Коментарии пользователя Мariе

Дякую за статтю, так, дійсно - смаки не можна засудити, але цікаво дослідити, як вони складаються і з чого. Як на диванчику у психоаналітика, сягаємо до коренів з дитинства і прослідковуємо їх розквіт у своїх улюблених ароматах, та які плоди приносить захоплення парфумами, що зуміли ті аромати передати.

У моїх спогадах про дитинство дуже закарбувався аромат саду навколо нашого будинку - дуже тонкий, у кожного дерева - свій, ні на що не схожий, запах: квітучих яблунь, вишень, черешень, слив, абрикосів, груш, акації й бузку, а далі ще розквітнуть травневі троянди, влітку все буде устелене зірками садової фіалки та духмяного горошку, м`ята та меліса будуть ніби тягнути своє листячко до рук, щоб розтерти цю духмяну зелень між пальцями і поринути в свіжий, приємний запах долонь, як в чисту та прохолодну джерельну воду, що бадьорить та заспокоює водночас, а вдома квітне запашний тендітний жасмін самбак - всі травневі й літні ночі сповнені його терпко-солодкими пахощами до сп`яніння та запаморочення. Восени ж прийде час на всіх вулицях, на багатьох клумбах розкритися ангельським сурмам - дурману, наче свідку втрачених райських садів, що сповіщує про те, як швидкоплинна і золота пора кожної осені, а зима близько.

Тож, мої парфумерні любові складалися з захоплення природними ароматами: квітів, особливо білих, дерев, кущів, листя і трав. Нажаль, це складно відтворити, як бачу, й рідко можна знайти, коли в парфумах трапляються саме такі, наче живі, подихи ще не зірваних, не розчавлених, не синтетично зітканих, а тих, які тільки-но розпустились і квітнуть - вічно юних душ рідних садів.

З парфумерними жахами все простіше: дуже ядуча синтетика (чи то компоненти неякісні, чи зібрані докупи абияк, чи й те та інше) - можна порівняти ефект на органи чуття, як від шипучки з порошку з штучними підсолоджувачами - такий собі різкий і не дуже приємний присмак та довгий відштовхуючий післясмак.

Якщо говорити про окремі ноти, то часто боби тонка для мене, як ота броколі в коментарі вище - для бідної дитини, всі навколо кажуть, мовляв, чого ти, то ж смаколик, а мені фізично погано від самого запаху. І ветивер, не завжди, але інколи - занадто різкий, особливо в якихось дженерік чоловічих свіжаках його можуть такий овердоз напхнути, що очі сльозяться, те ж саме з удом, погоджуюсь з попереднім коментарієм, - якщо його роблять основним в композиції, то можуть "перелити" не до добра, хоча, наче, це й вважається багатство, статус, розкоші сходу, все таке, але мені часто воно занадто і не здраво відчувається. До індола вже звична стала з часом, єдине, є композиції, де його викручують у такий натуралізм, що в європейських широтах важко сприймається, десь на південному півдні, де жасмін грандіфлорум квітне в останні свої дні віддаючи саме індолом, може воно в цілому і відчувається природніше, а тут, особливо на широкий загал і без можливості швидко від нього віддалитись - я б індольний парфум навряд стала носити.

Svitlanochek, дякую Вам, є де розлого поміркувать про свої дорогоцінні брязкальця, доречі, ще, от, пригадалась шедевральна, як на мене, колекція ( і ароматно і в царині дизайну флаконів) "Грандіозний Круїз" Ланком. А натхненні природою, навіть, здається, що японськими садами каміння, флакони від Majda Bekkali, і теж - марокканське походження, але стилістика абсолютно в царині якогось досягнутого дзену мінімалізму не характерного наче для країн північної Африки. Аромати від Мажди мені не настільки близькі, та флакони - таке собі звичайне диво.

Маю дуже вже еклектичний смак щодо флаконів, тож вони всі різні, але - правда, якщо краса, на мій погляд, флакону не зачаровує до "хочу щодня поряд споглядати цей щедевр, тримати в руках", то яким би не був чарівним сам аромат, розумію, що спокійно обійдусь10-15 мл його, і більше не треба, вистачить. Але ж ні, навіть прекрасні промені фантазійних зірок, як у тревелів Мюглера не замінять його флаконів -Thierry Mugler Alien, Thierry Mugler Aura, Thierry Mugler Angel, Thierry Mugler Miroir des Majestes тощо.

Деколи чую, до речі, саме щодо Мюглерів, мовляв, це кітч якийсь, це занадто, а тут дійсно, вся різниця, як у прет-а-порте і кутюру: того так і багато різних дизайнерів, щоб кожен зміг знайти такого, який метчиться саме з вами, ми обираємо не костюм на прогулянку з собакою в цьому випадку, а загалом - бачення, концепцію, яка нам відгукується. А з флаконами все ще більш індивідуально - настільки часто і близько їх бачу тільки я, по суті, тож, що про них думають інші можу не хвилюватись взагалі, який би несмак в тому не вбачали, саме більше заради флакону ще собі придбала Salvador Dali Laguna і можливо, десь поряд ще будеSalvador Dali Dalilight , а от за Короля Сонце вінтажного я не готова платити просто, щоб мати його флакон, як статуетку, бо аромат - не зовсім мій. У мене вже так стоїть Penhaligon`s Portraits The Bewitching Yasmine - іноді й справді буває настрій його носити, але якщо б не іраціональна любов до флакону і взагалі пакування, презентації цього аромату, то залишок вже б давно продала, а тут, помітно рідини стало менше - десь 20 мл залишилось, і вже, на мій сммак, не так гарно, коли він був повний оцією гранатово-пурпуровою рідиною. Зазвичай, взагалі, для мене все сходиться - аромати, які подобаються і флакони мають привабливі для мене: золота краплина Idylle Герлен (нові видання вже - не те), вінтажний парфум Опіуму у скринці, з чорними китичками, Lou Lou Кашарель у лампі Аладіна, у Шалімарів симпатичні флакони, у Ангелів й Демонів, Жадора, Органзи, до парфумованої води якої я купила вінтажну міньку чистого парфуму - тепер такі милі вони в мене поряд, як мама з донькою. От наче, в дитинстві і ляльок було повно, а таки досі, видно, не награлась в ці цяцьки. Мені й старі флакони Едену подобаються, бо вони не пластикові, а кожен з індивідуальним малюнком, наче морські камінці.У Амуажа подобаються тільки 2 флакони і відповідно - аромати, що всередені теж: Amouage Lilac Love й Amouage Portrayal Woman.

Прості та елегантні - це ван Кліфи для мене, там кришечку тільки в руки береш - уже "маєш вещь", цим мені подобаються флакони ювелірних брендів, того ж Bvlgari: якість скла, вага флакону, чистота ліній, це дуже приємно тактильно, хоча може бути і не так гарно візуально. Та і аромати вони зазвичай не тримають в собі такі, щоб аби було. У Лоли Л, от, гарні флакони, але щоб аромати мене спокушали їх купити обов язково - ні. У вінтажів Роша і флакони - витвір мистецтва, і аромати - непересічні, чого одна Rochas Alchimie вартує. З одного боку, так і добу можу говорити про свою любов до всього різномаїття форм і проти тотальної уніфікації, але є й тут те, що мене якось не вражає, а скоріш відвертає навіть у дизайні флаконів, це арабська ювелірна вишуканість, як у шейха Шаіка, наприклад, ну от здавалось би, - тисячолітня культура, а не просто ромське бароко десь у тебе там на районі в 90-х, а все одно - що дивлюсь, що слухаю, а в голові крутиться: "Ну, то якийсь базар-вокзал". Тож, і у мене є свої дивні упередження на цей рахунок.

Підписуюсь під фактами про класичний Шалімар і його фланкер - Суфль. Суфль раніше взагалі був одним з улюбленців на холодний і сирий період року. Тепер, напевно, через чи то зміни гормональні, чи пережиті з втратами саме з боку органів чуття вірусні захворювання - багато ароматів, які ранше ставила на вищі щаблі вподобань зазнали fall from grace в моєму сприйнятті, розумію, що вони ті самі, це тільки я сприймаю запахи в цілому інакше. Таким чином, вже не бачу вихід без парфуму, або використання будь-яких засобів взагалі без всякого запаху, як те, де "чогось не вистачає". Може, це вже присиченість, втома від постійної стимуляції організму відчуттями від нових ольфакторних вражень. Тим краще, для мого гаманця. Колекція ніколи не була занадто великою і зараз взагалі зупинилась на 35 постійних позиціях, 2 з яких - відливанти, що вже допиваю. І вважаю, що як мене ніяка шопоголічна муха не вкусить, то цих ароматних скарбів - на все життя вистачить, більше нічого й бажати.

Дякую за статтю, вона надихнула мене обрати парфуми для новорічної ночі, на Святвечір вже якось не сталось, але є в колекції парфум, що стійко асоціюється саме з зимовими святами - Calvin Klein Obsession. Тут і мандаринки, і гарячі напої з прянощами, і рипуча деревина у вогнищі, і морозна хвоя. Коли в ньому - одразу перед очами смарагдові Карпатські ліси, встелені деревом давні внутрішні подвір я гірських господ, яскраві ярмарки старих міст.

Спочатку почула характерний солодкуватий індол жасміну, але дуже легкий, без асоціацій з чимось тілесним, як зазвичай, просто тепле солодкувате відчуття "перестиглих" розчавлених квітів. Потім, на свіжому повітрі, - стала більше відчувати ноти класичного шипрового чоловічого одеколону, які додались до всього вище вказоного. Прийшла з прохолоди у тепло - відчуття чорного чаю з класичними для нього "зимовими" спеціями у додатку, ванільним цукром і тим самим жасміном, спочатку подумала: на мене так вплинуло те, що останнім часом багато різного ароматизованого чаю пила з оцих Різдвяних наборчиків, але дивлюсь тут - у нотах є бергамот, а, ну тоді, певно, асоціації з чоловічими одеколонними шипрами та чорним чаєм сюди таки закладались якимось чином, все не просто так.

Однозначно не скажу, як він справив на мене враження в цілому. Сподобався тільки оцей солодкувато-чайно-квітковий аспект, який чую тільки з потилиці напливами через кілька годин після нанесення. І дякую, що індол не викрутили сильно.

Єліна, і я про це, то є так. О, по тесту на любов до оливок - не ідеальна ми з вами пара все ж, бо і мені вони подобаються.)

Якщо говорити про табачно-жасмінові композиції, то це "Наркотична насолода" (Narcotic Delight) - як називається, так і звучить, як на мій смак. Amouage "Portrayal" - теж викликає залежність, берегла собі у відливанті, але як раз зірвешся, напахтишся тим, потім носиш запоєм, як скажена. Єдиний з Амуажів спокушає мене купити свій дорогезний красивезний повний флакон. Pink Heart V 6 від австралійського бренду Map of the Heart - теж був повний флакон, флакон сам прикольний, запах приємний: фруктової жуйки, цигаркового пакування, важкого й насиченого солодкого жасміну, носила іноді в своє задоволення, але зрозуміла, що так багато мені не треба, зробила відливант на пам ять і продала решту разом з флаконом, але от з ним саме неприємних, індольних асоціацій у мене ніяких не пов язано

Вже писала тут на подібну тему - про свій перший парфум, першу парфзакоханість взагалі на все життя - "Поему" від Ланком, маю тепер її у кількох випусках; вінтажні парфуми у дуже гарному пакуванні з словами французькою під кришкою: "Я тебе люблю, зорі, світло, квіти, море...", - сплетеними у букет, як "Каліграми" Аполлінера, майже повністю зносила. Вінтажна парфумована вода уже до половини "випита", сучасною парфумованою водою, раз спробувавши, люблять користуватись мої коліжанки, яким роблю з неї відливанти. Це був перший мною помічений і розношений, рознюханий аромат у моєї мами. Дійсно, саме з нею пов язані мої найкращі і найтепліші спогади, а вона сама завжди була і залишається для мене еталоном у всьому - еталоном елегантності, краси, смаку, жіночності, доброти, ніжності, розуму і мудрості... можу перелічувати все те прекрасне, що вона втілює для мене безкінечно. Флакони парфумів, які вона сама собі обирала, я придбала і у свою колекцію, не пошкодувавши ні на мить, крім того, що вони пов язані приємними асоціаціями з мамою, й у нових випусках мають те класичне гармонійне звучання, яке безпечне у робочому середовищі так само, як урочисто й ошатно сприймається для "виходів в світ", хоч на театральну прем єру, хоч на церемонію нагородження, куди завгодно. Це, крім "Поеми", "5-та Авеню" Елізабет Арден та "J adore" Dior.

Мені мама дарувала парфуми простішого сегменту: Оріфлейми та Ейвони, коли я стала трохи старшою школяркою, але ті випуски, здавалось би, масс-маркету звичайного - вже не знайти: серію "Sun, Moon, Sea, Star" саме з 90-х, а не перезапуск їх з 2000-х, хоча "Moon" все ж відкопала. "Freya", у якої і запах і флакон випередили свій час, - єдиноріг навіть на вторинному ринку зараз за всі гроші світу. Giordani White Gold з перших випусків теж дивом знайшовся-таки, тож, бережу тепер, як скарб, але не втримуюсь часто і балую себе днями з ним одним.

Тато теж був прихильником такої думки, мовляв, як це - помившись, поголившись і не напахтитися. Пахтився він не одеколонами, а якимись заморськими деревними парфумами з ноткою пачулі, табаку, ще чогось - вже не спитати ні у нього, ні у мами, та мені віддалено зараз схоже на саме вінтажний Cabochard. А мамі зазвичай дарував щось з моно-бутіку Dali - в 90-ті, він знаходився поряд з нами. Який там інтер єр був, памя таю, ні до того, ні після вже нічого подібного не бачила, якщо не заради самих ароматів, то просто роздивитись навкруги, порозглядати ще й ці неймовірного дизайну флакончики - приходила, як в музей або галерею.

Єліна, хоч я і не курець, але запах табаку, як рослини, або сухого його листя подобається, його вміють красиво змішувати з жасміном у інших композиціях, але не тут, може дійсно оце мокре сіно дає мені такий асоціативний ефект з вбиральнею, бо як тільки не намагалась подружитись зі своїм колись купленим всліпу 90 мл флаконом "Жасміну та цигарок" - у повітря розбризкувала, на фіранки, на дерево меблів, наносила намазом замість використання пульверізатора, все мені так само. Проте, продавши залишок за пів ціни була рада, що дівчині, яка його придбала, аромат дуже сподобався, вона мріяла мати його флакон і носить всюди тепер. Це чудово, що для всіх є щось своє.

Знаю, що багатьом людям мускуси пахнуть потом і, наприклад, Родрігесів за це не люблять, а мені, навпаки, їх мускуси відчуваються запахом доглядових кремів. Тут, в принципі, як в тому жарті про оливки: це ж добре, що інші їх не люблять, нам більше дістанеться.

Додам свої 5 копійок до обговорення Червоного жасміну Форда. Спеціально носила його кілька днів запійно - в сонячну і теплу погоду, вітряну прохолодну, сирість і дощ і в різних умовах: на роботу, вдома, на прогулянку та на зустріч у кафе - як не крути, кого не спитай, характерного запаху індолу (людських випорожнень) не чую ні я, ні оточуючі, яких для чистоти експерименту, щоб не намагались ввічливо замовчати, якби було дійсно щось таке, наводила на думку, мовляв, побувала у вбиральні, а там немає освіжувача повітря, чи не залишилось на одязі, там. і т.д. чогось, ні, кажуть, як принюхатись - тільки парфум чутно квітково-свіжий, напевно, він все інше перебиває. І я так само - як чула у цій композиції скрипучу рафіновану квіткову чистоту та травну гіркоту, так у сприйнятті його нічого й не змінилось. І Монахиня Лютанса мені віє настільки свіжими, холодними білими квітами, що асоціюється не з справжніми рослинами, а морозними пелюстками, що вимальовує на вікнах зима, наче з живої природи так пахнути нічого і ніхто не може, дуже вже абстрактно. Порівняти її з знаменитими Лютансівськи індолами, як-то "Вночі", "Сарацини", "Син радості", де навпаки, дуже добре чутно цю середньовічно-натурилістичну атмосферу, коли випорожнення заливали вулиці, то це і враження, яке справляє "Монахиня" - буквально: небо і земля.

До того ж, на відміну зайки Лютанса та котика Крістофера Шелдрейка, які для більшості милі й хороші, та у концепті бренду, як утворять що-небудь (або, принаймні, раніше утворяли) - хоч стій, хоч падай, Форд, в кращих традиціях важкого люксу, набагато безпечніший, хоче сподобатись якомога більшим масам, особливо з світу світського гламуру, аби за нього не дивлячись віддавали шалені гроші і при цьому були впевненими, що залишились всім зрозумілими та приємними.

Тож, в чому сенс всього цього повідомлення. Не лякайтесь одразу відгуків, якщо самі не спробували ще, наприклад, якийсь парфум, що вас зацікавив. У всіх різна гіперчутливість до різних компонентів, дуже різні смаки. От тільки нещодавно слухала оду "Жасміну та сигаретам" ELDO, де я чудово чую гостру нотку індолу (як у людській сечі, якщо конкретно), і та ж сама оглядачка рознесла в друзки "Путану", яка мені звучить вишуканою фіалковою пудрою, а от іншій людині - брудним зляганням в часи, коли роками не мились і маскували це парфумами. Який з цього висновок - сприйняття ароматних композицій настільки може відрізнятись, що тут тільки пізнання емпірічним шляхом визначить, яким певний парфум буде саме для вас.

Natalya, дякую Вам за таку провокуючу на роздуми і корисні висновки статтю, заінтригували обіцянкою наступних - буду очікувати на них.

Все більше, доречі, ширяться заклики парфблогерів останнім часом (масово - англомовних та й деяких українських, які теж впіймали цей "дзен") не шаленіти так по парфумам, взагалі по матеріальному, піти в underconsumption core і ноубай або лоубай хоча б. Погоджуюсь, 90% вірусності парфуму, як і будь-якого товару, напевно, це гарна робота маркетологів, тих самих блогерів, яких дешевше зараз оптово організувати на промоут, надіславши їм безкоштовний бокс або просто заплативши, ніж раніше було, коли оці кінематографічні реклами з Шарліз Терон та Євою Грін обов язково слід випустити, аби розкрутити певний запуск, та ще й розіпхати то все на телебачення, в журнали, на вулицях тощо, це коштувало в кільканадцять разів дорожче. Зараз легше розповсюдити в різній мірі завуальований, а то й зовсім відвертий приспів "купляй саме наше" в соцмережах за допомогою інфлюенсерів різного штибу, впливу і з абсолютно різними цільовими аудиторіями. За рахунок того й охоплення вище - одне й те ж купляють і les connoiseurs селективно-нішевого сегменту і звичайні собі повзкрокуючі, яким що номерні парфумки 100 мл за 100 гр, що оригінальний Roja Dove - обоє рябоє, і то номерні - більш до смаку, ніж оці всякі дивні дива з brown blessings.

Якось не западає в душу взагалі те, що більшості оточуючих подобається навіть просто всліпу, коли з мене вловлюють аромат люди далекі від світу парфумерії. І рівним же чином те, що вважається дороговартісним, якісним серед парфзахоплених - мені не треба. Амуаж, наприклад, один подобається тільки, бо там жасмін, і флакон красивий, взяла б в колекцію більше заради флакона саме навіть, ніж аромата. Те ж саме з Фордом, Барруа. Кіліан тільки нюхала - не носила майже ніякого, абсолютно нейтрально до їх ароматів налаштована, Кірке та Бакару - може і чула десь з когось, але з огляду на те, що ніколи цілеспрямовано не нюхала, не слухала - хто його знає, які вони насправді, та й не цікаво, чесно кажучи. У мене інше в цікавинках: це повинен бути або жасмін (білі квіти), або якась знятість що тривожить спогадами про себе з дитинства і юності, або легендарний вінтаж, ну, в крайньому випадку - назва чи флакон, що чіпляють, та звичайно, кожного чіпляють якісь дуже індивідуальні конкретні речі решті також не цікаві.

Шанель, Діор, інші старі уславлені люкси-гіганти - так, універсали, бо консерватори, спираються на вже сталі смаки сталих клієнтів, це от саме на роботу, щоб і нікого не придушити, і плюс-мінус солідно, впевнено себе відчувати, твердо обома ногами на своїй власній землі (I stand my ground).

По нотам, до слова, ті боби тонка, про які кажуть, що вони затишні і солоденькі смаколики - мені як трошки їх переллють, або якось не так у композицію впишуть, починають асоціюватись з кровотечею в стадії утворення сукровиці. Банальний ветивер теж може піддушить, не знаєш куди й діватись.

І про туш приєднуюсь, малююсь нею, тільки коли в мене є купа часу і відповідний настрій для того. Надаю перевагу, як і фарбувати, то вже губи якимись насиченими, темними відтінками червоного. Щось там казали, ніби це значить: підсвідомо закликаю оточуючих дослухатись до мене більше, ну, може й так. А потім ще й десь в тих самих іноземних інтернетах підслухала, мовляв, то одна з родзинок стилю француженок в очах американців. Тепер використовую цю "відмазку", коли якісь знайомі без поваги до чужих кордонів починають натякати, що очі типу теж було б непогано "оформити". Це не лінь або підступи до депресії - це стиль.)

Дякую, сподіваюсь, що дійсно відчуття запахів повернеться хоча б до минулорічних "налаштувань".) О, мігрені - знайома біда, у мене спадкова, особливо сильно в підлітковому віці вражали, зараз вже не так, на щастя, та й були здебільшого не від запахів, хоча, якщо воно вже почалось, то дійсно, ідеально було б, здавалось, ізолюватись і від запахів, і від звуків, і від світла, - від всього світу загалом. А улюблені парфуми - ароматерапія в різних життєвих негараздах, тож, теж не хотілось би повністю відмовлятись від цього джерела позитивних емоцій.

Білі квіти - мої улюблені, в царині ароматів природних та лабораторно виведених також. Жасмін - король не тільки парфумерії, але й король мого серця. В природі не чула ніколи ні від яких його сортів індолу, тільки коли вже ефірне масло вичавлять та зконцентрують в есенцію, в олійці, доречі, індол більш гармонійно звучить, ніж у поєднанні зі спиртами, наскільки помітила. Але ж він і не для нас - для бджілок, щоб приваблювались та збуджувались на опилення квіточок. Для мене, та взагалі, для життя серед людей, певно, прекрасні хіміки-технологи від світу парфумерії виділили з абсолю жасміну той самий чистий акорд ніжної білоквітковості - гедіон, на щастя, в більшості білоквіткових композицій я і чула здебільшого саме його. Хоча, відверто індольні аромати теж добре відчуваю, та не дуже добре сприймаю саме на собі, ще й з їх високою стійкістю, тому й не ношу, не включаю у повсякденний вжиток (такі, наприклад, як Joy, Sarrassins - це для мене занадто).

Загалом , майже весь мій парфгардероб та бажанки склалися навколо білих квітів, і жасміну зокрема. Для різних представників цього сімейства навіть виділяю сезони присвячені саме їм: неролі - на спекотне літо, туберози - на теплу весну й осінь або дощові та прохолодні літні дні, камелія - взимку, фрезія та апельсиновий цвіт - навесні. Жасмін - завжди.

Мене від парфзахопленої шопоголії "рятує" прогресуюча аносмія. За цей рік кілька разів підхоплювала вірусні захворювання з ускладненнями, і як один з наслідків - за весь же рік замовила лише один маленький відливант лімітки новинки з улюбленим жасміном, та й той ніяк не зберусь розносити, очікуючи, поки сенсорика нарешті хоч трохи відновиться. Навіть носити особливо нічого не хочеться. Доношую тільки своїх давніх фаворитів, добре мені знайомих, хоча, нажаль, тепер уже не чую ні в них, ні в тих що куштую деінде різних парфумах багато нот, які раніше добре відчувала, в основному, залишилились трігерними тільки ноти бази, більш важкі та насичені. Наприклад, той же Alien став для мене з нещодавна звучати як суто амбровий аромат. Ось так: може і бажаєш рецептори пригостити, подражнити, побалувати різномаїттям ароматних композицій, але вони поки що, вочевидь, не готові нічого нового сприймати, тож, і нема сенсу купляти, тільки вже дійсно ходити по старій добрій пам яті з тими, хто давно оселився у мене - в колекції і в серці.