Коментарии пользователя CBRCleopatra

Хочу подякувати за Вашу історію і за те, що так щиро поділилися з нами, читачами, своїми думками і враженнями. Так вийшло, що мені теж подобається ділитися думками з людьми ( яких я вважаю однодумцями), але лаконічно. Хоча сама з задоволенням читаю довгі статті, які пишуть інші. Я дуже вдячна Кремчику і всім, хто їм опікується ( в тому числі адмінам і модераторам), бо вони створили чудовий простір для цього. Я абсолютно не вважаю себе експертом, це просто хобі, яке приносить задоволення. В моїх коментарях Ви не знайдете характеристики нот, параметри шлейфу, а тільки емоцію і враження, які викликають аромати, з якими я стикаюсь. Я з повагою ставлюся до правил співпраці і завжди вдячна всім, хто ділиться знаннями, ароматами, часткою своєї душі (без цього аж ніяк). Дуже приємно, що останнім часом зʼявилися гарно оформлені, цікаві і грамотно написані статті, які не просто розважають, а дають поштовх до подальшого вивчення. На сайті велика спільнота людей, яка сукупно багато чого знає і робить. У кожного свій шлях, свої ноу- хау. Я підозрюю, що в наші непрості часи наші любі справи, творчість і спільність відіграють велику роль у нашій спільній психотерапії ( читала дослідження щодо цього, яке зробили британці після Другої світової). Тому, хто може, пишіть, кому цікаво, читайте, не забувайте оцінювати і коментувати. Це додає сенсу і не просто відволікає, а і примножує позитивні емоції.

Найкращі і найвитонченіші парфуми від Бернарда Шана -

Coty Imprevu (1965), Gres Cabochard (1959), Clinique Aromatics Elixir (1971) Halston Classic ( 1975), Ralph Lauren Lauren ( 1978). Він створив два десятка парфумів ( не тисячі, як сучасні "молоді таланти"), які стали легендарними. Можливо, вони не сподобаються сучасній молоді, але в них є те, що робить парфумерію "рідким мистецтвом": багатство асоціацій, гармонія і незабутні емоції, які вони викликають.

Ліс, лісові хащі, запахи прілого листя і мху надихали багатьох парфумерів на створення чудових ароматів, зокрема шипрів. Грибники мене зрозуміють. Тому зрозуміло, що це буйство лісового царства з часом стало заповідною зоною під забороною. Найбільш відомі деревні аромати вже відживають свій вік у вінтажах. До того ж, ці ноти традиційно звучали більш маскулінно, і пасували здебільше чоловікам, а не жінкам.

Я теж доєднуюсь до обраних нот, хоча аромати не вибираю спеціально. Але восени тягне одягнути шкіряні та деревинні ноти ( броня проти вітру і дощу?). Спецієві, плюс кардамон, кориця, ваниль створюють ароматний, затишний кокон ( ніби споглядаєш за природою з вікон кавʼярні або кондитерської). Галасливі, обʼємні аромати трохи ніяковіють, стають ніжнішими і тихішими, тому осінь - пора для експериментів. Дякую за цікавий допис, пішла вибирати собі сонячного супутника.

Дивне поєднання в описі - свіжий і солодкий. В моїй уяві - свіжість ніби подих вітерця, який прилетів з якихось райських кущів. Якісь гурманські ласощі для насолоди. Цікавий і нетривіальний, сподобався.

Дякую за тему, з нетерпінням чекаю продовження. Я вперше стикнулася з аттаром, коли мені привезли кілька невеликих пляшечок з рідиною з Ємена. Потім було ще кілька, що були представниками кустарного виробництва країн Близького Сходу. Запамʼяталась надзвичайна ароматичність і майже безкінечне звучання ( відчувала аромати кілька днів). На жаль, якісь компоненти були задушливими, як на мене. Пізніше, методом проб і помилок, я дізналася, що я ворогую з мускусом і сандалом. Потім назва почала зустрічатися серед французьких виробів, зокрема перших колекцій Монталя. Вже тоді десь прочитала, що автентичні аттари можуть привабити янголів, але Монталівський аттар став для мене парфумерним кошмаром. Цікаво, а якими були перші враження у авторів, чому виникла саме ця тема?

Дуже цікавий матеріал і неймовірно красиві ілюстрації. Із зміною погоди, яка стає прохолоднішою, тягне звернутися до ароматів східного напрямку, удових і шкіряних ( які зігрівають і розкриваються трохи інакше). Я їх порівнюю з шарфами, які ніби обнімають тебе і створюють затишний кокон. Цікава думка щодо урбаністичних звучань, колись читала, що Paco Rabanne шукав ноту нагрітої поверхні автівки у ароматі Metal.Запахи міста-це гудрон, шкіра, метал, маскулінні риси, які не завжди дружні з квіточками, або повністю їх забивають.

Дуже пізнавальна парфумерна подорож, мені імпонує логіка і бачення парфумерних вражень. Вона подібна до тієї, якою послуговуються парфумерні будинки, які розширюють географічні кордони своїх пошуків. До речі, колись читала коментарі, які підтверджують думки щодо різного звучання парфумів у різних кліматичних зонах. Якщо сама Природа стає ароматичним фоном, парфумеру залишається лише зіграти своє соло з цим неймовірним оркестром. Дякую за допис, буду перечитувати.

А тепер вже трохи серйозніше. Ми втратили вже дуже багато - найбільше- обірвані життя і зруйновані долі, найменше- минуле, повне якихось мрій і планів. Є, є почуття провини, хоча і допомагаємо як можемо, але цього все ж замало. Звичайно, можна відмовитися від усього, перейти на мінімум. Коли втрачено все, чи можна сумувати за малим? Але я згадую Другу світову - і аромат Je reviene ( Я повернуся), який дарували своїм дівчатам солдати і Miss Dior ( подарунок-компенсація сестрі, що сиділа в концтаборі) і L air du temps ( аромат- святкування мирного життя). Якщо вони символізували якусь парфумерну силу, що приходила на допомогу слабкому духу, якщо вони якось допомагали не скотитися в глибини депресії, то чому б ні? Сьогодні ми повинні чіплятися за все, що допомагає жити далі - і крім ненависті, є робота, є творчість, є спільність, є люди і речі, яких і які ми любимо, бо на відміну від ненависті, це позитивні емоції, які додають сил рухатися далі. Ми всі хочемо трохи відсунутися від реальності, але це навряд чи можливо. Аромати - це історії інакшого життя, вісники красивого світу, заквітчаного і прекрасного світу, в якому нам би хотілося жити. У пристрасті немає межі, вона інколи буває "занадто" енергійною, але якщо вас розуміють і підтримують - вам дуже і дуже повезло. Це стосується і наших почуттів, і наших захоплень.

О, сестро, сестро... Щоденник- штука інтимна, але дякую за цей парфумерний стриптиз. Я часто думаю - звідки це бажання володіти цими емоціями в рідині? Навіщо мені ті дублі, ті різні флакони, довгі вчитування в піраміди і розчарування... Чого іноді зриваюсь і накуповую те, що суне якимись дивними, незвіданими шляхами в мій бік? Відповідь, схоже, знає психолог, але гроші на сеанс мабуть краще витратити на ще один чудовий аромат, який хвалять і сварять з однаковим запалом. Мені втішає той факт, що є люди, в яких ще більший гардероб і що є спільнота, яка теж має цю маленьку слабкість до гарного парфуму. Кінець-кінцем, у всьому винна якась таємна хромосома, яка і зробила нас залежними від ароматів, бо воні здатні розмалювати буденність, покращити стан і зробити нас трохи інакшими.

У моєму розумінні, signature, або автограф, більше стосується парфумерів або відомих людей, яким пропонують створити аромат-асоціацію, який би розкрив їх уподобання. Тобто це певний ароматний портрет. З одним портретом все зрозуміло. Але як бути, коли в тебе вже є величезна портретна галерея, бо тобі до вподоби різні жанри і стилі? Це все одно, що кожну ніч проводити з Роксоланою, при цьому маючи повнісінький гарем красунь... Але без жартів, якщо повернутися в часи, коли мене могли впізнати за ароматом, це буде YSL Opium ( який подарували, бо був дорогий і недоступний). Лише пізніше я зрозуміла, чому я так прикипіла до нього ( хоча мені було далеко до французького шику у ті скрутні і невиразні часи). В дитинстві я багато часу провела у своєї хресної матері, яка була палкою прихильницею " Червоного маку", східного аромату радянських часів. Тому, мені здається, що ми і наші особливі аромати- про любов до когось і чогось і про памʼять про прекрасні моменти життя.

Може, трохи поза темою, але мені імпонує бажання пізнавати, порівнювати і ділитися. Можливо, той хто ставить одиниці, ще не доріс до складних, культурологічних тем, або просто заздрить тому, що хтось може створити оригінальний текст з ілюстраціями? Блоги існують для розширення наших горизонтів, виведення нашого спільного хобі на вищій рівень - рівень інтелектуального дозвілля, тому я завжди вдячна за кожний новий допис. PS Щодо назви і концепції - ми звикли до концепції "унісекс", але не в назві. і, на жаль, сучасному поколінню історія Трістана і Ізольди буде не дуже близька. Як і мені не завжди близьки імена сучасних героїв розважальної індустрії.

Неймовірно плодючий парфумер ( тільки на Фразі розміщено 180 ароматів), і це ще без ароматів Mancera ( колаборації з дочкою). Треба віддати належне щодо "удової", східної хвилі, яку започаткував Монталь на початку 2000. Але мені важко орієнтуватися в цьому потоці ароматів, які безперервно заливають полиці парфумерних магазинів ( навіть таких шикарних як Херодс). На жаль, ті декілька ароматів, які були подаровані і куплені, не стали моїми фаворитами, а один, який сподобався в пробнику ( Kabul aoud) до сих пір викликає сумніви щодо авторства саме Montale ( бо як кожний популярний дім, Montale має купу підробок).

Я вже і забула про парфумерний етикет у барі, театрі і літаку. Останнім часом парфуми - аромозахисний жилет у неспокійному нашому бутті. Недавно ледь не втратила нюх від клятого вірусу невідомого походження, і цілими днями звірялася, чи чую аромат, чи ще ні. Тому абсолютна згодна, що все залежить від ситуації. А від чудового парфуму вона може чудодійно поліпшитися. Але, зрозуміло, не для кожного.

Окрема примітка про вінтажні аромати у формі сплешу ( без розпилювача). Краще всього слухати аромати у точках, де пульсує кров - запʼястя і лікті. Посилити звучання можна, якщо нанести їх на ватні диски для зняття макіяжу і тримати на тілі під одежою ( від тепла аромат розкриється у всій красі). Проте, не треба забувати і про елементарну гігієну тіла ( і тут важливо не перебивати стійки парфуми іншими, та вибирати дезодоранти, які не мають різкого запаху), а для розпилення на волосся краще віддати перевагу гелю або воску, ніж лаку. Взагалі, головне правило - помірність і поміркованість. Велика прикрість, якщо те, що подобається нам, стане аромошоком для інших.