Коментарии пользователя vwizard

Спочатку - альдегіди та квітково-фруктовий шипр: гвоздика, мох, герань. Але потім, через швидкоплинну апельсинову фазу, несподівано перетворюється на холодну, майже м`ятну ілангову пудру з малиною і смородиною (некомпотними і ненав`язливими, на відміну від цих нот у 2000-х) та ванільною базою. Причому тут не ванілін, а аромат саме справжнього стручку ванілі - не настільки душний, трохи дерев`яшний, солонувато-підкопчений.

Аромат стійкий і багатий на переливи, дуже непогано за таку ціну. Він ще з тих парфумів 90-х, що продовжували тренд минулих десятиліть на винахідливі й складні букети.

Симпатичний і насичений. З одного боку, розкривається несподівано гарним поєднанням ірису та ілангу, що підкреслені іншими нотами. До того ж ірис тут натуралістичний - той самий фіолетовий "півник" з резиновим відтінком. З іншого боку - букет навпрочуд цільний, і дивним чином нагадує моноаромат нарцису, вінтажні нарцисові парфуми 20 століття. Ближче до бази стає теплим амброво-персиковим, і досі чутно ірис - такий, як у Nobile 1942 PonteVecchio W.

Загалом, Indra це альдегідний квітковий вінтаж у стилі середини 20 сторіччя, хоча з`явився він лише у 80-ті. Одного напряму з Шанель №5, тобто у дусі перевіреної класики, даючи відчуття ностальгії.

Плодово-ягідний з перцем, дерев`яшками і ноткою наче молока. І таку екзотику у парфумах, як солодкий перець, теж можна розпізнати, особливо на початку. А інша зі стартових нот чи то загірчила з часом (доречі, таке я вже зустрічала у іншого аромату з магнолією. Може, це зіпсувався саме компонент, що зображає її), чи то спеціально гірка, як у Estee Lauder Pleasures Intense. Віддалено нагадує його і смородиною, але Pleasures Intense помітно квітковіший, тому схожі вони лише частково.

Потім гірчинки стає менше, і починають грати персик, смородина, лайм - хімічні, спрощені, але приємні. Наче запах жувальних цукерок з їх ароматизаторами. Лілію, не дивлячись, що ця нота зазвичай сильна, я тут не чую.

Чомусь краще розкривається та сильніше звучить на волоссі. І там набагато менше гірчинки вилізає. Рідина дійсно нагадує кольором розбавлене молоко або штучний місячний камінь, наче у Olfactive Studio Lumiere Blanche. У цілому уявляється персиково-смородиновий (але не натуральний, а з сиропів) молочний коктейль, посипаний паприкою. Його п`ють навесні десь поруч із ялинами та квітучою магнолією.

Не особливо знаюся на кавових ароматах, але можу виділити парочку. Torrente L`Or de Torrente - п`янка і ностальгійна суміш кави та чайної троянди. Thierry Mugler A*Men Pure Coffee - кава з ваніллю та пачулі. Десяток років тому активно носила; він унісекс, як на мій погляд.

В мене це одна з улюблених нот, і одна з найностальгійніших: туберозних ароматів було багато у 90-ті, часи мого дитинства. Асоціації з лялькою Барбі, рожевим кольором і тодішніми модницями-блондинками у цілому. Я сама не з них, але парфуми, якими вони користувалися, мені подобалися, і як я через роки зрозуміла - завдяки саме туберозі. Насамперед, це Givenchy Amarige - один з тодішніх мегахітів. Трохи пізніше у цьому ж напрямі був популярним Rasasi Blue Lady , що дуже полюбився і до того ж був одним з моїх перших парфумів на початку 2000-х. А вже в часи парфман`яцтва, з 2012 і далі, я стала цілеспрямовано шукати туберозні аромати. Serge Lutens Tubereuse Criminelle - цікавий, неординарний, хоча від його "медицинської" нотки я з часом втомилася. L`Artisan Parfumeur Nuit De Tubereuse - дуже романтичний, тепла липнева ніч на курорті чи просто коли добрий період в житті саме влітку. Robert Piguet Fracas - cпецифічний, там не тільки тубероза гучно грає, але вона в одній з головних ролей.

А моє найновіше відкриття, буквально на днях - Caesars World Caesars Woman , гучна пафосна тубероза з 80-х, що по своїй натуралістичності й силі шлейфу не поступається Амаріжеві.

Інтровертний і тендінтний аромат. Замріяність і загадковість. Чарівний альдегідний ірис, схожий на Autour de l`Iris Orlane, дуже близький до мого ідеалу ірисового аромату. І так, на крем (і парфум) Нівея він теж схожий. Тільки там більше фіалки, а тут - саме ірису, що для парфумерії рідкість. Ще чую трав`янисто-деревну ноту, яка нагадує сухі лікарняні трави. І смолянисту анімаліку у самому серці ірисової пудри - можливо, це елемі.

Повсякденний квітковий аромат. Троянда, яку за допомогою лотосу й лічі зробили дуже миленькою, а конвалія і зелені ноти не дають їй стати задушливою, додаючи свіжості й відчуття чистоти. Також у букеті явно є білий мускус, відчувається у шлейфі. Аромат про жінку, яка штучно виглядає ляльковішою та інфантильнішою, ніж вона є. Чиїм кредо є "Веди себе як блАндинка і неси милу маячню, щоб відповідати очікуванням чоловіка і маніпулювати ним".

Яскравий, сонячний, епатажний аромат, ще один з таких що наче пишне волосся й плечисті куртки дівчат з 80-х. У дусі Амаріжу, але більш грайливий та безтурботний. Спочатку - свіжі та якісь пітнуваті білі квіти (бергамот дає такий ефект), але коли бергамот злітає (буквально за секунди) - починається вражаюче і стійке туберозне білоквіткове буйство. Таким пшикалися у 80-90-ті дівчата, які хотіли, щоб помітили їх та їхню гламурність. У 2000-х для таких цілей були вже інші букети: Жадор (теж квіти, але інші), динно-полуничні компоти.

У 90-ті була модною естетика Барбі та її гладеньких пластикових яскраво-рожевих аксесуарів. І тоді ж багато було дезиків у флаконах з такими ж лискучими рожево-малиновими кришками. Зазвичай там були клони Амаріжу. Тобто з цією естетикою асоціюється насамперед тубероза. Але і з інших квітів можна скласти такий "дуже рожевий" гучний квітковий аромат. Здається, CoSTUME NATIONAL це вдалося: троянди для того мало, але потрібний ефект підсилюють османтус з цвітом апельсину (виступаючи замість туберози у даному випадку), і "пластиковий" бензоїн. Пачулі трохи збивають відчуття Supergloss, але ароматові була необхідна гірчинка як противага убойній квітковості.

Для поціновувачів жанру. Мені сподобався, як нове читання подібних ароматів - вже не сотий клон Амаріжу, але теж "яскраво-рожевий гладенький пластик". І стійкість хороша, при цьому не набридає. Хоча в спеку я б ним пшикатися не стала.

Важка східна троянда з анімалікою цивети, і не дуже голосними спеціями, що скоріше у тіні троянди, ніж поруч із нею. Тютюн не чую, скоріше саме спеції. Теплий, аж гарячий аромат: червона троянда під спекотним сонцем. Шлейфова і стійка. Особисто мені це плюс, троянди люблю, ще й такі насичені.

Знову купила відливант через багато років: попередній в мене був на початку 2010-х. Аж ностальгію викликав до тих часів. Цей Mukhallat медицинсько-насторожений, але якщо сприймати як непорозуміння асоціації з лікарнею та люголем - насправді там просто суміш уду та шафрану, у колі інших компонентів, серед яких трохи хімознуваті квіти, медова нота та багаті спеції. Шафран тут головний і дуже гарний, уд насправді на другому плані, хоча багато парфумерів у 2010-ті подавали саме їх суміш як "чистий уд". Наприклад, Huitieme Art Parfums Naiviris - поєднання цього деревного дуету з ірисом. Але порівнювати з Mukhallat я б його не стала, занадто відрізняється решта нот. Як і багато хто з "арабів", цей унісекс має помітний шлейф і велику стійкість. Але треба думати, куди і для кого ним пшикатись, бо в багатьох він викличе сильну асоціацію з лікарнею.

Ароматична композиція на тему димного дерева, листя, спецій. Тут і уд, і виразний тютюн, і ще декілька нот з того ж напряму. Цікавий букет - майже весь із листя й паличок, лише трохи лаванди додано. Скоріше чоловічий. Але й на жінці, яка курить, буде сидіти гармонійно.

На відміну від звичайного Al Shams, тут не майже-моно-уд, а більш багатий букет, теж по-своєму неординарний. Є присутність якогось кухонного духу, наче запах солоних огірків. І окрім уду дійсно є інша деревна нота, наче хтось дрів наколов. Якщо Al Shams - це просто сонце у ідеально безхмарному небі пустелі, то тут - поселення, або табір, підброжені від спеки овочі, тліючий удовий бахур у палатці. Люди ось-ось запалять дрова для приготування обіду, і звідкілясь доносяться чиїсь амброво-квіткові парфуми та аромат соусу зі спеціями, який залишався ще з минулої трапези.

Як і очікуєш від сильних арабських удових композицій - цей букет стійкий, шлейф добре вловимий. І його густота приємно вражає, як часто буває зі східними парфумами.

Цей аромат мені допоміг навчитися розрізняти ноту уду: виявляється, що у деяких парфумах заявлене як уд, насправді є сумішшю його й шафрану. А без шафрану він зовсім не такий "медицинський". Не думаю, що тут зовсім моно-уд, але ця нота все ж домінує. На одному сайті про цей парфум писав індус, що так пахне дійсно саме індійський уд. Для мене ж - як нове шкіряне взуття або шкіряно-деревний ароматизатор салону машини. Підкопчена деревна смола, дьоготь, тільки більш вишуканий, ніж березовий. І з якоюсь бруднинкою, що надає анімалістичного аспекту. Дохлі грибки у смолі, яку старе дерево виділяло, борючись із ними. Коли тільки наносиш - дуже смоляний. Схожий відтінок смоли можна почути в концентрованому маслі пачулі. Є паралель і з іншим абсолютно не солодким, майже не парфумерним деревним ароматом: Comme de Garsons Wonderwood. Але там зовсім не такі види дерев, як і у випадку з пачулі. Лише "норов" схожий.

Потім Уд Сонця стає м`якшим, хоча солонувата шкіряність залишається до самої бази. Це й не шкіряність насправді; у обробленій шкірі той самий запах присутній саме завдяки деревно-дьогтярним компонентам її обробки.

Спочатку, дивлячись на назву, думала - фатальна жінка? Готична павучиха? Але ні, шовк тут просто шовк. Не павутиння чи щось таке. Це гламурна модниця у пишній сукні з багатьох метрів шовкової тканини. Шовк її сукні золотавий, і сидить вона на фіолетовому бархатному дивані на якійсь заможній вечірці. Ось такі асоціації. Як і аромат на шкірі сидить помітно, шлейфово.

Чую тут бджолине молочко, чую базу і ванільність з Angel Mugler. Несподівано букет нагадує також Oriflame Mirage (чи той парфум, який Mirage копіював), гігієнічну помаду Carmex і якийсь лікувальний, але приємно пахнучий крем з 2000х, куди теж додавали (чи писали, що додавали) щось бджолине.