Коментарии пользователя Odorata

Тільки під час четвертої спроби осягнути Ganymede я зрозуміла, чому деякі оглядачі ідентифікують в ньому саме замшу, а не шкіру. Адже тільки вчетверте виявила себе дуже легка і м`яка кремовість кореня ірису, яка, пом`якшуючи дещо брутальний шкіряний акорд, перетворює шкіру на замшу. Отже, гадаю, за замовчуванням і за умови коректного відображення це має бути замшевий парфум. Як і інші замши/шкіри вона має свої відзнаки і особливості. Моя класифікація шкір/замш, особиста і суб`єктивна ☺ , ( що містить у собі три категорії: дьогтьова, копчена, деревна ) відносить ії до сегменту "копченої" шкіри, тобто шкіри, яка має характерне копчене звучання. Відповідно, дуже вдало і гармонійно, на мій погляд, цю копченість підкреслює і поглиблює і нота шафрану. Шафран у композиції має ше одну функцію - поєднати шкіру із верхнім фруктовим акордом. Фруктова складова тут є доволі абстрактною і нейтральною: щось усереднене поміж м`якоттю цитрусових і яблуневою м`якоттю. Взагалі, нота шафрану у контексті Ganymede потребує окремих зауважень і пояснень. Бо має побічні ефекти. Перший - поглиблюючи шкіряний акорд, іноді/декому може виглядати як запах йоду. А доєднуючись до фруктового акорду і розчиняючись у ньому, шафран окислюється, дещо спотворюючи звучання Ганімеда, і може створювати ше один побічний ефект - враження атмосфери "стоматологічного кабінету"

Досить цікаве і достатньо збалансоване прочитання інжиру. Для поціновувачів легкості і свіжості - фужерний початок з м якої цитрусовості імбиру і гіркуватості зеленого різнотрав я. Для шанувальників більш солоденького і щільненького - будь ласка, тримайте: солодка бальзамічна фруктовість і ніжна молочна вершковість. І десь посередині, між двома цими категоріями, і утворюється безпосередньо інжир як такий. Тобто, берем легку цитрусову кислинку імбиру, додаєм чорного чаю, підсолоджуємо лакрично-бальзамічною фруктовістю, ущільняємо вершково-молочним акордом - отримуємо інжир. Чудовий парфумерний аксесуар для весняно-літнього сезону

Нарешті - чайна інтерпретація, позбавлена домінування яскраво-цитрусових і свіжо-зелених нот! Адже звучать вони тут у найнижчій і найчуттєвішій тональності. Бергамот тонко і невловимо вплетений в канву композиції своєю саме бальзамічною складовою. А зелені ноти втілені у вигляді млосного евкаліптово-ментолового бленду. Обидва ці акорда, авжеж, гармонійно поєднуються і інтегруються із ялівцево-деревною молекулою ISO-E Super. І разом із краплинкою дьогтю і відтворюють чарівне та прекрасне чайне зілля. Але цей чорний чай ще містить в собі для урівноваження легку і повітряну грань умовно квіткового акорда. Уява вимальовує ніжний і водночас духм яний вайб декількох пелюсток саме чайної (травневої) троянди. Чудовий чорний чай. Звабливий і тендітний

Незвичайна і неординарна, гармонійна і збалансована, вишукана і елегантна, тонка темно-фіолетова шкіра. Незвичайна. Бо ЧАЙНА. Вперше зустрічаю таку цікаву парфумерну конфігурацію як шкіра-чай. Збалансована. Тому що вдало застосовані і гармонійно поєднані всі композиційні складові. Шкіра відтворена на основі дьогтьового компоненту, але саме у такій пропорції, щоб намалювати шкіру, але не відлякнути зайвою брутальністю. Дуже вдало обрано решту складових, які гармонізують ноту шкіри і влучно інтегруються із нею, а не контрастують: чорний чай, дуже лайтова доза евкаліпта-ментола, чорниця на півтонах і вкрай делікатна чи то амброва, чи то сандалова кремовість - як базовий складник. Вишукана і елегантна. Адже надзвичайно тонко зібрана і віртуозно промальована. Зокрема, справляє враження, як майстерно елементи чорного чаю і чорниці вплетені в ноту шкіри, підкреслюють і продовжують ії. Із чорним чорним чаєм шкіра поєднується витонченою гірчинкою. А ледь помітна димність шкірки чорниці - як відлуння дьогтъової складової ноти шкіри. Ну, і тонка, темна, синьо-фіолетова. Авжеж тому, що чорнична шкірка і є зрозумілою і мальовничою асоціацією з втіленою у цьому парфумерному витворі шкірою. Matsukita - некричуща і невсюдисуща. Matsukita - ніжна і прекрасна 💜

Гучна, яскрава, майже неонова ягідно-фруктова вечірка Лічі, малина, полуниця. Кисло-солодкі, але кислинка переважає. Повільно і поступово це радісне ягідне дзеленчання вгамовується і починає виглядати як трошки зелена сунична тубероза. Поряд із туберозою з являється мускус, який я називаю "озоновий", адже цей компонент, або сполука, вкрай реалістично відтворює запах натурального хутра на свіжому прохолодному повітрі... На стадії звучання бази до озонового мускуса долучається сандал у найпростішому і найстриманішому варіанті - суха біла деревина з натяком на сушений кріп. Ну, і ше ледь-ледь підсолодили базу дрібкою ванільного цукру.

Це перший Gritti, який я спробувала, і, мабуть, зарано оцінювати якість бренду в контексті сировини, але наразі, в уособленні Моніки, "залишає бажати кращого", на жаль...

Декому уява малює здобну випічку у прохолодному щойно побіленому приміщенні, декому уявляється підігріта вершково-ванільна суміш у металевому посуді, хтось відчуває легку косметичну пудровість або доглядову кремовість... А для мене фордівська Metallique - це, в принципі, ще одне прочитання білоквітково-ванільної теми, хіба що з деякими нюансами. Роль білих квітів відіграє неролі - бо маємо наявну присутність цитрусової кислинки. Тож, розпочинається все із звучання квіту неролі, підсолодженого ваніллю, на основі помірно щільного кремово-мильного компонента. Ну і цілком логічно, що кремовість з плином часу поступово перетворюється на дуже суху пудру без жодного забарвлення. А точніше - на типовий класичний тальк. А ваніль набуває інтенсивності. І десь приблизно на цьому моменті до ванілі ше має додатися трішки ніжної вершкової карамелі - я це точно знаю. Адже одного разу я відчувала цю ніжну молочну карамель на собі. Але то було лише тільки одного разу! Ну, а характерний нюанс Metallique полягає у ледь помітному вайбі металевої тональності на початковому відтинку звучання. Це надає парфуму умовної прохолодності і вологості

Семпл Fleur De Lalita був не першим серед купки семплів Dusita, які я обрала для знайомства. Тому я вже здогадувалась, що не знайду тут свою омріяну Лілею. Адже ольфактивна техніка і парфумерна стилістика бренду, тобто - акварельність, прозорість, тонкість і гладка текстура - геть далекі від моїх вподобань. Більш того, жодної іншої квітки, конкретної і характерної, які, згідно піраміді, тут мають бути, теж не знайшла. Окрім квіту акації, який радісно дзеленчить на самому початку протягом, ну, мабуть, хвилини... Якби ж то довше тривало - дещо мало б сенс. Але ж миттю промайнувша акація перетворюється на незрозумілу квітково-фруктову суміш. А за декілька хвилин ше з являється мильний мускус, який стане тлом для квітково-фруктового акорду. І такий зубастий цей мильний мускус, що спочатку має відверто лужне звучання. Але швидко м якішає, і це - вже просто мило. Досить дешевеньке мило.

Ось, в принципі, і весь зміст мого ретельного, як завжди - майже лабораторного, дослідження. Авжеж зрозуміло, що навряд Fleur De Lalita насправді є така, якою почула ії я. Тож, не засмучуємось, слідкуймо за здоровлям, дбаймо про карму і, взагалі, don t give up!, як то кажуть!

Це було вкрай гірко, сумно і, навіть, гнітюче... Коли я тестувала Lacrima вперше. Настоянка з гірких трав, димна копченість і волога гіркувата деревинна амбра... До речі, фірмова амбра бренду Liquides Imaginaires. Цей витвір було визначено тоді як найдепресивніший парфум з усього мого парфумерного досвіду і відправлено у ольфакторний архив на місце жіночої варіації Memoir Amouage. Проте нещодавно, відчуваючи невеличке підвищення температури тіла, вирішила ше раз спробувати. І виявилося, що не така аж вже Lacrima сумна, як моя шкіра холодна Похмуро - то тільки спочатку. Так, годинки півтори-дві звучить відваром з гірких трав і холодною деревинною амброю. Але ж згодом трав яна гіркота минає, а амбра сухішає, теплішає, солодшає, і, навіть, починає пахнути начебто лакована скринька з благородної деревини. На тлі звучання цієї перевтіленої амбри ше час від часу на мить ледь завіює димною копченістю. То, мабуть, заявлена нота смоли елемі. Я, взагалі-то, й досі не знаю, як вона пахне та елемі...

У піраміді ше задекларовані тваринні ноти у вигляді кастореуму. Жодної тваринності, на жаль, мені не чутно

Який яскравий початок! Якесь квіткове, або фруктове, або ягідне буяння, таке пронизливе, що часом тяжіє у бік ацетону. Більш за все мені скидається на рожево-червоні ягіди-фрукти. Наприклад, лічі... Дуже цікавсько, закортіло заглянути у піраміду. А там, виявляється, цитруси і інжир! Перший раз зустрічаю такий неоновий лічієво-ацетоновий інжир! Бо зазвичай інжир - дуже спокійна нота, часом - соковита, але завжди - м яка і лагідна. Ну, а далі все відбувається вже набагато спокійніше. Оті всі квіти, задекларовані в середніх нотах піраміди: фіалка, ірис, троянда і жасмин - зливаються в одне змішане і незрозуміле звучання. Жодну квітку неможливо впізнати. Просто - невизначений квітково-кремовий акорд. Але досить швидко з являється легкий східний вітерець, у вигляді напівпрозорого бензоїну, який надає невпізнаваним квітам тонкого східного вайбу. Саме на цьому моменті SplendIris завмирає, і відтепер буде тільки стишуватися, поступово втрачаючи інтенсивність... Де база?! А, немає бази! Як і в ше декількох семплах Dusita, які я слухала. Єдина, базова за призначенням нота, яку тут чутно, - це той самий бензоїн, що надає квітам східної тональності.

Назва, до речі, оманлива. Ніякий це не ірис. Напівпрозорий парфюм квітково-східної категорії умовно класичного крою

Відкривається класичним акордом білоквіткового, здебільшого, флердоранжевого мила. Звісно ж, це мило витончене і має найшляхетніше походження. Ше й з поправкою на те, що накладається на якісний і щільний родрігесівський мускус, який є каркасом для усієї композиції. Протягом приблизно години мило поступово трансформується у пудру. Таку ж саму - благородну і вишукану. Досить швидко пудра набуває соковитості солодкавості і перетворюється на складову, яку у парфзалежному середовищі називають "білоквіткова жуйковість"... Чи " жуйкова білоквітковість "... Шось таке! Так ось, саме цей етап звучання є прекрасною кульмінацією ніжного і романтичного Narciso Poudree. А на завершальному відтинку історії цієї композиції у квітково-пудровому акорді солодкавість заміщується легкою гірчинкою тепло-деревинного ветивера. А фірмовий щільний мускус стає більш легким і пухнастим. Тож, об єднане і синхронне звучання цих складових являє собою доволі популярний і розповсюджений варіант бази.

Гідний і прекрасний зразок солодкої білоквіткової пудри

Щільна кремова квітковість, здебільшого, невизначеного характеру. Але з тонким бузковим вайбом. Так розпочинається для мене історія Musc Noir... Кремово-квітковий початок триває досить недовго. І якось дуже раптово обривається і щезає. Так само раптово на сцені з являється слива. Сливи, звісно ж, бувають різні, як і усе решта. Ця - не дуже густа і щільна, але, все ж таки, хороша. Медова. Але мед наділяє її не солодкістю, а терпкістю. Мені ця слива нагадує сливу з іконічного Dior Poison. Але, якщо в Poison вона більш солодка і м яко-округла, то в Musc Noir - більш терпка і текстурна. У фінальному дійстві родрігесівської історії про Чорний Мускус повертаються раптово зникнувші у першому акті кремові квіти, міцно обіймають або ніжно огортають медову сливу. І з огляду на те, що слива у своєму родовіді авжеж має вершковий сандал, народжується у цьому єднанні дуже тендітне і ніжне створіння. Яке можна назвати "замша". Але, мабуть, досить умовно. Адже, в принципі, не має ніяких ознак, притаманних замшевим або шкіряним компонентам, як то: дьоготь, копченість, димна деревина... Але, з рештою, це жодним чином не впливає на приємні враження від цієї парфумерної роботи і не зменшує ії цінності

Який "секс із русалкою"?! Де "краби"?! Кришталево прозорий і цнотливо чистий струмок у горах рано вранці на початку травня... Саме так, яскравий і інтенсивний водяно-озоновий акорд, який звучить від самого початку і до кінця. Потім на тлі водяної свіжості мають залунати тендітні квіти накшталт півонії. Бо на це натякає поява тонких вібрацій кремово-квіткової примари... Але квіти, ягоди і фрукти не полюбляють мою шкіру. Тому примара так і лишається примарою. А вже за пару годин до водяно-озонового звучання доєднується класичний чоловічий акорд, який складається із суто маскулінних нот, яких у піраміді - хоч греблю гати, як то: мускатна шавлія, кардамон, ветивер, мох. Авжеж це поєднання перетворює Sirenis на абсолютно грубий одеколон

Початковий акорд поєднує в собі звучання дуже яскравої медово-цитрусової троянди і якийсь пронизливо-кричущий фруктово-льодяниковий компонент з присмаком ацетону. До речі, це не дуже схоже на рахат-лукум, заявлений брендом. Але досить швиденько це все вгамовується, причісується і повертається до тями у вигляді напівпрозорої троянди з відтінком цитрусів і меда. Це саме той стиль відтворення троянди, який характерний для Будинку Dusita. База, яка починає відчуватися за три-чотири години, приємно здивовує, бо виявляється досить незвичною і цікавою. Базовий акорд містить три складових: тепла суха біла деревина, духмяне сухотрав я і якась дивна і чарівна суміш щільної резиноїдної смоли і солодкої лакриці. Таку варіацію зустрічаю вперше. Це дуже затишно і чуттєво...

Amberbee для мене містить три складові: чорний чай, амбра, прополіс. Чайна нота не є яскравою і інтенсивною. М який, нетерпкий, небальзамічний чорний чай. Або, навіть, натяк на чай. Амбра тут солодка. Саме та, яку називають "льодяникова" або "цукеркова". В Amberbee ця амбра більш вишукана і ніжна, ніж, наприклад, в Chopard Casmir. І, нарешті, я вважаю, зірка цих парфумів - прополіс. Прополіс тут - справжній красень! Тонко і якісно промальований, яскравий і натуралістичний. Не кажучи вже, що ця нота, взагалі, досить унікальна і рідкісна у використанні серед різноманіття парфумерних нот. Алгоритм композиції парфумів протягом звучання змінюється від відокремленості кожної ноти і поперемінного солювання до цілковитої інтеграції і синхронізації. Отже, Amberbee - одна з нечисленних вдалих робіт Hermetica

Тестування у кількості трьох спроб аж ніяк не допомогло мені познайомитися з парфумами. Не спрацьовує на мені PeonyPop... Адже не може ж парфюм з такою гарною назвою і цікавою пірамідою пахнути спочатку декілька годин дешевим яблуневим шампунем і потім ше декілька годин - дешевим малиновим шампунем, так?.. А міг би стати ніжною романтичною півонією...