Коментарии пользователя vwizard

Амброво-деревний, але не ті самі "амбродерев`яшки". Скоріше, суміш цих нот у їх старому розумінні. Цитрус тут зливається з ними, сильніше підкреслюючи. Карамель та боби тонка додають молочності, дуже м`якої й приємної. І цікаво, що майже всі ноти букету - інтенсивні, добре чутні.

Це аромат частково глінтвейну, частково - нової бані з дерев`яними стінами, і ще кафе з лате та тістечками у холодну пору року. Не обов`язково новорічну; базовий Eau des Merveilles має більше новорічного духу. А тут - свіжі дерев`яні дошки з клеєм, готельний домик для відпочинку у горах (новий, тому там так пахне деревом), смаколики від готелю. Або міський парк після заходу сонця, і аромати з кафе доносяться у повітрі. Просто зимній відпочинок і відчуття затишку. Радує його стійкість; буде огортати кілька годин.

Дуже розумію осінню тягу до букетів типу того, що в Habit Rouge. Ці ноти - дуже осінні, бо схожі є у спілих плодах, сухофруктах, прілому листі. А ще восени тягне на "зігріваючі" ноти типу ванілі, амбри, цедри мандарину. І естетика в мене асоціюється з жовтнем-листопадом теж декадансна, саме тих років.

Наче спрощений і більш ванільний YSL Cinema. Та частина осені, де сонячно й тепло - але не бабине літо, скоріше жовтень. Коли сонце вже нижче, і день більше не довгий. Шлейф делікатно-ванільний. З базовою Eau de Merveilles спільного немає, тут скоріше ще один аромат амброванільного тренду 2000-2010-х.

Nasomatto Absinth ще.

Аромат чи то спокою, чи то апатії: зайшло сонце, темнішає, і мимоволі тягне спати або просто спокійно посидіти, нічого вже сьогодні не роблячи. Але взагалі-то це холодна пора року, і доводиться собі нагадувати, що попереду ще цілий вечір. Є в ньому, окрім ладану, смолянисто-солодкувато-деревна нота, як у багатьох ароматів пізніх 2010-х, включно з набиравшими моду дерев`яшками. Дійсно як у дуже кріпкого чорного чаю. Стійкість невелика, шлейф теж, особливо якщо напшикано мало. Інтелігентний аромат для себе.

Я кілька років на Геловін пшикалася Demeter Fragrance Zombie for Her , доки відливант не скінчився. Доречі, є цілий бренд парфумів під назвою Halloween, але я б не сказала, що там аромати прям геловінські.

Ніч чудес на кораблі, новорічний круїз десь по Середземному морю - яке на Новій Рік не зимнє як Чорне, але й не вічно-тепле як океан на екваторі. Прохолодне, але не пронизливо-холодне морське повітря, й новорічна ялинка. Унісекс, ближчий до чоловічих ароматів. І цей фланкер по звучанню стоїть найбільш далеко від базової Eau des Merveilles. Спільне є (хвойно-деревна нота), але не так багато, як в інших ароматах серії. Ще тут чую свіжість лимону.

Зазвичай для моменту й вибираю, який парфум нанести. Під погоду, під сезон, ще деякі фактори. Люблю, коли аромат підкреслює атмосферу. Є й універсальні або "відірвані від реальності", але щодо більшості парфумів завжди у мене постає питання і знаходиться відповідь - у якій атмосфері його буду носити.

У мене ніс, здається, не зовсім здатний цю речовину сприймати. Чи то генетика, чи то наслідок багатьох простуд, які ще з дитинства зробили мій нюх не дуже гострим. Не помічаю якоїсь особливої свердлячої ноти у цих парфумах. Наче щось дерев`яшне чую, але не дуже амброве - мабуть, сліпа пляма сприйняття. Звичайну амброву ноту чую, а в амброценіді - ні.

Спочатку - альдегіди та квітково-фруктовий шипр: гвоздика, мох, герань. Але потім, через швидкоплинну апельсинову фазу, несподівано перетворюється на холодну, майже м`ятну ілангову пудру з малиною і смородиною (некомпотними і ненав`язливими, на відміну від цих нот у 2000-х) та ванільною базою. Причому тут не ванілін, а аромат саме справжнього стручку ванілі - не настільки душний, трохи дерев`яшний, солонувато-підкопчений.

Аромат стійкий і багатий на переливи, дуже непогано за таку ціну. Він ще з тих парфумів 90-х, що продовжували тренд минулих десятиліть на винахідливі й складні букети.

Симпатичний і насичений. З одного боку, розкривається несподівано гарним поєднанням ірису та ілангу, що підкреслені іншими нотами. До того ж ірис тут натуралістичний - той самий фіолетовий "півник" з резиновим відтінком. З іншого боку - букет навпрочуд цільний, і дивним чином нагадує моноаромат нарцису, вінтажні нарцисові парфуми 20 століття. Ближче до бази стає теплим амброво-персиковим, і досі чутно ірис - такий, як у Nobile 1942 PonteVecchio W.

Загалом, Indra це альдегідний квітковий вінтаж у стилі середини 20 сторіччя, хоча з`явився він лише у 80-ті. Одного напряму з Шанель №5, тобто у дусі перевіреної класики, даючи відчуття ностальгії.

Плодово-ягідний з перцем, дерев`яшками і ноткою наче молока. І таку екзотику у парфумах, як солодкий перець, теж можна розпізнати, особливо на початку. А інша зі стартових нот чи то загірчила з часом (доречі, таке я вже зустрічала у іншого аромату з магнолією. Може, це зіпсувався саме компонент, що зображає її), чи то спеціально гірка, як у Estee Lauder Pleasures Intense. Віддалено нагадує його і смородиною, але Pleasures Intense помітно квітковіший, тому схожі вони лише частково.

Потім гірчинки стає менше, і починають грати персик, смородина, лайм - хімічні, спрощені, але приємні. Наче запах жувальних цукерок з їх ароматизаторами. Лілію, не дивлячись, що ця нота зазвичай сильна, я тут не чую.

Чомусь краще розкривається та сильніше звучить на волоссі. І там набагато менше гірчинки вилізає. Рідина дійсно нагадує кольором розбавлене молоко або штучний місячний камінь, наче у Olfactive Studio Lumiere Blanche. У цілому уявляється персиково-смородиновий (але не натуральний, а з сиропів) молочний коктейль, посипаний паприкою. Його п`ють навесні десь поруч із ялинами та квітучою магнолією.

Не особливо знаюся на кавових ароматах, але можу виділити парочку. Torrente L`Or de Torrente - п`янка і ностальгійна суміш кави та чайної троянди. Thierry Mugler A*Men Pure Coffee - кава з ваніллю та пачулі. Десяток років тому активно носила; він унісекс, як на мій погляд.

В мене це одна з улюблених нот, і одна з найностальгійніших: туберозних ароматів було багато у 90-ті, часи мого дитинства. Асоціації з лялькою Барбі, рожевим кольором і тодішніми модницями-блондинками у цілому. Я сама не з них, але парфуми, якими вони користувалися, мені подобалися, і як я через роки зрозуміла - завдяки саме туберозі. Насамперед, це Givenchy Amarige - один з тодішніх мегахітів. Трохи пізніше у цьому ж напрямі був популярним Rasasi Blue Lady , що дуже полюбився і до того ж був одним з моїх перших парфумів на початку 2000-х. А вже в часи парфман`яцтва, з 2012 і далі, я стала цілеспрямовано шукати туберозні аромати. Serge Lutens Tubereuse Criminelle - цікавий, неординарний, хоча від його "медицинської" нотки я з часом втомилася. L`Artisan Parfumeur Nuit De Tubereuse - дуже романтичний, тепла липнева ніч на курорті чи просто коли добрий період в житті саме влітку. Robert Piguet Fracas - cпецифічний, там не тільки тубероза гучно грає, але вона в одній з головних ролей.

А моє найновіше відкриття, буквально на днях - Caesars World Caesars Woman , гучна пафосна тубероза з 80-х, що по своїй натуралістичності й силі шлейфу не поступається Амаріжеві.

Інтровертний і тендінтний аромат. Замріяність і загадковість. Чарівний альдегідний ірис, схожий на Autour de l`Iris Orlane, дуже близький до мого ідеалу ірисового аромату. І так, на крем (і парфум) Нівея він теж схожий. Тільки там більше фіалки, а тут - саме ірису, що для парфумерії рідкість. Ще чую трав`янисто-деревну ноту, яка нагадує сухі лікарняні трави. І смолянисту анімаліку у самому серці ірисової пудри - можливо, це елемі.