Общая информация о пользователе Мariе

Такі самі відчуття, які описані у коментарі нижче, підписуюсь. За назвою і презентацією очікувала більшого, дуже люблю запах кави, смажених горіхів, гіркого шоколаду, як вони відчуваються природно. І розумію, чому у парфумах мені воно так млосно засолодко виявилось, з якимось аж камфорно-аптечним стартом - бо маю надчутливість до бобів тонка, і оце вони так затуляють всі обіцяні каву, горіховість і шоколад, я їх просто не чую, чую тільки сверблячий один єдиний акорд тонка - до знудженості, добре, що не такий інтенсивний, як буває, якщо він у парфумах основний, інакше б зовсім придушив. Тут, як завжди це роблять, він доданий для солодкості, десертності, тож, якщо немає до нього надчутливості в негативному плані, або він, в принципі, подобається, звісно, інші можуть і почути всі ті обіцяні делікатеси парфумерної кав`ярні, мені, нажаль, того не судилося скуштувати.

Свіжий, квітковий, легкий аромат, трохи солодкуватий, напевно, за рахунок ноти малини, приємно обрамлений перцевою спецівієстю і кислинкою лимонного соку. Дуже гарно на літо, і я б сказала - на весну. Загально приємний: чимось нагадує Bright Crystal Versace. Але цей цікавіше грає своїми різними гранями. Сподобалось його носити - створює спокійний, мрійливий настрій, ніби прогулянка квітучим духмяним садом.

Перше враження: "Це ж було вже..." На старті звучить, як стандартний ядучий синтетичний свіжак - зазвичай, так пахнуть массмаркетні чоловічі "спортивні" дезодоранти. Добре, що далі тримається дуже близько до шкіри і не має шаленої проєкції - тримається доволі довго, цілу добу на мені сидів (але навіщо воно треба в такому випадку - не зрозуміло). Сидить пластиковим солодким паленим персиком, як пудра дешевого прального порошку. Як на екпериментальну нішу - таке собі, "на відчепись" зроблено. Серед ноунейм бюджетних бюджетів такі синтетичні цукрово-пудрові персики зустрічаються частіше більш глибокі, цікаві і приємні, ніж оце усе.

Опіум - моє усвідомлене доросле кохання в світі парфумерії. Маю лаковану скриньку з чистим парфумом, використовую по краплям, та хто знає його, ті й знають, що пари крапель цілком достатньо, аби перенести вас з сирого втомленого мерзлого міста у застуді та блекауті - до розкішного шатра, де куряться аромати бахуру та кальяну, де в примарному танку веселкові ноти, наче шалі танцівниць, або крила чарівної пері вкривають від хвороб та зла. Навколо гобелени-килими показують візерунки древніх оповідок і найсолодші фрукти та ласощі та найкоштовніші спеції, найяскравіші квіти підносяться до вас одні за одними поволі, поки аромат розкривається та грає своїми багатьма гранями. В ньому я наче в тій самій нірвані в приємному сп`янінні, казковому маренні, але без тих негативних наслідків, що має звикання до його тезки зі світу речовин.

Опіум-парфум для мене це квінтесенція трансцендентного Сходу, як такого: древня Персія і Шумер, торгові шляхи крізь Петру і час колонізації Індії та Єгипту, коли Європа сп`яніла від принад Сходу, войовничий Китай та таємнича Японія - всіми барвами палає ця полум`яна квітка, як Сонце, що сходить наче з глибин моря і дарує тепло, життя, свій жар, вогонь натхнення.

Терапевтична дія вінтажного Опіуму знімає з мене оніміння всіх органів чуття під час застуди. Та і в звичайному стані зараз маю прогресуючу аносмію, майже до повної втрати відчуття запахів, але Опіум нагадує, чому і як парфуми взагалі в цілому зробили мене залежною від всього їх багатого різномаїття у світі.

До слова, мала ще туалетну воду у мініатюрі вінтажну - подарувала коліжанці, коли вона в листопаді їхала в дощовий забастовочний Париж, аби теж грів її, як розкішна пашміна з коштовним шиттям: радував і почуття прекрасного, і водночас дарував затишок та своє магічне тепло.

Від неї тільки чула, що нові Опіуми - і флагман, і фланкери вже не теє, сама їх не куштувала, мені цікавіші вінтажні варіації. От, Китайська Поезія, наприклад, лимонно-чайна, м`якенька і ніжніша, ніби денний варіант цього вечірнього урочистого вбрання, дуже якось сподобалась. І ні її, ні флагман перших випусків ні з чим більше не можу порівняти у світі парфумерії - ні тоді, ні тепер. Влучно названий аромат - він одурманює, відносить з собою у абсолютно інший світ, знімає біль та відсуває холод, викликає залежність, направду, запалює вогонь натхнення, занурює у своє ароматне полум`я, з якого злітають феніксом відроджені почуття і мрії.

То є так, для мене теж важливо, як в їжі гурманіка, щоб всі органи чуття були задіяні: і запах, і вигляд, і атмосфера, всі 5 смаків, обов`язково з умамі. Ото так з усім, і парфумами теж. Аналогіно багатьом ностальгую-сумую за часами, коли запуск нового парфуму був таким собі особливим і неповторним хепенінгом, подією, як поява нової зірки на сінематографічному небосхилі, і самі парфуми були, ніби яскраві особистості - характерні, непересічні, вони не слідували трендам, а самі задавали стиль: одягу, поведінки, дня, спільноти. І, звісно, флакон кожного можна впізнати здалеку, він сам - арт-об`єкт такий собі, який гордовито стоїть на столику трюмо і промовисто свідчить ким є особа, яка їм володіє, репрезентативний символ, скажемо так. Тяжію до цих оригінальних і одноосібних екземплярів, навіть від порожніх не позбавляюсь - їх приємно споглядати, торкатись, тримати в руках, прикладатись навіть до останніх подихів спогаду про аромат. Нові уніформні випуски не особливо й хочеться куштувати і купляти, не приваблюють, не здатні зацікавити ще й тому, що все частіше, один хтось задасть тренд у нотах, наприклад: уд, вишня, чи що там зараз в моді - і всі бездумно "ліпсінчать" під нього, як хайпові блогери-одноденки в вірусному тік-тоці, то й флакон просто брендовий, і звучання трендове, аби індивідуальність цікаву знайти - треба йти у вінтажі.

Уже писала десь коментар до статті, що люблю різноманітні форми флаконів, і багато у флаконах придбала парфумів саме заради форм-фактору, звісно, й аромат відповідає. Та ж моя люба Лулу Кашарель - холодна вампіриця, що постає з димно блакитної труни, посеред віддаленого храму, панночка, яка дихає дурманом і ладаном, яка сочиться багряною кров`ю крізь бірюзу та мармур, або джинна, випущена необережно з коштовної таємничої східної лампи, зелений нефритовий камінець з унікальним візерунком Едену, фантазійні іншопланетні зірки та жасмінові воїни у пурпурових каптурах Мюглеру, медитативний сад каміння Мажди Беккалі, вирізьблені у склі, оповиті дивовижними квітами, ворота у потаємний райський сад круїзної колекції Ланком, золота крапля Зевсового дощу Ідилії Герлен, дама в органзі від Живанши, лазурова Лагуна і всі інші сюрреалістичні творіння під іменем Сальвадора Далі. Про мою улюблену сливово-димну зілля-отруту "пвазон", та трансфероморфний опіум, що переносить у салони світу Оскара Уайльда - уже сказали, навіть аватарка "засвітилась" з цитатою, яка відображає визначальний фактор у придбанні флакону парфумів: "Ніколи ще аромат не викликав таких емоцій..." Так і повинно бути, на мою думку, щоб кожен раз, беручи до рук неповторний флакон з його неперевершеним, одним єдиним таким в світі ароматом, ти ніби єднався з своїм деймоном у його поточному втіленні, маніфестації, що відповідає власному душевному стану, як у світах Філіпа Пуллмана.

Фіги замість троянди

Крутить нам пан Форд

Складне для гайдзіна

Мистецтво орігамі

Дякую за ідею! Теж зробила собі парфумерний адвент, саме стояв у мене з минулого року від шоколадних цукерок один на 22 віконечка - там дуже легко відкриваються і добре щільно закриваються комірки: всі однакового розміра, але разом, як пазл, складаються в таку собі святкову ілюстрацію. Виявляється, не дарма залишила. Саме і повнорозмірних ароматів маю наразі - 22. Тож, написала назви на папірцях, склала, перемішала, і сховала у комірки адвенту. Тепер не буду кожного дня або довго вагатись, мовляв, а що ж вдягнути, та мені нічого і носити, або зовсім забувати про парфуми. І цікаво теж, з приємним очікуванням, відкривати дверцята: якому з фаворитів випаде сьогодні зі мною відправитись у новий день.

Можна було б і інакше, якщо багато невеличких відливантів, або з своїх флаконів зроблені семпли - попросити когось з рідних, друзів заховати по коміркам їх, щоб все одно залишився елемент несподіваного подарунку.

Взагалі, адвент календарі такі популярні, у багатьох випадках навіть не стільки завдяки своєму вмісту, здається, скільки через оцей азарт і дитяче очікування сюрпризу - а що ж там таке буде непередбачуване та приємне до свят.

Дякую за статтю, так, дійсно - смаки не можна засудити, але цікаво дослідити, як вони складаються і з чого. Як на диванчику у психоаналітика, сягаємо до коренів з дитинства і прослідковуємо їх розквіт у своїх улюблених ароматах, та які плоди приносить захоплення парфумами, що зуміли ті аромати передати.

У моїх спогадах про дитинство дуже закарбувався аромат саду навколо нашого будинку - дуже тонкий, у кожного дерева - свій, ні на що не схожий, запах: квітучих яблунь, вишень, черешень, слив, абрикосів, груш, акації й бузку, а далі ще розквітнуть травневі троянди, влітку все буде устелене зірками садової фіалки та духмяного горошку, м`ята та меліса будуть ніби тягнути своє листячко до рук, щоб розтерти цю духмяну зелень між пальцями і поринути в свіжий, приємний запах долонь, як в чисту та прохолодну джерельну воду, що бадьорить та заспокоює водночас, а вдома квітне запашний тендітний жасмін самбак - всі травневі й літні ночі сповнені його терпко-солодкими пахощами до сп`яніння та запаморочення. Восени ж прийде час на всіх вулицях, на багатьох клумбах розкритися ангельським сурмам - дурману, наче свідку втрачених райських садів, що сповіщує про те, як швидкоплинна і золота пора кожної осені, а зима близько.

Тож, мої парфумерні любові складалися з захоплення природними ароматами: квітів, особливо білих, дерев, кущів, листя і трав. Нажаль, це складно відтворити, як бачу, й рідко можна знайти, коли в парфумах трапляються саме такі, наче живі, подихи ще не зірваних, не розчавлених, не синтетично зітканих, а тих, які тільки-но розпустились і квітнуть - вічно юних душ рідних садів.

З парфумерними жахами все простіше: дуже ядуча синтетика (чи то компоненти неякісні, чи зібрані докупи абияк, чи й те та інше) - можна порівняти ефект на органи чуття, як від шипучки з порошку з штучними підсолоджувачами - такий собі різкий і не дуже приємний присмак та довгий відштовхуючий післясмак.

Якщо говорити про окремі ноти, то часто боби тонка для мене, як ота броколі в коментарі вище - для бідної дитини, всі навколо кажуть, мовляв, чого ти, то ж смаколик, а мені фізично погано від самого запаху. І ветивер, не завжди, але інколи - занадто різкий, особливо в якихось дженерік чоловічих свіжаках його можуть такий овердоз напхнути, що очі сльозяться, те ж саме з удом, погоджуюсь з попереднім коментарієм, - якщо його роблять основним в композиції, то можуть "перелити" не до добра, хоча, наче, це й вважається багатство, статус, розкоші сходу, все таке, але мені часто воно занадто і не здраво відчувається. До індола вже звична стала з часом, єдине, є композиції, де його викручують у такий натуралізм, що в європейських широтах важко сприймається, десь на південному півдні, де жасмін грандіфлорум квітне в останні свої дні віддаючи саме індолом, може воно в цілому і відчувається природніше, а тут, особливо на широкий загал і без можливості швидко від нього віддалитись - я б індольний парфум навряд стала носити.