Перше знайомство з сайтом відбулось у мене доволі давно, ще було ген-ген до реєстрації на ньому і придбання тут чогось, бо через, скажемо чесно, для новачка і досі - не надто зрозумілий інтерфейс, мені було не ясно, що тут щось продають та купляють і це ще й варто довіри (зараз це один з небагатьох сайтів, які можна перелічити на пальцях однієї руки, з тих, яким взагалі можу довіряти у придбанні парфумерії). Виникає питання: чого сюди потрапила, коли не полюючи за парфумами. Гугл мене привів, доречі, саме до статті на форумі, і зараз її знайшла одним з перших посилань на питання, яке тоді постало переді мною, стаття була написана ще у 13-му році і називається "Индоль и жасмин: грязь против чистоты". З огляду на те, що я є фанаткою жасміну все своє життя, і період у захопленні парфумерією, коли мені здавалось, що найбільш ціннісне в ній - змога перенести на людину аромати природи, та й не тільки, наприклад, іноді хотілось завжди відчувати навколо себе ауру свіжозмеленої кави або шоколаду, або вінтажної рисової пудри, ще тоді знаходились дуже вже розумні знавці, які казали, що моїй зовнішності то не буде личити, каву з шоколадом можуть носити тільки палкі креолки, ніяк інакше, але більш за все мені хотілося, аби завдяки парфуму всюди супроводжував аромат улюблених квітів, ну і таким чином, в пошуках назв творінь, що найкраще задовольнять ту потребу, натрапила ще на кількох знавців та поціновувачів, які запевняли, що мені парфумерний жасмін насправді не сподобається і не треба, бо там же страшний та жахливий індол, який має запах людських випорожнень залишених на пекучом сонці в ямі, де мухи відкладають своїх майбутніх діточок. Тоді в термінології саме парфумерній не була дуже обізнана і взагалі, сказати що здивувалась - нічого не сказати, бо жасмін той самий мене оточував всюди й у різних своїх проявах, але живий, як квітка, його різновиди, звичайно, і пахли не однаково, але все ж - як з цієї солодко-терпкої ніжної білої квітки можна було почути, вичавити весь той кошмар, який мені змалювали. Пішла гуглити індол в парфумах - прочитала тут зазначену вище статтю і коментарі до неї, дізналась багато нового про світ парфумерії, за що дуже вдячна авторам і зараз, взяла те до уваги, але сам сайт згодом так і забувся.
Влітку, під час повномасштабного вторгнення, наскільки тепер бачу, як і у багатьох парфзахоплених, трапився такий собі терапевтичний напад шопоголізму-ароматерапії. Знов таки, моїм рушієм була згадка про квіти, вдихаючи запах яких всюди, куди не піду або поїду, могла би регулювати свій емоційний стан у більш стабільний, спокійний та позитивний бік. Тоді, шукаючи квітку датури, вже була знайома з Чорним Дурманом Лютанса у новому виданні, воно мені пахне солярієм і його кремами, але це ж не те, тож, мої одвічні провідники сюди - парфзнавці підказали: випуск з Пале Рояль ближче до того, що треба. Шукаю. Перше посилання в гуглі - цей сайт, знову. Прийшла, побачила, купила. І ще, у прекрасної Betti, у якої купила Датуру, побачила також, що можна і по 1 міліку і по 10 - скільки хочеш накупитись відливантів ароматів, що зацікавили, з якими хотілось би познайомитись, а у фізичних магазинах і не знайдеш. До того ж, тут спілкування за інтересом, який оффлайн зі мною майже ніхто не поділяє - та це ж супер. От таким чином, навіть нічого не купляючи, мені тут затишно і цікаво знаходитись, вести власний записничок вражень від ароматів, читати "мемуари д одор" інших, дізнаватись про нове і згадувати вже забуте, але не менш захоплююче з минулого - просто чудово.