Як мене рятували вінтажі

Дівчатка складають списки легких, квіткових весняних ароматів. І це цілком логічно - завтра травень! А я… лишилася десь у зимових настроях, на моєму календарі - 89 лютого…

Ніби сонечко час від часу визирає, ніби все навколо вже зелене і, попри сніг та град, уперто квітне. Але сире повітря, яке вітер ганяє поміж високих будинків столичних вулиць, не залишає мені жодного шансу по-справжньому насолодитися весною.

Дивуватися нічого, адже це вже не перша така весна. Фотографуючи на днях термометр за вікном на відмітці -5°C, я пошукала аналогічні фото в архівах минулих років і знайшла! Щоправда тоді не ловила себе на мінорних настроях, які не подолали ані відверто гурманські аромати, ані буйно квіткові. Аж раптом, зовсім інтуїтивно, я відчула нестримне бажання вдихати вінтажі. І знаєте що? Саме їх кришталеве звучання врятувало дещо хитку конструкцію моєї душі, яка ніяк не може прокинутися від зимового сну.

La Perla від La Perla (1987 рік)

З La Perla La Perla ми знайомі давно. Маю вінтажну мініатюру та відносно сучасну парфумовану воду з флакона-кораблика. Вони звісно різні, але однаково заспокоюють, даруючи впевненість насамперед у собі, адже для мене це урочисті парфуми не на кожен день.

Вінтаж звучить медовою гірчинкою ілангу та гвоздики, насиченими спеціями - коріандр, кардамон, перець, на шикарній базі з моху, пачулі та амбри. Сучасна версія вже м`якша, в ній більше цитрусів, ніжна троянда та гладенький сандал - все ще шипр, але вже припудрюється. Носити ці аромати - окрема насолода від кожного з них.

Expression від Jacques Fath (1977 рік)

Наступний герой, відомий мені ще з бабусиного трюмо - Jacques Fath Expression. Десь на підсвідомості я пам`ятала його колючим і надто "дорослим". Та зараз, під час нашої нової зустрічі через десятки років, я тону в його ірисовій ніжності, яка затьмарює терпкий мох і гірку зелень зі шкірою. Ні, характер він не втратив у порівнянні із ароматом з дитинства. Класичний впізнаваний і виразний шипр. Але цей ірис… це, мабуть, так проявляється моя жага примиритися з холодною весною.

Narcisse Noir від Caron (1911 рік)

І нарешті… довгоочікуване знайомство з рідкісним парфумерним скарбом - Caron Narcisse Noir . Я впевнена, що десь тут у нас на Кремчику читала статтю про цього красеня (чомусь тепер не можу її відшукати) і саме тоді загорілася бажанням познайомитися, яке на жаль не реалізувалося з багатьох причин. Воно й добре, адже саме зараз ця тріумфальна зустріч стала кульмінацією мого весняняного марафону.

Він прекрасний, і це було очікувано. А от те, як він відкрився… стало сюрпризом. Дуже тепло та навіть їстівно - зовсім нехарактерні в моїй уяві ноти для парфумів 1911 року! Це не звична медова гірчинка, ні, це щільна медова пудра, яка розкривається квітковим танцем із ледь помітною анімалістичною ноткою. Довершений, живий, унікальний аромат!

За звичкою мій мозок почав шукати асоціації із чимось вже ольфакторно знайомим… І знайшов їх у роботах Francesca Bianchi. Особливо в Angel`s Dust та Encounters. Ось звідки це фантомне відчуття, що Narcisse Noir звучить більш ніж сучасно, хоча насправді це аромати Франчески мають в собі немалу долю "вінтажності".

Мабуть у цьому й є магія вінтажів. Дорогоцінне минуле раптом оживає у чомусь сучасному. Цей досвід важко переоцінити. У моменти, коли майбутнє здається туманним і холодним, іноді варто озирнутися назад. Бо саме там, у пам`яті, у запахах, у відчуттях можна знайти силу та натхнення рухатися далі.

А що рятує вас у моменти туги? Розкажіть, будь ласочка! А я хочу щиро подякувати феям-спонсорам моєї ностальгії Odessitka та Cincia. І обов`язково завітаю до Nathalie-art ще за декількома рідкісними екземплярами.