Общая информация о пользователе Мariе

Фіги замість троянди

Крутить нам пан Форд

Складне для гайдзіна

Мистецтво орігамі

Дякую за ідею! Теж зробила собі парфумерний адвент, саме стояв у мене з минулого року від шоколадних цукерок один на 22 віконечка - там дуже легко відкриваються і добре щільно закриваються комірки: всі однакового розміра, але разом, як пазл, складаються в таку собі святкову ілюстрацію. Виявляється, не дарма залишила. Саме і повнорозмірних ароматів маю наразі - 22. Тож, написала назви на папірцях, склала, перемішала, і сховала у комірки адвенту. Тепер не буду кожного дня або довго вагатись, мовляв, а що ж вдягнути, та мені нічого і носити, або зовсім забувати про парфуми. І цікаво теж, з приємним очікуванням, відкривати дверцята: якому з фаворитів випаде сьогодні зі мною відправитись у новий день.

Можна було б і інакше, якщо багато невеличких відливантів, або з своїх флаконів зроблені семпли - попросити когось з рідних, друзів заховати по коміркам їх, щоб все одно залишився елемент несподіваного подарунку.

Взагалі, адвент календарі такі популярні, у багатьох випадках навіть не стільки завдяки своєму вмісту, здається, скільки через оцей азарт і дитяче очікування сюрпризу - а що ж там таке буде непередбачуване та приємне до свят.

Дякую за статтю, так, дійсно - смаки не можна засудити, але цікаво дослідити, як вони складаються і з чого. Як на диванчику у психоаналітика, сягаємо до коренів з дитинства і прослідковуємо їх розквіт у своїх улюблених ароматах, та які плоди приносить захоплення парфумами, що зуміли ті аромати передати.

У моїх спогадах про дитинство дуже закарбувався аромат саду навколо нашого будинку - дуже тонкий, у кожного дерева - свій, ні на що не схожий, запах: квітучих яблунь, вишень, черешень, слив, абрикосів, груш, акації й бузку, а далі ще розквітнуть травневі троянди, влітку все буде устелене зірками садової фіалки та духмяного горошку, м`ята та меліса будуть ніби тягнути своє листячко до рук, щоб розтерти цю духмяну зелень між пальцями і поринути в свіжий, приємний запах долонь, як в чисту та прохолодну джерельну воду, що бадьорить та заспокоює водночас, а вдома квітне запашний тендітний жасмін самбак - всі травневі й літні ночі сповнені його терпко-солодкими пахощами до сп`яніння та запаморочення. Восени ж прийде час на всіх вулицях, на багатьох клумбах розкритися ангельським сурмам - дурману, наче свідку втрачених райських садів, що сповіщує про те, як швидкоплинна і золота пора кожної осені, а зима близько.

Тож, мої парфумерні любові складалися з захоплення природними ароматами: квітів, особливо білих, дерев, кущів, листя і трав. Нажаль, це складно відтворити, як бачу, й рідко можна знайти, коли в парфумах трапляються саме такі, наче живі, подихи ще не зірваних, не розчавлених, не синтетично зітканих, а тих, які тільки-но розпустились і квітнуть - вічно юних душ рідних садів.

З парфумерними жахами все простіше: дуже ядуча синтетика (чи то компоненти неякісні, чи зібрані докупи абияк, чи й те та інше) - можна порівняти ефект на органи чуття, як від шипучки з порошку з штучними підсолоджувачами - такий собі різкий і не дуже приємний присмак та довгий відштовхуючий післясмак.

Якщо говорити про окремі ноти, то часто боби тонка для мене, як ота броколі в коментарі вище - для бідної дитини, всі навколо кажуть, мовляв, чого ти, то ж смаколик, а мені фізично погано від самого запаху. І ветивер, не завжди, але інколи - занадто різкий, особливо в якихось дженерік чоловічих свіжаках його можуть такий овердоз напхнути, що очі сльозяться, те ж саме з удом, погоджуюсь з попереднім коментарієм, - якщо його роблять основним в композиції, то можуть "перелити" не до добра, хоча, наче, це й вважається багатство, статус, розкоші сходу, все таке, але мені часто воно занадто і не здраво відчувається. До індола вже звична стала з часом, єдине, є композиції, де його викручують у такий натуралізм, що в європейських широтах важко сприймається, десь на південному півдні, де жасмін грандіфлорум квітне в останні свої дні віддаючи саме індолом, може воно в цілому і відчувається природніше, а тут, особливо на широкий загал і без можливості швидко від нього віддалитись - я б індольний парфум навряд стала носити.

Svitlanochek, дякую Вам, є де розлого поміркувать про свої дорогоцінні брязкальця, доречі, ще, от, пригадалась шедевральна, як на мене, колекція ( і ароматно і в царині дизайну флаконів) "Грандіозний Круїз" Ланком. А натхненні природою, навіть, здається, що японськими садами каміння, флакони від Majda Bekkali, і теж - марокканське походження, але стилістика абсолютно в царині якогось досягнутого дзену мінімалізму не характерного наче для країн північної Африки. Аромати від Мажди мені не настільки близькі, та флакони - таке собі звичайне диво.

Маю дуже вже еклектичний смак щодо флаконів, тож вони всі різні, але - правда, якщо краса, на мій погляд, флакону не зачаровує до "хочу щодня поряд споглядати цей щедевр, тримати в руках", то яким би не був чарівним сам аромат, розумію, що спокійно обійдусь10-15 мл його, і більше не треба, вистачить. Але ж ні, навіть прекрасні промені фантазійних зірок, як у тревелів Мюглера не замінять його флаконів -Thierry Mugler Alien, Thierry Mugler Aura, Thierry Mugler Angel, Thierry Mugler Miroir des Majestes тощо.

Деколи чую, до речі, саме щодо Мюглерів, мовляв, це кітч якийсь, це занадто, а тут дійсно, вся різниця, як у прет-а-порте і кутюру: того так і багато різних дизайнерів, щоб кожен зміг знайти такого, який метчиться саме з вами, ми обираємо не костюм на прогулянку з собакою в цьому випадку, а загалом - бачення, концепцію, яка нам відгукується. А з флаконами все ще більш індивідуально - настільки часто і близько їх бачу тільки я, по суті, тож, що про них думають інші можу не хвилюватись взагалі, який би несмак в тому не вбачали, саме більше заради флакону ще собі придбала Salvador Dali Laguna і можливо, десь поряд ще будеSalvador Dali Dalilight , а от за Короля Сонце вінтажного я не готова платити просто, щоб мати його флакон, як статуетку, бо аромат - не зовсім мій. У мене вже так стоїть Penhaligon`s Portraits The Bewitching Yasmine - іноді й справді буває настрій його носити, але якщо б не іраціональна любов до флакону і взагалі пакування, презентації цього аромату, то залишок вже б давно продала, а тут, помітно рідини стало менше - десь 20 мл залишилось, і вже, на мій сммак, не так гарно, коли він був повний оцією гранатово-пурпуровою рідиною. Зазвичай, взагалі, для мене все сходиться - аромати, які подобаються і флакони мають привабливі для мене: золота краплина Idylle Герлен (нові видання вже - не те), вінтажний парфум Опіуму у скринці, з чорними китичками, Lou Lou Кашарель у лампі Аладіна, у Шалімарів симпатичні флакони, у Ангелів й Демонів, Жадора, Органзи, до парфумованої води якої я купила вінтажну міньку чистого парфуму - тепер такі милі вони в мене поряд, як мама з донькою. От наче, в дитинстві і ляльок було повно, а таки досі, видно, не награлась в ці цяцьки. Мені й старі флакони Едену подобаються, бо вони не пластикові, а кожен з індивідуальним малюнком, наче морські камінці.У Амуажа подобаються тільки 2 флакони і відповідно - аромати, що всередені теж: Amouage Lilac Love й Amouage Portrayal Woman.

Прості та елегантні - це ван Кліфи для мене, там кришечку тільки в руки береш - уже "маєш вещь", цим мені подобаються флакони ювелірних брендів, того ж Bvlgari: якість скла, вага флакону, чистота ліній, це дуже приємно тактильно, хоча може бути і не так гарно візуально. Та і аромати вони зазвичай не тримають в собі такі, щоб аби було. У Лоли Л, от, гарні флакони, але щоб аромати мене спокушали їх купити обов язково - ні. У вінтажів Роша і флакони - витвір мистецтва, і аромати - непересічні, чого одна Rochas Alchimie вартує. З одного боку, так і добу можу говорити про свою любов до всього різномаїття форм і проти тотальної уніфікації, але є й тут те, що мене якось не вражає, а скоріш відвертає навіть у дизайні флаконів, це арабська ювелірна вишуканість, як у шейха Шаіка, наприклад, ну от здавалось би, - тисячолітня культура, а не просто ромське бароко десь у тебе там на районі в 90-х, а все одно - що дивлюсь, що слухаю, а в голові крутиться: "Ну, то якийсь базар-вокзал". Тож, і у мене є свої дивні упередження на цей рахунок.

Підписуюсь під фактами про класичний Шалімар і його фланкер - Суфль. Суфль раніше взагалі був одним з улюбленців на холодний і сирий період року. Тепер, напевно, через чи то зміни гормональні, чи пережиті з втратами саме з боку органів чуття вірусні захворювання - багато ароматів, які ранше ставила на вищі щаблі вподобань зазнали fall from grace в моєму сприйнятті, розумію, що вони ті самі, це тільки я сприймаю запахи в цілому інакше. Таким чином, вже не бачу вихід без парфуму, або використання будь-яких засобів взагалі без всякого запаху, як те, де "чогось не вистачає". Може, це вже присиченість, втома від постійної стимуляції організму відчуттями від нових ольфакторних вражень. Тим краще, для мого гаманця. Колекція ніколи не була занадто великою і зараз взагалі зупинилась на 35 постійних позиціях, 2 з яких - відливанти, що вже допиваю. І вважаю, що як мене ніяка шопоголічна муха не вкусить, то цих ароматних скарбів - на все життя вистачить, більше нічого й бажати.

Дякую за статтю, вона надихнула мене обрати парфуми для новорічної ночі, на Святвечір вже якось не сталось, але є в колекції парфум, що стійко асоціюється саме з зимовими святами - Calvin Klein Obsession. Тут і мандаринки, і гарячі напої з прянощами, і рипуча деревина у вогнищі, і морозна хвоя. Коли в ньому - одразу перед очами смарагдові Карпатські ліси, встелені деревом давні внутрішні подвір я гірських господ, яскраві ярмарки старих міст.

Спочатку почула характерний солодкуватий індол жасміну, але дуже легкий, без асоціацій з чимось тілесним, як зазвичай, просто тепле солодкувате відчуття "перестиглих" розчавлених квітів. Потім, на свіжому повітрі, - стала більше відчувати ноти класичного шипрового чоловічого одеколону, які додались до всього вище вказоного. Прийшла з прохолоди у тепло - відчуття чорного чаю з класичними для нього "зимовими" спеціями у додатку, ванільним цукром і тим самим жасміном, спочатку подумала: на мене так вплинуло те, що останнім часом багато різного ароматизованого чаю пила з оцих Різдвяних наборчиків, але дивлюсь тут - у нотах є бергамот, а, ну тоді, певно, асоціації з чоловічими одеколонними шипрами та чорним чаєм сюди таки закладались якимось чином, все не просто так.

Однозначно не скажу, як він справив на мене враження в цілому. Сподобався тільки оцей солодкувато-чайно-квітковий аспект, який чую тільки з потилиці напливами через кілька годин після нанесення. І дякую, що індол не викрутили сильно.