Коментарии пользователя vwizard

Asedo, Я їх і не впорядковую, лише склала в окрему тару (пластикову з-під морозива) у тій коробці, і перебираю, витягуючи потрібні, кожен раз, коли змінюю гардероб. Єдиний принцип, по якому вони туди натикані - це по розміру: 3 мл в одній частині контейнеру, 2 мл в іншій, 1 мл купкою теж разом.

Дивлюся, в кожного це дуже індивідуально. В мене парфуми, які зараз не використовую - в коробці, а коробка - в полці шафи. Там вони розкладені так, як фізично було зручніше . Наприклад, більшість пробірок - в одному місці, мініатюри - в окремому кутку коробки, і т.д. А той гардероб, яким користуюся на даний момент, стоїть на іншій, відкритій поличці шафи, звідки зручно їх брати, коли збираєшся на вулицю. Змінюю поточний гардероб кожен сезон, тобто чотири рази на рік. Витягаючи з коробки те, що планую носити наступної пори року, і повертаючи туди те, що для неї не здається доречним. По нотах особливо не сортую, хіба що інколи ставлю схоже поруч. Гардероб, як і коробка, організований по принципу зручності - так, щоб комфортно було підняти з полки будь-яку міньку або атомайзер, щоб пробірки стояли або лежали зручним чином, для флаконів теж окремий куток.

Цей аромат мав мені сподобатися, але по факту враження неоднозначне. У магазині пшикнула і на руку, і на блотер, розношувала таким чином. Спочатку він класний: реалістичний ірис із характерним для багатьох ірисів цитрусовим підтоном. Але буквально за 10-15 хвилин це злітає кудись, і заміняється... типовими нотами серця нинішніх фланкерів Kenzo Flower. Особливо Ikebana Indigo. Який мені теж не особливо сподобався, бо я там чекала більш достовірний ірис.

В дусі "Ікебани" звучить довго, а потім переходить в базу з косметичної пудри, великої кількості ванілі й дерева. Це мене зовсім розчарувало, бо хоча пудру люблю, але ваніль з деревом надто задушливі тут. Наче на тебе надягнули зимовий светр у літню погоду.

Мені дісталася вінтажна мінька (судячи з батч-коду, 2003 або 2013 рік), де одна з нот зіпсувалася й стала гіркою, а заявлена акватика теж скоріше за все видозмінилася. Але букет більш-менш зрозумілий: лимонно-вербенова свіжість (і тут нота саме свіжого соку лимону), м`ята, трохи солі, прибережні квіти. Аромат на тему морського повітря, але не в спеку, а вранці або в прохолодний день літа. На Reminiscence Rem не схожий, і для мене це навіть плюс. Бо для мене Rem - це наче пляжний пісок попав у ніс. З Light Blue схожість є, але не клон, просто того ж напряму. Безтурботне й просте літо з 2000-х. Але це може бути і позачасовий, тисячолітній аромат моря та субтропічної природи, що існував і до людей.

Рідина гарного блакитного кольору, зовсім не пожовкла. Але кришечка у сплеш-міньки дуже незручна, її кожен раз тягнеш нігтями. На ній зроблені виїмки для пальців, але вони працюють лише на повнорозмірному флаконі, в міньці за них пальцями не зачепишся. По незручності ця кришечка майже на рівні лінійки Cap Nature Yves Rocher.

Розлучаюся із флаконами-тягарями гардеробу завжди не повністю. Залишаю собі відливант у пробірці на випадок, якщо захочеться знову відчути цей аромат. За виключенням тих, що ну зовсім не сподобалися.

Тут і індіанський шаман, і північноазіатський абориген, якого у 18-19 сторіччі колонізатори навчили курити. І щось індійське уявляється. Така концентрація прянощів, дерева та сухих трав дійсно викликає асоціації з чимось етнічним, але не конкретним, а світовою етнікою в цілому, наче World Music. Смоляниста амбра і квіти роблять букет п`янким, менш грубим та дуже ароматичним. І хоча він звучить по-чоловічому, але подобається й на собі. До того ж стійкий та шлейфовий.

Нагадав мені Tiziana Terenzi Chimaera, теж загадково-міфологічний аромат, тільки там про вогонь, що виривається зі спекотної турецької землі. Обидва тягнуться до дикості, вогню та рослин, які після своєї смерті стають чимось іншим. Це залишки давніх дерев, сухе листя, прянощі, перетворені в талісмани, попіл, зола, у якій витримують шкіру.

Ноти виглядали багатообіцяючими, але на ділі тут більш проста троянда, ніж у букеті. Щось медове дійсно є (трохи), натяк на мандарин теж, а от м`яту й мате майже не відчуваю.

Спільного, наскільки я чула, для всієї лінійки Infusion мускусного вайбу тут менше, ніж в ірисових Infusion (про інші не знаю). Він присутній, ця характерна свіжість, але якщо не знати, що це троянда з Prada Infusion, самостійно цього не розпізнаєш. Аромат схожий на багато які середнячкові, трохи хімозні моно-троянди. Тим не менш, для любителів трояндової ноти, до яких відношусь і я, він буде приємним і комфортним, тільки б гучності йому трохи більше.

Цікавий димно-спецієвий аромат, несолодкий, дещо "шкіряний". Схожий на удові парфуми, з яких вилучили ноту уду. Бо там теж часто є шафран, ароматний дим у східному дусі, та яка-небудь квітка. Це негучна, полегшена версія удових "арабів", яка сидить близько до шкіри, й лише квіткова нота простягається трохи далі. Водночас тут саме завдяки їй впізнається дух ароматів Kenzo останнього десятиріччя, на кшталт лінійки Power або деяких з Flower Ikebana. Знову-ж таки, у приглушеному, делікатному вигляді, "по-японськи".

Цікава штучка, у стилі скоріше західних парфумів. Кілкий мускус є, особливо на початку, але не заважає, швидко приборкуючись на користь інших нот. У ролі вишневого цвіту тут пудра пудрова, аж пудрюща, яка приємно "чіпляється" до носа, наче у Lorenzo Villorezi Teint de Neige, або Chloe Love. Тільки набагато слабкіша, делікатна. Віддалено нагадує деякі аспекти вишневого цвіту, але все ж таки вишневий цвіт - це солонуватий мед із сухим пилком, а не пухівка з ретро-пудрениці.

Оживлює цю пухівку, знову-ж таки не по-сакурному, мандарин. Ближче до клементину, з гірчинкою його шкірки, поданий по-кензошному вишукано. Для Кензо вміють будувати одні з найкращих цитрусових нот. Цвіту вишні я тут не знайшла, як і в багатьох інших ароматах на його тему, але якщо абстрагуватися - то сам по собі букет цікавий.

Усе це звучить негучно, але й не зовсім інтимно. Таку пудру з цитрусом важко не помітити, навіть якщо шлейф слабкий. Правда, скоріш за все її приймуть за аромат антиперспіранту, а не парфуму. Є між ними спільне. Букет незвичний (пудра з цитрусом - не кожен день зустрінеш) і в той же час знайомий. Віддалено нагадав Cacharel Promesse, тільки там ще й червоні ягоди. Можливо, аромат Promesse якийсь час був популярним як віддушка для шампунів та мила, тому новинка від Кензо і нагадує щось мильно-рильне з 2000-х. І здається, що усю цю лінійку "японьских" ароматів від Кензо об`єднує саме тема чистоти. Аромату чисто вимитого тіла з пудрово-цитрусовим милом, як тут. Або нового татамі, або свіжої білизни.

Я б охарактеризувала його як "Дощ та дошки". Колючий, смолистий, ще й апетитно-цитрусовий. Сподобається любителям лаванди. Але - так, нестійкий, і цікавий лише на початку розкриття. Потім стає слабкою, летючою лавандою з кедром і чимось терпким, наче мокре дерево. Є дуже віддалена схожість із Kenzo Jungle Zebre. Для літньої спеки, коли сильні та стійкі запахи лише втомлюють. Думаю, такий аромат - із тих, які допомогають власнику позбутися сонливості вранці. Що вдома, що в офісі.

Цікаво було дізнатися про історію Red Door. Раніше я думала, що цей образ був створений спеціально для цих парфумів, а виявляється, було першоджерело.

Дуже чую тютюн в Mauboussin Mauboussin . Саме дим, прокуреність.

Мої фаворити в квітні - аромати на тему вишневого цвіту, сакури, яблуневого цвіту. Детальніше коментувала про них в інших статтях, тому тут згадаю про те, що ношу зараз окрім них. Це насамперед сильні квіткові аромати. Такі, що зимою або восени недоречні, а влітку надто голосні. Звісно, дістаю й не тільки квіткові. Коли ще холодно й погода ближча до березневої - люблю Thierry Mugler Womanity , він для мене демісезонний. Ще один фаворит у холодні дні - шкіряно-яблучний Hermes Galop d`Hermes . Багато в квітні користуюся фіалковими ароматами, типу L`Artisan Parfumeur Verte Violette , Chloe Love . Цього року також хочеться носити Guerlain Idylle Duet Jasmin-Lilas , Kenzo Flower By Kenzo , Estee Lauder Beautiful Magnolia - це саме по темі інтенсивних квіткових букетів. Є й виключення: ніжний Lolita Lempicka Fleur Defendue Forbidden Flower .

Давно хотіла спробувати аромат, де були б ноти рому або кон`яку, тютюну, смол та інших спецій з димами. І тут прям комбо усіх них! Ще й з кавою. Як добре, що мені попалася на очі ця піраміда. І можу сказати, що тут дійсно передані заявлені ноти, при бажанні можна вловити кожну. В той же час, аромат дуже цільний, у сухому повітрі схожий на дуже закопчене сушене яблуко у алкоголі (через багато років таке у більш лайтовому вигляді з`явиться як Apple Brandy on the Rocks By Kilian), а в вологому сильніше звучать смоли та спеції. Здається, тут і амбра є. Чоловічий, але водночас майже унісекс. Груба вишуканість, наче стара шкіряна сумка - не штучно зістарена, а дійсно вінтажна. Запах трюму нового дерев`яного корабля, на якому зі Сходу доставляють спеції, оброблену шкіру, каву, каніфоль, пахощі. І п`януватий штурман туди заходить, не гасячи трубку, щоб через щілину у мішку умикнути трошки кави й собі.

Зрозуміла, що вже не раз чула цей аромат, або підробки під нього. У натовпі, і колись давно трапилося мило схоже.

Якийсь депресивний аромат про вже не юну даму зі складною протиречною долею й крахом чергових стосунків. І стиль флакону такий самий протиречний. Несерйозні рюшики вперемішку з дарк-кабаре. А на дворі вже 2014, ця естетика 2000-х вже перестала бути модною. Тільки Аліса в полосатих панчохах заблукала в кролячій норі надто глибоко, і ще того не помітила. Їй то здається, що в житті попереду лише декаданс, то що все буде класно. Вона одночасно і жінка, що пізнала життя, і досі маленька дівчинка всередині.

Деревно-димний, в міру ванільний, і, на щастя, не приторно-солодкий, а вишукано-солодкий аромат. З тим "вишневим" серцем, яке характерне для подібних пряних букетів. І які б квіткові ноти не сиділи у цьому серці - вони всі лише підкреслюють цю чи то лікерну вишню, чи то віскі, яке заїли карамельками.