Коментарии пользователя vwizard

Розвиваю саме собою, з дитинства, це вже стало звичкою. І вагома частка мого захоплення парфумерією - саме прагнення отримати картини, спогади, емоції, що парфуми здатні закарбувати завдяки асоціаціям. Або відродити давно забуті, які той чи інший аромат зміг повернути із глибин пам`яті. У мозку проходять періоди життя, коли різко забувається багато спогадів дитинства, потім юності, потім останнього десятиліття, і т.д.. Але спогади не стираються, просто шлях до них втрачається. І аромати часом допомагають знову його знайти до тих спогадів, де були схожі запахи. У мене це відбувається насамперед як згадка картинки, кольору та емоцій.

Щодо офісу - добре знайомі поради. Але інколи, якщо у офісі багато людей, які толерують парфуми або відносяться до них з цікавістю, яскравий аромат допомагає зробити робочий день менш нудним, провокує колег на цікаві розмови про аромати. Тільки це дійсно залежить від колективу. Якщо у колективі не така атмосфера, або якщо ви завітали у справах до чужого офісу - краще дотримуватися стандартних порад. У мене один з най-офісніших - Azzaro Now Women . Щось у ньому є просте й ділове. Також - Calvin Klein Truth , Angel Schlesser Femme , Comme des Garcons №2 .

Моя синестезія здебільшого зорова, тобто аромати й звуки викликають в мене візуальні образи, асоціації. Які, в свою чергу, викликають певні емоції. Щодо звуків та музики маю ще тактильну: музику можу сприймати як форми, лінії, не стільки візуально, скільки наче у об`ємі. А от зворотня ароматна синестезія (коли картинка або музика нагадують про певний запах) трапляється рідше.

Думаю, синестезія у тій чи іншій мірі є в кожного, просто не всі її розпізнають, а ще є ті, хто в неї не вірить і тому приховує, або інтерпретує по-іншому.

Цікаво як змінилася кількість та найменування вже не нових (2000-ті і раніше) ароматів, які досі в топі. Раніше, наприклад, Mugler Angel там був, Dior Addict, ще деякі, а тепер ні. Зате завдяки новій версії - напевне, вперше після 20 століття у топ повернувся L`Interdit.

Десь у 35-40 відсотків людства присутній ген, який дозволяє відчувати неприємну хімічну сполуку у капусті броколі. Для них її смак - дуже гіркий, а від запаху броколі вони аж чхають. Саме тому трапляються ситуації, коли маленька дитина плаче й навідріз відмовляється їсти броколі, кажучи, що вона гірка, а мати думає, що дитина бреше, і через її сльози та пручання усе одно змушує з`їдати броколі. Це коли в матері того гену немає, а в дитини є. Зазвичай з`ясовується, що батько або хтось з родичів дитини теж ненавидить броколі і не розуміє, як інші можуть її їсти. У мене цього гену немає, аромат та смак броколі для мене звичайні капустні й не гіркі. І з парфумами дійсно буває так само: генетичні відмінності сприйняття. Особливо гидких ароматів для мене немає, але помічаю, що толерую індол, індольний жасмін сильніше, ніж більшість. Більшості там чуються котики або туалет, а я навіть найгучніший жасмін люблю. Мабуть, мій ніс генетично менш схильний розпізнавати індол.

Інколи наношу, але не на себе, а на рушник, що висить на спинці ліжка. Помічаю, що коли спиш серед аромату парфуму - сни яскравіші, і краще їх пам`ятаєш після пробудження.

Тубероза туберозівна, дуже насичена, на рівні Амаріжу. Інші ноти теж його нагадали: нарцис туберозу лише сильніше підкреслює, харизматичний бергамот розбавляє і додає трохи гірчинки. Інколи можна розрізнити маракуйю, але на мій нюх це насамперед квітковий аромат. Щось солодко-пудрове ближче до бази. Ще цей букет дивним чином нагадує моноаромат лілії.

Яскравий, приторний, наївно-гіперболізована утопія, наче образ Атлантиди в книжках та фільмах першої половини 20 сторіччя. Парфумерна інтерпретація земного раю та високих очікувань від нього. Подібно тому, як у Amarige білоквітково-пафосне буяння шлейфу зображало високі очікування від одруження: мовляв, я готова, ідіть до мене, обіцяні тонни щастя. Якось так і з цією Атлантидою. Тільки тут, на відміну від реальної вдачі отримати щасливий шлюб, шансів взагалі немає. Немає такого курорту, де б знайшлася саме ця фантастична атмосфера античної магії та достатку. Міф є міф. Але помріяти можна, що цей аромат і пропонує.

Кокоси, моної, франжипані, й найгучніша нота - лілії, з їх млосністю, тут настільки інтенсивно освіжаються лоскотучими нотами бази, що відчуваєш і хвойні дерева, і лимон, і навіть алкоголь. Наче це не про тропічний курорт, а про Чорне море, де сосни та кіпариси ростуть поруч із берегом, а туристи, огорнені запахом свого сонцезахисного крему, п`ють алкогольні коктейлі з кокосом та кислим цитрусом. І зовсім трохи вже лишається до осінніх холодів, до перших прохолодних вечорів.

Аромат досить довго сидить, радує відчуттям морського повітря (але з чимось дивно кислим, наче каркаде заварений), що разом із ним завітало у гості. Можливо, Сейшели так і пахнуть (мало хто з нас там був, і я теж не була). Якісь рослини там мають, можливо, не тільки солодкий квітковий аромат, але й пряний. Але й з курортами більш північними асоціацій багато.

Сподобався набагато більше, ніж теж "пляжний" Guerlain Terracotta, де занадто на максимумі подали ноти сонцезахисного крему, нічим їх не врівноважуючи, і тому вийшло щось душне.

Christian Dior Eau Sauvage - кілкий суворий лимон. Yves Saint Laurent Saharienne - лимон, трохи аж приварений від спеки. Yves Rocher Folies de Saisons L`Esprit Dans Les Etoiles en Hiver - лимон з медом.

Пряний, але при цьому свіжий. Відчуття спецій разом з трохи ментоловою прохолодою (цікаво, яка нота це дає?), з округлим м`яким квітковим ароматом всередині: темно-червона троянда, трошечки ірису. І все це в сандалово-паперовій обгортці. Нагадав Lolita Lempicka - Si Lolita, але вишуканіший і не такий нав`язливий. Шлейф більше середнього лише на початку, коли звучить гучний імбир. Потім стає нижче середнього, і лише інколи в повітрі ловиш його як спеції з чимось наче яблучним. Наче з червоного яблука зробили смузі, додали туди чаю, і імбиру з куркумою замість кориці.

Аромат "прочищує" мозок, сприяє концентрації. Пишуть, що він присвячений "1000 і 1 ночі". Так, щось східне, арабське в ньому є. Але це не Шахерезада, а писець, який записує її казки.

Спочатку пачулі пачульні, потім цей масляно-гіркий старт сповзає, наче завіса, відкриваючи смолистість, щось схоже на амбретту, куркуму і тільки після цього - троянду. Троянда спаяна з цими нотами накріпко, і аромат нагадує арабські, де вона зазвичай теж вся у спеціях.

Prick на англійській - це не тільки укол шипом троянди, але й "скандальна людина, яка наче заноза у шкірі". І мені під цей унісексовий, але більш у жіночу сторону аромат, уявляється епатажний чоловік, який дратує оточуючих, ламаючи їх стереотипне мислення. Наприклад, вдягнутий у барбійно-рожевий костюм і напшиканий жіночими парфумами. Rose Prick - чоловік, який скандально пахне трояндами, і одна його поява змушує людей шептатися. На жінці такого ефекту не уявляю. Грубість спецій робить жіночий образ трохи скандальним, але у іншу сторону: у друге тлумачення слова Prick. Кілка жінка, жінка з шипами. На перший погляд - звичайна, наче рядовий трояндовий парфум, але всередині в неї жорсткість. Або навпаки: брутальна байкерша, в якої тим не менш мотоцикл і костюм рожевого кольору.

Різні грані реалістичного ірису - пудрові, цитрусові, "резинові", я знаходила в:Orlane Autour de l`Iris, Hermes Hiris, Christian Dior Dior Homme Intense , Officina Profumo-Farmaceutica di Santa Maria Novella L`Iris , Guerlain L`Instant de Guerlain , Nobile 1942 Pontevecchio W .

Моя улюблена нота! Багато ірисових ароматів знаю. Але по-справжньому реалістичний ірис трапляється у парфумах дуже рідко. Зазвичай занадто багато фіалки замість ірису, або інша нота типу пачулі або мускусу його витісняє.

У парфумах траплявся серед арабських, у поєднанні з трояндою. А якось робила собі освіжаючий парфумований спрей для тіла, заваривши у воді шафран, що продається як спеція. Досить стійкий аромат сам по собі.

З останніх дощових відкриттів - мені сподобалося, як гармонійно у дощ звучать Thierry Mugler Cologne , Thierry Mugler Cologne Love You All . Незвична волога лакриця, яскраві мокрі трави.