Коментарии пользователя vwizard

Це дійсно дуже знаковий, оригінальний і незабутній аромат. Більш пізні схожі хіти - Опіум, Слон Кензо, ще деякі - беруть корні саме у ньому.

Не особливо відрізняється від липня, але додаю аромати чогось стиглого - наприклад, Elizabeth Arden SunFlowers . Ще збільшую використання "типово літніх" для мене ароматів, якщо попередні два місяці до них не доходили руки. Щоб встигнути насолодитися літом зповна.

Мало знайома з цією нотою, але у кінці 2010-х влітку любила носити вже нині рідкісний Kenzo Totem Blue - ананас з мінеральністю, коли вона тільки ставала модною. З більш нового - примітний Thierry Mugler Angel Iced Star , полегшений Ангел з ананасом замість інших його фруктових нот.

Теж люблю English Lavender, один із ароматів дитинства. А найулюбленіша лаванда вже багато років - у Rasasi Busaina .

Цікава стаття, тільки її початок - скоріше про західних європейців, чиї родини у часи їх дитинства мали досить багато грошей, щоб літати на острови, де ростуть кокоси. Для пересічної українки аромат кокосу - це скоріше спогад про батончик Баунті, на який діти у 90-х могли копити карманні гроші тижнями. Особисто мені видавали по 10-15 копійок на жуйку чи цукерку, тож для шоколадок доводилося копити, і Баунті було чимось майже лакшері, або подарунком на день народження. А чиє дитинство було у 80-х і раніше - з ароматом кокосу взагалі не були знайомі тоді. Але так чи інакше, навіть якщо ні разу не бувала на тих далеких дорогих островах та не пробувала справжній кокос окрім його стружки (я вперше спробувала не стружку, а саме шматочки кокосу, лише році у 2009), зараз він усе одно асоціюється з літом та курортами. Завдяки медіа-образу кокосу, починаючи з тої ж реклами Баунті, яка так дивувала у дитинстві: ну й ну, рідина тече з твердого "горіха"!

Кілька років тому, у 2020-2021, на кокосові аромати був відчутний тренд. Тоді вийшло багато цікавих, у тому числі фланкер Angel Mugler - Thierry Mugler Angel Eau Croisiere 2020 . В Mugler там вдалося зробити ноту кокосу легкою та незадушливою. Але зараз тренд змінився на кулінарно-солодкий, і новий кокосовий фланкер - Thierry Mugler Angel Fantasm Mugler , вже задушнуватий для спеки. Він звучить навіть солодше, ніж Баунті. Взагалі, кокос для мене - нота "під настрій", коли для неї підходить атмосфера. У дні, коли хочеться на курорт, наприклад. Навіть якщо на курортах, де була, ніколи не росли кокоси - цей образ навіяний медіа та тим, що ця нота трапляється у сонцезахисних кремах. Також люблю, коли невелику кількість кокосу додають в аромати інших настроїв. Наприклад, Givenchy Ysatis , базовий Thierry Mugler Angel . Нещодавно познайомилась із теж "курортним", але не настільки прямолінійно-баунтієвим Pierre Guillaume (Parfumerie Generale) Paris Seychelles .

Наношу набагато частіше на одяг та волосся, а не на шкіру, яка в мене буквально "з`їдає" аромати, вони на ній нестійкі, навіть важковики типу Mugler Angel.

Якщо ви купили флакон новим, і якщо у вас є кухонні ваги, якими можна міряти грами й міліграми - зважте флакон на початку, до користування. А коли буде треба дізнатися залишок - зважте знову і вирахуйте різницю. Так, вага та об`єм рідини - різні речі, але хоча б приблизно дізнатися можна.

Такі абетки зазвичай не стають популярними, бо в кожного - свої асоціації. Вони занадто різняться від людини до людини.

Розвиваю саме собою, з дитинства, це вже стало звичкою. І вагома частка мого захоплення парфумерією - саме прагнення отримати картини, спогади, емоції, що парфуми здатні закарбувати завдяки асоціаціям. Або відродити давно забуті, які той чи інший аромат зміг повернути із глибин пам`яті. У мозку проходять періоди життя, коли різко забувається багато спогадів дитинства, потім юності, потім останнього десятиліття, і т.д.. Але спогади не стираються, просто шлях до них втрачається. І аромати часом допомагають знову його знайти до тих спогадів, де були схожі запахи. У мене це відбувається насамперед як згадка картинки, кольору та емоцій.

Щодо офісу - добре знайомі поради. Але інколи, якщо у офісі багато людей, які толерують парфуми або відносяться до них з цікавістю, яскравий аромат допомагає зробити робочий день менш нудним, провокує колег на цікаві розмови про аромати. Тільки це дійсно залежить від колективу. Якщо у колективі не така атмосфера, або якщо ви завітали у справах до чужого офісу - краще дотримуватися стандартних порад. У мене один з най-офісніших - Azzaro Now Women . Щось у ньому є просте й ділове. Також - Calvin Klein Truth , Angel Schlesser Femme , Comme des Garcons №2 .

Моя синестезія здебільшого зорова, тобто аромати й звуки викликають в мене візуальні образи, асоціації. Які, в свою чергу, викликають певні емоції. Щодо звуків та музики маю ще тактильну: музику можу сприймати як форми, лінії, не стільки візуально, скільки наче у об`ємі. А от зворотня ароматна синестезія (коли картинка або музика нагадують про певний запах) трапляється рідше.

Думаю, синестезія у тій чи іншій мірі є в кожного, просто не всі її розпізнають, а ще є ті, хто в неї не вірить і тому приховує, або інтерпретує по-іншому.

Цікаво як змінилася кількість та найменування вже не нових (2000-ті і раніше) ароматів, які досі в топі. Раніше, наприклад, Mugler Angel там був, Dior Addict, ще деякі, а тепер ні. Зате завдяки новій версії - напевне, вперше після 20 століття у топ повернувся L`Interdit.

Десь у 35-40 відсотків людства присутній ген, який дозволяє відчувати неприємну хімічну сполуку у капусті броколі. Для них її смак - дуже гіркий, а від запаху броколі вони аж чхають. Саме тому трапляються ситуації, коли маленька дитина плаче й навідріз відмовляється їсти броколі, кажучи, що вона гірка, а мати думає, що дитина бреше, і через її сльози та пручання усе одно змушує з`їдати броколі. Це коли в матері того гену немає, а в дитини є. Зазвичай з`ясовується, що батько або хтось з родичів дитини теж ненавидить броколі і не розуміє, як інші можуть її їсти. У мене цього гену немає, аромат та смак броколі для мене звичайні капустні й не гіркі. І з парфумами дійсно буває так само: генетичні відмінності сприйняття. Особливо гидких ароматів для мене немає, але помічаю, що толерую індол, індольний жасмін сильніше, ніж більшість. Більшості там чуються котики або туалет, а я навіть найгучніший жасмін люблю. Мабуть, мій ніс генетично менш схильний розпізнавати індол.

Інколи наношу, але не на себе, а на рушник, що висить на спинці ліжка. Помічаю, що коли спиш серед аромату парфуму - сни яскравіші, і краще їх пам`ятаєш після пробудження.

Тубероза туберозівна, дуже насичена, на рівні Амаріжу. Інші ноти теж його нагадали: нарцис туберозу лише сильніше підкреслює, харизматичний бергамот розбавляє і додає трохи гірчинки. Інколи можна розрізнити маракуйю, але на мій нюх це насамперед квітковий аромат. Щось солодко-пудрове ближче до бази. Ще цей букет дивним чином нагадує моноаромат лілії.

Яскравий, приторний, наївно-гіперболізована утопія, наче образ Атлантиди в книжках та фільмах першої половини 20 сторіччя. Парфумерна інтерпретація земного раю та високих очікувань від нього. Подібно тому, як у Amarige білоквітково-пафосне буяння шлейфу зображало високі очікування від одруження: мовляв, я готова, ідіть до мене, обіцяні тонни щастя. Якось так і з цією Атлантидою. Тільки тут, на відміну від реальної вдачі отримати щасливий шлюб, шансів взагалі немає. Немає такого курорту, де б знайшлася саме ця фантастична атмосфера античної магії та достатку. Міф є міф. Але помріяти можна, що цей аромат і пропонує.