine від Crabtree&Evelyn. Спочатку гіркувато, але потім розкривається найніжнішою бузковістю.

Але насправді аромат найбільше схожий не на гліцинію, і навіть не на бузок з фіалками. Він дуже нагадав грона темно-фіолетових квіточок буддлеї Давида - азіатського куща, що прижився і в наших парках. Буддлея Давида цвіте все літо та половину осені, аж до перших заморозків. І має саме такий незвичайний пудрово-ванільно-гіркий мрійливий аромат, що дуже поєднується з темно-фіолетовим забарвленням її квіткових грон.

Зазвичай я терпляча до більшості навіть найекстравагантніших ароматів. Тож коли вирішила потестити Nasomatto Fantomas, яким у інтернеті в основному лякали - то думала, що, як завжди, і цей аромат виявиться прийнятним. Але у його випадку я потрапила у більшість: він і для мене жахливий та нудотний. Цей запах гнилої дині - один з дуже невеликої кількості парфумів, що не змогла б носити.

У літній спеці це насамперед дуже медова суміш цитрусів і "малинова" троянда, а пачулі з амброю створюють звучання, схоже на пепсі-колу. Тільки дуже концентровану, скоріше сироп "Кола", ніж напій. У той же час відчувається, що тут не кола, а саме пачулі. Мерехтячі, наче люрекс на чорній кофті. У середині нульових аромат цей створили, не сумніваюся, за мотивами тодішніх готичних трендів: темні казки, старомодні костюми з купою мережива у найнесподіваніших місцях, загадкові чорні палаци із підлогою кольору шахової дошки. А для мене це ще й дев яності, початок нульових. Тоді траплялися схожі аромати. Midnight Poison - такі ж відьомські пачулі, як Lancome Magie Noire. І з тієї ж розжарено-медової "опери", що Paco Rabanne XS Extreme Girl i Avon Prowl. Тільки звучить прохолодніше. Це морозний вітер, що вривається вночі в кімнату з натопленим каміном.

Пам ятаю, як тестила його у магазині році у 2012. Тоді у ньому ще й якась кислинка відчувалася. Може, тому що то було у холодну пору року, а зараз, влітку, він розкривається трохи інакше. Цікаво, як буде звучати восени. Він та Pure Poison подобаються мені навіть більше, ніж Poison основний. Потужний шлейф, примітна стійкість, яскрава харизма. Фланкер, але знаковий, і такий, що не забувається. Більше десяти років пройшло, а я пам ятала той аромат.

Якщо економлю, то просто рідше щось купую, тим більш парфумів і так вже вистачає на всі випадки життя. Також можу у розпиві купувати менший об єм. Бюджетні аромати цікавлять не менше, ніж дорогі, але не в тому випадку, коли там копія дорогого (бо краще тоді куплю аромат-першоджерело). Більше люблю оригінальні бюджетні, які не відверто копіюють щось (тобто не Жападори). Може й схожі на щось інше, але щоб це не демонструвалося явно.

Як у багатьох, першими ароматами були мамині. Dzintars Kanons і ще якийсь Dzintars тієї ж серії. Потім на початку 90-х мамі подарували пробник Lancome Magie Noire. Ще був радянський Новая Заря Шахразада. Мені тоді ще не дозволяли користуватися парфумами, але понюхати флакончик вдавалося. А на вулиці серед тодішних шлейфів від перехожих у 90-ті запам яталася яскрава тубероза - Givenchy Amarige, як я дізналася через роки. З кінця 90-х у школі дарували дешеві дезики; навіть не знаю, клонами яких ароматів вони були. Перше з більш-менш фірмового - це 10th Avenue Karl Antony Femme і його темний "брат" By Night. А на 18-річчя мама мені подарувала Pupa Fiorilu. Нульові були часом досить помірного і нерозбірливого споживання: деколи купувала дешевий дезик типу Och, масляну "ручку" з підробкою під відоме або зовсім ноунейм. Але у 2012 році несподівано прокинувся інтерес до парфумів - завдяки тому, що почала користуватися інтернет-магазинами і з ясувала, що тут можна знайти і рідкісне, і бажалки. Тоді ж і на Кремчику зареєструвалася. Моє парфманіяцтво почалося саме тут. Першими фірмовими парфумами, що купила свідомо, маючи вже більш розширені запроси по нотах і т.д., були - Mugler Angel i Kenzo Jungle Elephant. І тоді вже пішло-поїхало колекціонування, визначення улюблених брендів, вивчення фланкерів - насамперед завдяки цьому сайтові.

Завжди шукаю багатогранні спогади і багатовідтінкову синергію, коли аромат асоціюється з певними кольорами, певним місцем, причому часто несподіваним - наче й нема спільного, але черговий парфум чимось нагадав настрій того місця. І шукаю парфуми як згідно ностальгії, схожі на ті чи інші аромати з минулого, так і щоб "прив язати" парфум до нових вражень. А потім він буде нагадувати вже їх. Тільки враження не всі довгострокові, років за 10-12 асоціації, які викликає певний парфум, слабшають та замінюються новими. Але це безцінно, коли аромат таки у якийсь момент ще витягує назовні свідомості яскраві спогади про юність, дитинство або особливо приємні моменти вже зрілої молодості. І, звісно ж, парфуми певною мірою регулюють настрій. Додають певні "кольори" до сприйняття реальності. Зменшують дереалізацію - можеш це одразу не відчувати, але потім завдяки аромату краще згадуєш подіі у ті дні, коли його носила. Як по-особливому світило сонце, як виглядали вулиці саме тоді. І саме це відчуття пам яті, наявності спогадів, окриляє і надихає рухатися далі. Тому навіть не можу виділити певні парфуми, бо багато які обросли спогадами.

Наче Mugler випустили полегшений літній фланкер Ангела із нотами яблука та яблуневого цвіту. Але у той же час аромат має свою індивідуальність. Яскрава амбра, кришталева жимолость (чую більше її, ніж липу), апетитні мандарин і шоколад. І солодке яблуко, наче у Nina Ricci - так я тут сприйняла гуаву.

Добрий настрій, весна або літо, наївна дівчина-підліток у зелених бриджах, яка чекає від життя - не зараз, так потім, - тільки вдачі та позитиву. Аромат нагадав беззаботні нульові, на які прийшлася моя юність, хоча тоді ні з ним, ні зі схожими парфумами я не була знайома. Що в ньому цінне і зараз - він бодрить, надає сили. Зазвичай "мюглерівська" база приносить трохи лінивий настрій, але тут фруктово-цитрусові ноти домінують і не дають йому виникнути. І стійкість добра, шлейф тримається довго.

Якщо згадувати датуру (дурман) - ні, цей аромат з нею має мало спільного. Якщо шукати схожість із реальною квіткою дурману, то це Illuminum Trumpet Flower. А тут - дорогий, елітний, посилено парфумований крем для засмаги. Ваніль! Кокос! Мигдаль! Тубероза! Геліотроп! Хіба що меду нема, але взагалі-то його могли б у піраміду теж включити, бо квіти тут дуже медові. Бінго найгустіших і найапетитніших нот. Квіти собою підсилюють кулінарні бустери відчуття солодкого (ваніль, кокос), а ті підсилюють їх, ще й мигдаль підспівує в унісон. І абрикос у цьому меду плаває. Думаю, було б цікавіше з ананасом замість абрикосу. Але й так дуже яскравий букет. Не такий задушливо-сухий, як схожий на нього Guerlain Terracotta. Сухого трошки є, але воно як пилок з тичинок, а не пісок. І знайшовся несподіваний сандал у базі.

Datura Noir не настільки радикально-квітковий, як ще один чемпіон густоти - Givenchy Amarige. Навіть у літню спеку не втомлює, аж дивно. Цільний, але грає. І хоча у категорії "Дурман" для мене перемагає Illuminum Trumpet Flower, але якщо не намагатися асоціювати Datura Noir з цією квіткою, то виходить п янка есенція літа. Ті моменти, коли спека - приємна. Коли хочеш їсти найсолодший рахат лукум. І зустрічаєш несподівані зарості гарячих від сонця квітів, які і вночі сильно пахнуть, поки земля віддає накопичене за день тепло.

Цікаво! Треба буде звернути увагу на ці аромати. А поки в мене є лише Azzaro Now Women - теж літо, але ті його дні, коли ти не в відпустці і ходиш на роботу.

Поєднання різкості та м якості - це те, що помічаєш у першу чергу. Альдегідна іскриста зелень, запах гнучкого пластику навколо електричних кабелів, вінілу й молочної чистоти. Асоциація з Мотоко Кусанагі більш-менш складається. А якщо шукати асоціації з реальним світом - то наче свіжо-зеленим жіночим парфумом напшикали куртку з еко-шкіри, вже трохи ношену. І десь поруч несе машинним маслом, але не бридко, лише м яко-масляно. Шлейф у парфуму гарний, стійкість відповідає ціні: зі тканини у шафі чутно було кілька днів. На шкірі сидить менше, але теж цупко, на день вистачить.

Як букети, схожі на натуральну конвалію, порадували Annick Goutal Le Muguet, Penhaligon`s Lily of the Valley. Досить близька до неї також Parfums Dusita Cavatina. І подобається, як подали конвалію в Kenzo Parfum d Ete 1992. Ця нота для мене - уособлення весняної свіжості, прохолодної тінистості та якоїсь легкості життя.

Окрім присутності конвалії, не нагадує заявлену тут піраміду. Натомість, це досить поширене зображення вістерії у парфумах: бузок, свіжо-фруктова нота, стримано-мускусна база, і трошки інших квітів, щоб бузок видозмінити. Тут це насамперед конвалія, яка робить букет вологим, а фруктову ноту - трав янистою, близькою до яблука.

Вістерія від Zara стоїть у одному рядку з Oriflame Volare Wisteria, Oriflame Muse, Avon Eternal Magic (останні два хоч і не вістерія, але звучать так само). І Crabtree and Evelyn Wisteria Glicine, тільки без гірчинки. Не реальний аромат вістерії, що нагадує сосиски, геліотроп, ревінь та інші несподівані речі, а його причесаний, підстосований під більш парфумерне звучання варіант. Який, схоже, став загальноприйнятим у парфумерному світі. Конкретно Zara приділили особливу увагу свіжому та фруктовому аспектам цієї "стандартної парф-вістерієвої формули". З вищезгаданих вийшло найближче до давно знятої Oriflame Volare Wisteria. У тому числі за ціною та стійкістю: середня, шлейф делікатний. Але треба бути готовими до прохолодної конвалії на першому місці замість пудрового бузку.