Без довгих вступів давайте трохи підіймемо завісу над тим, що нас спонукає обирати певні парфуми, чи не обирати їх взагалі)))
1. Генетика, підступна ти гадюко!
Що до мене - я ще та поціновувачка парфумів, бо з їхньою допомогою можна підкреслити свою індивідуальність, виділитися з натовпу (так, я це полюбляю), або просто певним чином скорегувати свій настрій. Аромат - це своєрідна візитна картка, котра допомагає нам позначити певні свої риси перед іншими людьми, чи просто доповнити свій образ відповідно до стилю чи ситуації.
Але чому я обираю саме цей парфум, а моя подруга, з якою ми характерами мов близнюки, зовсім інший? Я часто зтикаюся з питанням накшталт "Чому мій чоловік\хлопець\колега\жінка\дівчина\подруга\необхідне підкреслити терпіти не може мій улюблений аромат, натомість захоплено вдихає ті, що мені не до вподоби?". Виявляється, тут у значній мірі зіграла злий жарт генетика! Науково доведено, що вона впливає на те, які саме парфуми нам до смаку.
Як зазначає Лука Турин у своїй книзі "Секрет аромату: від молекули до парфумів", наші генетичні особливості значною мірою формують наші уподобання в ароматах, бо гени відповідають за вироблення спеціальних білків, котрі "впізнають" молекули ароматичних речовин. У кожного з нас ці білки трішки відрізняються, тому ми по-різному реагуємо навіть на однакові парфуми. Як говориться "suum cuique" - "кожному своє" і тут за це висловлювання вступається сама цариця-біологія. Найяскравіший приклад у моїй практиці 
Chantal Thomass Chantal Thomass. Що тільки про нього не говорили.... Комусь він вишня, комусь деревина, комусь ваніль, комусь пудра, комусь солодощі, комусь взагалі груша в сиропі!
Наприклад ось ми з подругою абсолютно росходимося в оцінках більшості ароматів, як я і казала... Мабуть у неї просто зовсім інші гени та білки-"нюхачі", ніж в мене. А от з чоловіком ми часто "даємо п ять" один одному, коли йдеться про вибір парфумів. Мабуть, наші генетичні коди в цій сфері більш сумісні😜
Рейчел Герц у книзі "Запах Бажання" пише, що комбінація наших генів створює унікальний "ароматичний фільтр". Саме він формує особисті смаки і несмаки в ароматах. Те, що для мене чудовий парфум - для когось нестерпний сморід і навпаки!
(*наспівує*: Баккара-Баккара, що ти робиш, баккара?")
Отже, генетика відіграє не останню роль у наших "парфумерних симпатіях". Через неї навіть близнюки можуть кардинально розходитися у виборі улюблених ароматів. Але з іншого боку, саме ця генетична різноманітність робить світ парфумерії настільки барвистим і захопливим, а розмови про парфуми настільки полярно різними. Адже кожен парфум знайде "свою" аудиторію з відповідним набором генів.
От я й кажу: генетика, підступна ти гадюко! Але дякую тобі за те, що завдяки твоїй примхливості світ парфумів такий неймовірно різнобарвний для кожного!
2. Ваш аромат нагадує мені безтурботний ранок! А ваш мені - розбите сердце!
Асоціативна пам ять - дивовижна річ. Один запах може викликати цілу низку спогадів, емоцій та образів. Чому так трапляється? Усе через особливості роботи нашого мозку.
Коли ми вдихаємо певний аромат, сигнал йде від рецепторів у носі до лімбічної системи - відділу мозку, що відповідає за емоції та пам`ять. Лімбічна система активує амігдалу, яка порівнює новий досвід із закріпленими в минулому зв`язками.
Наприклад, коли я вдихаю аромат ялівцю чи лимонних льодяників, мій мозок сигналізує, що цей запах знайомий та приємний десь на рівні підсвідомості. Він активує спогад: літо, парк неподалік, прогулянки з мамою, лимонні карамельки, кущі ялівцю, у які я занурююсь немов у джунглі. Ось як працює асоціативна пам ять на аромати! Якщо у вас те саме - це нормально та від такого не гріх бути залежним. Наприклад хтось для затишку використовує ванільні чи квіткові аромати, а мене ось заколисуює 
Armaf Niche - Black Onyx .
Запахи зберігаються в наших спогадах довше за візуальні чи слухові образи. Оскільки центр обробки нюхової інформації має прямі зв`язки з мигдалеподібним тілом і гіпокампом - відділами мозку, які відповідають за довгострокову пам`ять та емоції.
Навіщо нам така асоціативна пам`ять на запахи? Вона виконує певні еволюційні функції. Запахи допомагали первісним людям запам`ятовувати їстівні рослини, уникати небезпечних місць, знаходити джерела води. А ще запахи допомагають (і зараз теж) знайти собі пару та сформувати глибокий емоційний зв язок. Я не дуже хочу занурюватися у тему природних ароматів тіла, тож поглянемо на цей нюанс трохи з іншої сторони.
Коли ми закохуємося, у нас запускається вивільнення гормонів щастя, зокрема дофаміну, серотоніну, адреналіну. Вони активують лімбічну систему мозку та формування нових нейронних зв`язків. Так і закріплюються асоціації запаху від коханої людини із сильними позитивними емоціями.
Тому коли ми знову вловлюємо цей аромат - навіть через роки - наш мозок миттєво повертається до цих самих асоціацій. Ми згадуємо радість, хвилювання і незабутнє почуття закоханості. Ось чому аромат близької людини ми пам`ятаємо так довго і так бурхливо на нього реагуємо. Ох цей 
Creed Aventus, наче це було вчора....
Ще один цікавий феномен у моїх арома-спогадах - запах автомобільної гуми та колії поїзду. Я дуже довго нікуди не їздила, а коли з явилися час та гроші, я від кожної мандрівки відчувала ейфорію. Ці аромати викликають у мене почуття свободи, руху, радісного очікування та пригод. Ніби я вже мчу дорогою назустріч новим горизонтам! Мабуть тому 
Montale Dark Aoud та 
Tom Ford Oud Wood Intense я кожен раз зустрічаю із щирою усмішкою.
Здатність мозку пов`язувати запахи з яскравими емоціями та спогадами - це справжній диво-механізм. Він допомагає нам насолоджуватися приємними враженнями знову і знову, занурюючись у минуле, а ще - йти вперед до нових пригод, які також закарбуються емоційними ароматами в нашій пам`яті. Чи не чудово?
3. Для себе чи для оточуючих?
"Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму", - звітує народна приказка. І справді, перше враження про людину часто складається саме з її зовнішнього вигляду. А одним з ключових елементів цього вигляду є, звісно, аромат.
З дитинства нас вчать: щоб справити гарне враження, потрібно дбати про свій зовнішній вигляд. І, зокрема, про запах. Адже приємний аромат - це ознака доглянутої, успішної та привабливої людини. Натомість "брудний" запах викликає відразу та несвідоме бажання триматися подалі (пора писати книгу "50 відтінків мускусу". О який різний він буває🤣).
Тож змалечку батьки навчають нас слідкувати за гігієною, купувати модні дезодоранти та парфуми. Реклама щодня транслює: якщо хочеш подобатися оточенню, обирай "той самий" аромат (а хто і як визначає який "той самий" - один бог знає). І ми свідомо чи несвідомо переймаємо ці стереотипи.
Але чи задумуємося ми, чому обираємо саме той чи інший запах? Чи то справді наш особистий смак та уподобання, а чи нав язані маркетологами та соціумом шаблони?
Дослідження показують, що лише 5% людей обирають парфуми, керуючись виключно власними асоціаціями та смаками. Решта 95% - свідомо чи підсвідомо озирається на те, що вважається модним, сексуальним, успішним.
Багато людей поступово перевчаються виконувати власні бажання, замінюючи їх шаблонним "так потрібно". Адже оточення сприймає нас крізь призму зовнішніх атрибутів і ми хочемо відповідати очікуванням та виглядати гарнесенько.
Особливо це стосується підлітків та молоді, які ще тільки формують власну ідентичність. Вони як губка вбирають трансльовані ззовні зразки поведінки та "правильного" iміжу.
Найпопулярніший парфум серед хлопчиків? Звісно ж, маскулінні дезодоранти "Axe" (господи, як я хочу щоб на них було написано не AXE, а гарне українське слово СОКИРА великими літерами😝), який обіцяє неабияку привабливість у протилежної статі. Дівчатка теж поспішають відповідати надиктованим очікуванням, обираючи солодкі та квіткові аромати у туалетних водах, гелях для душу чи парфумерних містах для тіла. Адже саме так має пахнути справжня дівчина, чи не так?
І лише з віком та досвідом приходить розуміння, що аромат - то дуже індивідуальна та особиста істория. Що варто дослухатися до власних бажань та асоціацій, а не до нав`язаних стереотипів.
Деякі так ніколи і не навчаються цього. Вони проживають все життя в запахових шорах, обираючи загальноприйняті, "правильні" аромати і з кожним роком все більше втрачають здатність насолоджуватися індивідуальними нюансами та задоволення від процесу вибору. У деяких випадках політкоректність має посідати певне місце (якщо ви насправді любите якісь-такі-отакі аромати, а не дефолтно обожнюєте щось ненавєязливе), бо іноді ми надягаємо парфуми зовсім не для себе. Не усе, ж, як говориться, котові ласунка😁
Я тут не стала торкатися теми які парфуми є якими, бо мабуть в кожного є +- однакова низка ароматів, які визначаються як соціальні чи індивідуалістино-дикуваті. Тільки скажу, що оверкап якого завгодно парфуму це моветон, ящо він вбиває усе живе навколо.
4. "Ароматичні дальтоніки" та непереносимість парфумів
Чи замислювалися ви коли-небудь, що для когось аромат яких завгодно парфумів може бути нестерпним, або є такі люди, котрі не чують навіть самих задушуючих парфумерних монстрів? Існують дві категорії таких людей: ті, хто фізично не спроможний адекватно сприймати запахи, та ті, хто просто їх не любить. Давайте розберемося з причинами та особливостями кожної з груп.
Перша - це люди з порушеннями нюху, так званою аносмією. Залежно від ступеня ураження, вони або взагалі нічого не відчувають, або сприймають аромати викривлено та фрагментарно.
Уявіть, що ви дивитеся на пейзаж крізь брудне скло, яке спотворює зображення. Саме так ароматичний світ постає перед людьми з аносмією. Різноманіття нюансів та відтінків для них втрачено (як у мене з 
Escentric Molecules Molecule 01 та 
Juliette Has a Gun Not a Perfume ). Але є й позитивна сторона - буває й так, що те, що багатьом не до вподоби, такі люди можуть переносити безболісно.
Причини порушень нюху можуть бути різними: дехто народжується з аносмією, а в когось вона розвивається після перенесених захворювань (привіт, ковід!) чи черепно-мозкових, або місцевих назальних травм.
Інша категорія - це здорові люди, які просто не сприймають аромати. З фізіологічної точки зору в них усе гаразд з нюхом та сприйняттям. Проте вони не відчувають задоволення, комфорту чи естетичної насолоди від парфумів.
Навіть помірні парфуми здаються їм нестерпними, викликаючи головний біль, нудоту та запаморочення. Чому виникає така антипатія до запахів у в принципі здорових людей? Тут також може бути кілька причин.
Генетична схильність, або надчутливість до ароматів - одна сторона аспекту. По-друге, психологічні травми, пов язані з певними запахами. Скажімо, людина, яка в дитинстві застудилася після прогулянки з батьком, що пахнув якимось різким одеколоном, може підсвідомо уникати схожих ароматів у дорослому житті.
Звичка та відсутність інтересу також мають величезне значення. Якщо людина з дитинства не знайома зі світом парфумерії та не відчуває потягу досліджувати його - то й не дивно що аромати її не приваблюють (але тут можно піймати один ТОЙ САМИЙ та вже не уявляти свого життя без ароматів. Бачили таке, знаємо).
Такі "ароматичні аскети" не зацікавлені у тонких композиціях та відтінках, на відміну від парфзалежних, які черпають у цьому натхнення.
Отже, у другої групи причини радше суб єктивні та психологічні. Але результат той самий - бажання мінімізувати присутність ароматів у своєму житті.
Мені іноді шкода таких людей, бо у нашому світі яскравих ароматів їм дуже непросто.
Комусь до вподоби мистецтво або музика, а комусь - спорт чи подорожі. Хіба ми засуджуємо тих, хто не захоплюється живописом? Так само не варто докоряти таким "аромопатам", якщо вони з певних причин дистанціюються від парфумерії. Найкраще буде підтримати людину, якщо вона сама проявить цікавість до цього напрямку, а якщо ні, то не докучати.
Я сподіваюся моя росповідь була цікавою. Дякую CBRCleopatra за ідею статті. Вона мабуть вийшла не такою, як я собі уявляла спочатку)))
Telegram
Google News