Коментарии пользователя CBRCleopatra

З улюбленого - це Serge Lutense Fumerie Turque. Амбрового напрямку медово- табачний аромат: пряме посилання на жіночі курильні Топкапи, Стамбульского гарему, де куріння довгих трубок і запивання чаями було звичним засобом "вбивати" час у багаточисельних наложниць султана. Більш давні версії цього аромату мають просто вбивчий шлейф ( але кого не вбиває, того тренує і закалює).

Як мені оминути таку чудову тему? Дуже вдала назва, а ілюстрації викликають купу емоцій. Коли поринаєш у світ, який відділяє тебе від теперішнього, можна краще побачити, що похідне, а що дійсно справжнє. Мені з вінтажами допомогла розібратися книга Барбари Херман, яка розказала чудові історії створення сотень знакових парфумів. З тієї пори я намагалася шукати більш-менш збережені зразки найкращих представників парфумерного світу. Якби не вони, я б вже давно розчарувалась у спробах назвати парфуми "рятівниками". Саме вони виявилися камертонами настрою, чудодійними краплинами, які можуть перенести тебе в інший вимір та змінити твій настрій. Після початку війни єдиним ароматом, який я взяла з собою був аромат Donna Karan Black Cashmere, деревнo-спецієвий красень, про який сама пані Каран сказала, що хотіла створити темний, містичний і чуттєвий аромат. Саме так і відчувалася та страшна година зламу нашого життя. І ще одна жінка вразила мене ароматом, який ніби сама жіноча сутність - глибока, чуттєва і неосяжна - це Sonia Rykiel Le Parfum, який найкраще ілюструє мій улюблений східний напрямок. Це "важковик" , який хтось описав як " на Луну і назад". І я рада, що в мене ще є багато таких, незабутніх перлин у шафі.

Вибираю Chanel Christalle або N 19, на додачу до славетних зелених шипрів 70-80 років. А ще немодні альдегіди - все, що нагадує лісові галявини, пріле листя, первоцвіти і соковите різнотравʼя.

По-перше, дякую за чудовий, щемливий вірш. В ньому багато емоцій, і багато природи, тому він викликав у мене бажання пробігтися подумки по своїм "весняним" ароматам. Це просто чудово, що Ви змогли так точно і душевно передати настрій, який зʼявляється у мене, коли я бачу квітучу природу, яка відроджується після зими. Цієї весни мене взяли у полон аромати Diptyque, Tam Dao і Orpheon. Вони неголосні, і дещо акварельні, але створюють певний настрій. Особливо Orpheon нагадує мені аромат першоцвітів, ніжний і по-справжньому весняний. Ще раз вдячна за Вашу творчість, віршами говорить душа - я в це вірю.

Це саме той випадок, коли ідея і оформлення рятують досить похідний аромат. Це таке навіювання з віршами і бубнами... Почуття остраху від запаху лимону? Я б ще могла тут побачити білу отруйну лілею, але лимон... Флакон цікавий, концепція залізобетонна. Але не вистачає аромату.

I знову у десятку - маю та люблю більшість з ароматів на фото ( а про флакони годі й казати - впізнаю з закритими очима). Коли бачу деякі з них в обʼявах, серце швидше бʼється, ніби побачив давнього друга :).Завжди вражає фантазія творця ( флакони - то є своєрідні міні-форми, на кшталт скульптур зі скла). Дякую за цікаві факти, буду читати і шукати додаткову інформацію ( на жаль, не завжди можна знайти авторські інтервʼю, бо це ніби і не основні діючі фігури парфумерного бізнесу, хоча з цим фактом можна сперечатися).

www.raidersofthelostscent.blog -

рекомендую прочитати, багато цікавинок, хоча це більше про вінтажі.

Дякую, допис корисний і повчальний. Свого часу надибала цілу дисертацію в англомовному просторі про профілі покупців і продавців, з категоріями і класами. Як і в кожній професійній сфері, тут багато тонкощів і технік. Зрозуміла для себе - треба готуватися до "прольотів" і не реагувати занадто емоційно, бо поступово ( або навіть занадто швидко) перейшли до покупок " котів у мішках" ( тобто, онлайн, по фото і по опису). А це особливо критично для кінестетиків, яким треба доторкнутися і відчути фактуру. Із приємного і позитивного, слава тим, у кого добре розвинена уява і вони можуть серед коментарів, повних протиріч, "вибудувати" собі ольфакторну мрію ( красиві слова і розповідь вже впливають на мозок певним чином). Я взагалі іноді читаю лише коментарі, які діють на мене ніби славнозвісні феромони ( всі про них чули і знають, хоча науково нічого точно не доведено). А стосовно пасток вправних торгашів чи аферистів - всі вони на кшталт гіпнозу ( чи по-простому, навіюванню). Хто хоч раз в житті мав втрати від циган ( пардон, ромів), той зрозуміє.

Негучний і вельми делікатний, аромат-аура. Щось подібне до аромату лісової галявини навесні - свіжі трави, першоцвіти і ледь відчутний супровід ялівцю. Така собі акварельна замальовка, але до порівняння з шипром їй далеко.

PPS. Знайшла відповідь на своє питання у дописах відомих зарубіжних блогерів. Після гучного комерційного успіху LouLou і зростаючих продажів аромату, концепцію створення і маркетингову кампанію Eden довірили виключно Жану Гішару і кільком відомим спеціалістам ( не буду вдаватися у подробиці, але революційним було все - від формули до флакону, від оголених грудей моделі у рекламі до символьних жіночих імен). Сьогодні аромати звучать вже не так провокативно, як раніше ( багато хто відмічає "хімозність"), але у 80-90 р. насичені формули ніби виносили тропіки на вулиці європейських міст. А тепер порівняймо - геній- парфумер випустив 10-15 ароматів за все життя, але таких, які залишили про себе памʼять на кшталт ольфакторного цунамі. Ну і сьогоднішній геній Біш, який за допомогою таблиці Менделєєва розігрує сотні веселих музичних ексерсізів. Цікаво, які з його творів переживуть бодай 5 років?

Хочу додати кілька думок про месʼє Жана Гішара, автора двох моїх улюблених парфумів, Eden та LouLou. Напевне, будинок Cacharel шукав молодих та енергійних парфумерів для продовження інтересу до нового парфумерного будинку. Врешті-решт з 1980 по 2000 майже у кожної європейської дівчини зʼявився на столику хоча б один парфум від Cacharel. Але мене завжди цікавило, чи ті, хто приймав рішення довіряли парфумерам, чи диктували свої умови? Тому мені і досі важко сказати, чи я люблю стиль певного будинку, чи стиль парфумера. До речі, допис привів мене до висновку, що у мене 10 (!) улюблених парфумів авторства Гішара, про що я навіть і не здогадувалась, такими різноманітними вони були.

З мого персонального досвіду можу засвідчити, що сьогоднішній ядерний пшик -ніщо у порівнянні з пшиком у минулому сторіччі. Мій американський Опіум залишався у ліфті, коридорі і навіть в кімнаті ( це означає, що мене могли "вирахувати" за шлейфом). Інша теорія пшику повʼязана із підвищенням долі хімічних речовин і їх сполук, які почали вже не просто лоскотати, а і серйозно подражнювати носи оточуючих. І не тільки їх. Все частіше в рекомендаціях були поради наносити парфуми в зону декольте, ліктів, і навіть під коліна ( тобто подалі від носа!). Я люблю гучність парфумів, бо вони для мене ніби музика дня, але все частіше до мене звертаються з проханням не наносити парфуми поруч. Це вселяє почуття якоїсь невідомої провини. Іноді у мене бувають "просвітлення" і я згодна не травити близьких своїми важковиками, бо їм здається, що щось десь горить і смердить. А я сама не змогла досидіти на концерті, де десь за три ряди від мене знаходилися 5 пшиків Баккари... Ми бавимося і тішимося, а хтось страждає... Це і є любов.

Не зважаючи на захопливу історію сімейства Естерхазі ( нащадок зараз займається тим, що мандрує тими ж самими шляхами, щоб відчути зміни), аромат на собі зовсім не відчуваю. Велика кількість компонентів переплавилась у якусь невиразну ароматичну димку. На жаль, це не перший, і не останній нішовий проєкт, який я називаю навколопарфумерно-хайповим.

Я дуже люблю навколопарфумерні історії, бо завжди любов до справи народжує цікаві і довготривалі проєкти. Хоча у мене було кілька вінтажних версій My Sin і Arpege, хімії і любові з ними не вийшло. Але читала про ці аромати багато і мене вразив факт перевірки на спектрографі і ще якомусь ографі досить поважного віку аромату My Sin з висновком, що він складався з неймовірної кількості якісних натуральних інгредієнтів. Тобто парфумерному будинку вдавалося випускати аромати високого класу за помірну ціну. Чекаю на зайців, тобто продовження заявленої теми. А флакон Arpege ( класичний, з золотою емблемою) нарешті буде асоціюватися з чудовим фото мами і доньки. Дякую!

У мене є більше половини ілюстративних флаконів - і це недивно, бо магія особистості з дрібкою любові ( до справи, до людини і до мистецтва) вносить потужний акорд у будь-який витвір. Це синергія різних творчих потоків, яка створює землетрус ( у позитивному сенсі). Не можу сказати, які парфуми я люблю більше, бо вони різні і не схожі, але майстер зміг знайти кожному прекрасну форму. Флакони самі по собі - ніби завмерлі статуетки і мені, як кінестетику, доторкатися до них - то окреме задоволення.Дякую, маестро!