Коментарии пользователя vwizard

Скоріше жіночий, не дивлячись на тверду ноту паленої карамелі (такий тут уд з бергамотом) на початку. Вона поступово стає тихішою, і тоді проявляють себе квітково-ягідні ноти. Особливо ягідні. Добре чую імбир як частину "паленого" акорду. Букет цього аромату - це така собі східна версія квіткових пірамід з гірчинкою, на зразок Estee Lauder Pleasures Intense. Не схожий на них, але напрямом близький. І більш делікатний, що цікаво. Від арабів чекаєш гучності, але тут шлейф хоч і довгий, та на мій нюх несильний. Чи то він не для кожного носа. У мене таке відчуття, що деякі ноти даного аромату потрапляють в мою "сліпу пляму" ольфакторного сприйняття. Сандал, наприклад; в мене з ним таке часто буває.

Коли гірчинка зовсім злітає - аромат починає нагадувати Escada Absolutely Me. Теж така легка м`яка малинка із ще більш невагомими квітами.

Якщо зазвичай уд змішують з шафраном, то тут його змішали з кмином, що звучить теж дуже чарівно й міцно. Нагадало сильну кминову ноту у Kenzo Jungle L`Elephant. Можна сказати, що тут скопіювали цю фірмову ноту Слона, й деякі інші його ноти. Але цей аромат усе-ж таки простіший і легший. Кмину тут стільки, що уд не на першому місці, як це часто буває в удових ароматах, а десь лише на підспівках. Інші ноти теж чутно, особливо амбру та апетитну цитрусову шкірку. Концентрована східна екзотика (причому швидше індійська, ніж арабська), спеції й трави, і несильний, м`який уд. Мені сподобався, бо дуже люблю Слона Кензо і спецієві аромати.

Сильні уд і шафран, солона дегтярність, ваніль, і якась пом`якшуюча нота - чи то квіткова, чи то боби тонка. Інші ноти теж відчутні. Багатий та густий удовий унісекс, ближчий до чоловічих. Брутальний на початку, більш витончений потім, але усе одно наче запах закопченого чорносливу і тліючого багаття, куди накидали дрів та віток з різних екзотичних дерев. Якщо хтось шукає добре чутний уд в оточенні не менш суворих нот - цей аромат досить-таки задовільняє цю потребу. І уд тут не дуже "медицинський".

Соковитий теплий цитрус, як у Kenzo Jungle le Tigre. Яскрава хвоя - давно таку не зустрічала я у парфумах! Загадкова смолистість - не тільки хвойна. І все це красиво підкреслене іншими нотами. Дуже нестандартно, дуже унісексово як для початку 2000-х. Комусь здається різким, але цей аромат однозначно запам`ятовується. Він наче колискові з вечірніх телепередач дитинства, і дитячі сни з чарівним, наче намальованим, вечірнім небом і такими близькими зірками, несхожими на справжні. І серед тих зірок у дитячому сні коїться всяка чудасія.

Дизайн флакону в мене асоціюється з якимось ретро, із відтінком початку чи середини минулого століття, наче передаючи спогад про відчуття дива у минулих поколінь. І, звісно, цитрусово-хвойна композиція нагадує про Новий Рік, коли прийнято хоча б згадувати про дива. Здається, я на комусь цей аромат чула саме на новорічному евенті, ще у 2000-х. Просто не знала тоді, як він називається.

Той випадок, коли шкіра, хвойні дерев`яшки та смоли утворюють аромат, схожий на копчену вишню. Мені таке вже траплялося у Lattafa Raghba. Тільки аромат від Trussardi далеко не такий солодкий, в ньому цукру нема взагалі, на відміну від досить кулінарного Raghba. Тут лише вишнево-сливова солодинка трохи, і та - лише ілюзія.

Моно-шкірою аромат не є, шкіра тут у багатому букеті інших нот, і звучить це все дуже по-східному, у дусі арабської парфумерії, як уже було зазначено вище. Але знайшлися і наші місцеві асоціації. Це шкіряна куртка, до якої причепився запах чаю масала, глінтвейну і диму дрів з вишневого дерева. Коли людина (не важно, якої статі. Тут справжній унісекс) добряче прогулялася по зимовому святковому ярмарку. Не дивлячись на "арабський" букет і густе звучання - аромат негучний. Стійкий, але останні пару годин кедрова база тримається дуже близько до шкіри.

Не настільки близький до реальної квітки ірису, як L`Iris від цього ж бренду. Подобається мені як прихильниці ірисового напряму, але якийсь він простенький. Хімознувато-мильний, з високою долею фіалкових іононів, досить жорстких, і цим не схожих на ніжність аромату квітки і навіть корня ірису. Виходить суміш ароматів ірису й фіалки: не моно ні те, ні інше. Вони перемішані. Ще тут чую мускус і кислувато-смолянисту дуже вінтажну ноту, щось на зразок нарцису.

Аромат цікавий, особливо якщо серед фіалкових хвиль вишукувати саме ірис. Мені здається, що cюди б ще карамельну ноту і трошки ванілі - й вийшло б взагалі гарно, схоже на Mugler Angel Violette. А так це лише мило і засушені квіти. У напрямі Guerlain Arpes L`Ondee, але звучить менш витончено.

Вперше зустрічаю осінній ірис. Зазвичай ірисові парфуми весняні, інколи й для неспекотного, хмарного літнього дня. Але тут - інша історія. Здавалося б, тут знайомий пудровий "ірис" із геліотропних, фіалкових та морквяних нот, ще одна косметичка. Але є ще якась пріло-смоляно-деревна нота, яка нагадує саме про осінь, і надає ароматові дивної насиченості не тільки в пудровому сенсі. Тому не відкладу цей ірис на весну, а буду носити прямо зараз. Якщо про настрій - цей аромат наче фіолетові сутінки після заходу сонця восени. А повітря вже холодне, і сонце зайшло рано. Це меланхолійно, але по-своєму чарівно. Коли ідеш по вулиці, дивишся на небо і чекаєш чи то доброго сну, чи то якогось чуда - невидимого, завжди недосяжного, і навіть описати його важко.

Несолодкий, прохолодний мускусний ірис, який на старті - "морковного" типу. З бергамотом і трохи перцю, а потім знаходяться інші квіткові ноти й м`яка деревина. Далі аромат запудрюється й перетворюється на вже більш солодкий (по-пудровому) доглядовий ірисо-іланг. Гарне поєднання. І деякі квіти ірису, особливо жовті, дійсно пахнуть схоже, тільки без мускусу. Для мене ірис - це скоріше класичний фіолетовий "півник", але його жовта варіація, що тут вдало передана за допомогою ілангу, теж дуже приємна. Хоча насамперед Iris des Champs для мене - доглядовий, пудра і косметика.

Йому б гучності трохи більше, але тримається довго.

З часом починаєш розуміти, що є така річ, як парфумерні профілі, популярні букети. Тобто є багато парфумів, дуже схожих між собою, бо копіювали якийсь вдалий новаторський трендовий букет. І чим далі, тим рідше з`являються проривні нові поєднання нот. Поки що більшість відкриттів та хітових пірамід були створені десь до середини 2000-х, а потім процес сповільнився. Тому парфумів наче й багато, але насправді не дуже, бо багато й копій, або тих, що не надто один від одного відрізняються.

Для мене це аромат юності та безтурботних (хіба що з різними молодіжними турботами типу стосунків) спекотних липнів 2000-х років.

Дивно, але я тут переважно чую мох. Також гучні пачулі й амбра. А от квітів мало, вістерію взагалі не знайшла, лише трохи впізнаються жасмін і франжипані, зовсім моментами проринає гіацинт. Шипр тут скоріш у старті, й ближче до серця він дає нарешті нагоду почути квіти.

На мій нюх, це кілкий шипр у ретро-стилі. Стійкість невелика, шлейф теж. А щодо блакитного маку меконопсис - сумніваюся, що той взагалі пахне. Скоріш за все, Coquelicot - фантазійний аромат, як от "запах камелії". Завдяки ветиверові трохи нагадує наш звичний червоний мак, але й тут небагато схожості.

Це дійсно дуже знаковий, оригінальний і незабутній аромат. Більш пізні схожі хіти - Опіум, Слон Кензо, ще деякі - беруть корні саме у ньому.

Не особливо відрізняється від липня, але додаю аромати чогось стиглого - наприклад, Elizabeth Arden SunFlowers . Ще збільшую використання "типово літніх" для мене ароматів, якщо попередні два місяці до них не доходили руки. Щоб встигнути насолодитися літом зповна.

Мало знайома з цією нотою, але у кінці 2010-х влітку любила носити вже нині рідкісний Kenzo Totem Blue - ананас з мінеральністю, коли вона тільки ставала модною. З більш нового - примітний Thierry Mugler Angel Iced Star , полегшений Ангел з ананасом замість інших його фруктових нот.

Теж люблю English Lavender, один із ароматів дитинства. А найулюбленіша лаванда вже багато років - у Rasasi Busaina .