Коментарии пользователя Odorata

Декому уява малює здобну випічку у прохолодному щойно побіленому приміщенні, декому уявляється підігріта вершково-ванільна суміш у металевому посуді, хтось відчуває легку косметичну пудровість або доглядову кремовість... А для мене фордівська Metallique - це, в принципі, ще одне прочитання білоквітково-ванільної теми, хіба що з деякими нюансами. Роль білих квітів відіграє неролі - бо маємо наявну присутність цитрусової кислинки. Тож, розпочинається все із звучання квіту неролі, підсолодженого ваніллю, на основі помірно щільного кремово-мильного компонента. Ну і цілком логічно, що кремовість з плином часу поступово перетворюється на дуже суху пудру без жодного забарвлення. А точніше - на типовий класичний тальк. А ваніль набуває інтенсивності. І десь приблизно на цьому моменті до ванілі ше має додатися трішки ніжної вершкової карамелі - я це точно знаю. Адже одного разу я відчувала цю ніжну молочну карамель на собі. Але то було лише тільки одного разу! Ну, а характерний нюанс Metallique полягає у ледь помітному вайбі металевої тональності на початковому відтинку звучання. Це надає парфуму умовної прохолодності і вологості

Семпл Fleur De Lalita був не першим серед купки семплів Dusita, які я обрала для знайомства. Тому я вже здогадувалась, що не знайду тут свою омріяну Лілею. Адже ольфактивна техніка і парфумерна стилістика бренду, тобто - акварельність, прозорість, тонкість і гладка текстура - геть далекі від моїх вподобань. Більш того, жодної іншої квітки, конкретної і характерної, які, згідно піраміді, тут мають бути, теж не знайшла. Окрім квіту акації, який радісно дзеленчить на самому початку протягом, ну, мабуть, хвилини... Якби ж то довше тривало - дещо мало б сенс. Але ж миттю промайнувша акація перетворюється на незрозумілу квітково-фруктову суміш. А за декілька хвилин ше з являється мильний мускус, який стане тлом для квітково-фруктового акорду. І такий зубастий цей мильний мускус, що спочатку має відверто лужне звучання. Але швидко м якішає, і це - вже просто мило. Досить дешевеньке мило.

Ось, в принципі, і весь зміст мого ретельного, як завжди - майже лабораторного, дослідження. Авжеж зрозуміло, що навряд Fleur De Lalita насправді є така, якою почула ії я. Тож, не засмучуємось, слідкуймо за здоровлям, дбаймо про карму і, взагалі, don t give up!, як то кажуть!

Це було вкрай гірко, сумно і, навіть, гнітюче... Коли я тестувала Lacrima вперше. Настоянка з гірких трав, димна копченість і волога гіркувата деревинна амбра... До речі, фірмова амбра бренду Liquides Imaginaires. Цей витвір було визначено тоді як найдепресивніший парфум з усього мого парфумерного досвіду і відправлено у ольфакторний архив на місце жіночої варіації Memoir Amouage. Проте нещодавно, відчуваючи невеличке підвищення температури тіла, вирішила ше раз спробувати. І виявилося, що не така аж вже Lacrima сумна, як моя шкіра холодна Похмуро - то тільки спочатку. Так, годинки півтори-дві звучить відваром з гірких трав і холодною деревинною амброю. Але ж згодом трав яна гіркота минає, а амбра сухішає, теплішає, солодшає, і, навіть, починає пахнути начебто лакована скринька з благородної деревини. На тлі звучання цієї перевтіленої амбри ше час від часу на мить ледь завіює димною копченістю. То, мабуть, заявлена нота смоли елемі. Я, взагалі-то, й досі не знаю, як вона пахне та елемі...

У піраміді ше задекларовані тваринні ноти у вигляді кастореуму. Жодної тваринності, на жаль, мені не чутно

Який яскравий початок! Якесь квіткове, або фруктове, або ягідне буяння, таке пронизливе, що часом тяжіє у бік ацетону. Більш за все мені скидається на рожево-червоні ягіди-фрукти. Наприклад, лічі... Дуже цікавсько, закортіло заглянути у піраміду. А там, виявляється, цитруси і інжир! Перший раз зустрічаю такий неоновий лічієво-ацетоновий інжир! Бо зазвичай інжир - дуже спокійна нота, часом - соковита, але завжди - м яка і лагідна. Ну, а далі все відбувається вже набагато спокійніше. Оті всі квіти, задекларовані в середніх нотах піраміди: фіалка, ірис, троянда і жасмин - зливаються в одне змішане і незрозуміле звучання. Жодну квітку неможливо впізнати. Просто - невизначений квітково-кремовий акорд. Але досить швидко з являється легкий східний вітерець, у вигляді напівпрозорого бензоїну, який надає невпізнаваним квітам тонкого східного вайбу. Саме на цьому моменті SplendIris завмирає, і відтепер буде тільки стишуватися, поступово втрачаючи інтенсивність... Де база?! А, немає бази! Як і в ше декількох семплах Dusita, які я слухала. Єдина, базова за призначенням нота, яку тут чутно, - це той самий бензоїн, що надає квітам східної тональності.

Назва, до речі, оманлива. Ніякий це не ірис. Напівпрозорий парфюм квітково-східної категорії умовно класичного крою

Відкривається класичним акордом білоквіткового, здебільшого, флердоранжевого мила. Звісно ж, це мило витончене і має найшляхетніше походження. Ше й з поправкою на те, що накладається на якісний і щільний родрігесівський мускус, який є каркасом для усієї композиції. Протягом приблизно години мило поступово трансформується у пудру. Таку ж саму - благородну і вишукану. Досить швидко пудра набуває соковитості солодкавості і перетворюється на складову, яку у парфзалежному середовищі називають "білоквіткова жуйковість"... Чи " жуйкова білоквітковість "... Шось таке! Так ось, саме цей етап звучання є прекрасною кульмінацією ніжного і романтичного Narciso Poudree. А на завершальному відтинку історії цієї композиції у квітково-пудровому акорді солодкавість заміщується легкою гірчинкою тепло-деревинного ветивера. А фірмовий щільний мускус стає більш легким і пухнастим. Тож, об єднане і синхронне звучання цих складових являє собою доволі популярний і розповсюджений варіант бази.

Гідний і прекрасний зразок солодкої білоквіткової пудри

Щільна кремова квітковість, здебільшого, невизначеного характеру. Але з тонким бузковим вайбом. Так розпочинається для мене історія Musc Noir... Кремово-квітковий початок триває досить недовго. І якось дуже раптово обривається і щезає. Так само раптово на сцені з являється слива. Сливи, звісно ж, бувають різні, як і усе решта. Ця - не дуже густа і щільна, але, все ж таки, хороша. Медова. Але мед наділяє її не солодкістю, а терпкістю. Мені ця слива нагадує сливу з іконічного Dior Poison. Але, якщо в Poison вона більш солодка і м яко-округла, то в Musc Noir - більш терпка і текстурна. У фінальному дійстві родрігесівської історії про Чорний Мускус повертаються раптово зникнувші у першому акті кремові квіти, міцно обіймають або ніжно огортають медову сливу. І з огляду на те, що слива у своєму родовіді авжеж має вершковий сандал, народжується у цьому єднанні дуже тендітне і ніжне створіння. Яке можна назвати "замша". Але, мабуть, досить умовно. Адже, в принципі, не має ніяких ознак, притаманних замшевим або шкіряним компонентам, як то: дьоготь, копченість, димна деревина... Але, з рештою, це жодним чином не впливає на приємні враження від цієї парфумерної роботи і не зменшує ії цінності

Який "секс із русалкою"?! Де "краби"?! Кришталево прозорий і цнотливо чистий струмок у горах рано вранці на початку травня... Саме так, яскравий і інтенсивний водяно-озоновий акорд, який звучить від самого початку і до кінця. Потім на тлі водяної свіжості мають залунати тендітні квіти накшталт півонії. Бо на це натякає поява тонких вібрацій кремово-квіткової примари... Але квіти, ягоди і фрукти не полюбляють мою шкіру. Тому примара так і лишається примарою. А вже за пару годин до водяно-озонового звучання доєднується класичний чоловічий акорд, який складається із суто маскулінних нот, яких у піраміді - хоч греблю гати, як то: мускатна шавлія, кардамон, ветивер, мох. Авжеж це поєднання перетворює Sirenis на абсолютно грубий одеколон

Початковий акорд поєднує в собі звучання дуже яскравої медово-цитрусової троянди і якийсь пронизливо-кричущий фруктово-льодяниковий компонент з присмаком ацетону. До речі, це не дуже схоже на рахат-лукум, заявлений брендом. Але досить швиденько це все вгамовується, причісується і повертається до тями у вигляді напівпрозорої троянди з відтінком цитрусів і меда. Це саме той стиль відтворення троянди, який характерний для Будинку Dusita. База, яка починає відчуватися за три-чотири години, приємно здивовує, бо виявляється досить незвичною і цікавою. Базовий акорд містить три складових: тепла суха біла деревина, духмяне сухотрав я і якась дивна і чарівна суміш щільної резиноїдної смоли і солодкої лакриці. Таку варіацію зустрічаю вперше. Це дуже затишно і чуттєво...

Amberbee для мене містить три складові: чорний чай, амбра, прополіс. Чайна нота не є яскравою і інтенсивною. М який, нетерпкий, небальзамічний чорний чай. Або, навіть, натяк на чай. Амбра тут солодка. Саме та, яку називають "льодяникова" або "цукеркова". В Amberbee ця амбра більш вишукана і ніжна, ніж, наприклад, в Chopard Casmir. І, нарешті, я вважаю, зірка цих парфумів - прополіс. Прополіс тут - справжній красень! Тонко і якісно промальований, яскравий і натуралістичний. Не кажучи вже, що ця нота, взагалі, досить унікальна і рідкісна у використанні серед різноманіття парфумерних нот. Алгоритм композиції парфумів протягом звучання змінюється від відокремленості кожної ноти і поперемінного солювання до цілковитої інтеграції і синхронізації. Отже, Amberbee - одна з нечисленних вдалих робіт Hermetica

Тестування у кількості трьох спроб аж ніяк не допомогло мені познайомитися з парфумами. Не спрацьовує на мені PeonyPop... Адже не може ж парфюм з такою гарною назвою і цікавою пірамідою пахнути спочатку декілька годин дешевим яблуневим шампунем і потім ше декілька годин - дешевим малиновим шампунем, так?.. А міг би стати ніжною романтичною півонією...

Початок мелодії Vaninight - це м яка і ніжна вершкова карамель з ваніллю, звучання якої, вочевидь, покликаний збалансувати гіркуватий сухотравний акорд. І це більш ніж вдалося, дуже хороша ідея! З плином часу, приблизно за годину, у тандемі карамель-ваніль домінанта зміщується у бік ванілі. А гостринка сухотрав я починає блякнути, постуво перетворюючись у благородну гірчинку нейтрально спокійної деревної амбри. Дуже дивно і ше більш - цікаво, але з білих квітів, заявлених у піраміді, я відчуваю тут тільки... бавовну! М яка і ніжна хмаринка бавовни, підсолоджена кремовою ваніллю, повільно плине над шляхетною біло-деревною амброю. Це завершальна фаза звучання Vaninight. Маю ше раз підкреслити, це композиційно досить цікаві і гармонійно збалансовані парфуми

Сандал Woodysandal начебто клонований з сандала Les Liquides Imaginaires Fortis. Тільки більш прозорий і менш інтенсивний. Це зелені розсольні сандали. Дуже зелені, дуже солоні. Але ше й з пікантною особливістю... Адже мають присмак... часничку! Після знайомства з Fortis я дивувалася: зелений, солоний, та ше й з часником?! А ось у Woodysandal знов почула той самий часничок... Або ще можна сказати, що це черемшевий сандал, бо саме так, поєднанням зелених нот і часничного фльору, пахне черемша, рослина, яку додають у салати. Крім сандалу у піраміді ше заявлені чорна смородина і боби тонка, але особисто на собі я геть нічого, крім цього специфічного сандалу, який рівномірно та поступово стишується, не відчуваю... Якшо раптом хтось геть занудьгував, засумував і шукає пригод із часничним омбре - Welcome! - до Hermetica WoodySandal

Флердоранж Megaflower - це про чистоту, сором язливість, стриманість і непорочність. І, мабуть, ше про інтелегентність. Здається, дуже пасуватиме, як то кажуть, до білої сорочки. Дуже чистий Флердоранж на мильно-пудровій основі - у хорошому сенсі. Тобто, не ефект замилювання, а звучання мильно-пудрового акорда. Шляхетного, благородного і якісно щільного. З вкрапленням цедрової гостринки, яка поступово вивітрюється з плином часу.Від момента розпилення парфума протягом деякого часу разом із цим пудрово-мильним флердоранжем ше чутно шось таке схоже на дуже стриманий аромат лаврового листя. Що можна сказати щодо бази Megaflower? Ветивер не ідентифікується. Амбра - ніжна, тепло-деревинна, помірної щільності - вступає у гру за пару годин від початку звучання і делікатно підсолоджує білоквіткову складову

Ірисом тут зовсім не пахне. Тим паче, вічним... Така претензія у назві і таке розмазане дещо - по суті. Від ароматизатора дешевого шампуню квіткову складову цих парфумів майже не можна відрізнити. Тобто, спочатку - фруктово-квітковий шампунь. Причому, невизначено фруктовий і невизначено квітковий. І потім, десь за годинку-півтори, починає тихенько лунати ветивер і шось подібне до ноти шкіри. У цій фазі дешевого шампуня вже зовсім не чутно. А якість ветиверно-шкіряного компоненту вже дещо краща. І ось на цьому етапі розкриття аромату здається, що це вже завершальний базовий акорд, бо ж - ветивер, шкіра... Але - ні, на нас чекає ше кальянна нота гарячої смоли, яка проживе, прозвучить ше декілька годин... Але ж треба зауважити, що у Hermetica, навіть такі серйозні ноти як шкіра, димні смоли, амбра виглядають досить акварельно, прозоро і нещільно. Отже, глибини і текстури парфумові геть не надають. Загалом, з сьоми протестованих парфумів Hermetica жоден не сподобався по-справжньому

Особисто я люблю інше прочитання османтуса. А цей османтус відтворений з цитрусових компонентів. Мені нагадує запах і, навіть, смак шкірки мандарина під час зняття цієї шкірки. Тобто, гіркуватий запах білого шару шкірки до якого додається ше трохи ефірної олії. Крім цитрусового османтуса, для мене тут ше є дві складові: фруктова і квіткова. Жодних абрикосів чи персиків! Просто абстрактно-фруктова помірна соковитість. А квіткова складова - це така собі дуже бліда тінь квітів з Guerlain L Instant. Бази, як це часто трапляється зі мною, не має. Жодної шкіри! Навіть, натяку. І мускусу теж немає - ані підпуреного, ані мильного. Якість компонентів непогана, але композиція не вражає