З огляду на назву і на заявлені основні акорди, малися сподівання на те, що Blue Matcha має бути про чорний чай, або про чорний чай і шкіру, або про шкіру із чорним чаєм... 🙂 Сподівання радше не виправдалися, але парфум все одно сподобався. В міцній терпкій суміші з евкаліпту, ментолу, апельсинової цедри, бальзамічної солодкавості перезрілих чорних ягід за бажання, мабуть, можна було б вгледіти умовно чорний чай, якби не присутність неабиякої частки бджолиного віску. Віск має дуже натуралістичне звучання і, звісно ж, додає композиції і щільності, і в`язкості, а головне - цікавого акценту. Згодом з`являється османтус, присутність якого у цій потужній компанії була б цілком виправдана, якби він мав шкіряне своє втілення. Але ж він тут саме квітковий. Отже, я так думаю, якшо османтус виявляє себе десь на базовому етапі розкриття, то він мав би інтегруватись у якийсь основний " шкіроутворювальний " компонент задля створення задекларованого шкіряного акорду. Але " шось пішло не так " ... Не зрозуміло тільки - чи то виключно в моєму випадку, чи то взагалі? 😀