Люблю Etat Libre d`Orange за те, що тут майже кожна назва парфумів має ідею. Причому часто дуже глибоку, за якою може стояти історія з культури, літератури, міфології, щось, що додає аромату вже не ольфакторної, а сенсової глибини. А потім усе це з`єднується: запахи, образи, асоціації, власні відчуття. І парфуми стають уже не просто ароматом, а великою, багатогранною історією.
Uruk Chronicles, «Хроніки Урука». На сайті Etat Libre d`Orange вказано, що парфум Uruk Chronicles натхненний першим містом у світі, давньомесопотамським Уруком, та його легендарним правителем Гільгамешем. Парфум запрошує пройти шлях Гільгамеша, від легендарного Кедрового лісу до морських глибин, де він шукав квітку безсмертя …
І ось мені стало цікаво: а що саме з тих хронік відображено в ароматі?
Отже, п`ять тисяч років тому, давнє місто Урук і його правитель Гільгамеш. Як на мене, він не дуже переймався тим, чим має займатися державний діяч. Любив жінок, а щоб чоловіки йому в цьому не заважали, направляв їх на зведення міських стін. Зрештою, він так усіх дістав, що люди попросили богів знайти на нього управу.
І боги створили Енкіду дикого чоловіка, якого буквально вивела в люди блудниця Шамхат. Тобто навчила його кохатися, їсти оброблену їжу і пити пиво. Ну, і ще розказала про храми.
І стався двобій між ним і Гільгамешем. Сили виявилися приблизно рівними, і, аби не доводити діло до летальної розв`язки, Гільгамеш запропонував Енкіду стати друзями.
Так вони дружили, жили-не тужили. Мама Гільгамеша їх обох любила.
А потім їм стало нудно, адже, як ми вже знаємо, цар Урука не дуже напружувався щодо державотворення. І не знайшли вони нічого кращого, ніж знищити священний Кедровий ліс і вбити чудовисько Хумбабу.
Бог Енліль створив того нещасного чудовиськом саме з метою відлякування від священного лісу. А взагалі, Хумбаба добре менеджерив ліс, дбав про його мешканців і сумлінно виконував свою місію з охорони природного середовища.
Знищити священний ліс було зухвалим кроком. Але саме це, напевно, змусило богиню Іштар, покровительку Урука, глянути на Гільгамеша по-іншому. «Боже, який мужчіна!» І вона запропонувала йому стати її чоловіком.
Той її відверто послав, обізвав буквально шльондрою і згадав усі її попередні шлюби та що сталося з тими чоловіками.
Іштар обурилася і попросила батька, бога Ану, покарати Гільгамеша. Ану зауважив, що наче Гільгамеш правду сказав. Але погодився, що ніхто не має права ображати його доньку і створив Небесного бика, щоб покарати кривдника.
Гільгамеш з Енкіду вбили й бика. Хоча, по-чесному, його знерухомив Енкіду, і лише тоді Гільгамеш завдав удару.
Тут боги схаменулися - якісь неадеквати порубали священний ліс, вбили Хумбабу і Небесного бика, богиню образили… Словом, страх втратили.
І вирішили боги, що хтось із тих відбитих типів має померти. Енкіду.
Гільгамеш реально вперше серйозно поворушив звивинами, подумав про вічне і пішов шукати безсмертя.
Дорогою зустрів Сідурі, господиню прибрежного пабу. Вона напоїла його пивом, вислухала і дала, мабуть, найрозумнішу пораду: «нащо тобі весь цей гемор? Живи, скільки призначено богами, і радій життю …»
Але той напився і діставав її розмовами про сенс життя. Сідурі збагнула, що хлоп невиправний і спровадила його. Зрештою, людина сама шукає собі проблеми.
І той пішов до Уршанабі, перевізника через ріку потойбіччя. У відходняку від філософських розмов під пиво цар Урука знищив якісь камені на березі.
Уршанабі каже: «перед тим, як щось робити, треба думати. Ти знищив магічні камені, які допомагають подолати води. Тепер іди і роби жердини для човна, аби я зміг тебе перевезти».
Гільгамеш, напевно, перший раз самостійно напружився щодо діяльності "зроби сам", але жердини виробив. Уршанабі довіз його до Утнапішті, який пережив потоп і через це здобув безсмертя. Той каже: «хочеш перемогти смерть? Для початку переможи сон. Не спи сім ночей».
Гільгамеш: «нема питань» і тут же засинає. Звісно, коли прокинувся, зрозумів, що зафакапив.
Але Утнапішті розповів про рослину, яка повертає молодість. Не те щоб стати безсмертним, але на якийсь час можна відтягнути неминуче.
Гільгамеш дістає ту квітку зі дна водойми. Але знову зафейлив - іде купатися і залишає рослину на березі. Її з`їдає змія.
Гільгамеш повертається до Урука ні з чим, дивиться на величезні міські мури, і нарешті розуміє, що, можливо, безсмертя не в тому, щоб самому жити вічно, а в тому, щоб після тебе щось залишилося.
(Хоча, як ми знаємо, до створення мурів він не докладався).
Така історія Гільгамеша. Взагалі не про парфуми. Коли побачила аромат під назвою «Хроніки Урука», стало цікаво, яку частину всього цього вирішили "покласти" у флакон?
Можливо, саме слова Сідурі?
«Гільгамешу, куди ти прямуєш?
Жизні, що шукаєш, не знайдеш ти! …
Нехай кожного дня буде вдосталь їжі,
День і ніч ти радій,
Влаштовуй щодня свята, …
Хай чистим буде твоє вбрання,
Водою омийся, голову причеши,
Дитину, що тримає тебе за руку, втішай,
Жінку притискай до свого лона,
Бо це - доля людини»
P.S.
Uruk Chronicles від Etat Libre d`Orange
Верхні ноти: полуниця, ебелія, мандарин. Серце: шафран, ірис, помароза. База: тонка, циперіол, кедрова деревина.
P.S.S.
Якщо вам цікаво як міфи відображено в парфумеріі, трохи більше на цю тему також в дописах:
Парфумерна міфологія: Spell 125 та Anubis від Papillon Artisan Perfumes
Telegram
Google News