Коментарии пользователя CBRCleopatra

Вітаю, дякую за допис. Знайшла доволі цікаві факти із історії використання шкіряної ноти в парфумерії. Парфуми почали користуватися більшим попитом з 20-х років минулого століття ( і як пишуть знавці, це було повʼязано з ширшим використанням аромату жінками- емансіпе). Мода продовжувалася 40 років, до 60-х, а нова хвиля почалася в 2000-х ( зʼявилося більше хімічних замінників, які випускав IFF і інші постачальники готових баз). Почалися поновлення старих шкіряних ароматів і формул, так Caleche був альдегідом ароматом, але Жан-Клод Еллена зробив його шкіряним, як присвяту шкіряним сумкам Келлі, ну і надихнувся складом шкіряних матеріалів фірми Ерме ( інформація з парфумерного сайту). Ноту шкіри почали комбінувати з амброю, шафраном, сандалом, удом ( деревними акцентами), а для її полегшення - ягідними і фруктовими нотами ( останнім часом і тропічними нотами). Дійсно, сьогодні легко розгубитися серед кількох тисяч ароматів з нотою шкіри, але вона не здає позицій ( мабуть, ще років 15 буде користуватися попитом). Мені пасують шкіряні парфуми - бо створюють такий собі кокон впевненості, але якщо у ньому ще проростають якісь ягідки чи квіточки, я це тільки вітаю.

Є всього лише кілька чоловічих парфумів, які мені припали до душі. Дуже давно це була оригінальна версія Rochas Man. Ця композиція має схоже ДНК, але і певні відмінності. Нагадує мені ранковий настрій- змішані аромати чистоти, заварної кави, ритуального пшику перед виходом. Якось так.

Парфуми для дітей і тварин для мене територія червоних прапорців. Поясню - якщо задати питання, кому такі парфуми потрібні - відповідь буде така: парфумерам і тим, хто розпоряджається долею і перших, і других. Ім не цікаво, що думає тварина з цього приводу, чи дитина, яка теж має право вибору, але ще нічого не розуміє, як і що в житті працює. Тому все це виглядає дуже цинічно і безвідповідально. Вже і не кажу, що нюх у собак в тисячі разів сильніший ніж людський від природи ( щоб пізнавати світ по своєму), тому заливати його хімічною рідиною насильство.

Дуже цікавий амбровий аромат, вдале поєднання нот, яке створює настрій якщо не божественний, то точно піднесений. Красивий.

Дуже цікаво і приємно, що аромати сприяють хоча б у такий спосіб познайомитися з літературною класикою. Італія - вітчизна багатьох класичних творів, але в цій бібліотеці намішаний всесвітній літературний коктейль. Не знаю, хто сьогодні "потягне" читати Гомера, не впевнена навіть, що хтось відрефлексує більш видовищні екранізації, і лише можу уявити собі аромати, які надихнули відомі компʼютерні ігри. Від себе додам, що вправа виявилась досить складною - бо життя наше сьогодні дає фору усім літературним жанрам, разом взятих.

Іноді я і сама волію забути, на яку суму потягла така маніпусенька пляшечка. Така собі ретроградна амнезія. Але крім чоловіків, є ще і діти, які не забувають розказати, скільки добра можна накупити замість цієї пахучої води. Вихід один - вважати витрачені гроші інвестицією - і кожний може обрати кому що подобається ( імідж, ментальне здоровʼя, красу, азарт і задоволення).

Дякую за допис, цікаво. Сам бренд дуже органічний, починаючи від концепції, закінчуючи дуже виваженими релізами. Назви чудові, ідеї оригінальні - і це ковток свіжого повітря, розумієш, що таким і повинен бути парфумерний бренд, який очолює парфумер у третьому поколінні.

Вітаю. Хочу виправити - Shumukh як найдорожчій парфум, що потягнув на мільйон з гаком, був у трьохлітровому флаконі. Красна ціна парфумів - доларів 500, 30 000 - оздоба, все інше - реклама у пресі, розгон ажіотажу і розкрутка покупця. Стоїть тепер під склом в якомусь бутіку, чекає якогось іншого покупця, якому важливо знати, що він єдиний і неповторний володар трьохлітрової, гламурної банки. Ці " найдорожчі" і "найдорогоцінніші" витвори не мають жодного стосунку до парфумерного мистецтва, яке все ж такі більше про зміст, а не про форму. Також не здивуюся, що потім покупця будуть непублічно називати "лохом", якого розкрутили на мільйон. І цікаво, чи зможе він перепродати такий цінний експонат через 3-4 роки?

PS Насміялася, на фразі аромат має 2.2 бала і десятки іронічних коментарів на кшталт " Звучить досить синтетично", " $500 за мілілітр дорогувато, у Lattafa є клон за $5", " Коли розіпʼю парфуми, треба буде продати оздоблення" і, накінець, мій улюблений " Поправка. Парфум називається Shmuck ( у перекладі з ідиш і в англомовній версії означає "ідіот, бовдур").

Розчарована, дуже посередня ароматична композиція а-ля троянда, навіть важко сказати, чи це троянда взагалі.

Неочікувано, аромат фрезії став тригером атмосфери збірної пʼятизіркових готелей, в яких колись довелося побувати ( включно з брендовою косметикою і парфумованими, хрусткими простирадлами). Це аромат не просто ніжної квітки, а аромат вишуканого і аристократичного оточення ( уквітчаного і мрійливого). А ще стало трохи ніяково, ніби я потайки поцупила його у якоїсь гламурної білявки. Така собі ольфакторна ілюзія.

Знайшла цікаву інформацію, яка може трохи розʼяснити ноту апельсинового квіту. Апельсинове дерево у країнах Середземноморʼя приносить близько 500 плодів на рік ( з листопада по червень). Навесні дерева усіяні маленькими пахучими квіточками, які широко використовують у парфумерії та харчовій промисловості. Із них виготовляють есенцію, загару, що походить від арабського слова "захра", тобто "біла квітка" ( вона використовується в десертах). А цедра апельсинів ( здебільше неїстівних, гірких, використовується в напоях та лікерах). Запах квіту дуже інтенсивний, цікавий. Я не дуже полюбляю цю ноту, але аромат Jo Malone Orange Blossom зберігаю на весну, бо він є уособленням весняного настрою. Не знаю, як реально пахне квіт апельсину у тих краях, але для мене то запах білого бузку з нотами лайму ( згідно до ольфакторного портрету Jo Malone).

У битві за прихильність розовий перець поборов шафран ( який теж люблю). Мені до душі припала перша версія ( з досвіду користувача версія Intense виникає, коли основна версія не витягає, щось на кшталт " баммм!). У цій версії сподобалося, що не зважаючи на ядерні компоненти, аромат справляє враження ніжності і невагомості ( у порівнянні з очікуваним ефектом). Тому виникає питання: Як він це зробив? А коли виникає таке питання, сумнівів не має: треба брати.

Іноді життя підкидає нам завдання на логіку та дедукцію - під складним ніком зʼявляється людина, яка має фіксований інтерес в одній темі і продовжує тестувати нашу памʼять і критичне мислення. Як в одному реченні співіснують єгиптяни і амброксан з бензоїном? Яким чином ми повʼяжемо ладан на початках його використання і ладан в сучасних парфумерних трендах ? Відповіді годі й чекати. Будемо вважати це прикладом допису, який змушує нас ще більше цінувати авторів, які діляться з нами думками і висновками про поточні парфумерні справи, які несуть нову інформацію і викликають зацікавленість у заявленій темі.

Тільки починаю знайомство з легендарним італійським парфбудинком, який існує з ХІІІ століття ( часів францисканських монахів). Хоча це не фужер, а ароматичний аромат, виходячи з нот, сподобався. Відчуваю заявлені ноти, і мені дуже дивно, що табак вкупі з іншими акордами звучить ніжно. Ловлю його досить довго, але так, ніби вітерець приносить аромат від перехожого. Цікаво буде почути його в теплу і сонячну погоду.

Можливо, звучання залежить від погоди, але зимою аромат не звучить всіма нотами. Мені він видався тілесним, уходовим, фоновим. Хоча спочатку дійсно відчуваєш себе у садах, чи райських кущах. Треба буде тестувати весною. PS Дописую. Дізналася про парфумерний шлях Жерома ді Маріно, подивилася на його фото . Просто якийсь нереальний красень (!!!). Це я до того, що він ще і створює прекрасні аромати, а міг би просто торгувати своєю красою. Трохи більше зрозуміла про Сади. Все почалося з оманської халви ( фіники, горішки, трояндові пелюстки, спеції). Але все це ніби легесенький ароматний вітерець, відлуння чайного частування посеред квітучого саду. Я люблю відчувати аромати, а тут він реально як фон, зʼявляється і зникає. Дуже незвично, але подобається.