Коментарии пользователя CBRCleopatra

Дуже цікаво і корисно. Мені завжди було цікаво дізнатися про реальну наповнюваність вінтажних ( чи не дуже) парфумованих дезодорантів. А ще дізналася, чим можна зайнятися після відміни повітряної тривоги о 3 ночі. І це набагато краще заняття, ніж спустошення холодильника.

Наш співвітчизник Флоріан Юрʼєв - архітектор, художник, музикант - яскравий приклад поєднання різних видів сприйняття. Він розвивав цікаві ідеї повʼязані з тим, як можна сприймати звуки в кольорі ( створив кольорову абетку). Тобто кожний звук для нього був в певному кольорі.

Флоріан Юр`єв розглядав кольоропис як самостійний спосіб художнього мислення, де колірні гармонії за своїми засадами близькі до гармоній музичних. Звідси ж — ідея музики кольору.Відкинута офіційною радянською наукою, ця теорія через десятиліття була підтверджена дослідженнями англійських вчених-фізіологів, що на початку 1980-х pp. отримали за неї Нобелівську премію.

Жадібність ніколи не доводила до чогось хорошого. Треба не ШІ на допомогу кликати, а регулювати вал хімізованої і ароматизованої води. Хто буде її споживати - кішки, собаки, папуги? Це якщо діти не падуть жертвами алергій, бо дітей набагааато більше, ніж тварин. І це гарно для рентабельності бізнесу. ШІ напише багато цікавих формул ( хоча почитайте коментарі до одного й того ж парфуму - і можна звести того ШІ з останнього розуму). Будуть тепер той ШІ всюди пхати ніби діти малі, хоча треба новий рух започатковувати під назвою "ШІ-ША".

Сінестезія - доволі рідкісний дар, але у нас у всіх є якісь начатки більш складного сприйняття явищ і обʼєктів. Можливо, вам колись траплялося порівнювати запах з кольором і асоціацією в ньому. Думаю, теж ж саме роблять маркетологи, які підбирають кольори обкладинки ( коробки) парфуму. У мене бували випадки, коли я не відчувала гармонії трьох складових : змісту ( парфуму), асоціації в кольорі і упаковки. Наприклад, гарячий і драматичний парфум, який асоціюється з чорним і червоним, ну може фіолетовим, не може мати коробку якогось блідо- зеленого кольору, не кажучи вже про рожевий.

Якщо тема про парфумерів і випадки з їх життя-

Відомий парфумер Жан Карль в кінці життя втратив нюх, але продовжував створювати аромати. Подібно Бетховену, який втратив слух, але спирався на ноти, Жан Карль створював ольфакторні композиції, з певними пропорціями.

Я дуже пізно познайомилася з туалетною водою. Роками насолоджувалася парфумами, але коли почула дивний аромат від сусідки по маршрутці і дізналася, що це Paloma, була вражена. Це ніби дві версії діви - чорнявка, пристрасна і нестримна ( парфум) , і білявка, ніжна і зваблива( туалетка). Тепер люблю обох.

Отримала новий відливант і відчула значну різницю у звучанні - більше фруктовості, менше удовості. Не скажу, що мені так пасує більше. В котрий раз розумію, що марна справа описати аромат і прийти до спільного знаменника- кожного разу нові комбінації і якість інгредієнтів накладаються на умови транспортування і зберігання, плюс кліматичні умови регіону проживання - вологість, температура за бортом, хімія тіла... Ось і маємо дивний розкид реакцій і описів парфуму. Це всеодно що описати кішку у темній кімнаті ( хтось намацав вуха, а хтось хвіст).

Дуже цікавий допис, я думаю, кожний стикався з ситуаціями, коли хочеться трохи "погратися" з парфумами. Але в аматорському плані це здебільше марне заняття - на кшталт дитячого малярства. Парфумери знають запланований результат формули, а ми - ні. Хоча концепція нашарування навіть закладена в філософію Jo Malone, щось мало чутно про результат ( хоча вони спеціально випускають моноаромати, або аромати з двома виразними нотами). Тому, здається, це більше схоже на спробу збільшити продажі. З моїх персональних відкриттів - додавання трояндових моноароматів до шкіряних, чоловічих парфумів.

Моя малинка не свіжа, а зварена - і це Tom Ford Tuscan Leather ( перші випуски). Ось ця біла малинова пінка на фоні реалістичного шкіряного дивану до сих пір викликає хвилі літнього позитиву серед не такої яскравої буденності.

Можливо, трохи не в тему, але не можу стриматися. Сьогодні ми живемо в ароматизованій і приємній реальності. Але перші парфуми, умащення, якими натирали тіло, були необхідністю, бо реальність була абсолютно брутально неприємною для носа людини - милися рідко, каналізації не було, скрізь тварини і люди, просякнуті потом. Тобто ароматизація була вимушеним кроком навіть для знищення різних комах і вшів ( біда, що не оминала навіть аристократію). А ще ці окурювання були необхідністю при великих скупченнях людей, особливо гарно працював ладан та мірро, такий собі давній антисептик. Ось і виходить, що не заради приємності, а заради необхідності стали виникати давні ароматичні речовини, які пізніше стануть сучасними парфумами.

Дякую за допис. Сьогодні нас тримають дрібниці ( може, не такі вже й дрібниці?). Точніше, обереги і амулети. Тримаю у кишеньці улюблені камінці - аметистову друзу і кристал кришталю. У подруги на шиї хустка, подарована мамою. Когось рятує улюблена книга, а комусь парфум стає камертоном настрою дня. Мабуть, не випадково шипри стали героями допису. Перший, шипр минулого сторіччя і більш сучасний, шипр Panthere. Чому саме шипри? Мені здається, вони достатньо складні і багатовимірні, як і наші емоції сьогодні. А ще, і це моя думка щодо пантери - тотема, захищають нас, бо глибинно звʼязані зі світом природи. Якщо крапля парфуму може якось втримати нас від поганих думок і покращити почуття, навіть навіяти вірші, і бажання про це написати, можна вважати це маленьким дивом.

У наш час ШІ вже потужно заміщають парфумерів, згрібаючи жадібними лапами наші з вами коментарі, аналізуючи ахи, охи і несмаки, щоб видати парфумерам формули комерційного успіху ( як пишуть, ШІ наполягав не забути додати трояндочку). А я цілий день у полоні дуже несучасного, навіть якогось зумисно настирного аромату "Мій автограф". І він дійсно схожий на мене, буркотливий, непіддатний троянді, зелено-шалений шипр. Молодь такий не вибере, це точно. Бо він викликає запитання. І у мене, і у тих, хто поруч. Він незручний, ніби якийсь нетутешній одяг. Він вміщає біль і сльозі парфумерів, істерики замовників, рекламний бюджет, і, кінець кінцем, аромат минулої епохи. До речі, повоєнної. Може, так буде пахнути перемога, кінець війни? До слова, троянда у вінтажі була, але ця квітка дуже ніжна. Дякую, пан Жан Карль, легенда парфумерії, за те, що для Вас Ваша справа була мистецтвом, а не наукою складати формули, що приносять гроші. Дякую за аромати з характером. В парфумерії нема моди, казали Ви. І ловили флюїди, які пропускали через серце і мізки. Я думаю, що Ви правильно не довіряли фокус групам ( сучасним інфлуенсерам). А вірили лише компліментам від перехожих. То зможе ШІ стати таким парфумером, навіть якщо проаналізує всі формули і перечитає всі тексти і нотатки? Не думаю. Чогось буде не вистачати - і я точно знаю чого - Людини, Майстра, Парфумера, пристрасті і страждань пошуків.

Я не дуже цнотлива пані, але наявність голих тіл у рекламі мене не "заводить". Якщо чесно - сексуальність у скритому, а не відвертому. Маркетологи цих кампаній і моделі - трохи збоченці ( розбещені грошима). Тут згадала анекдот про маніяка, якому по черзі показують дитячу машинку, малюнок будинку і собачку. Натомість у кожному малюнку він бачить жіночі груди. На питання - чому, як? - відповідає, що він їх тільки і бачить. Що тут додати? І який тут звʼязок з ароматами - незрозуміло. Я тільки думаю собі, які ті моделі пітніли, поки їх фотографували. Фе.

Поки не читаю Ваші коментарі, а просто віддзеркалюю деякі позиції. Я нічого не маю проти такого інструменту, який може полегшити життя і в ідеалі вирішити питання, на яких застрягли люди. Для мене gpt це поки що розумна бляшанка. Але мені трохи ніяково, коли розумні люди починають відчувати, що бляшанка стає потужним інтелектуальним партнером ( хоча в реалі вона потужний пилосос чужих ідей і слів, які хитро пристосовує до твого рівня і запиту). Адаптивність - це коли можна спочатку про котиків, а якщо треба - можна і про біном Ньютона. Я розумію, що це поки що гра, весело, і прикольно, але в результаті ніколи не народиться божевільна і неповторна ідея ( бо хто буде витрачати роки і купу грошей, якщо можна швидко і дешево). Все унікальне може стати стандартним, а бідні люди втратять бажання фантазувати, робити помилки, придумувати знову і знову, бо між ними і небесним інсайтом буде пильний посередник, який буде фільтрувати, цензурувати і навіть ігнорувати запити цих дурнуватих недосконалих людських істот. Вибачайте за пафос, але трохи страшнувато за нас. Нікому ще не завадили ремінці безпеки.

Так, девіз Floraiku - парфуми як вірші. І в цих віршах теж є іронія. У Парасольці на двох описані почуття розчарування: Підіймаємо очі вгору. Дощу нема. Парасолька на двох. У культурологічному аспекті треба знати ( і бачити), що червоні традиційні парасольки дуже маленькі і це привід обійнятися з коханим. Красиво. Басьо теж люблю, але не вистачає мені якості в україномовних перекладах, тому багато перекладала сама ( з англійської).