Коментарии пользователя vwizard

В мене це одна з улюблених нот, і одна з найностальгійніших: туберозних ароматів було багато у 90-ті, часи мого дитинства. Асоціації з лялькою Барбі, рожевим кольором і тодішніми модницями-блондинками у цілому. Я сама не з них, але парфуми, якими вони користувалися, мені подобалися, і як я через роки зрозуміла - завдяки саме туберозі. Насамперед, це Givenchy Amarige - один з тодішніх мегахітів. Трохи пізніше у цьому ж напрямі був популярним Rasasi Blue Lady , що дуже полюбився і до того ж був одним з моїх перших парфумів на початку 2000-х. А вже в часи парфман`яцтва, з 2012 і далі, я стала цілеспрямовано шукати туберозні аромати. Serge Lutens Tubereuse Criminelle - цікавий, неординарний, хоча від його "медицинської" нотки я з часом втомилася. L`Artisan Parfumeur Nuit De Tubereuse - дуже романтичний, тепла липнева ніч на курорті чи просто коли добрий період в житті саме влітку. Robert Piguet Fracas - cпецифічний, там не тільки тубероза гучно грає, але вона в одній з головних ролей.

А моє найновіше відкриття, буквально на днях - Caesars World Caesars Woman , гучна пафосна тубероза з 80-х, що по своїй натуралістичності й силі шлейфу не поступається Амаріжеві.

Інтровертний і тендінтний аромат. Замріяність і загадковість. Чарівний альдегідний ірис, схожий на Autour de l`Iris Orlane, дуже близький до мого ідеалу ірисового аромату. І так, на крем (і парфум) Нівея він теж схожий. Тільки там більше фіалки, а тут - саме ірису, що для парфумерії рідкість. Ще чую трав`янисто-деревну ноту, яка нагадує сухі лікарняні трави. І смолянисту анімаліку у самому серці ірисової пудри - можливо, це елемі.

Повсякденний квітковий аромат. Троянда, яку за допомогою лотосу й лічі зробили дуже миленькою, а конвалія і зелені ноти не дають їй стати задушливою, додаючи свіжості й відчуття чистоти. Також у букеті явно є білий мускус, відчувається у шлейфі. Аромат про жінку, яка штучно виглядає ляльковішою та інфантильнішою, ніж вона є. Чиїм кредо є "Веди себе як блАндинка і неси милу маячню, щоб відповідати очікуванням чоловіка і маніпулювати ним".

Яскравий, сонячний, епатажний аромат, ще один з таких що наче пишне волосся й плечисті куртки дівчат з 80-х. У дусі Амаріжу, але більш грайливий та безтурботний. Спочатку - свіжі та якісь пітнуваті білі квіти (бергамот дає такий ефект), але коли бергамот злітає (буквально за секунди) - починається вражаюче і стійке туберозне білоквіткове буйство. Таким пшикалися у 80-90-ті дівчата, які хотіли, щоб помітили їх та їхню гламурність. У 2000-х для таких цілей були вже інші букети: Жадор (теж квіти, але інші), динно-полуничні компоти.

У 90-ті була модною естетика Барбі та її гладеньких пластикових яскраво-рожевих аксесуарів. І тоді ж багато було дезиків у флаконах з такими ж лискучими рожево-малиновими кришками. Зазвичай там були клони Амаріжу. Тобто з цією естетикою асоціюється насамперед тубероза. Але і з інших квітів можна скласти такий "дуже рожевий" гучний квітковий аромат. Здається, CoSTUME NATIONAL це вдалося: троянди для того мало, але потрібний ефект підсилюють османтус з цвітом апельсину (виступаючи замість туберози у даному випадку), і "пластиковий" бензоїн. Пачулі трохи збивають відчуття Supergloss, але ароматові була необхідна гірчинка як противага убойній квітковості.

Для поціновувачів жанру. Мені сподобався, як нове читання подібних ароматів - вже не сотий клон Амаріжу, але теж "яскраво-рожевий гладенький пластик". І стійкість хороша, при цьому не набридає. Хоча в спеку я б ним пшикатися не стала.

Важка східна троянда з анімалікою цивети, і не дуже голосними спеціями, що скоріше у тіні троянди, ніж поруч із нею. Тютюн не чую, скоріше саме спеції. Теплий, аж гарячий аромат: червона троянда під спекотним сонцем. Шлейфова і стійка. Особисто мені це плюс, троянди люблю, ще й такі насичені.

Знову купила відливант через багато років: попередній в мене був на початку 2010-х. Аж ностальгію викликав до тих часів. Цей Mukhallat медицинсько-насторожений, але якщо сприймати як непорозуміння асоціації з лікарнею та люголем - насправді там просто суміш уду та шафрану, у колі інших компонентів, серед яких трохи хімознуваті квіти, медова нота та багаті спеції. Шафран тут головний і дуже гарний, уд насправді на другому плані, хоча багато парфумерів у 2010-ті подавали саме їх суміш як "чистий уд". Наприклад, Huitieme Art Parfums Naiviris - поєднання цього деревного дуету з ірисом. Але порівнювати з Mukhallat я б його не стала, занадто відрізняється решта нот. Як і багато хто з "арабів", цей унісекс має помітний шлейф і велику стійкість. Але треба думати, куди і для кого ним пшикатись, бо в багатьох він викличе сильну асоціацію з лікарнею.

Ароматична композиція на тему димного дерева, листя, спецій. Тут і уд, і виразний тютюн, і ще декілька нот з того ж напряму. Цікавий букет - майже весь із листя й паличок, лише трохи лаванди додано. Скоріше чоловічий. Але й на жінці, яка курить, буде сидіти гармонійно.

На відміну від звичайного Al Shams, тут не майже-моно-уд, а більш багатий букет, теж по-своєму неординарний. Є присутність якогось кухонного духу, наче запах солоних огірків. І окрім уду дійсно є інша деревна нота, наче хтось дрів наколов. Якщо Al Shams - це просто сонце у ідеально безхмарному небі пустелі, то тут - поселення, або табір, підброжені від спеки овочі, тліючий удовий бахур у палатці. Люди ось-ось запалять дрова для приготування обіду, і звідкілясь доносяться чиїсь амброво-квіткові парфуми та аромат соусу зі спеціями, який залишався ще з минулої трапези.

Як і очікуєш від сильних арабських удових композицій - цей букет стійкий, шлейф добре вловимий. І його густота приємно вражає, як часто буває зі східними парфумами.

Цей аромат мені допоміг навчитися розрізняти ноту уду: виявляється, що у деяких парфумах заявлене як уд, насправді є сумішшю його й шафрану. А без шафрану він зовсім не такий "медицинський". Не думаю, що тут зовсім моно-уд, але ця нота все ж домінує. На одному сайті про цей парфум писав індус, що так пахне дійсно саме індійський уд. Для мене ж - як нове шкіряне взуття або шкіряно-деревний ароматизатор салону машини. Підкопчена деревна смола, дьоготь, тільки більш вишуканий, ніж березовий. І з якоюсь бруднинкою, що надає анімалістичного аспекту. Дохлі грибки у смолі, яку старе дерево виділяло, борючись із ними. Коли тільки наносиш - дуже смоляний. Схожий відтінок смоли можна почути в концентрованому маслі пачулі. Є паралель і з іншим абсолютно не солодким, майже не парфумерним деревним ароматом: Comme de Garsons Wonderwood. Але там зовсім не такі види дерев, як і у випадку з пачулі. Лише "норов" схожий.

Потім Уд Сонця стає м`якшим, хоча солонувата шкіряність залишається до самої бази. Це й не шкіряність насправді; у обробленій шкірі той самий запах присутній саме завдяки деревно-дьогтярним компонентам її обробки.

Спочатку, дивлячись на назву, думала - фатальна жінка? Готична павучиха? Але ні, шовк тут просто шовк. Не павутиння чи щось таке. Це гламурна модниця у пишній сукні з багатьох метрів шовкової тканини. Шовк її сукні золотавий, і сидить вона на фіолетовому бархатному дивані на якійсь заможній вечірці. Ось такі асоціації. Як і аромат на шкірі сидить помітно, шлейфово.

Чую тут бджолине молочко, чую базу і ванільність з Angel Mugler. Несподівано букет нагадує також Oriflame Mirage (чи той парфум, який Mirage копіював), гігієнічну помаду Carmex і якийсь лікувальний, але приємно пахнучий крем з 2000х, куди теж додавали (чи писали, що додавали) щось бджолине.

Можливо, Etat Libre d`Orange She Was An Anomaly теж в тему був би.

Маючи вінтажну Miss Dior, не відчуваю інтересу до нових версій та фланкерів, усі як один бідніших та хімозніших за вінтаж. Але цей мене зацікавив не як Міс Діор, а як моно-півонія, судячи по відгукам. І справді: тут впізнавана півонія, волога, схожа на троянду (але не копія). І навіть не дуже хімозна, як це часто буває з півонієвими ароматами. Підкреслена цитрусово-абрикосовим відтінком, а мускус тут не дуже сильний і не глушить собою квіткові ноти. Жаль тільки, що дуже нестійка, швидко злітає, і шлейф маленький. Але як моноаромат півонії цей парфум вдалий.

Полегшена, менш бронебійна версія L`instant Magic - на щастя, досі впізнавана, не дивлячись на нову формулу. Ірис тут все ще є, і багато, хоч із піраміди його й прибрали. Нот стало не набагато менше. Цей L`instant Magic менш магічний, коректніший, наче намагається наблизитись до повсякденно-масового легкого мускусного квітнячку типу Versace Bright Crystal. Якщо стара версія була "занадто" для офісу чи маршрутки, то нову можна вдягти навіть туди. І харизма аромату хоч і слабкішою стала, але збереглася. Звісно, стійкість і шлейф теперь середні, замість довгих. Цією "магією" вже не покористуєшся роками, випшикаєш швидше. Можливо, на це виробник і розраховує.

Який же він позитивний та свіжий! На старті - один в один сік апельсину, натуралістичний, наче прямо з дольки. Потім починаєш розрізняти мандарин та базилік, які на початку так чудернацько спліталися в апельсин. Виринають чай, плющ та якась ботва, наче лист томату, як у Садах Нілу від Hermes. Або ревінь. Але аромат міниться: то кулінарне листя, то знову цитруси та їхня цедра. Загальний образ - наче хтось влітку вирішив пообідати салатом з базиліком, і потім закусити цитрусами. А вітер такий свіжий, несе з клумби аромат півоній. І не спекотно - мабуть, самий початок літа. Добре ним буде пшикатись тоді, або ранньої весни, коли вже дуже по літу скучила. Не дивлячись на свіжачковість - аромат не злітає швидко, і досить шлейфовий, принаймні на мені. За це ще одна йому хвала.