Коментарии пользователя vwizard

Якщо згадувати датуру (дурман) - ні, цей аромат з нею має мало спільного. Якщо шукати схожість із реальною квіткою дурману, то це Illuminum Trumpet Flower. А тут - дорогий, елітний, посилено парфумований крем для засмаги. Ваніль! Кокос! Мигдаль! Тубероза! Геліотроп! Хіба що меду нема, але взагалі-то його могли б у піраміду теж включити, бо квіти тут дуже медові. Бінго найгустіших і найапетитніших нот. Квіти собою підсилюють кулінарні бустери відчуття солодкого (ваніль, кокос), а ті підсилюють їх, ще й мигдаль підспівує в унісон. І абрикос у цьому меду плаває. Думаю, було б цікавіше з ананасом замість абрикосу. Але й так дуже яскравий букет. Не такий задушливо-сухий, як схожий на нього Guerlain Terracotta. Сухого трошки є, але воно як пилок з тичинок, а не пісок. І знайшовся несподіваний сандал у базі.

Datura Noir не настільки радикально-квітковий, як ще один чемпіон густоти - Givenchy Amarige. Навіть у літню спеку не втомлює, аж дивно. Цільний, але грає. І хоча у категорії "Дурман" для мене перемагає Illuminum Trumpet Flower, але якщо не намагатися асоціювати Datura Noir з цією квіткою, то виходить п янка есенція літа. Ті моменти, коли спека - приємна. Коли хочеш їсти найсолодший рахат лукум. І зустрічаєш несподівані зарості гарячих від сонця квітів, які і вночі сильно пахнуть, поки земля віддає накопичене за день тепло.

Цікаво! Треба буде звернути увагу на ці аромати. А поки в мене є лише Azzaro Now Women - теж літо, але ті його дні, коли ти не в відпустці і ходиш на роботу.

Поєднання різкості та м якості - це те, що помічаєш у першу чергу. Альдегідна іскриста зелень, запах гнучкого пластику навколо електричних кабелів, вінілу й молочної чистоти. Асоциація з Мотоко Кусанагі більш-менш складається. А якщо шукати асоціації з реальним світом - то наче свіжо-зеленим жіночим парфумом напшикали куртку з еко-шкіри, вже трохи ношену. І десь поруч несе машинним маслом, але не бридко, лише м яко-масляно. Шлейф у парфуму гарний, стійкість відповідає ціні: зі тканини у шафі чутно було кілька днів. На шкірі сидить менше, але теж цупко, на день вистачить.

Як букети, схожі на натуральну конвалію, порадували Annick Goutal Le Muguet, Penhaligon`s Lily of the Valley. Досить близька до неї також Parfums Dusita Cavatina. І подобається, як подали конвалію в Kenzo Parfum d Ete 1992. Ця нота для мене - уособлення весняної свіжості, прохолодної тінистості та якоїсь легкості життя.

Окрім присутності конвалії, не нагадує заявлену тут піраміду. Натомість, це досить поширене зображення вістерії у парфумах: бузок, свіжо-фруктова нота, стримано-мускусна база, і трошки інших квітів, щоб бузок видозмінити. Тут це насамперед конвалія, яка робить букет вологим, а фруктову ноту - трав янистою, близькою до яблука.

Вістерія від Zara стоїть у одному рядку з Oriflame Volare Wisteria, Oriflame Muse, Avon Eternal Magic (останні два хоч і не вістерія, але звучать так само). І Crabtree and Evelyn Wisteria Glicine, тільки без гірчинки. Не реальний аромат вістерії, що нагадує сосиски, геліотроп, ревінь та інші несподівані речі, а його причесаний, підстосований під більш парфумерне звучання варіант. Який, схоже, став загальноприйнятим у парфумерному світі. Конкретно Zara приділили особливу увагу свіжому та фруктовому аспектам цієї "стандартної парф-вістерієвої формули". З вищезгаданих вийшло найближче до давно знятої Oriflame Volare Wisteria. У тому числі за ціною та стійкістю: середня, шлейф делікатний. Але треба бути готовими до прохолодної конвалії на першому місці замість пудрового бузку.

Ну, таке. Наче від Ангела відняли усю його фірмову ванільно-пачульну основу, лише трохи ванілі залишили. Посилили фруктово-квіткову складову. Цукор теж залишили, бо зараз модний. Вийшло щось смачне, але неяскраве, розмите і надто схоже на багато хітових нині солодких ароматів. Ангел, якого перевдягнули у звичайний одяг і сховали крила. Навіть спрощені цукрові фланкери 2010-х були цікавіші. Ще що в нього відняли - це стійкість та гучність, притаманні оригіналу. Наче й еліксир, що натякає на помітність, але насправді досить стриманий, один із найтихіших фланкерів Ангела. Він не тихий, він середній та чітко відчутний, але не блиск та епатаж.

Вологі мильні рожеві квіти, швидко виринаюча мускусно-кедрова база з гірчинкою. Дуже стандартний, максимально широко прийнятний жіночний аромат. Чимось схожим часто ароматизують тканинні маски для обличчя та молочко для зняття макіяжу. Букетом та цією стандартністю нагадав Versace Bright Crystal, але Boss гучніший та стійкіший. ТВ, але поводиться як ПВ.

Харизма, игривость. Словно девушка в наряде восточной танцовщицы, вся в полупрозрачных фиолетово-желтых вуалях. Или колдунья, хранительница таинственных знаний с густо подведенными глазами, в длинном фиолетовом платье, с интересными и необычными украшениями. А если сравнивать не с человеком - это вечер августа, спелая смородина и сливы, а потом тусовка в ночном клубе или свидание.

Не думала, что помадный ирис и смородина так интересно смешиваются. Еще слышу здесь акватику, индольный смелый жасмин и туберозу. Ближе к базе проявляется сдержанная ваниль.

Аромат немного винтажно звучит - в духе скорее 90-х, чем 2000-х, когда он вышел. Напоминает о временах Опиума, Пуазона и Кобры. Не звучанием, но настроением. Не кричащий, но сильный. Не дневной и не вечерний - он для "золотых часов" перед закатом. Скорее для теплого времени года, где-то до октября. Днем в жару будет слишком, но по вечерам - самое то. А зимой напоминает о тепле и солнце.

Мне посоветовали этот аромат как парфюмерные подснежники. Нашла - и действительно, они! Почти. У подснежников много ландышевого аспекта, но есть и пудровый. Сюда бы чуть-чуть помадной фиалки - и получилось бы ближе к подснежнику. Аромат очень весенний и очень хороший. Мне больше всего похож на Dior Diorissimo. Все-таки ландыш здесь солирует, хоть его и видоизменяют другие цветочные ноты.

Стойкость хорошая, шлейф тоже ближе к сильному. Этот прохладный весенний букет будет дарить радость весь рабочий день.

Очень цветочный, натуралистически влажный, словно живые лепестки. Кусты чубушника (его слышно лучше всего), белые нарциссы, медовость полевых цветочков, сиреневая с горчинкой вистерия (за что отдельное "спасибо"). Откуда-то есть узнаваемая "резиновая" нота фиолетового ириса - ну или вистерийная горчинка так играет. И сладкий аспект ландыша. Радости мая и июня, когда находишь время добраться до каких-нибудь городских парков, или клумб с кустами и цветами. Однажды в 2018 году наткнулась в конце июня на пышные кусты чубушника - в такую ​​погоду, когда они пахнут сильнее всего. Запах настолько меня поразил, что до сих пор хорошо помню. И нашла в Olene воспоминания о тех цветах, помещенные в жидкость. Этот аромат дарит июнь круглый год. Чубушник и нарциссы - в начале, а потом становятся лучше слышны другие цветы. База ландышево-медовая, и сидит как прибитая целые сутки. Шлейф сильный у места нанесения, а подальше - более сдержанный, но четкий и выразительный.

Чайный османтус, только с травяным чаем, а не с чёрным или зелёным. Немного душный из-за миндаля и ванили. Словно сильная жара. Зато они его подчеркивают. Стойкий и довольно заметный, но не "кричит". Короче говоря - хорошо обыгранный османтус, для поклонников этой ноты.

Крепкий перечно-древесный унисекс, ближе к мужским. Напомнил сразу несколько ароматов CdG, похожего направления. И старые деревянные окна, пахнущие остатками водонепроницаемого покрытия, рыжего и полупрозрачного, которым в советское время часто мазали деревянные оконные рамы. В то же время аромат несет и более природные ассоциации: доски, разрубленная древесина, раскаленная на летнем солнце хвойная смола. Неординарный, несладкий, но и не слишком соленый, в отличие от сходного CdG Wonderwood.

Кардамон, реалистичный горьковатый мох и зелень, похожая на лекарственные травы. Цитрусовая цедра и амбра фоном. Тонка - в базе немного. Подснежник не нашла, слышу только нероли. Нероли не очень люблю, но с ним получился хороший букет, нероли придает парфюмерной цветочности, иначе аромат был бы слишком колким. Напомнил о Clinique Aromatics Elixir, но здесь гораздо более легкий, деликатно освежающий шлейф. На весну и лето. Аромат хвойного парка, где недавно косили траву.

Думаю, что "парфюмерное я" - понятие весьма широкое, и может включать в себя не один аромат, а пять-шесть, или даже больше. У меня их около восьми, разные грани "меня", и Ангел тоже в их число входит. Как стремление к собственному идеалу, которого, может, никогда и не достигнуть, и чисто с возрастом что-то уже прошло, но этот идеальный образ себя всегда живёт внутри.

Я наоборот сожалею, что Ангела так воспринимали, и в своём посте лишь иронизировала над тем, как этот парфюм использовали в годы, когда он был хитовой новинкой. Я отнюдь не разделяю те взгляды про понты и т.д., а лишь поделилась воспоминанием о том, как Ангела восприняла широкая публика.

Про Мюглера читала в интервью, что случай в спортзале он воспринял как шанс изменить свою внешность в сторону того, каким он давно хотел стать - мощным и похожим на супергероя. То есть даже в подобном случае подошёл к ситуации творчески. Достойно принял случившееся.