Це було вкрай гірко, сумно і, навіть, гнітюче...
Коли я тестувала Lacrima вперше. Настоянка з гірких трав, димна копченість і волога гіркувата деревинна амбра... До речі, фірмова амбра бренду Liquides Imaginaires. Цей витвір було визначено тоді як найдепресивніший парфум з усього мого парфумерного досвіду і відправлено у ольфакторний архив на місце жіночої варіації Memoir Amouage. Проте нещодавно, відчуваючи невеличке підвищення температури тіла, вирішила ше раз спробувати. І виявилося, що не така аж вже Lacrima сумна, як моя шкіра холодна
Похмуро - то тільки спочатку. Так, годинки півтори-дві звучить відваром з гірких трав і холодною деревинною амброю. Але ж згодом трав яна гіркота минає, а амбра сухішає, теплішає, солодшає, і, навіть, починає пахнути начебто лакована скринька з благородної деревини. На тлі звучання цієї перевтіленої амбри ше час від часу на мить ледь завіює димною копченістю. То, мабуть, заявлена нота смоли елемі. Я, взагалі-то, й досі не знаю, як вона пахне та елемі...
У піраміді ше задекларовані тваринні ноти у вигляді кастореуму. Жодної тваринності, на жаль, мені не чутно