Британська парфумерка Ліз Мурс точно знається на давньоєгипетській міфології. Причому переважно на тій її частині, що про потойбіччя і пригоди людини на шляху туди.
Ось, наприклад, 
Papillon Artisan Perfumes Spell 125
Назва веде до заклинання № 125 із давньоєгипетської «Книги мертвих». Людина постає перед судом Осіріса й виголошує так звану негативну сповідь: «Я не вбивав. Я не крав…» і т.д. Потім її серце кладуть на терези проти пера Маат, символу істини. Якщо серце занадто важке, то далі сумна історія, сьогодні обійдемося без неї. Якщо врівоважене або легше - душа отримує шанс на вічне життя.
У приписі до заклинання згадані помазання миррою та принесення пахощів. Яких саме - брифу нам не залишили. Тому Ліз Мурс, напевно, склала власний, який виглядає як рецепт магічного бальзаму, з яким не соромно постати перед богами.
А ще є 
Papillon Artisan Perfumes Anubis, перший аромат, який Ліз створила для Papillon.
Анубіс, бог із головою шакала, опікувався потойбіччам і брав участь у ритуалі зважування серця. Не знаю, наскільки назва парфуму є мотивуючою у розумінні хто такий Анубіс, але знайшла ще 2 аромати з такою назвою - 
G Parfums Anubis i 
Redwood Alchemy Anubis
В ароматі Papillon Artisan Perfumes Anubis знайдемо:
Такими, напевно, Ліз Мурс уявляє собі запахи, які допоможуть душі безпечно знайти дорогу до вічного спокою і пахнути пристойно для богів.
Давні єгиптяни таке ставлення, певно, оцінили б. Адже воно не про самі аромати, а про відносини з богами і повідомлення, які ми хочемо їм надіслати через запах. Тому пахощі в храмах змінювали протягом дня: на світанку спалювали смолу, опівдні - мирру, ввечері - кіфі.
До речі, про кіфі цікаво. Це суміш 16 складників (16 - священне число, потужне, 4 × 4). Композиція складалася з рідкої основи з меду і вина, ароматичних смол, трав та коріння, деревини та спецій. І це був не той випадок, коли "скільки візьме”, або “на “кінчику ножа”. Жерці поєднували компоненти з точним розрахунком і під читання священних текстів. Схибив - і богам піде не той месидж, або ж не сподобається взагалі.
Мені пощастило спробувати реконструкцію кіфі за єгипетським в музеї парфумерії. Зі східними ароматами маю складні стосунки, але цей сподобався: солодкий, бальзамічний, трав`янистий. Звучав дуже сучасно, можливо через сучасні інгредієнти, або ж недотримання давньої технології. Не знаю чи читалися якісь священні тектси, але в ароматі точно було щось таке, що спонукало повертатися до нього кілька разів. І, звичайно, це був єдиний аромат, якого не продавали в музейній крамниці.
Тоді я попросила ШІшку адаптувати стародавній рецепт до інгредієнтів, які можна знайти сьогодні. Альтернативний ШІ-рецепт містив мед, родзинки, корицю, кардамон, ладан або ялівцеві ягоди, корінь аїру та 50 мл червоного вина.
Майже вже це знайшлося і, дивом, навіть сухі ялівцеві ягоди. Не було лише аїру і вина обсягом 50 мл. Було тільки 750 мл. Словом, кіфі я не зробила. Зате вийшов непоганий глінтвейн. Щоправда, додала трохи цитрусів для балансу смаків.
Згадалося:
«Шановна редакціє! Дякуємо за рецепт салату з авокадо та креветками. Авокадо ми замінили вареною картоплею, а креветки - шкварками. Рецепт ваш нам дуже сподобався!»
Сподіваюся, моє серце на терезах Маат зважуватимуть окремо від моїх кулінарних рішень ))
P.S.
Якщо вам цікаво як міфи відображено в парфумеріі, трохи більше на цю тему також в дописах:
Telegram
Google News