Коментарии пользователя CBRCleopatra

Моя думка про Floraiku. По-перше, автори концепції бренду - автори Memo, як на мене витончені естети, які поєднують слово, образ і аромат в красиві витвори мистецтва. Тут сильний вплив східної культури, який дуже відрізняється від європейської. Це - лаконічність, споглядання, якесь медитативне і культурологічний підтекст ( або контекст). Якщо в назві є парасолька, то вона певна уквітчана, про неї написано багато невеликих віршів, хоку. Тому ці аромати треба читати як збірку віршів ( до речі, всі історії можна знайти на сайті). Аромат Пісня цвіркуна - це образ спекотної ночі. Яка нестерпна спека. Йду у повній темряві. Співає пісню цвіркун. Для тих, хто полюбляє поезію, ці назви - можливість скласти свій власний. Наприклад, Одна парасолька на двох.

Etat Libre - це просто і є історія маніфесту і революції. Епатажні і іронічні, забула про них і згодна 100%. Обожнюю їх історію про Товстого електрика . А Жасмін і цигарки? Недарма вони стали у ранг "елітної парфумерії" ( хто тільки дає ці категорії, це окрема історія).

Якщо уявити, що назви парфумів подібні до назви книг на обкладинці, мені цікаво читати книжки від Kilian, Penhaligon і Frederic Malle. Є ще і Imaginary Authors. Але необовʼязково орієнтуватися тільки на назву, Memo завжди веде розповідь про подорожі і у мистецькому вимірі ( ті самі листи, які так люблять відсилати додому ті, хто подорожує). Аромат починається зі слова, опису, ідеї, тобто історії. Він буде трансформуватися і розвиватися ( мені дуже цікаво дізнатися, як домовляються кілька парфумерів, які працюють над ароматом). Історія - імпульс для народження аромату і історія для його промоції теж можуть бути різними. Мене, наприклад, дивує той же Kilian зі своїм визначенням як еко-люкс, коли потрібно і згадками про винарні Хенесі, якщо цього вимагає розкрутка.

Ніжний, альдегідний аромат, дійсно, з ДНК Шанелівської 5. У мене флакон сплеш, тому ставлю під сумнів інформацію про аромат. Квітковий, зелений.

Дякую за цікавий і всебічний допис про парфумерну традицію Японії. Не знала, як співпали творчі шляхи Shisedo і пана Лютенса, але завжди було цікаво дізнатися більше про східне бачення ароматичного "споглядання". Підписуюсь під Zen - флакон чудовий, а наповнення викликало питання, думала, щось не так з ароматом. Є кілька вінтажних маловідомих японських парфумів - приблизно 70-х років, схожих на акварельні замальовки. Вони негаласливі, ніжні, тому раніше я не звертала на них увагу. Але зараз подивилася на них під іншим кутом.

Перейду у практичну площину - колись реально існували міфи про те, що певні парфуми підходять білявкам, а деякі - тільки чорнявим дівчатам. Не перебороти міф про те, що є певна категорія парфумів для старших пані ( десь навіть читала в описі - для жінок 45+). Ну і мені особисто дуже цікаво дізнатися, за якими ознаками визначається поняття "унісекс"?

І як вишенька - міф про те, що жінки старшого віку полюбляють термоядерні парфуми, успішно розвінчано. Нежить трапляється і у молодих, і вони теж інколи забувають, що вже один раз набризкались.

Вітаю, чудові роздуми про парфумерну майстерність, яка вражає уяву і сколихує емоції. Я б додала ще когорту парфумерів, які творять з любовʼю - інколи до себе, але частіше до інших. Це ніби інтровертність у парфумерї, де багато чого заховано у глибині, або екстравертність - бажання виплеснути свій настрій назовні. Людина має здатність зчитувати ці емоції, навіть у вигляді атомізованих, летючих речовин. Тому я частенько опиняюсь у полоні удаваних картин - квітучих садів, прохолодних струмків, галасливих, урбаністичних ландшафтів. Ці картини точно намальовані з душею і мають точно такий же вплив як і мовчазні, але промовисті композиції і фарби митців.

Можливо, комусь буде цікаво дізнатися, що всі ці чудові жовтенькі квіточки в ілюстраціях не є мімозою, а акацією сріблястою. Хоча і мімоза, і акація належать до родини бобових. Взагалі, дуже важко говорити про якусь конкретну мімозу, бо її існує 400 видів ( з різними кольорами квіток і формою листя). Але, спільне те, що мімозу вважають сильним алергеном. Мімоза, яку продавали в срср на 8 березня, я памʼятаю маленькими недорогими гілочками, але насправді це - велетенське дерево ( акація!), або чагарник висотою 2 метри, яке буйно розростається і з якого в деяких регіонах Європи навіть видобували целюлозу.

Дякую за те, що ділитесь своїми відчуттями і думками. Відкриваєте свій внутрішній світ і ставлення до певних нот ( і те, які почуття вони викликають). Це дійсно вражає - нюанси і складні рефлексії, занурення у певні стани і історію вибору. Для мене - це те, що відрізняє побутову складову парфумерії від парфумерії високого мистецтва. Це, мабуть, те, що називають "високою модою"- коли перед очима пропливають картинки чогось фантастично і неймовірно складного ( не кожному зрозумілого, але привабливого).

Дуже цікава стаття, і зрозуміло, що інколи треба вибрати "свою" версію серед розмаїття різних джерел. Але мені здається, що назва допису абсолютно точно відображає зміст і дає цікавий матеріал для роздумів. Стосовно теми, мене особисто колись вразив факт аналізу парфуму My Sin Lanvin ( його ранніх версій). Аромат був запущений у 1924 році і виробництво було припинено у 1988 році. Початкові формули містили близько 50 компонентів, а останні- менше 20. Мене вражає оце мистецтво суміщати такі різні і складні компоненти, щоб отримати гармонічну і виразну композицію. Уявляєте, якою повинна бути ота партитура цього оркестру? Особливо вражає поєднання натуральних і хімічних компонентів. І повертаючись до ранніх версій My Sin, парфум на 80% був з натуральних інгредієнтів. Чомусь мені здається, що сьогодні ця частка на рівні 5%, і ніхто ніколи не дізнається правди.

Чомусь згадала 130 сонет Шекспіра, який мене вразив порівнянням - його таємнича кохана пахла так, що

парфуми принесли б йому більше насолоди ( а тіло пахне так, як пахне тіло). Хоча цей факт був простою констатацію того, що навіть і без парфуму вона приваблива для закоханого. Феромони у природі - магніти для протилежної статі, феромони у маркетингу - притягають увагу своєю "фішкою" ніби міняти особу якимось чарами. Подружки якось подарували мені парфуми Neotantric ( I am a Sex Goddess), які натякали на чари феромонів - можливо, комусь це навіювання і додало сексуального драйву, але скільки не повторюй "халва", тобто феромон, пахнеш все- таки певною формулою. Аромат, до речі, був досить слабеньким, як для такої гучної назви.

Відчуваю підмерзлі ягідки, трохи присипані листям; аромат трохи сумний, ніжно- щемний. Шлейф досить інтимний, і взагалі аромат неголосний, для себе. Непростий.

Знову повернулася до Зими, хоча вже весна поруч. Для мене це контраверсійний аромат : у першій фазі розкриття він звучить якось негармонійно, але потім починаються метаморфози - зʼявляються якісь нові солісти, чую мед, гурманську ноту, лимон і трохи сухих гілочок. А загальне враження - ковток гарячого чаю, тепло каміна, якісь ароматичні свічки поруч. Викликає цікавість, ніби хтось почав якусь історію і зупинився напівдорозі, і терпляче чекаєш, а що ж далі. Тобто, ця Зима - щось трохи більше, ніж парфум на тему.PS На морозі пробилися ніжні квіточки ( це натяк на Весну?). Аромат - головоломка, непростий.

Які гарні малюнки, підняли мені настрій. Приємно побачити щось, що намальовано рукою, а не зліплено волею ШІ. Ну а тепер до теми. Читала, що парфумери вважають свої аромати ( чи формули) дітьми, це вже, мабуть, занадто. Любити пляшку ( навіть саму гламурну) з її летючим змістом теж не комільфо. А коли їх багато і різних, то це вже потенційно драма і криза. Намагатися це "багато" привести до якоїсь помірної кількості вимагає величезної сили волі. Тоді треба поставити питання трохи інакше: що я люблю - ще один парфум ( назву), чи ще одну сторону, чи прояв багатогранної і багатовидої богині парфумерії. Мені легше визнати, що я люблю парфуми так, як я люблю музику. Одні схожі на джаз, інші на рок, десь пробивається попса... Тому схиляюсь до думки, що у флаконах захована музика дня - я підбираю її під настрій, чи вона міняє його за моїм бажанням, не знаю. Я знаю назви деяких, особливо гарних пісень, і навіть прізвища їх авторів. Просто тому, що мелодія красива, а історія незвична. Але здебільше ці пісні так собі, десь я це вже чула. Все разом створює фон нашого життя, наші відчуття і почуття, і це не можна не любити.