Коментарии пользователя Odorata

Чудова шляхетна пудра з м`яким але впевнено вишневим забарвленням. Без якого це була б більш-менш класична пудрово-кремова композиція. Зазвичай " акорд квітучої вишні " задля легкості та прозорості роблять водянистим. Натомість тут вишневий квіт створено не прозорим, а навпаки, відносно щільним, насиченим і яскравим, з легкою тональністю вишневої кісточки. Акорд квітучої вишні у піраміді зазначено, як верхній, проте звучання його вплітається у середні ноти, гармонійно підтриманий геліотропом, і, пом`якшившись та змаснившись ірисом, переходить у базу. Базовий відтинок композиції природньо поєднує м`яке мусове вишневе звучання з чистим, невагомим, кремово-тілесним мускусом. Також у базі, що цікаво, час від часу може виринати примара славетної класичної П`ятірки...

" Ріка Ніжності " - унікальні для мене парфуми тим, що в них мені мариться... касторова олія... 🤔 Так, легкий вайб касторової олії, яку, як виявляється, здобувають з насіння рицини звичайної. Отже, в легкий флер рицинової олії дуже гармонійно вплетається ніжна, пухнаста, майже невагома, хмаринка теплої кориці. І разом вони створюють тло для делікатного і прозорого квіткового звучання. Воно явно молекулярне, і більш за все нагадує півонію. Згодом ця півонія набуває деякої кремовості, яка у базовому періоді звучання вдало підкреслюється ледь відчутною гірчинкою ветивера й доповнюється теплою деревиною.

Так, це дійсно - Ріка Ніжності... Атласної або шовкової ніжності...

Chloe Le Parfum -- трошки насиченіша та дещо щільніша версія Chloe L`Eau De Parfum Intense. Дійсно, ніби використали точнісінько ті самі інгредієнти у тому самому співвідношенні, збільшивши лише концентрацію. Основні складові: малина, троянда, мускус, пачулі. Малина -- досить стримана, начебто підсушена або сублімована.Троянда спочатку ховається за малиною, з`являється лише за пару годин у вигляді легкого ніжного аромату рожевих пелюсток. Пачулі -- чудові, шляхетні й збалансовані: і підсушено-рослинні, ніби гербарій, і плісняво-земляні водночас. А от мускус тут дуже цікавий -- олд-скульний і альдегідний, звучить як найдорожче, щільне мило білого кольору... Але гадаю, що цей мускусний акорд -- то є така собі вінтажна стилізація, з`імітована з сучасних матеріалів. Видатна відзнака цих парфумів, на мою думку, -- це тонка та майстерна збірка і неочікуване, але дуже композиційно вдале і досить вишукане поєднання нуарних, гіркуватих, глибоких, земляних пачулі і щільного, пудрово-мильного, яскраво-білого мускуса. Цікава, оригінальна і зріла робота

" Незвичайний ", " нетиповий ", " самобутній ", " оригінальний " -- прикметники, які використовуються в описах та оглядах " Піщаної Квітки ", -- є найвлучнішими характеристиками цього парфума. А особисто для мене він являється навіть унікальним серед найулюбленіших моїх парфумів. Тому що зазвичай я можу розрізнити декілька основних ароматичних сполук у композиції, а в Fleur De Sable чітко не можу ідентифікувати жодної сполуки! Єдине, що, не без складності, але дещо все ж таки піддається моєму визначенню, то це -- декілька добряче перемішаних акордів, які зливаються у майже монолітне звучання: ▪ відвар з гірких трав, ▪ щось ароматичне, подібне до евкаліпту, ▪ ладана бальзамічність, ▪ дуже тонка спецієва гірчинка, ▪ дрібка цукрової солодинки. Все це змішано одне з одним, стабілізовано, і звучить доволі монотонно, з домінуванням гіркотрав`я відпочатку звучання, бальзамічності і спецієвої гостринки -- на середньому етапі, і збліклого евкаліптового вайбу із солодинкою -- наприкінці звучання. Через свою незбагненність Піщана Квітка лишається для мене фантазійною, сюрреалістичною, метафоричною... Тендітна й беззахисна, ілюзорна і майже неймовірна, проросша зі сліз відчаю і надії, що впали у суху, потріскану, піщану землю, з прохолодними, вологими, атласними пелюстками золотавого кольору... 💛

Спочатку з`являється чудовий фруктовий банановий іланг. Щільний і насичений. Згодом до нього долучається така ж саме насичена тіаре. Вона м`яка, ніжна, вершкова, і трошки вайбить кокосом, як й личить будь-якій автентичній тіаре. Сандал додає дрібку солоності цьому дуетуі і обумовлює загальну м`яку масляну текстуру композиції. Але із сандалом намагаються посперечатися деяким свербінням кілька листочків пачулі... Пачулі -- або ж.. і сюди пан Біш не втримався підкалампуцькати трошки улюбленого акігалавуду! 😁

Якість сировини -- неперевершена і беззаперечна, композиційне складання досить тонке і вправне. Але -- де TUBEREUSE ?! 🤔

На першому побаченні Encelade зустрічав мене величезним снопом зелені! 😁 А вона тут буйна, хижа і вульгарна -- адже зроблена з дуже серйозного і міцного матеріалу, з якого почасту відтворювали зелень у вінтажних парфумах. А точніше -- припускаю, що з синтетичного замінника цього дуже дивного матеріалу, який у мене асоціюється з розсолом, звареним з тонни різноманітної городньої зеленини, -- за головної участі хріна -- з купою солі і чомусь ше з літром жиру... 😜 Після вщухання того шаленого зеленого буяння, можна видихнути і почути толерантне свіжо-спецієве звучання напівшафрану-напівтютюну та інтелігентне м`яко-фужерне звучання суміші чорного чаю із апельсиновою цедрою і зеленого жасминового чаю... То є пролог, який веде до головного сенсу Encelade. А головним сенсом і лейтмотивом композиції Encelade та його основою є шкіра. Вона тут складна і цікава, бо зібрана з двох акордів. Одна грань -- копчена шафранова, як у Ganymede, інша грань -- гасова жасминово-чайна, як у Tom Ford Ombre Leather. Це дуже мвйстерне і гармонійне поєднання є головною відзнакою і прикрасою Encelade 🤗

Passeggiata я вивчала упродовж 3 тестів, і кожного разу вона малювала мені один і той самий натюрморт... На столі стоять дві тарілки: одна -- із нарізаною свіженькою вареною ковбасою, а у іншій -- тане знежирене, трошки оздоблене ваніллю молочно-вершкове морозиво із дерев`яною паличкою... Питання: " Що тут може мені створювати глюк вареної ковбаси?!?!?! 🤔 " -- увесь час мене смикало і змушувало шукати відповідь. Єдине логічне пояснення, яке я віднайшла, -- це поєднання нот лісового горіха і кави. Суто і конкретно лісового горіха я не відчуваю, але, виходячи з того, що це, хоча і рослинний, але, все ж таки, -- білок, то можна легко прокласти зрозумілу споріднюючу ланку між горіхом і ковбасою. А взагалі-то, підозрюю, що варена ковбаса має у своєму складі чималеньку кількість саме рослинного білка! 😁 Кави я теж не відчуваю, але нота кави, яку зазвичай створюють за допомогою компонента, відповідального за гірчинку ( гіркоту ) ароматичних інгредієнтів, зокрема, спецій, у Passeggiata постає для мене у вигляді легкого вайбу чи то кардамону, чи то мускатного горіху, що ним теж оздоблюють ковбасу. Впродовж декількох годин морозиво і ковбаса змагаються між собою у інтенсивності звучання, зрештою, з перевагою на боці ковбаси... 🙃 На фінальному етапі ваніль з морозива посилюється, а свіжа кедрова деревина палички від морозива теплішає і набуває щільності. І разом вони утворюють класичну деревинно- ванільну базу

Заявка на бренді виявилася занадто амбіційною і невиправданою. Ну ж бо, алкогольне звучання тут відверто дешеве, і в поєднанні з водянистою нотою яблука створює виразне відчуття яблучної бражки, яка, власне, і є домінантним і найінтенсивнішим мотивом Overture. У більшості випадків тестування парфума, як під час літньої помірної спеки, так і восени, акорд яблучної бражки супроводжувався звучанням дуже дешевого мила. Таким кожного разу було відкриття парфума. Згодом додається шкіра. Влітку вона була груба і мала копчений відтінок, а восени трансформувалася і набула люксової тональності брендового виробу. Шкіра оповита ледве вловимим вайбом шафрану. Шафран тут - не ароматично-спецієвий, а радше фужерно-рослинний, тож, злегка освіжає шкіру. Отже, це, власне, повний перелік складових, що є для мене відчутними. У піраміді їх зазначено, звісно, набагато більше. І трошки дивно, що непомітними лишаються такі моцні смоли, як-от мирро, бензоїн, лабданум...

З огляду на достатньо високий рейтинг Pink Flamingos, доведеться визнати, що мій досвід із цими парфумами не є показовим і релевантним. Вочевидь, на моїй шкірі парфум відображається некоректно. Але зважаючи на неоднократні тестування за різних умов і певну наполегливість, дозволю собі у дуже стислому форматі оприлюднити свої враження. 😉 Мені, власне, воно пахне як водяниста розмита фруктово-ягідна суміш з цитрусових і червоних фруктів і ягід: червоного яблука, полуниці, порічки тощо. Причому, показник насиченності і терпкості компонентів прагне нульового значення. Більше того, на початку звучання ше й трошки заносить ацетоном... Години дві ця ароматизована рідина звучить монотонно і тихо. Потім трошки солодшає, з`являється натяк на цукор і натяк на білу тверду деревину. Ця фаза триває ше пару годин. На цьому, власне, і все. Отже, не зрозуміло, як сприймати цю ситуацію: чи то - як випадкове непорозуміння, чи то - як відверту халтуру?.. 🤔

Хочеться ше висловити трішечки обурення з приводу того, що не можна так знецінювати і дискредитувати настільки прекрасну і поетичну назву як "Pink Flamingos" ! 😊

Концептуальна цитата з промо Prada Olfactories Tainted Love: "... легкий дотик губної помади..." для мене, на жаль, виявилася абсолютно недоречною і оманливою. Ну, ж бо немає тут навіть натяку на помаду! 😕 У парфумі немає присутності ані фіалки, що на ії основі почасти створюють сучасні помади, ані троянди, яка є вагомою складовою вінтажних помад. Але є тугий щільний геліотроп, який зігрівшись на шкірі і трошки розплавившись, мав би шанс утворити помадний акорд, якби возз`єднався із задекларованою у пирамиді малиною... Якби вона була наявна. 🙂 Паралельно і одночасно із геліотропом звучить і розгортається у часі від скутості до пом`якшення ше один самодостатній і складний акорд, який відсилає мене прямісінько до Chanel N°5.

Отже, ця парфумерна варіація на тему вічної класики виглядала б дуже достойно і чудово, якшо б ії напрочуд не спаплюжив один жахливий компонент, жорсткий і шкрябаючий - за текстурою, і неідентифікований мною і недосліджений - за сутністю і походженням. Чи то є такий грубий мускус, чи то - якісь істеричні альдегіди. 🤔 Починаючи волати із самого початку, цей вереск поступово стишується години за три-чотири ( а це, приблизно, дві третини терміну звучання ), проте встигає вщент зіпсувати композицію.Ось така прикрість! 🙃

Непоганий, добротний зразок у ряді мінімалістичних універсальних буденних андрогінних ірисів. Накшталт Prada Infusion d`Iris. Але з трошки зміненими пропорціями і трошки зміщеними акцентами. Замість початкових цитрусових - ледь вловима і швидкоплинна зеленина. Частка білих квітів набагато менша, майже відсутня. Превалює кореневий ірис. І тут він більш вологий, кремовий і м`який. Ветивер в базі має деревний характер, і його гірчинка час від часу мімікрує під шкіру. Парфумерна сировина відчутно якісніша і безперечно більш шляхетного походження. За іншими категоріями сенсорного сприйняття Purple Rain - напівпрозорий прохолодний шовковистий

Милий, чарівний, затишний, позитивний парфум про... мед. 🤗 Про мед із молоком. Ось як воно бува, коли хочеш зобразити медову троянду на сандаловій базі, і трошечки переборщив із медовістю, і не зовсім трошечки - із солодкістю... Так, троянди іноді відтворюють за допомогою "медоутворюючих" компонентів. Остання, наприклад, така троянда, зі знайомих мені, - минулорічний реліз Serge Lutens La Fille Tour de Fer - теж медова, але майже не солодка. А в Rose Naturelle Intense троянду пересолодили, і саме тому, я вважаю, вона не звучить як троянда. Якшо поміркувати над тим, яка саме природа цієї солодкості, то можна зрозуміти, що ванілі тут не має, цукру, начебто, теж не виявлено. Можливо, лакриця?.. Отже, чіткої і впевненої відповіді наразі ше не віднайдено. І ше один пазл, який стикується з вищеописаними і довершує зображення троянди у парфумі, це ягідне звучання. Воно не яскраве, не інтенсивне і недостатньо характерне, але дуже приємне, і нагадує аромат достиглих і навіть перестиглих ягід агрусу.

Сандал у Rose Naturelle Intense заявлений як базова нота, але в гру вступає з самого початку і перші п`ять-десять хвилин має м`який, але впізнаваний кроповий акцент на молочному полотні. Отже, той акцент швидко минає, а далі лишається саме молочно-вершкова складова сандалу. Лактонність ця приваблює збалансованістю: начебто вона і характерна, і інтенсивна, але водночас легка, лагідна, і не дуже щільна. Якість парфумерних матеріалів - на належному рівні. Мед із молоком і легкою тональністю перестиглого агрусу - це надзвичайно мило, симпатично і привабливо. 🤗 І авжеж - дуже цікаво, незвично і нетривіально

Величезний оберемок прекрасних квітів із пружніми оксамитовими пелюстками теплого жовтого кольору і великими тичинками, волохатими і пухнастими від помаранчевого пилку... 🤗 Приблизно таку парфумерну галюцинацію викликає в моїй уяві Cuba Jungle Tiger 😊 Жодні парфуми про жовті квіти ше не надавали мені такого натхнення... Наразі це найкращий жовтоквітковий парфум у моїй ольфакторній бібліотеці. Але, звісно ж, не обійдеться без певної аналітики, пояснень і підсумків. 😜 Ключова тема парфумів Cuba Jungle Tiger - це величезний букет солодких жовтих квітів і, відповідно, відерце медового помаранчево-жовтого пилку. Цей пилок - загальний, збірний образ жовтого пилку: пилку мімози, пилку ромашок, пилку кульбабок, пилку будь-якої польової квітки. Медовість пилку промальована достатньо рельєфно і звучить досить інтенсивно і яскраво, але не перетинає межі з анімалістичністю.

В перші хвилини після розпилення можна почути свіжість зелених стебел і листочків. Потім швидко і стрімко набирає обертів квітковий акорд, складений з двох пазлів: домінуючого солодкого жовтоквіткового і непревалюючого несолодкого туберозного. Домінуюча частина є більш-менш стабільною і монотонною. Натомість тубероза набагато більш мінлива і грайлива: іноді вона зелена із кислинкою, а часом - напівпрозора ягідно-сунична. В базі з`являється тонкий ванільний вайб. Ну, і поряд із ванільним стручком, мабуть, можна уявити собі невеликий за діаметром давно висохший спил якоїсь умовно білої деревини. Також за одним з основних для мене критеріїв оцінки парфумів, а саме - якість матеріалів, Cuba Jungle Tiger впевнено розташовується на щаблі люксової парфумерії, а, можливо, навіть сягає high luxe і середнього сегменту ніші! 😃 Отже, тим дивовижніше і цікавіше було отримати такий досвід, як випадково відшукати ту саму "бюджетну перлину" 🦋

До знайомства з цим фланкером мене спонукали багаточисельні захопливі відгуки, кожен з яких містив у собі запевнення, що L`Elixir не має жодного спільного гена з рештою лінійки LVEB. І це дійсно так, і L`Elixir цілком міг і мав би бути окремим запуском. Головна героїня цих парфумів - яскрава соковита ягода. Така уявна ягода - спільний, збірний, гібридний образ малини, лічі і, можливо, ше якоїсь червоної ягоди. Розпилюєш його, і думаєш: "ВАУ!!! Які яскраві ягідки!" 😊 А згодом розумієш, що все не так просто... Адже ця ягідна яскравість якась інакша, якась нова. По-перше, вона дуже повітряна, дуже дифузна. По-друге, вона безпрецедентно яскрава, якась, навіть, сяюча і майже неонова. Вірогідно, це чергова інноваціія якоїсь зі славетних аромахімічних лабораторій. Така собі вдало синтезована озонова аромамолекула, яка створює атмосферу повітря, наповненого тисячами пурхаючих сяючих світляків і мерехтливих неонових вогників...

На відтинку звучання бази в L`Elixir присутній ефемерно легкий косметичний вайб у вигляді ароматизатора рум`ян, тіней для повік. А задекларовану ноту шкіри я майже не відчуваю. Але цілком можу дофантазувати. Уява із задоволенням вимальовує мені лаковану шкіру кольору neon pink або bright fuchsia... 🤗

З огляду на назву і на заявлені основні акорди, малися сподівання на те, що Blue Matcha має бути про чорний чай, або про чорний чай і шкіру, або про шкіру із чорним чаєм... 🙂 Сподівання радше не виправдалися, але парфум все одно сподобався. В міцній терпкій суміші з евкаліпту, ментолу, апельсинової цедри, бальзамічної солодкавості перезрілих чорних ягід за бажання, мабуть, можна було б вгледіти умовно чорний чай, якби не присутність неабиякої частки бджолиного віску. Віск має дуже натуралістичне звучання і, звісно ж, додає композиції і щільності, і в`язкості, а головне - цікавого акценту. Згодом з`являється османтус, присутність якого у цій потужній компанії була б цілком виправдана, якби він мав шкіряне своє втілення. Але ж він тут саме квітковий. Отже, я так думаю, якшо османтус виявляє себе десь на базовому етапі розкриття, то він мав би інтегруватись у якийсь основний " шкіроутворювальний " компонент задля створення задекларованого шкіряного акорду. Але " шось пішло не так " ... Не зрозуміло тільки - чи то виключно в моєму випадку, чи то взагалі? 😀