Коментарии пользователя CBRCleopatra

Після кількох втрат нюху внаслідок ковіду, помітила послаблення сприйняття добре знайомих парфумів. Виникло питання справедливості оцінки гучності ароматів- мабуть, вам теж траплялося бачити діаметрально протилежні відгуки ( від слабкого до задушливого). Взагалі зараз читаю коментарі - оцінки як фантастичні романи ( в плані багатоплановісті сприйняття одного і того ж парфуму, хоча і він НІКОЛИ не буває ідентичним). Це і є аргумент щодо мистецького виміру сприйняття аромату - кожному вільно робити свою інтерпретацію і емоційно проживати цей досвід.

Мені запамʼяталися парфуми- привиди. Їх не було фізично, але вони залишили після себе надзвичайне враження, інтригу. Багато років потому я змогла їх вирізнити, співставити і нарешті назвати. Це був Calandre Paco Rabanne ( саме ним пахла неймовірна красуня у білій шляпі на березі моря, яка стала для мене взірцем Жінки). А Sikkim Lancome для студентки першого курсу, яка знала лише запах маминого ризького бузку, виявився ольфакторним вибухом, який зміг додати кольору сірій буденності.

І знову тихо заздрю любителям туберози - квітки отрути і насолоди ( кому як везе). А ще приємно від того, як Ви отримуєте насолоду від процесу. Зачиталася.

Дуже цікавий матеріал і багацько приємних новин. Я теж помітила тренд шанобливого звертання до класики і сучасного "перечитування" ( будь то ноти, чи напрями). "Персикова королева" Гройсман може отримати доньку чи онуку, яка "переспіває" її фірмові ноти. Може, хтось нарешті знайде свою фігу або персик, які слава Богу, ще не занесені у Червону книгу завдяки гарно навченим парфумерним хімікам. Взагалі, це прекрасно, що зʼявляються нові імена ( які не просто гонять вал, а підходять до справи концептуально).

З задоволенням приєднаюся до коментарів, хоча жоден з цих ароматів не висвітлився на моєму парфрадарі. Щодо " виносити з пожежі", - мої літри так рвонуть, що єдине, на що можна сподіватися, так це на гарантований приємний аромат в моєму районі. Хоча декілька з моїх улюбленців і так нагадують запах гігантського згарища. Тому, можна погратися у версію "що я захоплю з собою на безлюдний острів". І тут, як не дивно, логіка підказує, що природньої акватики і квітковості буде вдосталь, але вкрай буде не вистачати міського "вихлопу"... А якщо серйозно, думаю, що повернуся до первісного імені аромату " per fumum" - "крізь дим", щось, що нагадає не переляк від пожежі, а підкине чудові дитячі асоціації посиденьок біля багаття, ароматного чаю з лісовими зіллями, запах скошеного сіна і пониклого, польового квіту. І ось тут, каюсь, при всій моїй нелюбові до масових "хітів", Фордівська тосканка точно увійде до шорт- листу: бо я багато чого приємного в ній чую і згадую дитинство: бабусине малинове варення, чаювання, старезний, провалений шкіряний диван на дачі. Чудові, безтурботні часи.

Вперше знайомлюсь з ароматом Марка Бакстона. Дуже зрідка мені подобається аромат сучасного звучання ( коли планка -доброякісний і розкішний вінтаж, дуже важко конкурувати). Поки що мені все в цьому парфумі подобається. База трохи менше, але ми всі знаємо, що парфумери планують зловити нас на живця першими нотами і потім затягнути в прірву насолоди. Після ароматичного феєрверку, аромат заспокоюється ніжно- пряною хмаринкою, в якій хочеться летіти світ позаочі.

Цікаве питання про сприйняття індольності на комусь. Широке і глибоке: про хімію тіла, глибинну памʼять ( в тому числі, травматичну). Звучання моноароматів і складних, квіткових композицій...Треба вивчати. А з цікавих спостережень - незвичне звучання на іншій людині знайомого аромату. І виходить, назва одна - звучання різні. І взагалі, сьогодні помічаю, що існує "розмита подібність", яку відношу до спільної бази, якою послуговуються сучасні парфбудинки.

Мені білі квіточки протипоказані. Ні, я обожнюю квітучий натуральний, садовий жасмин, люблю засушений, дикий з китайських чайних плантацій, але жасмин в парфумах це дуже ризикова справа ( іноді, буває і повезе, але загалом це занадто драматично). Майже всі перелічені у дописі парфуми стали для мене випробуванням, навіть злочином проти себе ( Кримінальна тубероза ). Лілія взагалі мене просто душить ( здригаюся навіть подумки). Хоча всі ці білі, як наречена, квіти - абсолютна і неперевершена краса. Я заздрю всім шанувальницям і шанувальникам білих квітів в парфумерному світі, бо для них створили купу цікавих ароматів, якими можна заселити цілий парфумерний ботсад.

Хочу подякувати за Вашу історію і за те, що так щиро поділилися з нами, читачами, своїми думками і враженнями. Так вийшло, що мені теж подобається ділитися думками з людьми ( яких я вважаю однодумцями), але лаконічно. Хоча сама з задоволенням читаю довгі статті, які пишуть інші. Я дуже вдячна Кремчику і всім, хто їм опікується ( в тому числі адмінам і модераторам), бо вони створили чудовий простір для цього. Я абсолютно не вважаю себе експертом, це просто хобі, яке приносить задоволення. В моїх коментарях Ви не знайдете характеристики нот, параметри шлейфу, а тільки емоцію і враження, які викликають аромати, з якими я стикаюсь. Я з повагою ставлюся до правил співпраці і завжди вдячна всім, хто ділиться знаннями, ароматами, часткою своєї душі (без цього аж ніяк). Дуже приємно, що останнім часом зʼявилися гарно оформлені, цікаві і грамотно написані статті, які не просто розважають, а дають поштовх до подальшого вивчення. На сайті велика спільнота людей, яка сукупно багато чого знає і робить. У кожного свій шлях, свої ноу- хау. Я підозрюю, що в наші непрості часи наші любі справи, творчість і спільність відіграють велику роль у нашій спільній психотерапії ( читала дослідження щодо цього, яке зробили британці після Другої світової). Тому, хто може, пишіть, кому цікаво, читайте, не забувайте оцінювати і коментувати. Це додає сенсу і не просто відволікає, а і примножує позитивні емоції.

Найкращі і найвитонченіші парфуми від Бернарда Шана -

Coty Imprevu (1965), Gres Cabochard (1959), Clinique Aromatics Elixir (1971) Halston Classic ( 1975), Ralph Lauren Lauren ( 1978). Він створив два десятка парфумів ( не тисячі, як сучасні "молоді таланти"), які стали легендарними. Можливо, вони не сподобаються сучасній молоді, але в них є те, що робить парфумерію "рідким мистецтвом": багатство асоціацій, гармонія і незабутні емоції, які вони викликають.

Ліс, лісові хащі, запахи прілого листя і мху надихали багатьох парфумерів на створення чудових ароматів, зокрема шипрів. Грибники мене зрозуміють. Тому зрозуміло, що це буйство лісового царства з часом стало заповідною зоною під забороною. Найбільш відомі деревні аромати вже відживають свій вік у вінтажах. До того ж, ці ноти традиційно звучали більш маскулінно, і пасували здебільше чоловікам, а не жінкам.

Я теж доєднуюсь до обраних нот, хоча аромати не вибираю спеціально. Але восени тягне одягнути шкіряні та деревинні ноти ( броня проти вітру і дощу?). Спецієві, плюс кардамон, кориця, ваниль створюють ароматний, затишний кокон ( ніби споглядаєш за природою з вікон кавʼярні або кондитерської). Галасливі, обʼємні аромати трохи ніяковіють, стають ніжнішими і тихішими, тому осінь - пора для експериментів. Дякую за цікавий допис, пішла вибирати собі сонячного супутника.

Дивне поєднання в описі - свіжий і солодкий. В моїй уяві - свіжість ніби подих вітерця, який прилетів з якихось райських кущів. Якісь гурманські ласощі для насолоди. Цікавий і нетривіальний, сподобався.

Дякую за тему, з нетерпінням чекаю продовження. Я вперше стикнулася з аттаром, коли мені привезли кілька невеликих пляшечок з рідиною з Ємена. Потім було ще кілька, що були представниками кустарного виробництва країн Близького Сходу. Запамʼяталась надзвичайна ароматичність і майже безкінечне звучання ( відчувала аромати кілька днів). На жаль, якісь компоненти були задушливими, як на мене. Пізніше, методом проб і помилок, я дізналася, що я ворогую з мускусом і сандалом. Потім назва почала зустрічатися серед французьких виробів, зокрема перших колекцій Монталя. Вже тоді десь прочитала, що автентичні аттари можуть привабити янголів, але Монталівський аттар став для мене парфумерним кошмаром. Цікаво, а якими були перші враження у авторів, чому виникла саме ця тема?

Дуже цікавий матеріал і неймовірно красиві ілюстрації. Із зміною погоди, яка стає прохолоднішою, тягне звернутися до ароматів східного напрямку, удових і шкіряних ( які зігрівають і розкриваються трохи інакше). Я їх порівнюю з шарфами, які ніби обнімають тебе і створюють затишний кокон. Цікава думка щодо урбаністичних звучань, колись читала, що Paco Rabanne шукав ноту нагрітої поверхні автівки у ароматі Metal.Запахи міста-це гудрон, шкіра, метал, маскулінні риси, які не завжди дружні з квіточками, або повністю їх забивають.