Кремчик
Чергова невиспана ніч після атаки шахедів дала взнаки. Кепським був настрій, кепським був вигляд... Хотілось горнятко кави, мирної тиші і ...жити... Боже, як хотілось жити. У її сорок років її життя, певно, тільки почалось.
Рівно рік тому Катя завагітніла. Це була перша і дуже-дуже довгожданна вагітність. І зараз, бігаючи "між дві стіни", на першому місці тепер були переживання за тримісячну донечку.
Рівно рік тому теж була війна. Але сприймалася по-іншому, не по-материнськи...
Рік... Як же швидко біжить час.
Ось, у червні фейсбук нагадав вірш, якраз написаний нею рік тому.
Шкіра, пачулі, сандал і дубовий мох...
Пара розпилень, хмаринка Gres Cabochard.
Хочеться сили. Зчеплення, газ, кермо.
Шипрова стійкість і школи старої шарм.
Леді-люб`язність. Леді-легована сталь.
Пальці у рот не клади - відкусить по лікоть.
В неї на все своя думка. Складна і проста.
То котеня. То за мить - до нервового тику.
Джинси, кросівки і га́йда! Базар. По чім?
Овочі, зелень, черешня (батькі́вська смачніша!).
Стриб у фарту́х. Вже шкварчить на пательні. Вночі
Знову нагуглить бюджету із запахом ніші.
В кошику купа.. У обране піде Cartier,
Знижки чекає на хижу й чуттєву Пантеру.
Щоби на часі додати до декольте
Трішки османтусу, мускусу й дрібку гарденій.
Вона так хотіла Пантеру і все відкладала цю бажанку. Все таки на свій день народження вона її купила. От, що не кажіть, а є такі аромати, користуючись якими хочеться одразу вирівняти спину, сповільнити ходу і йти впевненим кроком до успіху. Пантера була одним з таких ароматів.
На роботу Катерина носила Пантеру в якісь особливі для неї дні. Вдягала шовкову блузку, прикраси і цю розкішну Пантеру. В такі дні вона ніколи не лишалась не поміченою - чи то дійсно магія парфуму, чи, можливо, те сяйво, яке вона випромінювала під впливом Пантери?
Чи, можливо, Катерина просто почала чути себе і щось робити для себе?
Рік...
Рік змін... Рік, щоб кожен день жити на повну, йти впевнено до свого наступного року життя, назустріч новим викликам.
***
Обцілувавши манюні ручки, щічки, Катя вдягла доню на прогулянку. "Куди ще чекати особливішого дня"- майнула думка в голові, і рука потяглась до чарівного флакончика, з якого на неї дивилась її подружка родини котячих.
І нехай кожен день буде особливим!
На фото моя лукава кішка...
P.S. З радістю чекаю вас на своїй сторінці, де я розміщую свої публікації в розділі "Особистий блог".
Дякую за вподобайки!
Google News