Коментарии пользователя Мariе

Єліна, хоч я і не курець, але запах табаку, як рослини, або сухого його листя подобається, його вміють красиво змішувати з жасміном у інших композиціях, але не тут, може дійсно оце мокре сіно дає мені такий асоціативний ефект з вбиральнею, бо як тільки не намагалась подружитись зі своїм колись купленим всліпу 90 мл флаконом "Жасміну та цигарок" - у повітря розбризкувала, на фіранки, на дерево меблів, наносила намазом замість використання пульверізатора, все мені так само. Проте, продавши залишок за пів ціни була рада, що дівчині, яка його придбала, аромат дуже сподобався, вона мріяла мати його флакон і носить всюди тепер. Це чудово, що для всіх є щось своє.

Знаю, що багатьом людям мускуси пахнуть потом і, наприклад, Родрігесів за це не люблять, а мені, навпаки, їх мускуси відчуваються запахом доглядових кремів. Тут, в принципі, як в тому жарті про оливки: це ж добре, що інші їх не люблять, нам більше дістанеться.

Додам свої 5 копійок до обговорення Червоного жасміну Форда. Спеціально носила його кілька днів запійно - в сонячну і теплу погоду, вітряну прохолодну, сирість і дощ і в різних умовах: на роботу, вдома, на прогулянку та на зустріч у кафе - як не крути, кого не спитай, характерного запаху індолу (людських випорожнень) не чую ні я, ні оточуючі, яких для чистоти експерименту, щоб не намагались ввічливо замовчати, якби було дійсно щось таке, наводила на думку, мовляв, побувала у вбиральні, а там немає освіжувача повітря, чи не залишилось на одязі, там. і т.д. чогось, ні, кажуть, як принюхатись - тільки парфум чутно квітково-свіжий, напевно, він все інше перебиває. І я так само - як чула у цій композиції скрипучу рафіновану квіткову чистоту та травну гіркоту, так у сприйнятті його нічого й не змінилось. І Монахиня Лютанса мені віє настільки свіжими, холодними білими квітами, що асоціюється не з справжніми рослинами, а морозними пелюстками, що вимальовує на вікнах зима, наче з живої природи так пахнути нічого і ніхто не може, дуже вже абстрактно. Порівняти її з знаменитими Лютансівськи індолами, як-то "Вночі", "Сарацини", "Син радості", де навпаки, дуже добре чутно цю середньовічно-натурилістичну атмосферу, коли випорожнення заливали вулиці, то це і враження, яке справляє "Монахиня" - буквально: небо і земля.

До того ж, на відміну зайки Лютанса та котика Крістофера Шелдрейка, які для більшості милі й хороші, та у концепті бренду, як утворять що-небудь (або, принаймні, раніше утворяли) - хоч стій, хоч падай, Форд, в кращих традиціях важкого люксу, набагато безпечніший, хоче сподобатись якомога більшим масам, особливо з світу світського гламуру, аби за нього не дивлячись віддавали шалені гроші і при цьому були впевненими, що залишились всім зрозумілими та приємними.

Тож, в чому сенс всього цього повідомлення. Не лякайтесь одразу відгуків, якщо самі не спробували ще, наприклад, якийсь парфум, що вас зацікавив. У всіх різна гіперчутливість до різних компонентів, дуже різні смаки. От тільки нещодавно слухала оду "Жасміну та сигаретам" ELDO, де я чудово чую гостру нотку індолу (як у людській сечі, якщо конкретно), і та ж сама оглядачка рознесла в друзки "Путану", яка мені звучить вишуканою фіалковою пудрою, а от іншій людині - брудним зляганням в часи, коли роками не мились і маскували це парфумами. Який з цього висновок - сприйняття ароматних композицій настільки може відрізнятись, що тут тільки пізнання емпірічним шляхом визначить, яким певний парфум буде саме для вас.

Natalya, дякую Вам за таку провокуючу на роздуми і корисні висновки статтю, заінтригували обіцянкою наступних - буду очікувати на них.

Все більше, доречі, ширяться заклики парфблогерів останнім часом (масово - англомовних та й деяких українських, які теж впіймали цей "дзен") не шаленіти так по парфумам, взагалі по матеріальному, піти в underconsumption core і ноубай або лоубай хоча б. Погоджуюсь, 90% вірусності парфуму, як і будь-якого товару, напевно, це гарна робота маркетологів, тих самих блогерів, яких дешевше зараз оптово організувати на промоут, надіславши їм безкоштовний бокс або просто заплативши, ніж раніше було, коли оці кінематографічні реклами з Шарліз Терон та Євою Грін обов язково слід випустити, аби розкрутити певний запуск, та ще й розіпхати то все на телебачення, в журнали, на вулицях тощо, це коштувало в кільканадцять разів дорожче. Зараз легше розповсюдити в різній мірі завуальований, а то й зовсім відвертий приспів "купляй саме наше" в соцмережах за допомогою інфлюенсерів різного штибу, впливу і з абсолютно різними цільовими аудиторіями. За рахунок того й охоплення вище - одне й те ж купляють і les connoiseurs селективно-нішевого сегменту і звичайні собі повзкрокуючі, яким що номерні парфумки 100 мл за 100 гр, що оригінальний Roja Dove - обоє рябоє, і то номерні - більш до смаку, ніж оці всякі дивні дива з brown blessings.

Якось не западає в душу взагалі те, що більшості оточуючих подобається навіть просто всліпу, коли з мене вловлюють аромат люди далекі від світу парфумерії. І рівним же чином те, що вважається дороговартісним, якісним серед парфзахоплених - мені не треба. Амуаж, наприклад, один подобається тільки, бо там жасмін, і флакон красивий, взяла б в колекцію більше заради флакона саме навіть, ніж аромата. Те ж саме з Фордом, Барруа. Кіліан тільки нюхала - не носила майже ніякого, абсолютно нейтрально до їх ароматів налаштована, Кірке та Бакару - може і чула десь з когось, але з огляду на те, що ніколи цілеспрямовано не нюхала, не слухала - хто його знає, які вони насправді, та й не цікаво, чесно кажучи. У мене інше в цікавинках: це повинен бути або жасмін (білі квіти), або якась знятість що тривожить спогадами про себе з дитинства і юності, або легендарний вінтаж, ну, в крайньому випадку - назва чи флакон, що чіпляють, та звичайно, кожного чіпляють якісь дуже індивідуальні конкретні речі решті також не цікаві.

Шанель, Діор, інші старі уславлені люкси-гіганти - так, універсали, бо консерватори, спираються на вже сталі смаки сталих клієнтів, це от саме на роботу, щоб і нікого не придушити, і плюс-мінус солідно, впевнено себе відчувати, твердо обома ногами на своїй власній землі (I stand my ground).

По нотам, до слова, ті боби тонка, про які кажуть, що вони затишні і солоденькі смаколики - мені як трошки їх переллють, або якось не так у композицію впишуть, починають асоціюватись з кровотечею в стадії утворення сукровиці. Банальний ветивер теж може піддушить, не знаєш куди й діватись.

І про туш приєднуюсь, малююсь нею, тільки коли в мене є купа часу і відповідний настрій для того. Надаю перевагу, як і фарбувати, то вже губи якимись насиченими, темними відтінками червоного. Щось там казали, ніби це значить: підсвідомо закликаю оточуючих дослухатись до мене більше, ну, може й так. А потім ще й десь в тих самих іноземних інтернетах підслухала, мовляв, то одна з родзинок стилю француженок в очах американців. Тепер використовую цю "відмазку", коли якісь знайомі без поваги до чужих кордонів починають натякати, що очі типу теж було б непогано "оформити". Це не лінь або підступи до депресії - це стиль.)

Дякую, сподіваюсь, що дійсно відчуття запахів повернеться хоча б до минулорічних "налаштувань".) О, мігрені - знайома біда, у мене спадкова, особливо сильно в підлітковому віці вражали, зараз вже не так, на щастя, та й були здебільшого не від запахів, хоча, якщо воно вже почалось, то дійсно, ідеально було б, здавалось, ізолюватись і від запахів, і від звуків, і від світла, - від всього світу загалом. А улюблені парфуми - ароматерапія в різних життєвих негараздах, тож, теж не хотілось би повністю відмовлятись від цього джерела позитивних емоцій.

Білі квіти - мої улюблені, в царині ароматів природних та лабораторно виведених також. Жасмін - король не тільки парфумерії, але й король мого серця. В природі не чула ніколи ні від яких його сортів індолу, тільки коли вже ефірне масло вичавлять та зконцентрують в есенцію, в олійці, доречі, індол більш гармонійно звучить, ніж у поєднанні зі спиртами, наскільки помітила. Але ж він і не для нас - для бджілок, щоб приваблювались та збуджувались на опилення квіточок. Для мене, та взагалі, для життя серед людей, певно, прекрасні хіміки-технологи від світу парфумерії виділили з абсолю жасміну той самий чистий акорд ніжної білоквітковості - гедіон, на щастя, в більшості білоквіткових композицій я і чула здебільшого саме його. Хоча, відверто індольні аромати теж добре відчуваю, та не дуже добре сприймаю саме на собі, ще й з їх високою стійкістю, тому й не ношу, не включаю у повсякденний вжиток (такі, наприклад, як Joy, Sarrassins - це для мене занадто).

Загалом , майже весь мій парфгардероб та бажанки склалися навколо білих квітів, і жасміну зокрема. Для різних представників цього сімейства навіть виділяю сезони присвячені саме їм: неролі - на спекотне літо, туберози - на теплу весну й осінь або дощові та прохолодні літні дні, камелія - взимку, фрезія та апельсиновий цвіт - навесні. Жасмін - завжди.

Мене від парфзахопленої шопоголії "рятує" прогресуюча аносмія. За цей рік кілька разів підхоплювала вірусні захворювання з ускладненнями, і як один з наслідків - за весь же рік замовила лише один маленький відливант лімітки новинки з улюбленим жасміном, та й той ніяк не зберусь розносити, очікуючи, поки сенсорика нарешті хоч трохи відновиться. Навіть носити особливо нічого не хочеться. Доношую тільки своїх давніх фаворитів, добре мені знайомих, хоча, нажаль, тепер уже не чую ні в них, ні в тих що куштую деінде різних парфумах багато нот, які раніше добре відчувала, в основному, залишилились трігерними тільки ноти бази, більш важкі та насичені. Наприклад, той же Alien став для мене з нещодавна звучати як суто амбровий аромат. Ось так: може і бажаєш рецептори пригостити, подражнити, побалувати різномаїттям ароматних композицій, але вони поки що, вочевидь, не готові нічого нового сприймати, тож, і нема сенсу купляти, тільки вже дійсно ходити по старій добрій пам яті з тими, хто давно оселився у мене - в колекції і в серці.

У мене не перепакування після 2015, а саме той, перший парфум. З 2008 року, як познайомилась з ним, - так і закохалась. Всі роки навчання носила його і відчувала себе елегантною та вишуканою леді. Йому личать класичний стиль одягу, або витончене та мінімалістичне вечірнє вбрання, прохолодна осінь, прогулянки золотисто-пурпуровим, ніби оксамитовим ботанічним садом, виходи в театр та ділові зустрічі. Місьє Вассер ніби складав натхненну та піднесену симфонію з найкращих найчистіших нот розкішних білих квітів, терпких пачулі, повітряного мускусу. У мене з цим ароматом пов язані найкращі спогади та асоціації, навіть в найтяжчі часи - він ніби підносить на своїх крилах над буденністю, у світ величного мистецтва та краси.

Єгипетський бог ремесел і мистецтв - Птах, суворий чатовий істини та справедливості. На початку його розкішні трав яні бальзами навіть дещо важкуваті для мене, солодкава насиченість бобів тонка немов намагається вирватись вперед, але, на щастя, він дуже м який і делікатний щодо свого носія принаймні. Подобається мені в повній мірі годин через 6, коли розкривається коштовною деревиною, терпкими та пудровими акордами, мабуть, завдяки ірису та трохи злагоджений ваніллю.

Але є у світі, наприклад, той же вітчизняний Деревний Ірис Ані Соколової, який звучить так чудово для мене з самого початку й до кінця, більш того, свіжіше й легше, як на мій смак, тож, надала б перевагу йому.

Жіночна, елегантна, гармонійна композиція, як вечірня чорна сукня з золотим оздобленням - дизайн флакону підходить абсолютно. Єдине, що його поєднує, на мій погляд, з Шанель № 5 - це те, що обидва парфума були у постійному користуванні у Мерілін Монро, цей навіть більше, якщо судити за збереженими чеками. Так, тут є альдегіди, популярна для епохи нота, але на самому початку, і вони не різкі, як зазвичай, а якісь м які і кремові.

Зацікавилась цим парфумом, бо за відгуками очікувала потужний жасмін, та замість нього чую лілії, як у Анаїс Анаїс, але ніжніші, не задушливі, а в базі через кілька годин дуже гарно звучить солодкою пудровою ваніллю, навіть можна сказати - заколисує, допомагає засинати.

Ніжний, чистий, свіжий жасмін - як подих прохолодного вітру з краплинами дощу в сонячну спеку. Неймовірно красивий аромат з травянисто-акватичними акордами молодого насиченого соками яскраво-зеленого стебла білої квітки, що тільки-но розкрила чар своїх шовковистих пелюсток. Дуже сподобався.

Пудрово-помадно-камфорна композиція, гіркий та свіжий цитрус на старті і троянда кислить у серці. Зносила, і оновлювати не хочеться.

Шикарний вечірній деревно-шкіряний аромат, туалетна вода подобається більше за парфумовану. Чую тут і міцний чай з бергамотом та з лимоном, і сідло з коня, і сухі трави на узліссі - теж один з парфумів, який, здається личив би комусь з британських аристократів. Такі в мене асоціації з ним.

Мені сподобався: чистий, свіжий, ідеально зібраний унісексовий аромат, навіть сказала б, що з ухилом більш в чоловічий. От як кажуть про аромати "білої сорочки", це для мене якийсь світло блакитно-сірий, як холодний ранок робочих буднів, брючний діловий костюм застібнутий на всі гудзики, і в той же час, віє духом древнього дикого північного лісу біля стрімкої глибокої річки, осяяний світлом льодовито-срібних зірок, може, це шлях, яким ви рушаєте на роботу. Мікс нібито контрастних теплих і холодних нот старту, розкриття та бази - бадьорить і заспокоює водночас, яким би дивовижним це не здавалось.

Неймовірно красивий, шовковистий за ароматною текстурою, насичений, глибокий аромат. Багатство розкриття і приємне звучання на цілий день - шлейф просто королівський. За настроєм, атмосферою мені нагадує медово-пилково-жовтоквіткову Поему. Класична елегантність і в той же час - цікава багатогранність, як в танці 7 покривал: один за одним вони злітають у легких рухах схожих на політ метелика, відкриваючи звабливу інтригу, що не дає відвести погляд, зачаровує та гіпнотизує, майже вводить в транс. Один з дивовижних екземплярів, який не потрібно розбирати на ноти, аби їм просто насолоджуватись. Приємно, коли пахнеш саме розкішним парфюмом, а не просто фруктами-овочами, печивом і кавою, солоними огірками і діжкою в якій їх тримали, чи що там зараз "модньо", нішево, по-городському. З ним і затишно вдома і варто вийти в світ на відкриття театрального сезону, наприклад, і провести романтичний вечір те-а-тет - доречно всюди.

Можна тільки мріяти мати вінтажний флакон з фірмовим Сатурном ака королівською державою, який, що справедливо зазначають оглядачі бренду, показує загальний стиль модного дому, "marrying history with future". Але то теж вже історія, нажаль, все нове від бренду якось не дотягує.