Коментарии пользователя CBRCleopatra

Я дуже пізно познайомилася з туалетною водою. Роками насолоджувалася парфумами, але коли почула дивний аромат від сусідки по маршрутці і дізналася, що це Paloma, була вражена. Це ніби дві версії діви - чорнявка, пристрасна і нестримна ( парфум) , і білявка, ніжна і зваблива( туалетка). Тепер люблю обох.

Отримала новий відливант і відчула значну різницю у звучанні - більше фруктовості, менше удовості. Не скажу, що мені так пасує більше. В котрий раз розумію, що марна справа описати аромат і прийти до спільного знаменника- кожного разу нові комбінації і якість інгредієнтів накладаються на умови транспортування і зберігання, плюс кліматичні умови регіону проживання - вологість, температура за бортом, хімія тіла... Ось і маємо дивний розкид реакцій і описів парфуму. Це всеодно що описати кішку у темній кімнаті ( хтось намацав вуха, а хтось хвіст).

Дуже цікавий допис, я думаю, кожний стикався з ситуаціями, коли хочеться трохи "погратися" з парфумами. Але в аматорському плані це здебільше марне заняття - на кшталт дитячого малярства. Парфумери знають запланований результат формули, а ми - ні. Хоча концепція нашарування навіть закладена в філософію Jo Malone, щось мало чутно про результат ( хоча вони спеціально випускають моноаромати, або аромати з двома виразними нотами). Тому, здається, це більше схоже на спробу збільшити продажі. З моїх персональних відкриттів - додавання трояндових моноароматів до шкіряних, чоловічих парфумів.

Моя малинка не свіжа, а зварена - і це Tom Ford Tuscan Leather ( перші випуски). Ось ця біла малинова пінка на фоні реалістичного шкіряного дивану до сих пір викликає хвилі літнього позитиву серед не такої яскравої буденності.

Можливо, трохи не в тему, але не можу стриматися. Сьогодні ми живемо в ароматизованій і приємній реальності. Але перші парфуми, умащення, якими натирали тіло, були необхідністю, бо реальність була абсолютно брутально неприємною для носа людини - милися рідко, каналізації не було, скрізь тварини і люди, просякнуті потом. Тобто ароматизація була вимушеним кроком навіть для знищення різних комах і вшів ( біда, що не оминала навіть аристократію). А ще ці окурювання були необхідністю при великих скупченнях людей, особливо гарно працював ладан та мірро, такий собі давній антисептик. Ось і виходить, що не заради приємності, а заради необхідності стали виникати давні ароматичні речовини, які пізніше стануть сучасними парфумами.

Дякую за допис. Сьогодні нас тримають дрібниці ( може, не такі вже й дрібниці?). Точніше, обереги і амулети. Тримаю у кишеньці улюблені камінці - аметистову друзу і кристал кришталю. У подруги на шиї хустка, подарована мамою. Когось рятує улюблена книга, а комусь парфум стає камертоном настрою дня. Мабуть, не випадково шипри стали героями допису. Перший, шипр минулого сторіччя і більш сучасний, шипр Panthere. Чому саме шипри? Мені здається, вони достатньо складні і багатовимірні, як і наші емоції сьогодні. А ще, і це моя думка щодо пантери - тотема, захищають нас, бо глибинно звʼязані зі світом природи. Якщо крапля парфуму може якось втримати нас від поганих думок і покращити почуття, навіть навіяти вірші, і бажання про це написати, можна вважати це маленьким дивом.

У наш час ШІ вже потужно заміщають парфумерів, згрібаючи жадібними лапами наші з вами коментарі, аналізуючи ахи, охи і несмаки, щоб видати парфумерам формули комерційного успіху ( як пишуть, ШІ наполягав не забути додати трояндочку). А я цілий день у полоні дуже несучасного, навіть якогось зумисно настирного аромату "Мій автограф". І він дійсно схожий на мене, буркотливий, непіддатний троянді, зелено-шалений шипр. Молодь такий не вибере, це точно. Бо він викликає запитання. І у мене, і у тих, хто поруч. Він незручний, ніби якийсь нетутешній одяг. Він вміщає біль і сльозі парфумерів, істерики замовників, рекламний бюджет, і, кінець кінцем, аромат минулої епохи. До речі, повоєнної. Може, так буде пахнути перемога, кінець війни? До слова, троянда у вінтажі була, але ця квітка дуже ніжна. Дякую, пан Жан Карль, легенда парфумерії, за те, що для Вас Ваша справа була мистецтвом, а не наукою складати формули, що приносять гроші. Дякую за аромати з характером. В парфумерії нема моди, казали Ви. І ловили флюїди, які пропускали через серце і мізки. Я думаю, що Ви правильно не довіряли фокус групам ( сучасним інфлуенсерам). А вірили лише компліментам від перехожих. То зможе ШІ стати таким парфумером, навіть якщо проаналізує всі формули і перечитає всі тексти і нотатки? Не думаю. Чогось буде не вистачати - і я точно знаю чого - Людини, Майстра, Парфумера, пристрасті і страждань пошуків.

Я не дуже цнотлива пані, але наявність голих тіл у рекламі мене не "заводить". Якщо чесно - сексуальність у скритому, а не відвертому. Маркетологи цих кампаній і моделі - трохи збоченці ( розбещені грошима). Тут згадала анекдот про маніяка, якому по черзі показують дитячу машинку, малюнок будинку і собачку. Натомість у кожному малюнку він бачить жіночі груди. На питання - чому, як? - відповідає, що він їх тільки і бачить. Що тут додати? І який тут звʼязок з ароматами - незрозуміло. Я тільки думаю собі, які ті моделі пітніли, поки їх фотографували. Фе.

Поки не читаю Ваші коментарі, а просто віддзеркалюю деякі позиції. Я нічого не маю проти такого інструменту, який може полегшити життя і в ідеалі вирішити питання, на яких застрягли люди. Для мене gpt це поки що розумна бляшанка. Але мені трохи ніяково, коли розумні люди починають відчувати, що бляшанка стає потужним інтелектуальним партнером ( хоча в реалі вона потужний пилосос чужих ідей і слів, які хитро пристосовує до твого рівня і запиту). Адаптивність - це коли можна спочатку про котиків, а якщо треба - можна і про біном Ньютона. Я розумію, що це поки що гра, весело, і прикольно, але в результаті ніколи не народиться божевільна і неповторна ідея ( бо хто буде витрачати роки і купу грошей, якщо можна швидко і дешево). Все унікальне може стати стандартним, а бідні люди втратять бажання фантазувати, робити помилки, придумувати знову і знову, бо між ними і небесним інсайтом буде пильний посередник, який буде фільтрувати, цензурувати і навіть ігнорувати запити цих дурнуватих недосконалих людських істот. Вибачайте за пафос, але трохи страшнувато за нас. Нікому ще не завадили ремінці безпеки.

Так, девіз Floraiku - парфуми як вірші. І в цих віршах теж є іронія. У Парасольці на двох описані почуття розчарування: Підіймаємо очі вгору. Дощу нема. Парасолька на двох. У культурологічному аспекті треба знати ( і бачити), що червоні традиційні парасольки дуже маленькі і це привід обійнятися з коханим. Красиво. Басьо теж люблю, але не вистачає мені якості в україномовних перекладах, тому багато перекладала сама ( з англійської).

Моя думка про Floraiku. По-перше, автори концепції бренду - автори Memo, як на мене витончені естети, які поєднують слово, образ і аромат в красиві витвори мистецтва. Тут сильний вплив східної культури, який дуже відрізняється від європейської. Це - лаконічність, споглядання, якесь медитативне і культурологічний підтекст ( або контекст). Якщо в назві є парасолька, то вона певна уквітчана, про неї написано багато невеликих віршів, хоку. Тому ці аромати треба читати як збірку віршів ( до речі, всі історії можна знайти на сайті). Аромат Пісня цвіркуна - це образ спекотної ночі. Яка нестерпна спека. Йду у повній темряві. Співає пісню цвіркун. Для тих, хто полюбляє поезію, ці назви - можливість скласти свій власний. Наприклад, Одна парасолька на двох.

Etat Libre - це просто і є історія маніфесту і революції. Епатажні і іронічні, забула про них і згодна 100%. Обожнюю їх історію про Товстого електрика . А Жасмін і цигарки? Недарма вони стали у ранг "елітної парфумерії" ( хто тільки дає ці категорії, це окрема історія).

Якщо уявити, що назви парфумів подібні до назви книг на обкладинці, мені цікаво читати книжки від Kilian, Penhaligon і Frederic Malle. Є ще і Imaginary Authors. Але необовʼязково орієнтуватися тільки на назву, Memo завжди веде розповідь про подорожі і у мистецькому вимірі ( ті самі листи, які так люблять відсилати додому ті, хто подорожує). Аромат починається зі слова, опису, ідеї, тобто історії. Він буде трансформуватися і розвиватися ( мені дуже цікаво дізнатися, як домовляються кілька парфумерів, які працюють над ароматом). Історія - імпульс для народження аромату і історія для його промоції теж можуть бути різними. Мене, наприклад, дивує той же Kilian зі своїм визначенням як еко-люкс, коли потрібно і згадками про винарні Хенесі, якщо цього вимагає розкрутка.

Ніжний, альдегідний аромат, дійсно, з ДНК Шанелівської 5. У мене флакон сплеш, тому ставлю під сумнів інформацію про аромат. Квітковий, зелений.