Коментарии пользователя vwizard

Зараз багато інформації, але саме це дає можливість більш продумано робити свій вибір і знаходити додаткові відомості про товар. Ніж у часи, коли були лише паперові журнали й газети, "інфлюенсери" тих часів. І усе, що в тебе малося для рішення звернути увагу на парфум - лише одна-дві статті чи рекламний постер, причому без можливості фідбеку. А думки про аромат від тих, хто його спробував, можна було знайти тільки у реальному оточенні, якщо пощастить і попадеться вже знайома з ним людина. Зараз хтось може й лінивий, побіжить купувати товар після першого ж посту інфлюенсера. Хто не лінивий - погуглить більше, порівняє відгуки. А тоді однісінька стаття чи реклама - зазвичай єдине, що в тебе було, особливо якщо не виписувала цілу купу різних журналів. Правда, тоді й купувалися аромати у звичайному, а не інтернет-магазині. Можна було там понюхати й визначитися, чи це те, чого ти очікувала. Хоча всліпу теж бувало: якщо давалася можливість заказати аромат по пошті. Або ти в провінції, де лише оріфлейм та жападори, але хтось знайомий їхав у велике місто, і міг тобі привезти його звідти. Я не ностальгую за тими часами, бо зараз завдяки інтернету можна проаналізувати інформацію про аромат набагато глибше, ще й на різних мовах, якщо їх знаєш. А хто сліпо вірить інфлюенсерам - зазвичай з часом, коли обпеклися невдалими покупками, розумнішають і теж починають не лінитися гуглити.

Моя думка - що і в інфлюенсерів, і в журналів як командних прото-інфлюенсерів, є деяка відповідальність, але усе ж кінцеве рішення - за людиною та її здатністю знайти правдиве (або брехню) і корисне у поданій ними інформації.

У часи підвищених негативних емоцій (і я не тільки про війну, було і особисте усіляке) мене навіть сильніше тягне купувати відливанти, це допомагає додати фарб та позитиву до світосприйняття, якщо їх там не вистачає. Головне - стримуватися від аж занадто імпульсивних і масштабних покупок, які потім вже й класти ніде Мене моє парфумерне хобі дійсно підтримує. І те, що з моєю квартирою і парфумами все гаразд, бо з втратою колекції я б відмовилася від парфумів взагалі (по причинах, які описала у попередньому коменті) й завела б якесь кардинально інше хобі, яким не займалася раніше, тобто нічого з ним пов язаного не втрачала.

Для мене парфуми - теж як музика, або як картини. Про прекрасні місця або ситуації, навіть такі, яких в твоєму житті не було, але через чужу творчість (у т.ч. парфуми) можна їх пізнати хоча б теоретично, в уяві.

Про відмову користуватися парфумами - добре, якщо це лише алергія, аносмія або відсутність інтересу. Є ще якесь "анти-парфумерне" ольфакторне сприйняття світу, і воно у досить багатьох людей: коли майже усі парфумерні аромати бісять, і людина аж робить зауваження оточуючим, ледве хтось хоч трошки чимось напшикаєтся. Наче й немає у людини алергії, але запах будь-яких парфумів її дратує, сприймається задушливим, хімічним, занадто відволікаючим або ще якимось. Мені важко зрозуміти таких людей, але мирюся з тим, що вони існують, і намагаюся таких знайомих не дратувати ароматами.

І, звісно, є випадки відмови від парфумів (навіть від усіх парфумів взагалі) по причині психологічної травми через катастрофічні життєві обставини. Наприклад, не кожна людина в змозі знову збирати парфуми, якщо через війну втратить колекцію, яку роками за багато грошей і пошуків надбала. Бо не все вдасться відновити, не всі раритети та дорогі аромати зможе знайти знову, принаймні за наявні у неї гроші. І людина відмовляється від парфумів взагалі, бо легше перестати навіть дивитись у сторону парфумерії, щоб ніщо не нагадувало про втрачене. Ніж роками марно намагатися заново знайти або накопити гроші на усі (або хоча б улюблені, якщо їх багато) аромати, що в тебе були. І дратуватися, що далеко не завжди вдається, що відновити колекцію дуже важко, особливо якщо з фінансами проблема, а специфіка нового житла або постійні переїзди не дозволяють накопичувати майно. А якісь більш доступні нові парфуми, тим більш у вимушено обмеженій кількості, тобі це не замінять і викличуть лише злість, нагадуючи про неспроможність відновити втрачені старі, і не даючи цим спокою. Хочеться побажати, щоб ні з ким із нас такого не сталося.

Побоювалася хімозних цитрусів - але ні, Kenzo вміють їх змусити поводитися гідно. Мандарин тільки приємніший від базиліку, ягідних та смоляних нот. Квіткове супроводження його теж вдале: тепле, ласкаве, трохи помадне. Є схожість із першою формулою Kenzo Jungle Le Tigre, що вийшов у ті ж роки. І взагалі аромат наближений за духом до лінійки Jungle, яку я обожнюю. Що теж стало приємним сюрпризом. Також є паралелі з набагато більш пізнім ароматом Kenzo World Power (особливо у сенсі бобів тонка), та YSL Manifesto (тільки без ванілі). Але якщо вони урбаністичні, то Le Monde Est Beau - природа, свіже повітря, буяння тропічних рослин. Аромат одночасно для літа, коли зазвичай тягне на соковиту свіжість та цитруси, і - для новорічніх свят, якщо вони асоціюються з мандаринами.

Ця туалетна вода - не цвіт вишні як він є (дуже медовий, трохи запилений). Скоріше - запах шкірки черешні, крапель дощу та весняних гілочок із молодим листям, що тільки-но вилізає з бруньок. Ту саму медвяність квітів лише десь на фоні трохи чутно. Але й таким дуже мені сподобався. Композиція на тему весняної свіжості та очікування перших плодів дерев. У вигляді гелю для душу теж добра. Завжди нагадує про неповторні й швидкоплинні дні квітня, коли квітучі дерева роблять світ чарівним, а в повітрі, яке з кожним днем все тепліше, літає бадьорий настрій.

Дуже солодкий і теплий квітковий аромат: жасмін та бузок взаємно підсилюють солодкість одне одного. Невловимо знайомий - мабуть, тому що поєднання жасміну і бузку не нова річ у парфумерії. Жіночний і добре помітний, шлейфовий. Наче додає світла й позитиву.

Масні деревно-ромашкові ноти, мускус та квітка мальви. Несподівано було нарешті зустріти мальву у парфумерії. Дуже приємний аромат, але зустрічається у парфумах рідко. Правда, тут він не на першому місці. Ромашко-деревина звучить сильніше. Я навіть і не подумала б, що цей шорсткий унісекс - Шанель. Більше схоже на актуальну нішу 2010-х з розділу якихось "молекул". А ще він нагадує запах паперових грошей - не нових, а вже трохи поюзаних.

Незвичайна пудра, яку я б назвала лотосовою. Довгі білі простирадла (чи кімоно) колихаються від вітру. Відкриті простори, десь поруч річка. Хмарна, але не дощова погода, біле небо. Рисова мука й чистота. Ось такі асоціації з цим ароматом. Витончений, інтелігентний, надає відчуття спокою. Добре тримається, навіть на шкірі. З часом стає ласкавішим, злітає ялинова соковитість, запудрюється сильніше.

Для мене це одразу багато ароматів, які "обросли" ще не забутими спогадами. Чим довше ти знайома з ароматом і чим більше спогадів з ним пов язано - тим сильніше він для тебе "аромат часу". А якщо парфумів багато - то і таких "капсул спогадів" буде матися багато. Й ними можуть стати будь-які парфуми.

Нажаль, людський мозок так влаштований, що починаєш гірше пам ятати, що було років 7 тому. А щодо років 15 тому - ще сильніше забуваєш. Ностальгійні спогади з часом "злітають" і з ароматів, або переписуються на інші, більш свіжі, якщо користувалася ними нещодавно також. Або нюхаєш давно знайомий флакон, і відчувається ностальгія, якісь нечіткі образи, але вже не можеш згадати, у зв язку з якими роками та подіями. Але звісно, бувають і такі парфуми, що з самого дитинства закарбувалися у пам яті, і якась подія з дитинства пам ятається лише завдяки певному ароматові.

Люблю шоколад у Mugler The Taste of Fragrance Angel і Van Cleef & Arpels Orchidee Vanille. Особливого інтересу до цієї ноти немає, полюбляю шоколад більше їсти, ніж у парфумерії. Але у Ангелі - як у вищезгаданому фланкері, так і у класичному Ангелі, шоколад вийшов просто чарівним.

Детокс-коктейль вранці на відкритій терасі кафе у прохолодній тіні. Смузі, які стали дуже популярними у 2010-х, і почали пробиратися навіть у парфумерію. Аромат "городній", але не надто. Натуралістичний в міру розбавлений сік ревеню, червоні ягоди (щоб букет не був надто овочевим), і десь поруч квітнуть вологі чайні троянди. Такі ягоди мені подобаються, хоча зазвичай не люблю їх у парфумах. Не дуже гучний, скоріше щоб пахнути ревенем чисто для себе. Стійкість теж невелика. У кінці лишаються біля шкіри троянди і мускус.

Жалкую, що зняли Mugler Womanity: з часом він псується, з являються гіркі ноти, а так хотілося б новий. Ще прикро, що давно вже зняті Orlane Autour de l`Iris, Oriflame Spring Flower та Volare Wisteria, і серія Garden of Stars від Mugler.

В мене таке враження, що після випуску аромат був швидко переформульований. Коли він тільки з явився, то був набагато гучнішим, жовтоквітковішим, кокос та іланг створювали чітке відчуття "крему для засмаги". Нагадував Kenzo Summer. Але потім Rising Sun змінився: лимонний початок, дуже-дуже стримане звучання майже без шлейфу. Чіткішими стали мінеральні ноти, а от квіти, кашмеран і кокос тепер дуже розбавлено-тихі. Тепер це поки ще не пляж, а той аромат повітря, коли виходиш із поїзда рано-вранці, тільки-но приїхавши у курортне місто. Свіжість ласкаво-прохолодного світанку улітку. З натяком на те, що десь близько - море. Акварельний натяк, такі ж акварельні жовтоквіткові ноти, наче плями сонячного світла, які видно лише деінде, бо воно тільки-но встає. Звучить у японському стилі непомітно, зливаючись зі шкірою. З волосся або тканини - трохи сильніше. Хотілося б більше шлейфу і стійкості.

Солодкий квітково-пачульний, популярний тип парфумерних букетів кінця 2000-х і початку 2010-х. Нагадав мені Yves Rocher So Elixir, і трохи їхній же Iris Noir. Непогано вдався тандем ірису та троянди: разом із цукровим етилмальтолом нагадує полуничний сироп, особливо на теплій шкірі. Пачулі колючі лише на початку, потім вгамовуються.

Аромат досить ординарний, але є в ньому родзинка: в серединці шлейфу звідкілясь бринить несподіваний холод, ментольний мороз, наче льодяний кубик у теплому чаєві з варенням. Навіть не знаю, що за нота. Можливо, амбра з рожевим перцем створюють таке враження. Чути цей холод лише час від часу.

Підозрюю, що я - з тих самих людей, які дивують оточуючих своїм вибором парфумів. Ще й пахну кожен раз по-різному, тим більш працюю віддалено і у офісі буваю рідко. За парфумерною поведінкою я скоріше егоїст, але намагаюся знаходити шляхи бути більш коректною, де це потрібно: наприклад, сильний парфум, доречність якого спірна у офісі, наносити так, щоб був чутний в основному самій собі, а не оточуючим.