Коментарии пользователя vwizard

Я теж поділяю весну на три етапи: холодна й ще не зелена, цвітіння, і початок літа, коли весняний парф-гардероб вже частково перетинається з літнім, залежно від того, наскільки теплим вийде травень. Для ранньої весни вибираю абсолютно різні насичені аромати, схожі на зимові, але не новорічний Thierry Mugler Angel з його фланкерами, темні пачулі або ванільно-кондитерський Схід, а полегше. Усі, що не зимове, не літнє і не терпко-ягідно-амброве осіннє.

Березень - один із найуніверсальніших у плані парфуму. З року в рік дуже різні аромати вибираю на початок весни. Останнім часом полюбляю у березні фіалки (Annick Goutal La Violette) шипри, магнолії, Calvin Klein Truth, Thierry Mugler Alien, Thierry Mugler Womanity та сонячні мінеральні аромати типу Kenzo World Power. А також мімозні (L`Artisan Parfumeur Mimosa Pour Moi), вони ще й по сезону.

Цвітіння, тобто квітень і майже весь травень, в мене це завжди мімікрія під те, що зараз цвіте. Спочатку - вишні, сливи, яблуні. L`Occitane en Provence Fleurs de Cerisier, Chloe See By Chloe, Masaki Matsushima Matsu Sakura і т.п. Цього року ще натрапила на цікавий Berdoues Collection Grands Crus Somei Yoshino.

Далі починаються бузок, іриси, вістерії: Oriflame Volare Wisteria, Hermes Hiris, Guerlain L`Instant de Guerlain Eau de Noel Iris Millesime, Frederic Malle En Passant, Chloe Love, Bvlgari Omnia Amethyste. Дуже полюбляю цю пору року за дивовижні аромати квітнучих дерев, моєї улюбленої квітки - ірису, ностальгійні бузки та інші швидкоплинні квіткові моменти.

У травні продовжую користуватися ароматами цвітіння, навіть якщо вишні і т.д. вже відцвіли. До них додаються липи (D`Orsay Tilleul), а також те квіткове та зелене, що душнувато носити влітку, але воно гармонує з теплою порою року, поки не прийшла спека. Kenzo Parfum d`Ete 1992, Creed Jasmal, Thierry Mugler Aura, Perfumer`s Workshop Tea Rose та інші насичені троянди, Guerlain Aqua Allegoria Lys Soleia, Acqua di Parma Iris Nobile.

Якщо подивитися на мій весняний гардероб в цілому, то за винятком березня, навесні концентрую використання квіткових парфумів, особливо близьких до моноароматів. А у інші сезони до мого гардеробу повертаются спеції, амбромускуси, багатоскладові букети і інші аромати без акценту на весняні квіти.

Мені здається, обізнана людина більш толерантна до різних ароматів і в неї зазвичай широкі смаки. І скоріш за все сильний організм, мало парфумерних алергій, нема патологічної надчутливості до запахів. Особисто мені найважче підібрати парфум для людини необізнаної, або яка у парфумах розбирається слабко, але головне - дуже багато які їй не подобаються. Причому не просто як "не люблю", а аж "В мене від таких болить голова", "Відкрий вікно, бо я задихнуся", "Не можу, піду з себе це змивати, а одяг - прати", "Фу, яка гидота, мене зараз знудить". Тобто коли людина фізіологічно не переносить багато які аромати. Тут просто рулетка, важко вгадати, навіть якщо більш-менш знаєш, які. І головне - різку негативну реакцію може викликати у тому числі дорогий люкс. А щось зі ноунеймів типу Сіті або Бі-Ес, виявитися одним з небагатьох прийнятних. Не тому, що дешевий, а тому що виявився тим рідкісним випадком парфуму, від якого в неї не болить голова. Тут лишається тільки купувати такий самий Бі-Ес, і ні в якому випадку не інше, навіть схоже, бо якщо раптом там речовини, що ти обожнюєш, а для цієї людини вони гидкі, або їй взагалі стане погано.

Про аромати та війну у моєму житті я коментила в іншій статті, і не хочу тригеритися по цій темі знову, тому краще напишу про один випадок із того, що їй передувало. У січні 2014 я ще не жила на Київщині, але приїхала у гості до київських друзів, і з ними побула на Євромайдані. А десь через рік, досліджуючи такий парфумерний бренд, як Demeter, натрапила на Demeter Bonfire. Купувала з думками про щось спокійне ностальгійно-осіннє, червоні клени і специфічний запах багать з листя. Але несподівано цей аромат виявився 100% запахом Майдану. Просто дивовижне співпадіння. Горілий пластик, ще щось горіле, але не схоже на листя. Якась підкопченість, саме така, що тоді літала в повітрі. З тих пір Demeter Bonfire яскраво переносить мене у неповторне відчуття революції, в ті вже далекі три вечори січня 2014, коли ми з друзями були там присутні.

Так вийшло, що я дуже добре знайома з ароматом сакури сорту Сомей Йошино. Спочатку купувала японські чаї на тему сакури. Потім пощастило понюхати справжнє квітуче дерево цього сорту, і аж здивувалася, наскільки точно японці у своїх чаях передали його аромат.

Тому коли спробувала даний парфум, то одразу ж зрозуміла - ніяка тут не Сомей Йошино, і навіть не сакура. Цей парфум намагається відтворити аромат... нашої звичайної вишні. Який відрізняється, їх не сплутаєш. Там більше пилкових, терпкувато-квіткових та зелених нот. А тут саме квіт європейських вишень, медово-солонуватий, непогано переданий за допомогою жасміну і акватичної ноти, якої чомусь нема в піраміді. Ще тут є щось фруктово-пачульне, причому більше у фруктову сторону, але не плодів вишні. Скоріше, плоди сливи чи абрикосу. Мабуть, такі речовини додали, щоб зробити жасмін медовішим.

Нагадав Avon Simply Because - теж непоганий букет на тему квітів весняних дерев. Тільки в Berdoues це не так солодко, без лічі та ванілі. Аромат порадує тих, хто шукає повітря звичних вишневих садів. Досить вдала схожість, яка у парфумах на тему квіту вишні трапляється рідко. Йому б стійкості побільше, і зовсім була б чітка атмосфера квітня. Але сакури Сомей Йошино я тут не знайшла.

Досить відповідає тому, що я очікувала, тільки б гірчинки трохи більше, щоб ще сильніше нагадувало ром та коньяк. Гладеньке акуратне унісексове яблуко, як в Hermes Galop. З ананасовим акордом, що є у деяких сортів яблук. І дерев яно-спецієва структура, у якій найбільш виділяються кардамон та, ближче до бази, кедр с амброксаном. Виходить коктейль з рому, бренді та яблучного сидру. Свіжий, не обтяжуючий якимось важкими нотами. З часом починає "дзижчати", наче цитрусова цедра, а потім стає все тихішим, рухаючись в сторону деревної бази. Стійкість і шлейф середні.

Як подивилася у гардероб - ваніль аж всюдисуща, дійсно дуже розповсюджена нота, яку додають у тому числі чисто технічно, щоб збільшити стійкість аромату. У цілому її люблю, особливо восени та взимку. Але у деяких ароматах ваніль задушлива, занадто нав язлива. Наприклад, у Dior Hypnotic Poison, Kenzo Amour, Guerlain Terracotta. Якщо казати про улюблені ванільні аромати - це геніальний Mugler Angel, Dior Addict, YSL Manifesto, YSL Cinema і багато чого іншого. Схоже, я досить полюбляю ваніль у парфумах, але в міру, і у поєднанні з певними нотами. Саме від вдалості цього поєднання залежить моє ставлення до парфуму з нотою ванілі. Десь із нею виходить шедевр, або вона на фоні вдало підкреслює основні ноти, а десь здатна швидко втомити, особливо у стійких букетах.

Доречі, про стійкість. Колись трохи змішувала ефірні масла у саморобні парфуми чисто для себе. І стійкість дійсно зростала дуже помітно, якщо додати пару кристалів ваніліну. Тільки треба пам ятати, що це одна з речовин, які у розчині з часом псуються, викликаючи помітну зміну кольору рідини у сторону жовто-рудого, і невелике, але псування аромату.

Для мене весна - це насамперед ноти квіту вишні, сливи і т.п., іриси з фіалками, бузок, проліски, мімоза. Тобто що зараз квітне у природі - подібне й на себе пшикаю. Хочеться, щоб ці аромати весни тебе оточували, навіть якщо поруч немає справжніх квітів.

Пудрові ноти з благородною пачульною гірчинкою. Саме на квітку іриса не дуже схоже, більше на якусь темно-фіолетову буддлею. Якби тут не було пачулі й мускусу, то до моно-ірису стало б ближче, тим більш присутня характерна для нього цитрусова нота. А так - букет більш складний виходить, цілий сад у дощовій місцині, де волога земля, і різні рідкісні квіти разом з ірисами. Сподобалося, як аромат міцно сидить та гучно звучить. Це не делікатна пудра, а, наче ті ж кущі квітучої буддлеї, яскраве вираження своєї присутності.

В основному цикламен, фрезія і раптово ірис. Пудрові й мімозоподібні квіткові ноти - основні. Інколи чи то цитрус, чи то слабка конвалія виринає хвилею свіжості. Ближче до бази чутно солонуватість ветиверу, він додає відчуття чистоти й розслабленості. Гарний весняний букет, що порадував мене як прихильницю пудрово-мімозного напряму. Але на тюльпан схожий лише віддалено. Не знаючи назви, я б про тюльпани взагалі не подумала, нюхаючи цей аромат.

Скільки не шукаю у парфумерії тюльпан - всюди та ж історія, схожості завжди мало. Наче його так важко зобразити у парфумі.

Спочатку - соковите варення з дуже стиглих вишень, яке тільки почали варити і в ньому ще багато свіжої кислинки. Коли цей старт за півхвилини закінчується - "варення" стає більш привареним, більш багатим на вже карамелізовані речовини. Дуже натуральний аромат вишні, уперше у парфумерії зустрічаю настільки близький. Найближче, що до нього траплялося раніше - це харчові ароматизатори у вишневому чупа-чупсі, або інших вишневих карамельках. Але тут, у парфумі, вишня ще насиченіша, а смоляні та пряні ноти її не забивають. Лише підкреслюють різні аспекти моно-вишневості та роздавленої абрикосової кісточки.

Сидить міцно, звучить досить гучно, не особливо міняється аж до самої бази, хіба що мигдалю стає менше, а ванілі - більше. Тож вишневим духом довго насолоджуєшся після кожного пшику. І хочеться поїсти справжніх вишень або черешень. Аромат - з тих, що збуджує апетит.

Дуже моховий аромат, з цікавим рішенням пом якшити мох за допомогою кремово-пудрових нот. На початку ще чую рожевий перець. Шлейф сантиметрів у 10. Унісекс, типовий для 2010-х та початку 20-х. Як на мене, на холодну пору року. Кілкий (але в міру) та нагадує голі віти дерев, наче ти гуляєш у парку у похмурий день листопада або раннього березня. Повинен сподобатись любителям ноти моху - не шипрових букетів, а саме моно-моху.

Дуже схожий на Метеорити та Chloe Love. Потужна пудра, де ірис лише один із компонентів. Чую тут ще геліотроп.

Сучасний випуск Womanity 2023 року майже не відрізняється від Womanity 10-річної давнини. Трохи менш морський і більш плодовий: краще виражена інжирна солодка кислинка, що нагадує шампунь Fructis. Пряно-деревна ж нота така сама, як була. Шлейф наче трохи слабший, але не набагато; новий Womanity теж помітний і впізнаваний.

Не зовсім той Крим, що знайомий мені, бо їздила туди в основному в Євпаторію, де степи, лиман, лавандові поля й полин. Але й ці ноти тут є (навіть лаванду можу уявити), разом із менш характерними для рівнинної частини Криму. І не тільки Криму: скільки пахучого полину та солі на берегах Азовського моря, які там ароматні прибережні степи! Те повітря, що не знайдеш на природі в областях, які від моря далеко. Там воно пахне геть по-іншому, більше в сторону сіна, сосни (якщо ліс поруч) та річкової вологи. Приморські ж місцини, куди долітає солоний вітер, мають багатший аромат. Який асоціюється з наближенням радості курорту та зануренням у іншу, специфічно приморську природу на краю іншого, підводного світу. Такий вітер залітав у потяг, коли їхала або перешийком через Сиваш та його солончакову флору, або вже наближаючись до Євпаторії. У цьому парфумі він добре переданий. Хіба що хвої набагато більше, й вона холодніша, ніж від розпечених сосен та ялин у міських парках влітку. Сподіваюся колись побувати і знову в улюблених рівнинних місцях, і у Кримських горах. Стійкість та шлейф у парфуму добрі, він з тобою більшу частину дня, і весь цей час грає різними гранями, які вийшли дуже натуралістичними.

Вінтажна версія - цінний приклад того тренду на спецієву густоту, що існував кілька десятків років тому й лишив після себе багато гіпнотичних шедеврів, які люблять до сих пір. Якби я не була вже знайома з Опіумом, Estee Lauder Cinnabar, Kenzo Jungle Elephant та E.Coudray Nohiba - Табу мені б здався дуже незвичним і харизматичним. Харизма і здатність привернути увагу дійсно є, але цей аромат - не унікум, він частина цієї сім ї пряно-амбрових шедеврів 80-90-х. В кожного з них є своя нота-родзинка. У Опіуму та Слона це щось солодке (ладан або аніс+іланг). У Nohiba - наче пряна кока-кола. У Cinnabar найбільш виділяється кориця. А тут головна нота незвично трав яниста, наче лікарняний чай. Сушена пахуча травичка серед багатих спецій, загорнутих у старий папір, та п янких квітів. Вона освіжує аромат, наче прохолодний вітерець по тілу у спеку. Із часом аромат міняється. Стає то більш квітковим, то більш смоляним, то майже не пряним, а замість цього пітним пачульно-циветовим (у такі миті він звучить майже як чоловічі). Люблю старі парфуми за цю шалену багатогранність. І Табу однозначно поповнює лист улюбленців.