Коментарии пользователя vwizard

Nasomatto Absinth ще.

Аромат чи то спокою, чи то апатії: зайшло сонце, темнішає, і мимоволі тягне спати або просто спокійно посидіти, нічого вже сьогодні не роблячи. Але взагалі-то це холодна пора року, і доводиться собі нагадувати, що попереду ще цілий вечір. Є в ньому, окрім ладану, смолянисто-солодкувато-деревна нота, як у багатьох ароматів пізніх 2010-х, включно з набиравшими моду дерев`яшками. Дійсно як у дуже кріпкого чорного чаю. Стійкість невелика, шлейф теж, особливо якщо напшикано мало. Інтелігентний аромат для себе.

Я кілька років на Геловін пшикалася Demeter Fragrance Zombie for Her , доки відливант не скінчився. Доречі, є цілий бренд парфумів під назвою Halloween, але я б не сказала, що там аромати прям геловінські.

Ніч чудес на кораблі, новорічний круїз десь по Середземному морю - яке на Новій Рік не зимнє як Чорне, але й не вічно-тепле як океан на екваторі. Прохолодне, але не пронизливо-холодне морське повітря, й новорічна ялинка. Унісекс, ближчий до чоловічих ароматів. І цей фланкер по звучанню стоїть найбільш далеко від базової Eau des Merveilles. Спільне є (хвойно-деревна нота), але не так багато, як в інших ароматах серії. Ще тут чую свіжість лимону.

Зазвичай для моменту й вибираю, який парфум нанести. Під погоду, під сезон, ще деякі фактори. Люблю, коли аромат підкреслює атмосферу. Є й універсальні або "відірвані від реальності", але щодо більшості парфумів завжди у мене постає питання і знаходиться відповідь - у якій атмосфері його буду носити.

У мене ніс, здається, не зовсім здатний цю речовину сприймати. Чи то генетика, чи то наслідок багатьох простуд, які ще з дитинства зробили мій нюх не дуже гострим. Не помічаю якоїсь особливої свердлячої ноти у цих парфумах. Наче щось дерев`яшне чую, але не дуже амброве - мабуть, сліпа пляма сприйняття. Звичайну амброву ноту чую, а в амброценіді - ні.

Спочатку - альдегіди та квітково-фруктовий шипр: гвоздика, мох, герань. Але потім, через швидкоплинну апельсинову фазу, несподівано перетворюється на холодну, майже м`ятну ілангову пудру з малиною і смородиною (некомпотними і ненав`язливими, на відміну від цих нот у 2000-х) та ванільною базою. Причому тут не ванілін, а аромат саме справжнього стручку ванілі - не настільки душний, трохи дерев`яшний, солонувато-підкопчений.

Аромат стійкий і багатий на переливи, дуже непогано за таку ціну. Він ще з тих парфумів 90-х, що продовжували тренд минулих десятиліть на винахідливі й складні букети.

Симпатичний і насичений. З одного боку, розкривається несподівано гарним поєднанням ірису та ілангу, що підкреслені іншими нотами. До того ж ірис тут натуралістичний - той самий фіолетовий "півник" з резиновим відтінком. З іншого боку - букет навпрочуд цільний, і дивним чином нагадує моноаромат нарцису, вінтажні нарцисові парфуми 20 століття. Ближче до бази стає теплим амброво-персиковим, і досі чутно ірис - такий, як у Nobile 1942 PonteVecchio W.

Загалом, Indra це альдегідний квітковий вінтаж у стилі середини 20 сторіччя, хоча з`явився він лише у 80-ті. Одного напряму з Шанель №5, тобто у дусі перевіреної класики, даючи відчуття ностальгії.

Плодово-ягідний з перцем, дерев`яшками і ноткою наче молока. І таку екзотику у парфумах, як солодкий перець, теж можна розпізнати, особливо на початку. А інша зі стартових нот чи то загірчила з часом (доречі, таке я вже зустрічала у іншого аромату з магнолією. Може, це зіпсувався саме компонент, що зображає її), чи то спеціально гірка, як у Estee Lauder Pleasures Intense. Віддалено нагадує його і смородиною, але Pleasures Intense помітно квітковіший, тому схожі вони лише частково.

Потім гірчинки стає менше, і починають грати персик, смородина, лайм - хімічні, спрощені, але приємні. Наче запах жувальних цукерок з їх ароматизаторами. Лілію, не дивлячись, що ця нота зазвичай сильна, я тут не чую.

Чомусь краще розкривається та сильніше звучить на волоссі. І там набагато менше гірчинки вилізає. Рідина дійсно нагадує кольором розбавлене молоко або штучний місячний камінь, наче у Olfactive Studio Lumiere Blanche. У цілому уявляється персиково-смородиновий (але не натуральний, а з сиропів) молочний коктейль, посипаний паприкою. Його п`ють навесні десь поруч із ялинами та квітучою магнолією.

Не особливо знаюся на кавових ароматах, але можу виділити парочку. Torrente L`Or de Torrente - п`янка і ностальгійна суміш кави та чайної троянди. Thierry Mugler A*Men Pure Coffee - кава з ваніллю та пачулі. Десяток років тому активно носила; він унісекс, як на мій погляд.

В мене це одна з улюблених нот, і одна з найностальгійніших: туберозних ароматів було багато у 90-ті, часи мого дитинства. Асоціації з лялькою Барбі, рожевим кольором і тодішніми модницями-блондинками у цілому. Я сама не з них, але парфуми, якими вони користувалися, мені подобалися, і як я через роки зрозуміла - завдяки саме туберозі. Насамперед, це Givenchy Amarige - один з тодішніх мегахітів. Трохи пізніше у цьому ж напрямі був популярним Rasasi Blue Lady , що дуже полюбився і до того ж був одним з моїх перших парфумів на початку 2000-х. А вже в часи парфман`яцтва, з 2012 і далі, я стала цілеспрямовано шукати туберозні аромати. Serge Lutens Tubereuse Criminelle - цікавий, неординарний, хоча від його "медицинської" нотки я з часом втомилася. L`Artisan Parfumeur Nuit De Tubereuse - дуже романтичний, тепла липнева ніч на курорті чи просто коли добрий період в житті саме влітку. Robert Piguet Fracas - cпецифічний, там не тільки тубероза гучно грає, але вона в одній з головних ролей.

А моє найновіше відкриття, буквально на днях - Caesars World Caesars Woman , гучна пафосна тубероза з 80-х, що по своїй натуралістичності й силі шлейфу не поступається Амаріжеві.

Інтровертний і тендінтний аромат. Замріяність і загадковість. Чарівний альдегідний ірис, схожий на Autour de l`Iris Orlane, дуже близький до мого ідеалу ірисового аромату. І так, на крем (і парфум) Нівея він теж схожий. Тільки там більше фіалки, а тут - саме ірису, що для парфумерії рідкість. Ще чую трав`янисто-деревну ноту, яка нагадує сухі лікарняні трави. І смолянисту анімаліку у самому серці ірисової пудри - можливо, це елемі.

Повсякденний квітковий аромат. Троянда, яку за допомогою лотосу й лічі зробили дуже миленькою, а конвалія і зелені ноти не дають їй стати задушливою, додаючи свіжості й відчуття чистоти. Також у букеті явно є білий мускус, відчувається у шлейфі. Аромат про жінку, яка штучно виглядає ляльковішою та інфантильнішою, ніж вона є. Чиїм кредо є "Веди себе як блАндинка і неси милу маячню, щоб відповідати очікуванням чоловіка і маніпулювати ним".

Яскравий, сонячний, епатажний аромат, ще один з таких що наче пишне волосся й плечисті куртки дівчат з 80-х. У дусі Амаріжу, але більш грайливий та безтурботний. Спочатку - свіжі та якісь пітнуваті білі квіти (бергамот дає такий ефект), але коли бергамот злітає (буквально за секунди) - починається вражаюче і стійке туберозне білоквіткове буйство. Таким пшикалися у 80-90-ті дівчата, які хотіли, щоб помітили їх та їхню гламурність. У 2000-х для таких цілей були вже інші букети: Жадор (теж квіти, але інші), динно-полуничні компоти.

У 90-ті була модною естетика Барбі та її гладеньких пластикових яскраво-рожевих аксесуарів. І тоді ж багато було дезиків у флаконах з такими ж лискучими рожево-малиновими кришками. Зазвичай там були клони Амаріжу. Тобто з цією естетикою асоціюється насамперед тубероза. Але і з інших квітів можна скласти такий "дуже рожевий" гучний квітковий аромат. Здається, CoSTUME NATIONAL це вдалося: троянди для того мало, але потрібний ефект підсилюють османтус з цвітом апельсину (виступаючи замість туберози у даному випадку), і "пластиковий" бензоїн. Пачулі трохи збивають відчуття Supergloss, але ароматові була необхідна гірчинка як противага убойній квітковості.

Для поціновувачів жанру. Мені сподобався, як нове читання подібних ароматів - вже не сотий клон Амаріжу, але теж "яскраво-рожевий гладенький пластик". І стійкість хороша, при цьому не набридає. Хоча в спеку я б ним пшикатися не стала.