Міс Діор: від людини до парфуму

Тож, почнемо! Аромат Miss Dior був названий на честь молодшої сестри Крістіана Діора, Катрін Діор (1917-2008), як данина її надзвичайній мужності та їх спільній любові до квітів. Формулу створили Жан Карль і Поль Ваше. Це був безкомпромісний зелений шипр, побудований на контрасті холодного зеленого верху й темної, теплої, мшисто-анімалістичної бази. Є дуже мила легенда, за якою у 1947 році Крістіан Діор разом зі своєю музою Мітцою Брікар підбирав назву для дебютного аромату. Коли Катрін раптово зайшла до кімнати, Брікар вигукнула: «Ah, voilà, Miss Dior!». Крістіана осяяло, що це ідеальна назва для парфуму, який він хотів зробити «запахом кохання».

Аромат представили разом із революційною колекцією New Look, покликаною повернути жіночність і розкіш післявоєнній Франції, яка все ще оговтувалася після жахіття окупації. Люди відчайдушно хотіли жити, ніби війни не було. Після зіткнення зі смертю жага життя була величезною, як і жага розкоші.

Для Крістіана Катрін уособлювала «вільний дух» і незламну грацію, які більші за моду. Також на її честь у 1949 році Крістіан створив культову сукню Miss Dior, вкриту тисячами вишитих шовкових квітів, як пряму данину їй і їхньому дитячому саду в Гранвілі.

Сад Катрін у Провансі, зокрема її маєток Domaine Les Naÿssès у Кальяні, постачав квіти, що стали базою для парфуму Miss Dior. Під час війни Катрін вирощувала на своїй ділянці овочі, щоб просто не померти від голоду. Але згодом перетворила свою землю на сад з найцінніших квітів для парфумерної індустрії. Оригінальна формула 1947 року була «квітковою симфонією», як її називав сам пан Діор, створеною, щоб передати аромати її ферми в Провансі та їхнього дитячого саду в Гранвілі.

Так чому я настільки захопилася особистістю Катрін? Виявляється, під час Другої світової війни Катрін була членкинею мережі F2, осередку Французького Опору, пов`язаного з розвідкою союзників. Вона працювала кур`єркою, збираючи інформацію про пересування німецьких військ. У липні 1944 року її заарештувало гестапо в Парижі. Її били, катували струмом та топили. Годинами… Раз за разом. Але вона не здалася!!! Попри жорстокі катування, вона відмовилася видати своїх товаришів. Її депортували до жіночого концентраційного табору Равенсбрюк, де вона пережила ще катування та примусово працювала в кількох нацистських таборах до звільнення у квітні 1945 року. За свою діяльність у воєнний час вона була нагороджена Воєнним хрестом, Медаллю Опору, Орденом Почесного легіону та Британською королівською медаллю «За мужність».

Підібрала світлини з портретами Катрін. Вважаю, що дуже важливо познайомитися не тільки з сухою інформацією, а й побачити живу людину, яка стоїть за всім цим. Друга світлина зустрічається найчастіше. Перша мене як фотографа та тілесно-орієнтованого терапевта особливо чіпляє, дуже схоже, що обличчя не скоректовано при обробці і видно наслідки катувань 😔 як це щемко бачити тілесну правду людини🙏 Цікаво, що вона померла аж в 2008 році (народилася в 1917 році), а брат Крістіан в 1957, проживши зовсім мало. Все своє життя Катрін плекала спадщину брата. Чомусь не знайшла її світлин в старості.

Після війни Катрін шукала миру, вирощуючи красу. Вона стала однією з перших жінок-брокерів квітів на ринку Les Halles у Парижі, що було в ті часи нечуваним. Вирощувала троянди, жасмин і лаванду на фермі в Провансі.

Троянда Centifolia (травнева троянда) була «серцем» парфуму. Катрін майстерно вирощувала пишні, медово-ароматні троянди, які й сьогодні збирають із її історичних луків для ароматів Dior. Поряд із трояндами Катрін вирощувала жасмин (Grandiflorum), який в оригінальній версії 1947 року надавав «зеленої» та анімалістичної інтенсивності, аспект, який сучасні формули намагаються відтворити за допомогою новітніх технологій екстракції, щоб уловити його рідкісні фруктові грані. Катрін також вирощувала лаванду, що додавала чистої, трав`янистої спокійності до квіткових композицій середини ХХ століття.

Оригінальний аромат поєднував прованські врожаї Катрін із іншими квітами, що асоціювалися у Крістіана зі спільними спогадами. Крістіан вірив, що конвалія була “квіткою на щастя”. Оскільки її неможливо природно екстрагувати, її свіжий зелений аромат ретельно відтворювали у формулі, як символ оновлення після війни. Нарцис і неролі надавали насиченої, біло-квіткової «гостроти» в серці вінтажних версій Esprit та Extrait. Гальбанум - не квітка, а саме смола, що забезпечувала знаменитий «зелений» початок аромату, імітацію запаху зламаних стебел і дикої садової зелені.

Перехід від вінтажного Miss Dior 1947 року до сучасного Miss Dior Original є прямим наслідком десятиліть обмежень Міжнародної асоціації парфумерії (IFRA). Ці стандарти, спрямовані на безпеку споживачів, фундаментально змінили «шипрову» ДНК аромату. Багато поцінувачів вінтажних ароматів взагалі вважають IFRA ворогом та вбивцею багатого звучання великої кількості культових ароматів. Ба більше! Деякі парфумерні будинки не змогли переналаштуватися згідно таких жорстких вимог, що стало причиною припинення випуску багатьох парфумів-легенд або ж сильної зміни їх звучання! Сучасні версії оригінального аромату часто описують, як «порожні» або лише «відлуння» вінтажу, через обмеження або навіть заборону використання певних інгредієнтів.

Ця частина для тих, хто хоче упоротися та потренуватися в вимові складних довгих слів. Я чесно попередила :)

***Дубовий мох (атранол/хлороатранол): колись основою Miss Dior був дубовий мох, завдяки йому поцінувачі мали оте неповторне відчуття глибини, землістості та “вологого лісу”. В 2001 року IFRA обмежила його вміст до 0, 1% у готових продуктах через потенційну алергенність для шкіри. Хоча зараз Dior використовує так званий “IFRA-сумісний” мох, тобто очищений від алергенів, йому бракує темної, “тіньової” складності версії 1940-х років.

Анімалістичні фіксатори (цивет і кастореум): вінтажний екстракт 1947 року містив справжні тваринні мускуси та цивет, що надавали аромату «пухнастої», теплої та злегка еротичної глибини. Їх замінили синтетичними мускусами, які звучать чистіше, більше в лоба, вбивши первісну “живу, неприборкану душу” композиції.

Гальбанум і зелені верхні ноти: хоча вони все ще присутні, різкий, гірко-зелений гальбанум, що визначав початок аромату 1947 року, був пом`якшений. Сучасні обмеження використання метилгептинкарбонату, який використовувався для досягнення ефекту листя фіалки та зелених нот, додатково пом`якшили характер парфумерії середини ХХ століття.

Нітромускуси були заборонені через біонерозкладність і потенційну нейротоксичність. Це вони відповідали за пудровість і шлейфовість, яку сучасні синтетичні альтернативи не можуть повністю відтворити.

В моїй руці моя найулюбленіша версія Miss Dior Esprit de Parfum, в неї є та чарівна апельсинова шкірочка та щось ледь вловиме, але просто вражающе - тепле, майже тваринне та дике. Мммммм! В більш старій колоні на світлині нижче теж є ця апельсинова шкірочка, але вона ледь відчутна і немає тієї насиченості, що люблю в еспріт. Нажаль, духи в мене з`явилися зовсім нещодавно, тож ще погано знайома з ними, але вони саме такі, як описують в англомовних статтях: аж колючі зелені ноти, що кусаються, та пристрастна тепла, дещо тваринна апельсинова шкірка.

1990-ті роки стали моментом, де для багатьох поціновувачів знаходиться остання “справжня” Miss Dior. Особливо полюбляють концентрацію Esprit de Parfum і я не стала виключенням! Стала шукати, що ж надавало аромату в 90-х саме того глибокого, живого, наче темного і одночасно еротичного, теплого звучання? Виявилося, що відчуття апельсинової шкірки та ніби тілесності дає вже заборонений неректифікований бергамот та гіркий бігарад. Це відчуття також тримається завдяки використанню справжнього дубового мха, високої дози гальбануму, жасмину самбак та важких мускусів. Мох працює як лупа, підсилюючи ту прекрасну гіркоту. Після 2001 року все це стало забороненим і досі неможливим до відтворення.

*мої світлини замовлення та флакону.

В 2000-х Miss Dior стає значно м`якшою. У 2005 році з`являється Miss Dior Cherie, фруктово-гурманський фланкер, який фактично знаменує завершення класичної шипрової епохи. До речі, бачила дуже багато позитивних відгуків саме на цю версію в старих статтях та записах на форумах. А після 2011 року назва “Miss Dior” переходить до нових формул, тоді як класичну версію стали продавати під назвою “Miss Dior Original”. Сучасні версії аромату з 2011-2012 років використовують італійський мандарин та кривавий апельсин, вони солодші і звучать не так складно на відміну від гірких, шкіряних цитрусів більш ранніх епох.

***Я не сильна в хімії, нажаль, тож ця частина написана за допомогою ШІ. Якщо є помилки, буду вдячна за виправлення!