Коментарии пользователя vwizard

Багато амбретти, яку я не люблю, але інші ноти її згладжують. Досить добре чутно уд, інших деревних нот теж багато, тому цей аромат пахне наче аромапалички з улюбленими на Сході компонентами. З квіткових добре чутно троянду, трохи конвалію, а інші ноти зливаються в єдиний квітковий фон. Це Схід, але не конкретно японський. Ближчий скоріше до індійського. Мені сподобалося як прихильниці витончених пряних букетів. Тим більш амбретта сильна лише на початку.

Уявляється вузька японська вуличка 19 століття, де з чиїхось вікон до сусідів доноситься запах аромапаличок та інших пахощів, що привезені з Індії або Китаю. Один Схід в гостях у іншого. Хазяйка в тому домі тримає ще не запалені аромапалички у шафі разом з одягом, і кімоно насичуються їх ароматом. Саме запах з цієї уявної шафи, до якого домішуются пари чаю з чаювання в тій же кімнаті, найближчий до того, як пахне цей парфум.

Спочатку свіжі фрукти - скоріше нектарини, ніж персики, і одночасно червона смородина з юзу. Усе це у пишному букеті троянд та орхідей. Потім розкриваються й інші ноти, аромат стає більш неролійним. Недовго, але присутня конвалія. І сам аромат добре чутно недовго. Лише хвилин 10 середнього шлейфу - і він сідає близько до шкіри, як люблять японці. Фруктова солодинка лишається, але стає більш змішаною, "компот з усього й одразу". Деревні й перцеві ноти майже не чутно, мускус - трохи, ваніль теж дуже делікатна.

Аромат нагадав мені Lancome Attraction, тільки без грубої ноти, схожої на вологе сіно. І не такий гучний. Але з того ж тренду квітково-нектарно-теплих ароматів кінця 90-х й початку 2000-х. На літо або ранню осінь.

Спортивно-природно свіжий аромат чистоти й прохолоди часів міленіуму. Є спільне з більш раннім ароматом Shiseido того ж напряму - Relaxing Fragrance. Тільки замість несолодких "огородних" нот поруч з бамбуком - сильний дубовий мох та фіалка. Хімознуватий, бо мох з мускусом лоскочуть ніс. Але з цікавою молочно-грушевою м`якістю і впізнаваним шисейдівським бамбуком. Сьогодні б його розцінили як унісекс. Не такий новаторський, як Relaxing, але усе одно оригінальний і унікальний. Ще один відбиток кінця 90-х та залишку цих трендів у 2000-2002. У білому флаконі природньо-дзенської форми, наче мармурова галька, що тріснула. Роса, трава й ліс - можливо, гірський, вологий, де багато моху та квітнуть фіалки біля самої землі. У той час як Shiseido Relaxing - скоріш пробіжка серед лісостепу та дачних ділянок літнім ранком, тут - справжній релакс, відпочинок під час лісового походу.

Стійкість непогана як для свіжака. Тримається мінімум шість годин. Майже не міняється, але під кінець краще чутно мускус.

Для мене це якимось чином найсвіжіший з Пуазонів, хоча стійкість і шлейф у нього зухвалі. Колись тестила його році у 2012, а тепер знайшла версію 2009 року. В ній нема такої відчутної цитрусової кислинки, як у 2012, але той самий профіль впізнається: бурхливі білі квіти, врівноважені освіжаючим цитрусом та деревними нотами. Модний тоді апельсиновий цвіт, трошки "котячий" жасмін у дусі ароматів Avon, сандал. І здається, таке звучання я вже десь чула, у бальзамах для волосся або кремах для тіла. Але саме Pure Poison може бути його першоджерелом.

Цей вінтаж одночасно і насичено-квітковий, і освіжаючий, наскільки це можливо для тодішніх квіткових букетів. З однієї сторони, жасмін+іланг і шипрова база, з іншої - бергамот і вишукана гірчинка полину. Камелія - квітка, що насправді не пахне, тому парфумери можуть створювати на її тему які завгодно піраміди. Зазвичай вони чисто квіткові, але тут додали й ноти іншого типу. В цілому аромат вийшов схожий на нарцис, тільки з сильнішою гірчинкою та жасміновою індолинкою. Шлейф сильний, але комфортний і не втомлює. І є щось в ньому від тодішніх ароматів Dior.

Незвична річ: полуничний вінтаж. Полуниця на початку добре впізнається. Тільки не натуральна, а полуничний ароматизатор для солодощів.

Основний букет альдегідно-квітковий. Стандартні для вінтажів 50-70-х років сильний іланг із конвалією, та в меншій кількості - інші квіти. Лілія, ірис, боби тонка та ветивер дають пластикову ноту, але приємну. Ванілі небагато, вона делікатно пом`якшує шлейф. Є гірка, схожа на грейпфрут нота. Можливо, це з часом зіпсувався якийсь інгредієнт. Але вона не заважає. Ще раптово виринає приємна цукрова нота, але не етилмальтол, а сформована квітами й ваніліном. В уяві це не звичайний цукровий пісок, а ягідні цукри. Аромат не "японський-японський", він у тренді тодішніх західних парфумів. Схожий одночасно на багато які, бо тоді іланг+конвалія+альдегіди були дуже модними. Можливо, цей тренд походить від L`Interdit, з яким я майже не знайома, тому точно порівняти не можу. Там і полуниця теж є.

В історичному контексті "Хіноторі" цікавий тим, що назва парфуму - це "Жар-птиця", фенікс по-японськи. І позитивно-солодкі, вранішньо-свіжі та водночас пластиково-хайтекові настрої цього парфуму збігаються з тим, що відбувалося з Японією в кінці 60-х. Післявоєнна розруха й бідність почали відступати, країна бурхливо розвивалася, впроваджувала в своє життя багато нових речей та технологій. У 1969 це був фенікс, який вже постав з попелу. А хто цим парфумом користувався? Уявляється не консервативна жіночність в дусі Одрі Хепберн, а молода японка вже кінця 60-х, прихильниця перших супермаркетів і тодішньої "пластикової" західної моди.

Сакура - один з моїх головних парфумерних інтересів! До того ж я нюхала справжні квіти того сорту сакури, що пахне, і тому знаю, який аромат саме в неї, чим він відрізняється від квітки звичайної вишні. Аромат, найближчий до тієї самої сакури - Berdoues Collection Grands Crus Somei Yoshino . Принаймні з тих, що мені знайомі. І в його назві - назва того самого сорту, Somei Yoshino. Теж неперевершений, хоч і не відображає саме аромат сакури - Shiseido Hanatsubaki Kai Sakura . Це скоріше аромат весняного саду в цілому. Не тільки квітнучі дерева, але й трава, й конвалії, й ніжність бруньок, що розпускаються, й вологе весняне повітря. Знаю ще декілька ароматів на тему сакури, але вони не пахнуть саме нею або хоча б квіткою звичайної вишні. Там ще більш фантазійні композиції, ніж в Шисейдо. Хоча в їх назві є "Sakura" - вони від неї надто далекі. Теж приємні, але по-своєму. Elizabeth Arden Green Tea Cherry Blossom й Elizabeth Arden Green Tea Sakura Blossom , Shiseido Ever Bloom Sakura Art Edition , Masaki Matsushima Matsu Sakura , L`Occitane en Provence Fleurs de Cerisier , Yves Rocher Cerisier en Fleurs .

Один з улюблених брендів, люблю його класичні аромати. Але за останні років 12 мені з новинок Cacharel якось нічого не сподобалося. Хоча не все й знайоме; про Ella Ella, наприклад, чую вперше. Треба буде поцікавитися.

Було цікаво дізнатися, звідки ця картинка для Arpege. Я раніше думала, що це щось із античних або середньовічних мотивів, а виявляється - матір з донькою на костюмованому балу вже у 20 сторіччі!

Мій весняний гардероб цього року не враховує модні тренди. Це знову квіти, особливо бузок, вістерія, сакура. І знову багато старих ароматів. З більш-менш нового (ну як - вже річної давності) лише Kenzo Flower Ikebana і Issey Miyake Solar Violet. А малинками та іншими вареннєво-ягідними парф-новинками (наприклад, одним із свіжих фланкерів Miss Dior) насолоджувалася взимку, коли більше тягне на "малиновий чай" у повітрі.

Знайома з двома вінтажними випусками Miss Dior: 70-х та 80-х. Перший - найшипровіший, і мабуть, ще дуже близький до початкової. Другий - квітковіший, у епатажному дусі 80-х. У ребристому флаконі, як і ваш, тільки в мене була EDT. Обидва дуже багаті й чарівні, усе в них пишне - букет, стійкість, шлейф. А та Міс Діор, яку продають з 2010-х і по сьогодні - навіть не бліда копія. Це майже не схожий аромат. Лише тінь, в якій навіть натяк на звичне звучання Міс Діор дуже туманний. А фланкери, принаймні ті, що мені траплялися - включно з Cherie, взагалі не мають спільного.

До олдскульних та ретро у мене цікавість помірна (ще й критична через IFRA-зміни), а от вінтажі полюбляю, ціную найбільше з цих трьох категорій. Як найбільш аутентичне, "історичний експонат", подорож у часі в минуле, а не сучасний косплей під минуле. Особливо якщо аромат добре зберігся.

Люблю ностальгічний для мене Yardley English Lavender . Колись несподівано міцну і при цьому жіночну східну лаванду знайшла у Rasasi Busaina . Обидва аромати близькі до моно-ноти. Саме у моно-вигляді вона не сприймається мною як чоловіча. Також відчувається лаванда у рурально-пасторальному - як зараз кажуть, cottage-core жіночному парфумі Elizabeth Arden Blue Grass . Інші ноти там роблять її зовсім не схожою на лаванду у чоловічих парфумах - як і в Libre, доречі.

З того, що спільного - теж познайомилася з Hermes Barenia , тільки з Intense ще ні. І несподівано сподобався інший фланкер My Way - Giorgio Armani My Way Nectar , яскравий представник початку нинішнього тренду на грушу. Таку, що відрізняється від парф-груші 2000-х - в кращу сторону, як і багато тих трендів 2000-х, яким ринок дав повернутися. З підсумків - на цей рік було завдання зробити гардероб більш компактним за рахунок використання багатьох відливантів, особливо де лишалося 1-2 мл. У першу половину року це з середнім успіхом вдавалося, у другу було пару "зривів", коли накупила одразу багато нових відливантів, та для розпиву - пару флаконів, але не жалкую. Це були корисні дослідження: повернення до уду і його фактично перевідкриття для мене; знайомство з Hermes Eau Des Merveilles та його фланкерами, і просто цікаві аромати. А нові флакони зайняли місце тих флаконів, які я продала або перелила залишки в меншу тару. На цей рік знову планую довгі місяці без жодних парф-покупок - лише використовувати те, що накопичилося, особливо аромати, які швидко псуються.

Good Girl, чесно кажучи, не подобається мені образливим і експлуатаційним вайбом від флакону й назви: "Хороша дівчинка - та, що веде себе й одягається як подобається чоловікам, а не їй самій. Носить надвисокі підбори, бо чоловіки хочуть бачити жінок в такому взутті. І веде себе як щось середнє між кімнатною дресированою собачкою та дівчинкою на побігушках".