Общая информация о пользователе Мariе

Дійсно затишний солодко-свіжий вершковий жасмін з відтінком м`якої і теплої замші (кашмірану). Він найбільше мені схожий на запах квітки табаку і навіть її засушеного, розтертого в ступі листя. Це не прямолінійна гурманіка, не засолодкий десерт, більше чую його гіркувато-деревну ноту, певно, каштану. Ніжний, але не простий дівочий компотик, більш серйозний та вишуканий, до того ж, інтимно-комфортний. Дуже гарно огортає домашнього вечора, коли сидиш з чашкою ароматного чаю і дивишся улюблений серіальчик, або вранці вихідного дня, коли п`єш неквапливо каву і милуєшся світанком. Бути з ним тет-а-тет, справді, найкраще.

Квітковий джем, дуже солодкий, але загально - приємний. Допила Оріфлеймівський Cherish - дуже його нагадує, ніби взяли цей парфум, як есенцію, розвели водою, так і з`явився Сherish, у них навіть спільні ноти заявлені. Тож, аромат нікого не шокує, але й чогось особливого не запропонує. Для тих, хто любить солодке.

Писала тут колись, що не знаю Кірке, не нюхала спеціально. Так, спробувала цілеспрямовано сама тільки зараз, але, виявляється, що давно з нею знайома, або, що вірогідніше, з клонами на неї, які спроможні були передати ядучий синтетичний різкий аспект, але ні солодющих фруктів (хоч і теж штучних, які не викликають жодних теплих асоціацій з природою, реальним життям), ні пачулі, ні мускусу, якого не боялась, бо у Родрігеса, наприклад, він мені дуже ніжний квітковий кремчик, за відуттями, але не тут. В тому і біда, чи так і задумалось, чи що, але тут з початку і до кінця мене дратує синтетична-синтетика, що виїдає всі органи чуття: ніби нанюхалась прального порошку, запила ополіскувачем і закусила фруктовим освіжувачем повітря (разом з пластиково-металіним балончиком). Анімаліки, тілесності тут теж не відчула, в цьому не питання, воно прото не живе, а якаь хіміна зброя маового ураження виведена в лабораторії злим генієм, щоб ноія з`їли комарі влітку. Їм дуже сподобалось, доречі. Проконультувалаь, кажуть, так, в основі аромату за оці солодкі фрукти відповідає молекула, яка у живій природі приваблює комах, вони розуміють, завдяки цьому, що тут є поживні вуглеводи для них. А ще й стійке - змивається не простим душем, а міцелярками спочатку, а потім гідрофілка, а вже насамкінець, якщо пощастить, банними процедурами. І шлейфить на кілометри.

Радять спробувати холодної сухої зими на натуральній тканині або хутрі - спробую, прочитала, почула стільки дифирамбів цьому парфуму, може і мене колись якось осяє його красою.

Плюс цьому парфуму за те, що хоч якось чую його навіть крізь спалахи прогресуючої, знищуючої всі ольфакторні відчуття, аносмії. Але те, що чую... звучить в унісон з більшістю не компліментарних коментарів нижче. Камфорний, схожий на мазь Вишневького лікарняний аромат, не мені одній, як виявилось, так пахло. Знайомі, які наближались достатньо (всі інші просто тримали дистанцію) - питали, чи все зі мною добре, бо пахну лікарнею, якимись мікстурами. Можу зробити припущення, що це так поєднуються боби тонка, які мені загалом так і пахнуть в більшості випадків - ранами і хворобами, та ще у додачу - інтенсивна паприка, нотою мате, певно, назвали оцю трав`янисто-мікстурну сполуку, і у туберози взято її різку маслянисту сторону та викручено ген-ген у комос. В принципі, так може пахнути мастило для якихось деталей двигуна космічного корабля.

Хотіла спробувати новинку через назву (найяскравіша зірка сузір`я під яким народилась, все ж таки) та обіцянку красивої туберози (як поціновувачка білих квітів загалом). Так, дивним чином, після цілого дня на відкритому просторі, якийсь фантомний дух ніжного білоквіткового крему присутній, якщо зупинитись і прислухатись. Та напевно, це на краще, що нанесла один мікропшик на зап`ясток, бо тепер, таке враження, що все, чого торкалась, все одно пахне Альдебараном.

Мені він дуже легкий, ледь відчутний, в спеку взагалі - майже невловимий. Подобається, що такий свіжо-гіркуватий, люблю терпкість в ароматах і смаках. Не впізнаю, правда, бадилля моркви и томату, заради яких і брала. Більш за все чую штучний піон в серці, деревну базу, як роблять в молекулах, на старті можу уявити застійну річкову воду порослу ряскою та гірку шкірку манго, як його чистиш, але більш за все - піон, правда, не натуральний зовсім, не ніжний аромат весняної квітки, а саме - характерний парфумерний акорд. Думаю, ще варто спробувати поносити холоднішої пори. Вдягала і на роботу, і на прогулянку - він не обтяжливий, не задушливий, таким чином, доволі універсальний.

Такі самі відчуття, які описані у коментарі нижче, підписуюсь. За назвою і презентацією очікувала більшого, дуже люблю запах кави, смажених горіхів, гіркого шоколаду, як вони відчуваються природно. І розумію, чому у парфумах мені воно так млосно засолодко виявилось, з якимось аж камфорно-аптечним стартом - бо маю надчутливість до бобів тонка, і оце вони так затуляють всі обіцяні каву, горіховість і шоколад, я їх просто не чую, чую тільки сверблячий один єдиний акорд тонка - до знудженості, добре, що не такий інтенсивний, як буває, якщо він у парфумах основний, інакше б зовсім придушив. Тут, як завжди це роблять, він доданий для солодкості, десертності, тож, якщо немає до нього надчутливості в негативному плані, або він, в принципі, подобається, звісно, інші можуть і почути всі ті обіцяні делікатеси парфумерної кав`ярні, мені, нажаль, того не судилося скуштувати.

Свіжий, квітковий, легкий аромат, трохи солодкуватий, напевно, за рахунок ноти малини, приємно обрамлений перцевою спецівієстю і кислинкою лимонного соку. Дуже гарно на літо, і я б сказала - на весну. Загально приємний: чимось нагадує Bright Crystal Versace. Але цей цікавіше грає своїми різними гранями. Сподобалось його носити - створює спокійний, мрійливий настрій, ніби прогулянка квітучим духмяним садом.

Перше враження: "Це ж було вже..." На старті звучить, як стандартний ядучий синтетичний свіжак - зазвичай, так пахнуть массмаркетні чоловічі "спортивні" дезодоранти. Добре, що далі тримається дуже близько до шкіри і не має шаленої проєкції - тримається доволі довго, цілу добу на мені сидів (але навіщо воно треба в такому випадку - не зрозуміло). Сидить пластиковим солодким паленим персиком, як пудра дешевого прального порошку. Як на екпериментальну нішу - таке собі, "на відчепись" зроблено. Серед ноунейм бюджетних бюджетів такі синтетичні цукрово-пудрові персики зустрічаються частіше більш глибокі, цікаві і приємні, ніж оце усе.