А що, якщо готика — це не темрява навколо нас, а те, що ми відчуваємо всередині?
Листопад ніби створений для таких роздумів. Дні стають коротшими, вечір приходить раніше, а знайомі вулиці в сутінках набувають іншого вигляду. У цю пору особливо легко уявити старовинний маєток із зачиненими кімнатами, пожовклі сторінки книжки, яку давно ніхто не відкривав, або самотню постать за вікном, за яким повільно згасає світло. У готиці мене приваблює не страх, а ця тонка межа між прекрасним і тривожним, між спогадом і вигадкою, між тим, що можна пояснити, і тим, що краще залишити загадкою.
У парфумерії є композиції, які напрочуд точно передають такий настрій. Вони не обов`язково мають бути важкими чи надмірно драматичними. Іноді достатньо сухої деревини, темної троянди, диму ладану або землі, що зберігає вологу після дощу. Саме такими я уявляю п`ять ароматів, кожен із яких міг би стати частиною власної готичної історії.
Filippo Sorcinelli Unum Ennui Noir — меланхолійний початок цієї подорожі. У самій назві відчувається щось від втоми, тихої нудьги й роздумів, що затягуються до пізньої ночі. У композиції поєднуються лаванда й мирт, пачулі та ветивер, кедр, геліотроп і ваніль. Деревні та трав`янисті відтінки створюють стримане, трохи відсторонене враження, а ваніль додає йому м`якості. Це не гучна театральна темрява, а радше внутрішній монолог людини, яка залишилася наодинці зі своїми думками. У такому настрої є особлива краса: нічого не потрібно доводити, нікого переконувати — можна просто дозволити собі побути в тиші.
Зовсім інша історія відкривається в 
Amouage Opus XII Rose Incense . Тут троянда не стає символом безтурботної романтики. Її звучання оточене ладаном, смолистими відтінками та незвичайним акордом чорного чорнила. У композиції заявлені есенція дамаської троянди, ладан, елемі, мирра, ваніль, сандалове й кедрове дерево, а також акорди Suederal і чорного чорнила. Саме цей останній нюанс особливо пасує готичному образу: ніби на аркуші залишився рядок із листа, якого ніхто не мав прочитати. Троянда тут не втрачає своєї краси, але набуває глибини й загадковості. Уявляється старовинна бібліотека, важкі штори, приглушене світло й рукопис, у якому найважливіше сказано не прямо.
Після прохолоди й тіней хочеться тепла — але не сонячного, а такого, що народжується біля каміна, коли за вікном темно й холодно. Atelier des Ors Lune Feline Extrait ( у каталозі заявлена зараз версія Atelier des Ors Lune Feline, вона має меньш насичене звучання, як на мене у версії Extrait воно більш розкішне) розгортається навколо прянощів, деревини, смол і ванілі. Кориця, кардамон і рожевий перець задають пряний початок; далі звучать кедр, сіра амбра та стиракс, а в основі композиції — таїтянська ваніль, перуанський бальзам і мускус. Тут є чуттєвість, але вона не прагне бути легкою чи безтурботною. Ваніль набуває глибшого, смолистого характеру, а спеції додають композиції майже оксамитової насиченості. Це аромат для уявної кімнати, де мерехтить вогонь, на столику лежить стара книжка, а час ніби сповільнився. У цій сцені немає нічого страшного — лише відчуття близькості, приватності й маленької таємниці, якою не обов`язково ділитися.
У 
Penhaligon`s Halfeti готична історія виходить за межі замкненого простору. Бергамот, троянда й уд утворюють виразний ароматичний образ, у якому цитрусова свіжість зустрічається з пряними та темними деревними відтінками. У ньому є щось від подорожі незнайомим містом: вузькі вулички, тепле світло у вікнах, спеції в повітрі й відчуття, що за кожними дверима приховується окрема історія. Троянда тут не пом`якшує композицію до звичної квіткової ніжності, а стає частиною її складного, насиченого характеру. Halfeti не схожий на похмурий портрет у темній рамі. Радше це зустріч із людиною, про яку хочеться дізнатися більше, хоча зрозуміти її з першої розмови навряд чи вдасться.
А 
Andrea Maack Coven повертає нас туди, де людські сліди майже зникають. До лісу після дощу, де під ногами м`яка земля, на стовбурах дерев темніє волога, а крізь густу зелень пробивається слабке світло. Ваніль, лабданум і віскі відкривають композицію; у серці звучать кедр та дубовий мох, а гальбанум і гвоздика додають їй зелених, смолистих і пряних відтінків. Усе це створює відчуття дикої природи, яка не намагається бути привітною чи зручною. Тут немає доглянутих садових доріжок і квітів, розставлених у вазах. Є мох, темна зелень, вологе повітря й простір, у якому легко загубити звичний напрямок — і, можливо, саме тому на мить перестати думати про те, куди треба поспішати.
Щось є таємниче в готичній естетиці — особливе тяжіння до недомовленості, до історій, у яких не всі загадки мають розгадку. Не кожну історію потрібно довести до розв`язки, не кожне почуття — назвати, не кожен образ — пояснити. Іноді досить залишити прочиненими двері й дозволити уяві зробити решту.
Цікаво, чи є у вашій парфумерній колекції аромат, який здається трохи загадковим навіть після багатьох знайомств? Такий, до якого повертаєтеся не заради компліментів, а тому, що він щоразу залишає по собі запитання. 🖤
Telegram
Google News