Коментарии пользователя Мariе

Mortisha, та ні, не сказала б що то бюджет копіюють, просто вайб схожий, напрям, бо зараз робити не щось хайпове, яке точно розхватають за будь-які гроші, а творити, наприклад, в стилі квіткової акватики 90-х-нульових, у якої значно менше прихильників, і це загалом тільки якісь ностальгуючі міленіали, типу мене, можуть собі дозволити дійсно хіба що ніша на кшталт The Different Company та інді-бренди.

Зараз, вже нанюханою, можу бачити звідкіля ноги ростуть у тих самих рідких та влучних запусків Оріфлейму, наприклад, серія Sun, Moon, Star, Sea має очевидні витоки з легендарних Sun Moon Stars Лагерфельда, а також старої формули жіночої Acqua di Gio. З White Gold, який кожної осені вдягала, як була молодше, взагалі все ясно - там на повну гучність викручено гіркий жасмін, завдяки ліжечку з пачулі та мхів, звабити мене - діло миті, ну от, інші користувачі ще кажуть, бо парфумер Тьєррі Вассер, в цьому все діло.

Про поляків багато не знаю, крім тих небагатьох, що нюхала, будь воно хоч сто разів оригінально-унікальним, але якось не зайшло. А от, наприклад, бренд нашого походження знаю, який зараз у північного сусіда робить собі кар єру - там відверта крадіжка і безпринципність, навіть говорити не хочеться. Араби теж якось вже дуже нахабно навіть пакування злизують, але сам їх підхід, хай навіть в оригіналах, може не імпонувати от ніяк, хоч пристрельте - іслам не прийму.)) У мене особисто смак тяжіє більше до французької парфумерної школи, може навіть більше франко-американської (Канада, одним словом), та й клімат наш ближче європейським парфумам, про українські не кажу навіть, тут зрозуміло, що мені вони ближче арабів, так само як користувачі з більш південних країн можуть вдосталь фукати на наші парфуми, дивуючись нашо їм таке потрібно, бо воно і не потрібно - всім подобатись, кожному - своє.

Mortisha, погоджуюсь з Вами, і доречі, хоч це не до мене було сказано, та щодо концентрацій також підписуюсь під кожним словом. В так звану золоту еру парфумерії, коли ще ніякі міжнародні організації не забороняли алергени, можна було творити, що хочеш, там парфуми дійсно одеколон просто розмазували з одного намазу, але тоді у них і функції були різні, з іншого боку, туалетка вінтажного люксу типу Шанелі, та куди там, візьмемо простіше: та ж Кашарель моя стара зараз переб є будь-яку нову супер-коштовну нішу в концентрації парфуми і ще з префіксами екстракт, екстрем та все подібне.

О, ну, 5-та Авеню Арден для мене взагалі дуже особиста історія, як і улюбленці з мережевої парфумерії старих формулювань, коли вони коштували копійки і вперше вразили, не думалось якось, що колись зникнуть - тож і не накопичувала. Зараз же - мало того, що днем з вогнем не знайдеш, то як і знайдеш, там дійсно ціни уже "о ля ля" + було таке, знаходила, купляла, а потім виявлялось, що аромат вже трохи підбитий, хто його знає на що і грішить - чи формула така не стійка, не створювалась на віки, чи просто зберігались не дуже, тому, власне, й продають подібну рідкість.

От наприклад, напевно, для багатьох це прозвучить дико й дивно, але свою спрагу за зниклою Фреєю з Оріфлейму мені доводиться втамовувати не такою вже й дешевою Sublime Balkiss. Для тих, хто не був знайомий зі знятостями каталожної парфумерії тих років, навіть порівняння цих ароматів, думаю, буде виглядати, як маячня, але ж були часи, коли за копійки таке траплялось - деякі сьогоднішні зірки ніші просто зронили краплі сліз в темному куточку.

Дякую за статтю, завдяки їй, в тому числі, зрозуміла, що я таки "обжерлася та наперлася", бо першими на думку при згадці про бюджетну парфумерію, яку можна фізично потестити одразу в магазині типу Єви, спали такі загальновідомі, що вже здаються, може, занадто простими парфзахопленим, не мені, мені вони подобаються все одно, хоч і дійсно не такі вже й "складносурядні", якісь розповсюджені і не дорогі середні люкси, по типу Moschino з їх Toy Boy, або кристали Versace, там само (навіть чомусь у всіх на кілька сходинок нижче, а для мене, навпаки, - вище) знакові аромати Cacharel, всі бестселери Елізабет Арден. А ще ж є Далі, Франк Боклє, який теж собі, наче, ніша, і я особисто надаю йому відверто перевагу перед значно дорожчою, загальновизнаною нішею.

Плагіат взагалі засуджую і свідомо намагаюсь оминати, хіба що, випадково таке придбаю на спробувати у відливанті, про яке не знаю, що воно плагіат, "по мотивам", "надихнулись", чи як то ще називають. Араби мене навіть дратують, коли просто бачу їх флакони з головою від Penhaligon`s, тощо. Щоб вже зовсім не бути упередженою, взяла кілька відливантів, аби спробувати, і все одно, вирішальними при виборі були згадки про мої улюблені ноти та їх поєднання, що мали б сподобатись - не сподобалось. От хто-хто зневажає IFRA, то не поляки, а ті ж араби, якщо це саме вони, а не під них замасковані якісь російсько-турецькі схеми, то там натуральних oлій вам наллють, звичайно, та так щоб мало не здалося, але не факт, що всім буде до смаку, мені, от, точно - ні.

Взагалі, все життя любила щось новеньке спробувати, отримувати якісь цікаві, унікальні враження, бажано - позитивні. Був період, як терапію використовувала полювання за новими яскравими враженнями у парфумерії, при тому, розкручені екземпляри, яким ціни не складуть, якось не дуже й цікавили. Варто сказати, в цьому контексті класику не чіпаю, класика - то святе (маю на увазі Opium перший флагман вінтажний, Poison, тощо). А так, що ж унікального, якщо вже всі те спробували, його всюди можна дістати, купити, почути про це, побачити сотню оглядів від інших. Ні, мені давайте таке, що рідко знайдеш у вільному продажі - знятості, вінтажі, якісь перлини бюджету, про які не всі й знають. Тож, Форди, Кіліани і вище за цінником цікавили, було, тільки, знову ж таки, якщо є якийсь натяк на гарне звучання там моїх улюблених нот та їх поєднань, а самі по собі - і дарма не треба.

Зараз взагалі знаходжусь у стані "ноу бай" - дихай рівно, не купляй. Навіть ледь стримуюсь, щоб якісь дублі улюбленців в трошки іншому форматі, або інших років не продати, бо чого це сотки з 50-ками стоять і пилом припадають. Тут ще мене вводить у спокусу часто бажання мати саме флакон, бо він гарний, на мій особистий смак, добре, коли є пропозиція невеликого залишку - от тобі і омріяний флакончик, і не викинула гроші на той об єм рідини, який все одно не зносиш, а як ні - то от, стоять тепер, і я наче відчуваю їх осудливі погляди (з їхати з глузду можна, кажу ж). Тут ще одна мила дівчина нагадала мимоволі, що стоять у мене відливанти та семпли доволі цікавих парфумів, які так вибирала ретельно і жодного разу не користувалась, або якийсь мілік, а не допила до денця. Таким чином, коли рука піднімається придбати щось нове - варто глянути на ті виставлені на світ Божий коробки, скриньки та кофри знехтуваних мною "сиріток", і все, рука вже знов опускається до одного з них, зазвичай.

Щодо ароматичних олійок, то з ними навіть у довшому й тіснішому союзі, ніж з парфумами. Можу деякий час парфуми взагалі ніякі не носити спокійно, олійки все одно залишаться, бо ціную їх не тільки за аромат, але й за різні лікувальні, терапевтичні якості - і для зовнішності, і для внутрішнього стану. На мені тримаються прекрасно, шлейф дають - дай Боже ніші кожній. Раніше збагачувала ними і шампуні, й креми для всього, і ополіскувачі для волосся, і просто воду для банних процедур, зараз вже відійшла від такого надмірного споживання, використовую тільки у масках для волосся та іноді - в кремах й різних лосьйонах для тіла без запаху, змішую з базовими оліями, типу кокосової, жожоба, виноградних кісточок, та навіть в оливковій - це таке SPA, не передати. От, нещодавно допила жасмінову олію (запах на волоссі тримається, як прибитий і шлейфить просто страшенно, будьте обережні, щоб не придушило, бо є й доля індолу, тут ніде правди діти), до цього була троянда, а зараз у мене суміш, що називається "Афродіта", теж вибирала за улюбленими квітами, а не за обіцяним ефектом, там є: іланг-іланг, трояндове, сандалове дерево, ваніль, неролі.

Виникають, якщо чесно, і зараз бажання вхопити якусь новинку, що заінтригувала чимось на кшталт своєї назви, що викликає приємні асоціації, або винесенням у всі щаблі піраміди моїх улюблених нот, але тут, направду, власний досвід шопоголіка, жертви вдалого маркетингу нагадує, де адикція переходить межі здорового глузду, бо вже ж стільки разів його переходили, варто почекати, переспати хоча б нічку, передумати день, і цей раптовий імпульс згасне у абсолютній більшості випадків, а потім і не згадаєш про нього.

Гарна тема для статті, дякую за неї, люблю занурюватись в спогади про юні роки, про маму. Мої перші парфумерні спогади пов язані саме з нею, свідомі, що змусили спалахнути зацікавленість у парфумах, як таких, а не просто як в тимчасовій заміні природних запахів, яких не зустрінеш вже у власному саду, наприклад, взимку, - з середини 90-х. Звідти пам ятаю перший флакон, який має навіки для мене запах маминого волосся, і перший спокушав обов язково придбати його у великому форматі, коли стану достатньо доросла і забезпечена - Поема від Ланком, на той час це була лише краплина парфумів під притертою прозорою кришкою, але того було вдосталь, щоб перша серйозна закоханість переросла у любов на все життя. А батько, пам ятаю, водив у місцевий бутік Сальвадор Далі, аби вибрати мамі в подарунок парфюм на свято дня народження, і там мені вже дуже сподобалось в цілому, хоч жити залишайся, навіть сама атмосфера, дизайн приміщення були вражаючі, тоді ми вибрали рожевенько-тілесні губи. Eau de Dali. Згодом, у мами ще був, так, теж 5th Avenue Elizabeth Arden. І, як не дивно, ідентифікуючи себе все життя, як словом, так і ділом, поціновувачкою стилю Шанель у одязі, під свої білі сорочки, твід, чорно-біло-сірі костюми, вона вдягала J`adore Dior, який тепер у мене асоціюється з запахом саме її легких блуз, теплих пальто, та шкіри її лагідних рук.

Мою зацікавленість парфумами мама плекала і підтримувала, та смак мій на той час був набагато простішим, чи я просто, як то зараз кажуть, була не достатньо "нанюхана". Тож, ми з нею не гребували пробувати і всілякі Оріфлейми з Ейвонами за компанію, які тоді стрімко увірвались на ринок на зльоті 90-х - початку нульових, і ніхто ще не називав те крінжем та зашкваром. Серед старих випусків, доречі, справді були свої приховані скарби, принаймні, для мене є такими і досі, де б знайти ту ж, наприклад, Фрейю, або не підбиту, добре збережену серію Сонце, Зорі, Місяць, Море - з випусків саме дев яностих років, стару формулу Giordani Gold, а свій улюблений, вже вінтажний Giordani White Gold таки знайшла.

І ті парфуми, які асоціюються з мамою майже всі у власну колекцію зібрала, помітивши, що вони крім гарних асоціацій і приємних спогадів, є у мене в гардеробі просто універсальними вартовими елегантності та привабливості - можна вдягнути куди-завгодно, навіть якщо оточуючі почують їх м яке звучання, у абсолютній більшості випадків сприймуть його позитивно, а вже як добре в цих ностальгійних шатах мені самій - годі й казати.

Спочатку більш за все нагадує мені особисто саме Маля Lipstick Rose, бо дійсно трояндова помада, жирненька така, трохи вінтажна. Як арабські парфуми, припасла їх до найспекотнішої спеки, поки на палючому сонці, то воно так гучно густою помадою і звучить, але з часом у прохолоді щось кислить, в принципі, це може бути аспектом тої ж самої троянди, натуральні пелюстки дають такий аромат кропового розсолу, коли квітку не висушити, а як десь зірвана у вологому середовищі зів яне та прокисне, коли вмираючі пелюстки вже розчавити, отак трояндова водичка і пахне, був у мене болгарський гідролат троянди з таким саме запахом. Тож, з одного боку, якщо подобається натуралістичний натуралізм - у арабів, так, ще можна знайти відчутно натуральні компоненти, бо чхати вони хотіли на ту IFRA, а з іншого боку, от для себе розумію, що в багатьох випадках сама надаю перевагу якісно лабораторно створеним вичищеним сполукам, які імітують квітку, що ще не зірвана з куща, і щойно розкрилась, ніж розчавленим пелюсткам з вхопленим та закарбованим їх останнім подихом.

Спокусилась, як завжди, своїми улюбленими квітами: жасміном, трояндою і неролі, зважаючи на відгуки інших, люди їх там чують, я - взагалі ні. Аромат цікавий, глибокий, неперсічний. Сама б особисто носити не стала, але ідею та її втілення оцінюю високо. Спочатку такий бальзамічно-деревний дуже натуральний дух, потім кулінарно-гурманський: гвоздику, м яту та імбир відчуваю, як прянощі, з якими готуються ще селера та ревінь, присипані цитрусовими з верхів - сухою цедрою, і все це на базі, що дуже швидко на мені розкривається: аромат теплішає, амбра наче аж горить, а разом з тим - сухий мох і тваринний мускус. Це таке древнє Королівство, що уявляю собі зовсім протилежні цивілізації, наче, з одного боку - загадкова, загублена серед пісків та скель золота Петра, в яку прибували каравани з найбільш рідкісними і коштовними прянощами, ароматичними та лікувальними речовинами, а з іншого - холодна сріблясто-зелена Шотландія, коли в ній володорювали пікти, що з ароматних трав та квітів, які їм дарували рідні луки та ліси, варили зігріваючий мед, рецепт якого так і не відкрили прийдешнім загарбникам.

Компоти - це, наче, саме представники фруктового, фруктово-квіткового напрямку, зазвичай, з викрученою на максимум солодкістю, тому так і називають в народі. І ці компоти можна зустріти зараз всюди - в мас-маркеті, люксі, ніші. Між тим, в тому ж мас-маркеті є доволі гарні представники інших напрямків - фужери, деревні, шипрові, східні аромати з доволі непересічним звучанням. А у тої ж ніші хай енд все частіше стали траплятись просто відверто спрямовані на комерційний успіх екземпляри, або такі вже відірвані від реалій експерименти за якими видно - це створювалось аби хайпанути на їх контроверсії, як ті попсові пісеньки, де важливі не слова, не мелодія, навіть не аранжування, голос або харизма виконавців, а саме розкрутка. Вже казала про це: маю стійке враження, що на багатьох діє чисто ім я бренду або парфумера, нічого більше. Он, тільки нещодавно дивилась сліпі затести, де Оріфлейм назвали Амуажем і сказали, мовляв, це дорого-багато і не шкода за таке всі гроші віддати, а сам Амуаж прозвучав для поціновувачки всліпу дешево й таким, що зустрічається буквально всюди, не цікаво. Тож, упередження тут зайві.

Для мене особисто, парфуми - не аксесуар, аби перед іншими вимахнутись, навпаки, більшість з свого гардеробу ношу суто для себе, вдома, у власному саду. Мені важливо з себе щось таке відчувати, що дасть натхнення, наснагу, приємні емоції, викличе дорогі серцю спогади, подарує якісь цікаві унікальні враження.

Та й аромат - не одяг, не сумка з емблемою бренду на всю поверхню, гарантую, за межами бульбашки парфзахоплених, ніхто не оцінить вашої елітарності й піднесеності над простими смертними, навіть якщо крім того, як розповсюджуючи шлейф свого супер-селективу (теж, термін придуманий нашим північним сусідом, з яким зараз воюємо, придуманий явно через якісь їх химерні комплекси, що проекують на інших, бо ніде такої дивини більш не чутно) - ви ще до того будете флакон перед обличчям тримати, все одно, от нащо розсипати бісер перед нами, свинями, які орієнтуються тільки на свої особисті смаки, а не на ціну й позиціонування марки парфумерії, ніхто так і не зрозуміє і буде далі вживати свої улюблені компотики, незважаючи на думку парф-аристократії самопроголошеної. Та й у самому середовищі поціновувачів будь-чого на будь-якого сноба знайдеться ще більший сноб, який може висміяти і опустити нижче дна Маріанського жолоба те, що ви вважали ознакою своєї обраності й приналежності до вищої касти.

Як висновок, не треба витрачати свої нерви, статки і взагалі ресурси, аби влитись у якусь спільноту недосяжних небожителів, які дозволяють собі дивитись і промовляти до вас зверхньо тільки тому, що вам може не сподобатись ті їх скарби ніші, яким ціни не складуть, а в той же час ви щиро отримуєте задоволення від власних обранців з більш "народних" сегментів. Головне, щоб вам подобалось, аромати - це точно не для понтів, а для душі.

Аромат привабливості. От дійсно, зараз, коли точаться дискусії про ті чи інші ноти - ці улюблені, ці - ні, тут настільки цілісна композиція, щільна, вишукана і гармонійна, що не хочеться її розбирати ні за якими пірамідами. Взагалі, коли глянула в неї - здивувалась, тут же боби тонка, які повинні були мене відвернути, але настільки ювелірно все переплетено, що про цей аромат можна тільки сказати: які елегантні французькі парфуми, більш того, дійсно схоже на доглядові парфумовані засоби, які настільки в тандемі з людською шкірою, що оточуючі, занюхуючи вас, можуть тільки, з насолодою примружуючи очі, зазначити як приємно пахне. Якщо ж у відповідь спитаєте, чи не переборщили з парфумом, щиро здивуються, хіба це саме парфуми. Чесно кажучи, сама від себе кайфувала, одягала на вечір, на ніч спеціально, і досі аромат гарно відчутний, такий же чарівний та захоплюючий подих, при тому, достатньо коректний - сидить близько до шкіри, та будьте готові, що коли зловлять його шлейф - будуть падати до вас в обійми, аби почути його ближче й яскравіше.

Люблю Лютанса за такі виважені, вишукані, шляхетні аромати: ніби знаходишся у володіннях древнього роду десь серед соковитих зелених лук, лісів та садів Британії, напоєних дощем, п єш собі споквола чай з лимоном та індійськими прянощами у м якому кріслі біля каміну, оточений віковою бібліотекою, споглядаючи у вікно добову несамовиту зливу. Особисто мені спочатку відчутно цитрусову скоринку - суху, трохи притлумлену прянощами, але не гурманськими, а якимись парфумерно-косметичними, що дуже імпонує, потім я чую дерево - вологу деревину хвойних ліcів. База взагалі якась шедевральна - надприродньо елегантна і витончена, заявлені в ній ноти в інших парфумах ніколи не давали мені такого відчуття віднесеності в якийсь інший вимір казкових фейрі, як тут. Не знаю, яку магію друїдів тут використано, але вона точно є. Закохалась у цю композицію, вона надихає, зігріває душу і дарує неповторні приємні відчуття.

О так, нажаль, є такі "зірки" парфумерії, реклама яких з різних джерел мене спочатку придушила їх придбати, хоча б навіть і у відливанті, а потім придушив сам аромат. Зазвичай, це я всіх душу, бо в оточенні 99% людей взагалі не користуються ніякими парфумами і навіть мій кімнатний жасмінчик, що стоїть між протягом з вікна і прочинених дверей після вологого прибирання без всяких запашок і ароматизаторів викликає у прийдешніх головний біль - підходять до манюніх тих квіточок-зірочок і фукають - так от воно що таке гидке, мовляв, при цьому, тій же аудиторії зайшов Сарацин Лютанса, якого я з себе люто змивала ледве приснувши перший раз, бо дуже вже індолив, але ж воно так само - жасмін, здавалось би. Тепер питають, де я купила, бо хочуть такого ледь не літрову флягу, а я шо, знаю, де його зараз в повному розмірі придбать оте вбивче зілля.х) Та не він мій кошмар, зовсім ні, мене кошмарять на рівні фізичного відторгнення - дійсно з являється головний біль, неприємний присмак в роті, нудота, навіть після багатьох змивань і відтирань під гарячою водою і провітрювань помешкання такі популярні масові улюбленці, яких мені навіть люди, що взагалі не є парфзахопленими, багато разів рекомендували, і казали, що народ просто від цих творінь шаленіє в гарному сенсі, як у Зюскінда в фіналі "Парфумера". Смаки різні, все розумію, але навіть якщо той флакон стоїть закритий і не розбризканий, я дуже чутлива в поганому сенсі, і просто нічого не можу з цим вдіяти, до 1 Мільйону від бренду Пако Рабан і мене ще буквально вбиває Лалік "Le parfum".Згодом, спробувавши й інших екземплярів, які мені не підійшли, але не так критично, як ці, зрозуміла, наприклад, що для багатьох солоденькі, миленькі, затишні боби тонка, для мене - криптоніт. От є у різних людей гіперчутливість до різних компонентів, правда, іноді - це приємно і те, що хочеться постійно відчувати, а іноді - просто прокляття якесь.

Чудове поєднання свіжості і солодкості, що притаманні заявленим фруктам, прекрасно на літо і майже заводить аромат в унісекс, як на мій смак, сандал тут гарний - не кислий і не молочний, а саме деревний і виходить з бази нагору, ніби знаходишся десь у лісі, відвертої квітковості, правда, майже не відчуваю, хоча квіти в серці зібрані мої улюблені, якщо вірити піраміді, але може то такі особливості сприйняття у літню спеку.

Дуже подобається цей аромат, що не дивно, адже тут зібрані мої улюблені ноти в їх найкращій інтерпретації: в базі класично виграшне поєднання чистих і м яких затишних мускусів, деревної ванілі, молочно-солодкого сандалу, п янкі і виразні білі квіти без індолу, чайний, ледь терпкий бергамот з соковито-цукровим апельсином - все дуже гармонійно. І що найбільш дивовижно та дуже імпонує, не зважаючи на свою солодку і промовисту характерність, яка, здається, притаманна тільки вечірнім вишуканим парфумам, що не одягнеш в літній день повний задухи, тут виключення - він саме на спеку ідеальний, проступає терпкість та свіжість цитрусових та квітів, не відбираючи, тим не менш, теплоти й чуттєвості серця та бази. Кілька днів вже ношу й у люди, на прогулянки, і вдома, для себе, до сну - нікого не душить, навпаки, як легкий аромат донесений вітром з серпневого саду, і мені в ньому приємно засинати та прокидатись.

Подих весни - свіжий, ніжний, ледь гіркувата освіжаюча зелень стебла і оксамитові пелюстки, м яке, тонке звучання: щойно зібраний букет перших квітів у краплях роси, трішки пудри з щічок Леді Бланш, напевно, яка занурюється в пахощі своїх розкішних англійських садів, що відображають елегантність, вишуканість і піднесеність господині. Тепер впізнаю Penhaligon`s, так, як на мене, не треба їм наздоганяти сучасність, приваблювати молодіжні маси, чи що вони там намагаються зробити, викручуючи солодкість на максимум в деяких портретах, наприклад, і кидаючи туди уди, приблуди, всяке таке. Тим і цінні такі давні, нішеві марки - своєю аристократичною сталістю, збереженням власних традицій. Приємно, хоч на мить, відпочити від шаленства модерного світу з старою доброю англійською (британською) класикою - у книгах, у музиці, у кіно і у парфумах, звичайно ж.

Мені доволі відчутно протягом всього часу звучання аромату милкуватість притаманна білим квітам, але влітку, в спеку - це навіть доречно, аромат освіжаючий, ніби тільки-но виходиш з душу, аромат чистоти.

Чудово підійде тим, для кого терпкість і гіркота в ароматі це перевага, а не недолік. Розкішні, чисті, потужні пачулі, в обрамленні інших благородних нот - звучить дорого та імпозантно. Буде личити і для урочистого вечора, і для роботи, як, наприклад, ароматний підпис когось з керівництва.