Коментарии пользователя vwizard

Ніжна морковно-мускусна, трохи ладанна пудра. Сором язлива і мінорна, наче людина, яка боїться виходити з дому. Аромат наче й присвячений видатній співачці, але аури публічності тут немає. Він багатий і загадковий, але треба прикласти деякі зусилля, щоб вловити усе його багатство. Сидить близько до шкіри. Один із небагатьох парфумерних букетів, який я б назвала сумним.

Той випадок, коли цитрусовий парфум для мене не занадто хімозний, а навпаки апетитний. Є трохи кілкості парфумерного лимону, але соковитий червоний апельсин звучить сильніше. Не знайома з нотою мирту, але відчуваю поруч із лавандою щось трав янисто-спецієве, віддалено схоже на лавровий лист.

Цікавий фужерний унісекс, не надто чоловічий за рахунок підвищеної медовості, яка тільки зростає після стартових цитрусових нот. Нагадує Guerlain Herba Fresca, тільки без м яти. Такий собі чайок із цедрою гіркого апельсину, тільки не звичайний чай, а трав яний. Шлейф середній, але кислувато-медова нота дістає й до рівня помітного.

Як вже переконалася, у цього бренду аромати завжди з сюрпризом, завжди не зовсім про те, чим називаються. Так і тут: перші хвилини при нанесенні на шкіру звучить несподівано... шкіряно, як виріб з лайки, солодка така витончена (й дуже пахуча) шкіра. Цікаво, що тут дійсно вирізняєш парфумерний лист смородини. І лише потім на перше місце виринає мімоза з індолинкою жасміну, цікаво доповнена іншими нотами, які роблять її не холодною, як у багатьох мімозних букетах, а навпаки аж гарячою.

Не дуже сильно нагадує нашу білу акацію; для мене вона - це D Orsay Tilleul. Але схожість є. Теж теплий, медовий і неймовірно солодкий (в квітковому сенсі) аромат доноситься пізньої весни від полос акацієвих посадок у полях, коли їдеш по шосе поруч із ними. Коли все повітря наповнюється тонким ароматом, а посадки стоять аж білі від рясних квітів. Хоча запах білої акації все-ж таки менш пудровий, ніж мімоза в Une Fleur de Cassie. Там більше "горохового" аспекту. А тут, мабуть, аромат справжньої африканської акації, яка не з бобових, а з сімейства саме мімозових.

На тканині краще чутно троянду і альдегіди. Але на шкірі навіть краще тримається, цьому парфумові треба підігріватися для доброго шлейфу. Хоча його присутність і так тверда, до того ж стійкий, і у кінці помітно запудрюється.

Очікувала схожого на Drole de Rose, і схожість дійсно є, але Помадна Троянда від Малля набагато насиченіша, із більшою кількістю нот, спецієвою деревинкою та легкою малиновою кислинкою. Також серед моїх очікувань була томна й масляна троянда, як у деяких ретро-помадах. Але тут більш сучасний букет. І навіть не скажеш, що ароматові вже 23 роки. Серед ароматизації помад трапляються схожі й досі. Тому, носячи цей парфум, можна бути впевненою, що комусь він дійсно нагадає дорогу престижну помаду. У його серці є щось "смачне" - такий собі кріпкий сплав речовин, трансформуючий і троянду, і фіалко-ірис у нову ноту, квітково-червоноягідну. Моментами це класична пудрова троянда, моментами - цей унісон. Який зустрічала у помадах Rimmel 2019 року, тільки там ягід ще більше було. За стійкістю та шлейфом Lipstick Rose відповідає своїй ціні, супроводжує тебе майже весь день. З часом букет не дуже міняється, лише мускус та ваніль стають більш чутними. І ще тут є чи то сандал, чи то кедр, хоча у піраміді не вказані.

Я чекала щось подібне на Dior Diorissimo, але тут замість квіткової пишноти виявилася тиха (хоча стійка, годин 5 тримається) конвалія майже без шлейфу. Несподівано холодна, несолодка, аж м ятна, за рахунок білого мускусу. І подекуди теплими хвилями проривається квіт апельсину. Конвалія твердо вважається жіночною нотою, тому аромат сприймається більше як жіночий. Але звучання тут із добрим ухилом в діловий унісекс, завдяки цьому "охолодженню".

Як моно-конвалія звучить лише на початку, потім розчуваєш інші ноти і вони починають грати. Аромат асоціюється з прохолодою у контрасті з теплом, і якоюсь банною чистотою, наче тіло після конвалійного мила. Апельсиновий цвіт теж дуже тілесно тут звучить.

Аромат у одному рядку з Cacharel Lou Lou, Montana Parfum de Peau. По стійкості й гучності - теж. Яскравий, сюрпризний, наче подарункова коробка, яку розкриваєш і звідти вилітають конфетті. Густо-квітковий з виразною персиковою кислинкою. Окремі ноти розрізнити важкувато (але можна), у шлейфі дивним чином нагадує дуже солодке малиново-полуничне варення. Типовий для 80-х з їх гіперболізованістю. Велика кількість квітково-фруктових нюансів робить аромат "в язким" і дуже апетитним. Хочеться нюхати й нюхати його, як дитина, що їсть і їсть із банки з варенням, доки вона не стане пустою.

Загадково-ностальгічний, десь я його точно вже чула у 90-х. Здається, схожий аромат мало тодішнє біле мило від Camay. Але мильності тут немає, лише витончена парфумерність. Нарцис, лілію і лаванду добре чую. Геране-гвоздика (важко їх тут розрізнити). Це квіти у сільских садочках та південний степ, де трава наполовину всохла від спеки вже на початку літа. Сонце крізь легку хмарність, білий вітер із трав та смол, коли степові рослини наче хвилями туману рухаються над землею. Цей аромат наче про багато різних місць одразу, але усі ці місця - у селі, на природі. Ще він дуже східний, нагадує деякі аромапалички - те, як вони пахнуть, коли ще не запалені.

Коли наносиш на одяг - сильніше чутно сильну і виразну, наче велика м яка подушка, лавандову пудру. А у базі несподівано довше за всіх тримаються індольний жасмін та класична суха пудра, вже не лавандова, а звичайна й дуже домашня.

Колюча смородина і такий же кілкий мускус, трохи морської солі. Несолодка цитрусово-квіткова композиція, що мені нагадує не квіти з піраміди, а якусь вивітрену фрезію. Інтимний шлейф (більша частина його злітає ще до того, як вийдеш із під їзду), наче це щось дуже легеньке із асортименту Оріфлейму. Трохи схожий на Yves Rocher Ming Shu, але шорсткий замість м якості, і нема яскравого лотосу. Якщо пшикнути на волосся - трошки відчувається пудровий ірис. Дає відчуття чистоти. Аромат для офісу, і щоб флакон з собою на роботу носити, підновлюючи протягом дня, бо стійкість невелика. Не зацікавив, бо не подобається, що тут кілкий хімозний мускус на першому місці. Але може сподобатися прихильницям несолодких тихих ароматів.

На початку чіткі, яскраві грейпфрут із бергамотом. Відігравши свою роль стартових нот, вони звільнюють дорогу для гвоздики, коріандру, бобів та смол, гармонуючих із переспілою жовтою сливою. Разом з її кислинкою, яка є навіть у шлейфі, вони тут дивним чином створюють анімалістичне відчуття, а мускус їм у цьому підспівує. Квіткова частина - густа, характерна для вінтажів старого типу, останні представники яких виходили саме у кінці 80-х. Важкувато розрізнити окремі квіти (хіба що туберозу), але водночас міцно відчувається їх присутність. Квіти манять сильною цільною нотою, коли тихішою стає персико-слива. Пачулі та трохи ваніль чутно у базі. Яка приходить пізно, бо букет стійкий. Незвичний смоляно-квітково-гіркий, трохи нахабний шлейф однозначно буде привертати увагу. Бачу цей аромат на шкірі восени та у холодну пору року. Він сонячний та зігріваючий.

Щодо солодких (саме кондитерськи-цукрових) ароматів зустрічала чоловічу думку, що так пахнуть або матрони-домогосподарки, вже давно й надійно заміжні й полюбляючі проводити час на кухні, або маленькі невинні дівчатка. Якщо так пахне не дівчинка й не матрона - "Це вона хоче показати, що вона канхвєтка, чи що?".

Також чоловіки насторожено і з кепкуванням відносяться, якщо жінка користується чоловічим парфумом. І унісекс деякі не люблять, але це ідеологічне: їм може подобатися сам аромат, але вони засуджують ідею унісексу. Був такий колега на роботі.

Частіше за все траплялися чоловіки, яким на жінках подобаються виражено квіткові аромати. Типу, з туберозою, або вираженою трояндою, той же османтус і т.п. Щоб жінка наче подавала знак, що вона "типово" жіночна і прагне привернути увагу.

Дивує стереотип, що виник десь у 2000-ті: що чоловікам подобаються насамперед солодкі аромати. При цьому консультанти у парфумерних магазинах розповсюджують цей стереотип, називаючи солодкими які завгодно парфуми - наприклад, виражено квіткові для них теж усі "солодкі". А на ділі чогось не помітно, щоб чоловіки дійсно тягнулися до істинно солодких ароматів, тобто "цукерочно-кондитерських", з великою кількістю етилмальтолу, імітуючого запах цукру. Здається, це лише маркетингова хитрість консультантів: переконати покупця, що чоловікам подобається лише один тип ароматів, а потім обманювати, що оцей чи цей, які дорогі або які ніхто не бере й треба пошвидше їх здихатися - саме цього типу начебто.

Яскравий лист фіалки, зелений і свіжий з гіркуватістю, поступово перетікає у ванільно-пудрову композицію вже з її квіткою. Пудра+пачульність - одна з популярних інтерпретацій гліцинії, вона ж вістерія. Знаю інший приклад такого підходу: мило Glycine від Crabtree&Evelyn. Спочатку гіркувато, але потім розкривається найніжнішою бузковістю.

Але насправді аромат найбільше схожий не на гліцинію, і навіть не на бузок з фіалками. Він дуже нагадав грона темно-фіолетових квіточок буддлеї Давида - азіатського куща, що прижився і в наших парках. Буддлея Давида цвіте все літо та половину осені, аж до перших заморозків. І має саме такий незвичайний пудрово-ванільно-гіркий мрійливий аромат, що дуже поєднується з темно-фіолетовим забарвленням її квіткових грон.

Зазвичай я терпляча до більшості навіть найекстравагантніших ароматів. Тож коли вирішила потестити Nasomatto Fantomas, яким у інтернеті в основному лякали - то думала, що, як завжди, і цей аромат виявиться прийнятним. Але у його випадку я потрапила у більшість: він і для мене жахливий та нудотний. Цей запах гнилої дині - один з дуже невеликої кількості парфумів, що не змогла б носити.

У літній спеці це насамперед дуже медова суміш цитрусів і "малинова" троянда, а пачулі з амброю створюють звучання, схоже на пепсі-колу. Тільки дуже концентровану, скоріше сироп "Кола", ніж напій. У той же час відчувається, що тут не кола, а саме пачулі. Мерехтячі, наче люрекс на чорній кофті. У середині нульових аромат цей створили, не сумніваюся, за мотивами тодішніх готичних трендів: темні казки, старомодні костюми з купою мережива у найнесподіваніших місцях, загадкові чорні палаци із підлогою кольору шахової дошки. А для мене це ще й дев яності, початок нульових. Тоді траплялися схожі аромати. Midnight Poison - такі ж відьомські пачулі, як Lancome Magie Noire. І з тієї ж розжарено-медової "опери", що Paco Rabanne XS Extreme Girl i Avon Prowl. Тільки звучить прохолодніше. Це морозний вітер, що вривається вночі в кімнату з натопленим каміном.

Пам ятаю, як тестила його у магазині році у 2012. Тоді у ньому ще й якась кислинка відчувалася. Може, тому що то було у холодну пору року, а зараз, влітку, він розкривається трохи інакше. Цікаво, як буде звучати восени. Він та Pure Poison подобаються мені навіть більше, ніж Poison основний. Потужний шлейф, примітна стійкість, яскрава харизма. Фланкер, але знаковий, і такий, що не забувається. Більше десяти років пройшло, а я пам ятала той аромат.

Якщо економлю, то просто рідше щось купую, тим більш парфумів і так вже вистачає на всі випадки життя. Також можу у розпиві купувати менший об єм. Бюджетні аромати цікавлять не менше, ніж дорогі, але не в тому випадку, коли там копія дорогого (бо краще тоді куплю аромат-першоджерело). Більше люблю оригінальні бюджетні, які не відверто копіюють щось (тобто не Жападори). Може й схожі на щось інше, але щоб це не демонструвалося явно.