Коментарии пользователя Мariе

Погоджуюсь з тим, що пахне, особливо яскраво спочатку, - ефірною олією жасміну грандіфлорум, тому й індол є з першого подиху. Але далі він пом якшується і свіжішає, з себе я ще чую той теплий кокон спекотної ночі, інтимність, анімаліку, та схоже, що в шлейфі, за відгуками, чутно, дійсно, чим далі - тим більше просто чайний жасмін і тільки це може виправдати для мене порівняння з Каліфорнією Ван Кліфів (якої маю флакон вже більше двох років і часто ношу). На мій нюх, ці аромати об єднує тільки квітка - зірка аромату, але якщо б Ніч я вдягла для побачення в літній вечір, і для офісу не розглядала (дуже вже гучний, з заявкою, з натяком), то Каліфорнія - навпаки, це більше в свіжу сторону, щоб нікого в робочому колективі у полуденну спеку не задушить.

Першим і найголовнішим у своєму вінтажі чую жасміновий індол, натуральний, міцний, підкорюючий все довкола. Дивилась англомовного оглядача, коли ще тільки думала - замовляти Joy, чи ні, звісно, ваги схилялись до обов язкового замовлення: легенда, знятість, знаковий аромат, витвір мистецтва, яке за словами того ж самого оглядача, в ідеалі і не повинно давати насолоду, а головне - штовхнути з усієї сили в усю багатогранність реальності, так, щоб ти захлинувся, не міг відвернути від неї обличчя, відмахнутися, та все ж, знаючи себе і свою прихильність до рафінованих ароматів, вагалась, поки не почула від нього, що тільки чоловіки чують в цьому ароматі секреції тіла, природні для справжнього концентрованого "трупного соку" Жасміну Грандіфлорум з відомих плантацій Ґрассу ( не дарма він стає певного кольору крові з часом), а жінки, на противагу, відчувають лише солодку звабу оберемку квітів, чиїми пелюстками наче застелили їм ліжко для любовних пестощів. Бачу, навіть, за відгуками тут, що то є справедливо, але, нажаль чи на щастя (враховуючи складності полювання тепер за тими першими оригінальними флаконами), це не про мене - так, з часом ще той самий гідролат троянди травневої кислить трохи, але зірка цього парфуму для мене - індол, втім, не можу на нього нарікати, бо це наче нарікати на власне тіло, це ж свій рідний запах, та ще й скільки квітів полягло, аби його закарбувати у скло парфумів, те потрібно поважати. Доречі, от нещодавно згадувала весь складний шлях своїх стосунків з цим жасміновим аспектом - індолом, і тепер, чи то через палку спеку навколо і те, що він, мабуть, як і сорт жасміну для якого притаманний, личить більш розпеченому клімату, шкірі, і т.ін., або, що скоріш за все, після того, як звикла користуватись натуральною ефірною олією жасміну ( з того ж міста, що і Радість), або гормональний фон змінився, теж може бути з великою вірогідністю, але тепер, у порівнянні, перетестивши у коліжанки Сарацини Лютанса, які раніше мені видавались різкими й неприємними, а вона одразу їх вподобала і для себе розкрила, як щось вишукано-сексуальне, мені теж вже просто солоденька водичка зі згадкою про живий жасмін під теплим сонцем півдня. Joy в цьому плані потужніший, такий собі король індолу, свідок ери овердозу натуральних компонентів в оточенні скромного почту на його фоні. Ні обіцянок ні пробачень - в цьому його сила, могутність, влада над людьми, яка залишиться ще на покоління, не зважаючи на факт усунення його з офіційного ринку.

Багато хто, бачу, каже, що аромат асоціюється з жіночністю - в минулому або самі таке носили, або мами чи викладачки. У мене навпаки, як і з "Bandit", - це запах, який чула від батька, коли він вже після банних процедур, після гоління стояв перед дзеркалом і зачісував розкішного свого чуба - от просто перед очами картинка. Ніколи не цікавилась, що тато там на себе наносив, напевно, не доросла тоді ще до шипрів і альдегідів, а він, схоже, був їх поціновувачем. І так, нанесення парфумів, колонів вважав обов язковим етапом у догляді за собою для всіх.

Перше знайомство з сайтом відбулось у мене доволі давно, ще було ген-ген до реєстрації на ньому і придбання тут чогось, бо через, скажемо чесно, для новачка і досі - не надто зрозумілий інтерфейс, мені було не ясно, що тут щось продають та купляють і це ще й варто довіри (зараз це один з небагатьох сайтів, які можна перелічити на пальцях однієї руки, з тих, яким взагалі можу довіряти у придбанні парфумерії). Виникає питання: чого сюди потрапила, коли не полюючи за парфумами. Гугл мене привів, доречі, саме до статті на форумі, і зараз її знайшла одним з перших посилань на питання, яке тоді постало переді мною, стаття була написана ще у 13-му році і називається "Индоль и жасмин: грязь против чистоты". З огляду на те, що я є фанаткою жасміну все своє життя, і період у захопленні парфумерією, коли мені здавалось, що найбільш ціннісне в ній - змога перенести на людину аромати природи, та й не тільки, наприклад, іноді хотілось завжди відчувати навколо себе ауру свіжозмеленої кави або шоколаду, або вінтажної рисової пудри, ще тоді знаходились дуже вже розумні знавці, які казали, що моїй зовнішності то не буде личити, каву з шоколадом можуть носити тільки палкі креолки, ніяк інакше, але більш за все мені хотілося, аби завдяки парфуму всюди супроводжував аромат улюблених квітів, ну і таким чином, в пошуках назв творінь, що найкраще задовольнять ту потребу, натрапила ще на кількох знавців та поціновувачів, які запевняли, що мені парфумерний жасмін насправді не сподобається і не треба, бо там же страшний та жахливий індол, який має запах людських випорожнень залишених на пекучом сонці в ямі, де мухи відкладають своїх майбутніх діточок. Тоді в термінології саме парфумерній не була дуже обізнана і взагалі, сказати що здивувалась - нічого не сказати, бо жасмін той самий мене оточував всюди й у різних своїх проявах, але живий, як квітка, його різновиди, звичайно, і пахли не однаково, але все ж - як з цієї солодко-терпкої ніжної білої квітки можна було почути, вичавити весь той кошмар, який мені змалювали. Пішла гуглити індол в парфумах - прочитала тут зазначену вище статтю і коментарі до неї, дізналась багато нового про світ парфумерії, за що дуже вдячна авторам і зараз, взяла те до уваги, але сам сайт згодом так і забувся.

Влітку, під час повномасштабного вторгнення, наскільки тепер бачу, як і у багатьох парфзахоплених, трапився такий собі терапевтичний напад шопоголізму-ароматерапії. Знов таки, моїм рушієм була згадка про квіти, вдихаючи запах яких всюди, куди не піду або поїду, могла би регулювати свій емоційний стан у більш стабільний, спокійний та позитивний бік. Тоді, шукаючи квітку датури, вже була знайома з Чорним Дурманом Лютанса у новому виданні, воно мені пахне солярієм і його кремами, але це ж не те, тож, мої одвічні провідники сюди - парфзнавці підказали: випуск з Пале Рояль ближче до того, що треба. Шукаю. Перше посилання в гуглі - цей сайт, знову. Прийшла, побачила, купила. І ще, у прекрасної Betti, у якої купила Датуру, побачила також, що можна і по 1 міліку і по 10 - скільки хочеш накупитись відливантів ароматів, що зацікавили, з якими хотілось би познайомитись, а у фізичних магазинах і не знайдеш. До того ж, тут спілкування за інтересом, який оффлайн зі мною майже ніхто не поділяє - та це ж супер. От таким чином, навіть нічого не купляючи, мені тут затишно і цікаво знаходитись, вести власний записничок вражень від ароматів, читати "мемуари д одор" інших, дізнаватись про нове і згадувати вже забуте, але не менш захоплююче з минулого - просто чудово.

Мені, напевно, дуже пощастило отримати гарно збереженим цей аромат, бо ніяких неприємних аспектів, про які кажуть інші, не відчуваю. До того ж, дійсно, як вже тут було зазначено, це більше для тих, кому подобається Gucci Rush - я його люблю і завжди від нього, як і від цього парфуму отримую яскраві позитивні емоції, наче молодішаю років на 10, а то й 15. Прекрасне, насичене солодкими та лагідними смаками й запахами, літо навколо видається вічним, прийдешнім з тих персиково-рожевих мрійливих заходів сонця в дитинстві і засипаних яскравими зорями ночей юності, коли їх світло відбивалось в щирих безтурботних усмішках і очі були широко відкриті в зачарованому захопленні красою світу. В голові крутиться кліп і пісня Лани "Love" - підходить за настроєм. Це ті самі пудрово-персикові троянди з делікатно солодким ароматом, які я купувала на випускний, це ті персики, які я зараз буду їсти на десерт у своєму саду, запиваючи чаєм з бергамотом, це романтичне захоплене занурення обличчям в білий цвіт жасміну та османтусу, який пахне щойно випеченими булочками з цинамоном, після якого складались вірші і навіювались пісні, це, дійсно, та сама блакитна троянда, що проросла від символу ідеалізованого кохання з лицарських романів до геніального твору Лесі Українки, і яка квітне саме влітку біля старого костелу у рідному місті, що туди приходиш у пошуках спокою, розради, приємних спогадів - і знаходиш їх, як і у цьому парфумі.

Зважаючи на свою віддану прихильність до білих квітів, зокрема туберозу можу вподобати в різних її проявах, і в цій туалетній воді то не є виключенням. Спочатку, правда, її ледь можна помітити серед терпкої деревини, оповитої густим мохом, але чим далі в ліс - тим яскравіше вона відкривається своєю сліпуче білою кремовістю. Мене особисто не напружує, навпаки, це і подобається, але розумію, що у багатьох людей від насиченості аромату саме білих квітів може запоморочитись голова. Одягла парфум як вечірній і ще залишається зі мною на ніч, це дійсно, ніби разом з зірками на небі, навколо вас розквітає цілий сад місячно-сніжних тубероз, і як хвилі моря опадають густою лагідною піною, так хвилі прохолодного опівнічного повітря просто переповнені звабними і загадковими пахощами цієї квітки. І так, погоджуюсь, є привіт від ЛуЛу, бо чим довше в ньому, тим більше в ароматі якогось авангарду і футуризму, як їх напевно бачили роках у 70-х ( декадою +\-) - є деяка целулоїдність, запах голови ляльки. Асоціації взагалі заводять ледь не в голлівудські хащі, де так пахне одна з героїнь Valley of the Dolls.

У Trussardi помічаю якусь лише їм притаманну десертну гурманіку, яка виринає з різних серій і дає відчуття, що знов завітав у свою улюблену затишну кав ярню, десь у тільки місцевим відомих закутках старого європейського містечка.

Мені подобається, як тут обіграно солодку сторону жасміну, зазвичай цю ноту представляють більш "роковою", чи що, відіграє роль такої собі "фам фаталь" у світі парфумів, а от саме в цій композиції - просто домашня лагідна квітка, хоч і достатньо виділяється, як зірка аромату. База - то взагалі ідеаліті, присвятий триумвірат: солодкавість ванілі і вершковість сандалу гарно врівноважені сухими терпкуватими пачулі. Грані аромату поступово виблискують одна за одною, немов квіти у вазонах літнього майданчику улюбленого бістро, коли між них скачуть яскраві сонячні зайчики.

Цитрусово-ванільний смаколик до міцної вранішньої кави - цілий день дарував ніжні підбадьорюючі та заспокоюючі обійми водночас, і варто було торкнутись шкіри або волосся легкому й теплому серпневому вітерцю - знову та сама, не надто солодка, а наче пудрова, косметична ваніль і аромат свіжої кави поряд з тацею з стиглими фруктами давали наснагу та піднесений настрій навіть у палку втомлюючу спеку у цейтноті щоденних клопотів.

Mortisha, та ні, не сказала б що то бюджет копіюють, просто вайб схожий, напрям, бо зараз робити не щось хайпове, яке точно розхватають за будь-які гроші, а творити, наприклад, в стилі квіткової акватики 90-х-нульових, у якої значно менше прихильників, і це загалом тільки якісь ностальгуючі міленіали, типу мене, можуть собі дозволити дійсно хіба що ніша на кшталт The Different Company та інді-бренди.

Зараз, вже нанюханою, можу бачити звідкіля ноги ростуть у тих самих рідких та влучних запусків Оріфлейму, наприклад, серія Sun, Moon, Star, Sea має очевидні витоки з легендарних Sun Moon Stars Лагерфельда, а також старої формули жіночої Acqua di Gio. З White Gold, який кожної осені вдягала, як була молодше, взагалі все ясно - там на повну гучність викручено гіркий жасмін, завдяки ліжечку з пачулі та мхів, звабити мене - діло миті, ну от, інші користувачі ще кажуть, бо парфумер Тьєррі Вассер, в цьому все діло.

Про поляків багато не знаю, крім тих небагатьох, що нюхала, будь воно хоч сто разів оригінально-унікальним, але якось не зайшло. А от, наприклад, бренд нашого походження знаю, який зараз у північного сусіда робить собі кар єру - там відверта крадіжка і безпринципність, навіть говорити не хочеться. Араби теж якось вже дуже нахабно навіть пакування злизують, але сам їх підхід, хай навіть в оригіналах, може не імпонувати от ніяк, хоч пристрельте - іслам не прийму.)) У мене особисто смак тяжіє більше до французької парфумерної школи, може навіть більше франко-американської (Канада, одним словом), та й клімат наш ближче європейським парфумам, про українські не кажу навіть, тут зрозуміло, що мені вони ближче арабів, так само як користувачі з більш південних країн можуть вдосталь фукати на наші парфуми, дивуючись нашо їм таке потрібно, бо воно і не потрібно - всім подобатись, кожному - своє.

Mortisha, погоджуюсь з Вами, і доречі, хоч це не до мене було сказано, та щодо концентрацій також підписуюсь під кожним словом. В так звану золоту еру парфумерії, коли ще ніякі міжнародні організації не забороняли алергени, можна було творити, що хочеш, там парфуми дійсно одеколон просто розмазували з одного намазу, але тоді у них і функції були різні, з іншого боку, туалетка вінтажного люксу типу Шанелі, та куди там, візьмемо простіше: та ж Кашарель моя стара зараз переб є будь-яку нову супер-коштовну нішу в концентрації парфуми і ще з префіксами екстракт, екстрем та все подібне.

О, ну, 5-та Авеню Арден для мене взагалі дуже особиста історія, як і улюбленці з мережевої парфумерії старих формулювань, коли вони коштували копійки і вперше вразили, не думалось якось, що колись зникнуть - тож і не накопичувала. Зараз же - мало того, що днем з вогнем не знайдеш, то як і знайдеш, там дійсно ціни уже "о ля ля" + було таке, знаходила, купляла, а потім виявлялось, що аромат вже трохи підбитий, хто його знає на що і грішить - чи формула така не стійка, не створювалась на віки, чи просто зберігались не дуже, тому, власне, й продають подібну рідкість.

От наприклад, напевно, для багатьох це прозвучить дико й дивно, але свою спрагу за зниклою Фреєю з Оріфлейму мені доводиться втамовувати не такою вже й дешевою Sublime Balkiss. Для тих, хто не був знайомий зі знятостями каталожної парфумерії тих років, навіть порівняння цих ароматів, думаю, буде виглядати, як маячня, але ж були часи, коли за копійки таке траплялось - деякі сьогоднішні зірки ніші просто зронили краплі сліз в темному куточку.

Дякую за статтю, завдяки їй, в тому числі, зрозуміла, що я таки "обжерлася та наперлася", бо першими на думку при згадці про бюджетну парфумерію, яку можна фізично потестити одразу в магазині типу Єви, спали такі загальновідомі, що вже здаються, може, занадто простими парфзахопленим, не мені, мені вони подобаються все одно, хоч і дійсно не такі вже й "складносурядні", якісь розповсюджені і не дорогі середні люкси, по типу Moschino з їх Toy Boy, або кристали Versace, там само (навіть чомусь у всіх на кілька сходинок нижче, а для мене, навпаки, - вище) знакові аромати Cacharel, всі бестселери Елізабет Арден. А ще ж є Далі, Франк Боклє, який теж собі, наче, ніша, і я особисто надаю йому відверто перевагу перед значно дорожчою, загальновизнаною нішею.

Плагіат взагалі засуджую і свідомо намагаюсь оминати, хіба що, випадково таке придбаю на спробувати у відливанті, про яке не знаю, що воно плагіат, "по мотивам", "надихнулись", чи як то ще називають. Араби мене навіть дратують, коли просто бачу їх флакони з головою від Penhaligon`s, тощо. Щоб вже зовсім не бути упередженою, взяла кілька відливантів, аби спробувати, і все одно, вирішальними при виборі були згадки про мої улюблені ноти та їх поєднання, що мали б сподобатись - не сподобалось. От хто-хто зневажає IFRA, то не поляки, а ті ж араби, якщо це саме вони, а не під них замасковані якісь російсько-турецькі схеми, то там натуральних oлій вам наллють, звичайно, та так щоб мало не здалося, але не факт, що всім буде до смаку, мені, от, точно - ні.

Взагалі, все життя любила щось новеньке спробувати, отримувати якісь цікаві, унікальні враження, бажано - позитивні. Був період, як терапію використовувала полювання за новими яскравими враженнями у парфумерії, при тому, розкручені екземпляри, яким ціни не складуть, якось не дуже й цікавили. Варто сказати, в цьому контексті класику не чіпаю, класика - то святе (маю на увазі Opium перший флагман вінтажний, Poison, тощо). А так, що ж унікального, якщо вже всі те спробували, його всюди можна дістати, купити, почути про це, побачити сотню оглядів від інших. Ні, мені давайте таке, що рідко знайдеш у вільному продажі - знятості, вінтажі, якісь перлини бюджету, про які не всі й знають. Тож, Форди, Кіліани і вище за цінником цікавили, було, тільки, знову ж таки, якщо є якийсь натяк на гарне звучання там моїх улюблених нот та їх поєднань, а самі по собі - і дарма не треба.

Зараз взагалі знаходжусь у стані "ноу бай" - дихай рівно, не купляй. Навіть ледь стримуюсь, щоб якісь дублі улюбленців в трошки іншому форматі, або інших років не продати, бо чого це сотки з 50-ками стоять і пилом припадають. Тут ще мене вводить у спокусу часто бажання мати саме флакон, бо він гарний, на мій особистий смак, добре, коли є пропозиція невеликого залишку - от тобі і омріяний флакончик, і не викинула гроші на той об єм рідини, який все одно не зносиш, а як ні - то от, стоять тепер, і я наче відчуваю їх осудливі погляди (з їхати з глузду можна, кажу ж). Тут ще одна мила дівчина нагадала мимоволі, що стоять у мене відливанти та семпли доволі цікавих парфумів, які так вибирала ретельно і жодного разу не користувалась, або якийсь мілік, а не допила до денця. Таким чином, коли рука піднімається придбати щось нове - варто глянути на ті виставлені на світ Божий коробки, скриньки та кофри знехтуваних мною "сиріток", і все, рука вже знов опускається до одного з них, зазвичай.

Щодо ароматичних олійок, то з ними навіть у довшому й тіснішому союзі, ніж з парфумами. Можу деякий час парфуми взагалі ніякі не носити спокійно, олійки все одно залишаться, бо ціную їх не тільки за аромат, але й за різні лікувальні, терапевтичні якості - і для зовнішності, і для внутрішнього стану. На мені тримаються прекрасно, шлейф дають - дай Боже ніші кожній. Раніше збагачувала ними і шампуні, й креми для всього, і ополіскувачі для волосся, і просто воду для банних процедур, зараз вже відійшла від такого надмірного споживання, використовую тільки у масках для волосся та іноді - в кремах й різних лосьйонах для тіла без запаху, змішую з базовими оліями, типу кокосової, жожоба, виноградних кісточок, та навіть в оливковій - це таке SPA, не передати. От, нещодавно допила жасмінову олію (запах на волоссі тримається, як прибитий і шлейфить просто страшенно, будьте обережні, щоб не придушило, бо є й доля індолу, тут ніде правди діти), до цього була троянда, а зараз у мене суміш, що називається "Афродіта", теж вибирала за улюбленими квітами, а не за обіцяним ефектом, там є: іланг-іланг, трояндове, сандалове дерево, ваніль, неролі.

Виникають, якщо чесно, і зараз бажання вхопити якусь новинку, що заінтригувала чимось на кшталт своєї назви, що викликає приємні асоціації, або винесенням у всі щаблі піраміди моїх улюблених нот, але тут, направду, власний досвід шопоголіка, жертви вдалого маркетингу нагадує, де адикція переходить межі здорового глузду, бо вже ж стільки разів його переходили, варто почекати, переспати хоча б нічку, передумати день, і цей раптовий імпульс згасне у абсолютній більшості випадків, а потім і не згадаєш про нього.

Гарна тема для статті, дякую за неї, люблю занурюватись в спогади про юні роки, про маму. Мої перші парфумерні спогади пов язані саме з нею, свідомі, що змусили спалахнути зацікавленість у парфумах, як таких, а не просто як в тимчасовій заміні природних запахів, яких не зустрінеш вже у власному саду, наприклад, взимку, - з середини 90-х. Звідти пам ятаю перший флакон, який має навіки для мене запах маминого волосся, і перший спокушав обов язково придбати його у великому форматі, коли стану достатньо доросла і забезпечена - Поема від Ланком, на той час це була лише краплина парфумів під притертою прозорою кришкою, але того було вдосталь, щоб перша серйозна закоханість переросла у любов на все життя. А батько, пам ятаю, водив у місцевий бутік Сальвадор Далі, аби вибрати мамі в подарунок парфюм на свято дня народження, і там мені вже дуже сподобалось в цілому, хоч жити залишайся, навіть сама атмосфера, дизайн приміщення були вражаючі, тоді ми вибрали рожевенько-тілесні губи. Eau de Dali. Згодом, у мами ще був, так, теж 5th Avenue Elizabeth Arden. І, як не дивно, ідентифікуючи себе все життя, як словом, так і ділом, поціновувачкою стилю Шанель у одязі, під свої білі сорочки, твід, чорно-біло-сірі костюми, вона вдягала J`adore Dior, який тепер у мене асоціюється з запахом саме її легких блуз, теплих пальто, та шкіри її лагідних рук.

Мою зацікавленість парфумами мама плекала і підтримувала, та смак мій на той час був набагато простішим, чи я просто, як то зараз кажуть, була не достатньо "нанюхана". Тож, ми з нею не гребували пробувати і всілякі Оріфлейми з Ейвонами за компанію, які тоді стрімко увірвались на ринок на зльоті 90-х - початку нульових, і ніхто ще не називав те крінжем та зашкваром. Серед старих випусків, доречі, справді були свої приховані скарби, принаймні, для мене є такими і досі, де б знайти ту ж, наприклад, Фрейю, або не підбиту, добре збережену серію Сонце, Зорі, Місяць, Море - з випусків саме дев яностих років, стару формулу Giordani Gold, а свій улюблений, вже вінтажний Giordani White Gold таки знайшла.

І ті парфуми, які асоціюються з мамою майже всі у власну колекцію зібрала, помітивши, що вони крім гарних асоціацій і приємних спогадів, є у мене в гардеробі просто універсальними вартовими елегантності та привабливості - можна вдягнути куди-завгодно, навіть якщо оточуючі почують їх м яке звучання, у абсолютній більшості випадків сприймуть його позитивно, а вже як добре в цих ностальгійних шатах мені самій - годі й казати.

Спочатку більш за все нагадує мені особисто саме Маля Lipstick Rose, бо дійсно трояндова помада, жирненька така, трохи вінтажна. Як арабські парфуми, припасла їх до найспекотнішої спеки, поки на палючому сонці, то воно так гучно густою помадою і звучить, але з часом у прохолоді щось кислить, в принципі, це може бути аспектом тої ж самої троянди, натуральні пелюстки дають такий аромат кропового розсолу, коли квітку не висушити, а як десь зірвана у вологому середовищі зів яне та прокисне, коли вмираючі пелюстки вже розчавити, отак трояндова водичка і пахне, був у мене болгарський гідролат троянди з таким саме запахом. Тож, з одного боку, якщо подобається натуралістичний натуралізм - у арабів, так, ще можна знайти відчутно натуральні компоненти, бо чхати вони хотіли на ту IFRA, а з іншого боку, от для себе розумію, що в багатьох випадках сама надаю перевагу якісно лабораторно створеним вичищеним сполукам, які імітують квітку, що ще не зірвана з куща, і щойно розкрилась, ніж розчавленим пелюсткам з вхопленим та закарбованим їх останнім подихом.

Спокусилась, як завжди, своїми улюбленими квітами: жасміном, трояндою і неролі, зважаючи на відгуки інших, люди їх там чують, я - взагалі ні. Аромат цікавий, глибокий, неперсічний. Сама б особисто носити не стала, але ідею та її втілення оцінюю високо. Спочатку такий бальзамічно-деревний дуже натуральний дух, потім кулінарно-гурманський: гвоздику, м яту та імбир відчуваю, як прянощі, з якими готуються ще селера та ревінь, присипані цитрусовими з верхів - сухою цедрою, і все це на базі, що дуже швидко на мені розкривається: аромат теплішає, амбра наче аж горить, а разом з тим - сухий мох і тваринний мускус. Це таке древнє Королівство, що уявляю собі зовсім протилежні цивілізації, наче, з одного боку - загадкова, загублена серед пісків та скель золота Петра, в яку прибували каравани з найбільш рідкісними і коштовними прянощами, ароматичними та лікувальними речовинами, а з іншого - холодна сріблясто-зелена Шотландія, коли в ній володорювали пікти, що з ароматних трав та квітів, які їм дарували рідні луки та ліси, варили зігріваючий мед, рецепт якого так і не відкрили прийдешнім загарбникам.

Компоти - це, наче, саме представники фруктового, фруктово-квіткового напрямку, зазвичай, з викрученою на максимум солодкістю, тому так і називають в народі. І ці компоти можна зустріти зараз всюди - в мас-маркеті, люксі, ніші. Між тим, в тому ж мас-маркеті є доволі гарні представники інших напрямків - фужери, деревні, шипрові, східні аромати з доволі непересічним звучанням. А у тої ж ніші хай енд все частіше стали траплятись просто відверто спрямовані на комерційний успіх екземпляри, або такі вже відірвані від реалій експерименти за якими видно - це створювалось аби хайпанути на їх контроверсії, як ті попсові пісеньки, де важливі не слова, не мелодія, навіть не аранжування, голос або харизма виконавців, а саме розкрутка. Вже казала про це: маю стійке враження, що на багатьох діє чисто ім я бренду або парфумера, нічого більше. Он, тільки нещодавно дивилась сліпі затести, де Оріфлейм назвали Амуажем і сказали, мовляв, це дорого-багато і не шкода за таке всі гроші віддати, а сам Амуаж прозвучав для поціновувачки всліпу дешево й таким, що зустрічається буквально всюди, не цікаво. Тож, упередження тут зайві.

Для мене особисто, парфуми - не аксесуар, аби перед іншими вимахнутись, навпаки, більшість з свого гардеробу ношу суто для себе, вдома, у власному саду. Мені важливо з себе щось таке відчувати, що дасть натхнення, наснагу, приємні емоції, викличе дорогі серцю спогади, подарує якісь цікаві унікальні враження.

Та й аромат - не одяг, не сумка з емблемою бренду на всю поверхню, гарантую, за межами бульбашки парфзахоплених, ніхто не оцінить вашої елітарності й піднесеності над простими смертними, навіть якщо крім того, як розповсюджуючи шлейф свого супер-селективу (теж, термін придуманий нашим північним сусідом, з яким зараз воюємо, придуманий явно через якісь їх химерні комплекси, що проекують на інших, бо ніде такої дивини більш не чутно) - ви ще до того будете флакон перед обличчям тримати, все одно, от нащо розсипати бісер перед нами, свинями, які орієнтуються тільки на свої особисті смаки, а не на ціну й позиціонування марки парфумерії, ніхто так і не зрозуміє і буде далі вживати свої улюблені компотики, незважаючи на думку парф-аристократії самопроголошеної. Та й у самому середовищі поціновувачів будь-чого на будь-якого сноба знайдеться ще більший сноб, який може висміяти і опустити нижче дна Маріанського жолоба те, що ви вважали ознакою своєї обраності й приналежності до вищої касти.

Як висновок, не треба витрачати свої нерви, статки і взагалі ресурси, аби влитись у якусь спільноту недосяжних небожителів, які дозволяють собі дивитись і промовляти до вас зверхньо тільки тому, що вам може не сподобатись ті їх скарби ніші, яким ціни не складуть, а в той же час ви щиро отримуєте задоволення від власних обранців з більш "народних" сегментів. Головне, щоб вам подобалось, аромати - це точно не для понтів, а для душі.