Коментарии пользователя enthusiast

Щось останнім часом CdG грішить з самоповторюванням. Минулого року був Max Richter 01, який ну дуже сильно перекликався з Comme des Garcons Black з-під авторства того ж парфумера. І в цьому випадку подібна історія. Це, звичайно ж, не копія, але перцево-деревний блок явно перекликається з іншою роботою Мезондьє Comme des Garcons Black Pepper . А яскраво виражений аромат чебрецю відсилає до nBitor Hombre de Palo (читав рецензію на To Vetiver від редактора Фрагрантики Мігеля Матоса, який за сумісництвом є парфумером і автором чебрецевого парфуму для nBitor. Цікаво, чи помітив він схожість зі своїм творінням😉.) Мені це пахне, як суміш цих двох парфумів з сильним нахилом в сторону чебрецю. Сама композиція не погана, але маючи Black pepper, цей вже виглядає вторинно, при всій любові до бренду.

І саме головне - де ветивер?🤭 Якщо назву інтерпретувати не як оду компоненту, а як напрямок, то на півдорозі до кінцевого пункту призначення увагу перехопив підступний чебрець😎

Для мене це краща інтерпретація популярної зв"язки - уд, шафран, троянда, де шафран відіграє основну партію. Удова складова композиції тут передана нагармотою і підкреслена тваринними нотами. Без орієнтальних конюшень з екскрементами, але виражені "брудність" і техногенність присутні і вони дуже пасує медичному, металізованому, терпкуватому шафрану додаючи йому брутальності. Хоч і троянда тут сприймається на гомеопатичному рівні, але напрямок комбінації цієї трійці чітко зчитується. Як прийнято у Дурги, зібрано це все з якісних, природньо-пахнучих компонентів, без АД-ів, при цьому всеодно скаржитись на технічні характерисики не приходиться.

Женевські конвенції повинні визнати молекулу akigalawood, як хімічну зброю масового ураження, а злому генію Бішу заборонити використання подібних "франкенштейнів з пробірки на стероїдах") Хай колотить натуральні тинктури і дистиляти і не тероризує людей!😎 Користуватись чимось ще окрім нього не представляється можливим - залишки його на одязі перекрикують всі інші парфуми) пахнути буде все - постіль, рушники, шпалери і кіт)

Раніше я його нормально сприймав - без особливого захвату, проте інколи використовував. Але одного дня, коли я його носив, під вечір мене різко підкосило ГРВІ) На фоні високої температури і ломоти в тілі, загострене відчуття запахів і потужні технічні характеристики аромату зіграли зі мною злий жарт - розвилась стала непереносимісь і відраза до нього. Вже минуло більше 2 років, а я й досі його тєрпєть нє пєрєваріваю🤢. Але, якщо не брати до уваги суб`єктивне сприйняття, а оцінювати з практичної точки зору, то його доступність і популярність(як доступніша версія Ганімеду) теж працюють не на його користь - коли цей впізнаваний шлейф ідентифікуєш з кожного третього, він втрачає свою унікальність, а парфуми ж в першу чергу використовуємо для підкреслення своєї індивідуальності, а не щоб бути як одним із інкубатора.

Якщо вам подобаються класичні композиції, де ветивер обіграний цитрусами, але не дуже в захваті від їхнього ретро-настрою, типу як в Карвен, Герлен і Том Форд, то це хороша, сучасна альтернатива.

Після оригінальної EDT, парфумів зі своїм самобутнім обличчям, єдиним вартим уваги фланкером можна було вважати тільки Giorgio Armani Acqua di Gio Profumo . Всі інші - сезонні маркетингові заглушки, які не витримували перевірки часом. Хоч і як би гучно не позиціонувався в лінійці(аж цілий еліксир!🤭) але, впевнений, що цю халтуру чекає така ж участь. Інтенсивна хімозна суміш з Bvlgari Aqva Pour Homme і Christian Dior Fahrenheit Cologne . При прямому порівнянні з Profumo - не витримує ніякої конкуренції, як з точки зору якості, так і оригінальності. Тим більше за його актуальний прайс. IMHO

Здебільшого, ветивер - це мінорна нота в парфумерії, а тут він настільки мажорний, настільки життєрадісний і бадьорий, що посмішка сама розтягується на обличчі😊. Обіграний карамелізованим цукром і гірко-кислими цитрусами - нагадує солодкий льодяник або ситро. Пахне саме так, як і виглядає джус в пляшці - легкий, прозорий, акварельний. Через відсутність в складі амбро-деревних, стероїдних молекул - не дуже стійкий, гучний і шлейфовий. Але для мене це тільки плюс - сам не передозуєшся і інших не задушиш😉. Унісекс з незначним нахилом в чоловічу сторону, імхо.

Аромат зі своїм індивідуальним, впізнаваним лицем, який досі стоїть флагманом на чолі жанру започаткованого ж ним самим. Хоч зараз його унікальнісь вже сильно змазана на фоні численних дешевих клонів і дорогих, якісних омажів, але своє почесне місце серед легенд парфумерії він займає заслужено. Вирізняє його гуалтієрівський "фірмовий", плотський, брудноватий акорд, який відсилає до нашого первісного, тваринного єства, керованого інстинктами, що робить аромат глибоким і живим. І цей ефект не може повторити ні один інший його наслідувач. Один з улюблених, котрі не втрачають свою актуальність серед міріад яскравих, але короткоплинних захоплень.

Хоч і знайомий поки що тільки приблизно з третиною ароматів у бренду, але серед них саме цей найбільш точно відповідає своїй назві, imho. Для мене це збірний ольфакторний образ кажанів і криланів - бо, наприклад, крилани хоч і харчуються стиглими фруктами, але живуть на деревах, а не в печерах, як кажани. Які в свою чергу в основній масі видів не є фруктоїдами, а поїдають дрібних комах(вампірів серед них лише 3 види із понад 1400 і, на щастя, всі живуть в Південній Америці🤭). І уява чітко малює картинку, ніби якийсь рукокрилий поїдає перестиглий, вже підбродивший, соковитий, медовий фрукт, при цьому висячи в темній вологій печері з яскравим аміачним запахом від продуктів його життєдіяльності😃. При цьому це пахне приємно і досить парфумерно. Мені сподобався.

Дуже схожий до Olympic Orchids Artisan Perfumes Night Flyer , що і не дивно, бо попередню ітерацію Кажана для Зоологіста(з якою не знайомий) в 2015 році робила одна і та ж парфумерка - Еллен Кові, але актуальну версію(2020), яку я тестував - вже інший парфумер, Прін Ломрос. Тому, судячи зі схожості ароматів, змін він вніс не багато. Цю цікаву землисто-фруктово-медово-уринальну базу він переніс в інший свій аромат в бренді Zoologist Perfumes Rhinoceros Edition 2020

Якщо з наскоку, то це сухий тютюн, вологі пачулі і медовість на межі з уринальністю. Але чим більше його розгадуєш, тим більше знаходиш нових граней і розумієш наскільки це багата і водночас ідеально забалансована композиція. Не назвав би його безкомпромісно чоловічим(хоч і настрій простежується), бо в якісь моменти він звучить терпкіше і гіркіше, а в якісь пом"якшується, згладжується і засолоджується. Скоріше - це носибельна і універсальна інтелігентна брутальність. Перекликається з іншою роботою Пріна Ломроса Zoologist Perfumes Bat 2020 , а саме цими специфічними землисто-медово-уринально-фруктовими нюансами. Загалом дуже приємно вражений від знайомства з ароматом.

Позачасова класика! Інтелігентна, м`яка брутальність. Хоч і прослідковуються тенденції минулих днів, але без популярних тоді мильних альдегідів, як в Aramis Aramis , наприклад, який через них надто ретрово звучить і менш актуальний в наш час. Але Ятаган - це настільки витончена композиція, що зараз сприймається, як стильний аксесуар з відсилкою до вінтажу, але ніяк не застарілий аромат. Тільки жаль що технічні характеристики в сучасних версіях надто скромні - тихий і не довготривалий. Здається, що з натуральним кастореумом і мохом, він мав бути більш глибшим, гучнішим, стійкішим і проекційнішим. Але бобрів шкода більше, тому підтримую заборону на використання тваринних мускусів🤗

Цей багатообіцяючий, грандіозний старт може зрівнятися лише з його швидким монументальним крахом. Реалістичні м"ята з лавандою і ударною дозою кастореуму через короткий термін розвалюються і перетворюютьтся в брудне, засолоджене місиво, яке переслідуватиме вас ще дуже довго. Що не відняти у бренду, так це стійкості і гучності компонентів. Але більшість ароматів, які тестував, а деякі навіть мав у повнорозмірі - відзначаються відсутністю гармонії і вищевказаними недоліками. Навіть в преміальних лінійках. Можливо то моє таке індивідуальне сприйняття, але дійшов висновку, що це просто не мій бренд і перестав шукати в ньому прихованих перлів.

Opus Magnum в творчості Гуалтьєрі, який залишає Nasomatto Black Afgano далеко позаду, IMHO. Абсолютне уособлення брутальності і маскулінності у парфумі. Прокурена шкірянка з "фірмовими" брудністю і тілесністю і легкою солодкавістю малинового варення. Якісні інгредієнти, філігранна збірка, нічого не розвалюється, комфортний, приємно пахне від початку до кінця, не виснажуючи рецептори.

Хоча, любов сталась не одразу. Будучи запрограмованим відгуками і оглядами, очікування отримати димну, мазутну шкіру(про яку всі говорили) не виправдались. Перші затести були намазом і з місця нанесення мені домінував саме зелено-рослинно-коренеплідний аспект ізобутил-хіноліну, а його шкіряна грань лунала десь на другому плані. Правда ситуація змінилась після нанесення на шию, коли я відчув власний шлейф на вулиці. Тут і розкрилась вся краса його композиції😊.

Брутальний, суворий, мінорний, димний ладан! Уява відносить до обрядів Вуду, якщо відштовхуватись від назви. Олібанум з хвойними нюансами і димком від щойно згаслої свічки. Перекликається в звучанні з такими ароматами як Profumum Roma Olibanum , \Olivier Durbano Black Tourmaline , в яких композиції також крутяться навколо цього резиноїду. Як і всі інші аромати у бренду це дуже якісна і самобутня робота. Природньо пахне, без стероїдних сучасних хімонів. Хоча все одно це дуже специфічна штука на любителя. Більше про атмосферу ніж про парфум. Але мені попав в саме серденько☺️.

Самий гарний малиновий клоп в парфумерії!😎 Мені пахне, як інсталяція з м"якої світло-коричневої замшевої куртки на яку пролили і втерли прогірклого ірисового масла, присипали фіалкою і завершили цей натюрморт жменею малини з клопами. Без пудри і помади - нічого що б відсилало до жіночої косметички. Навпаки, за рахунок відчутної маслянистості і замші звучить більш з чоловічим настроєм, імхо.

Люблю NG за самобутність і відсутність гонитви за трендами. Творчість у чистому вигляді. Всі парфуми в лінійці зі своїм оригінальним обличчям, глибоким і природнім звучанням. Композиції складні для сприйняття, требують часу, щоб розгледіти в них красу(наголошую про це в кожному коментарі до ароматів NG😁, але для мене це дійсно саме так і виходить - любов виважена, а не швидкоплинне захоплення😎

До появи флакону на полиці мені знадобився рік періодичних підходів до пробника, щоб мої нюхові рецептори звикли до нього😀. Хоч і заінтересував з першого затесту, але в носінні був досить важким. До нього, окрім діорівських ірисів, предметно не був знайомий з іншими, але він започаткував інтерес до ароматів цього напрямку. Жюльєну Раскіне хвала і шана за таку роботу✊

Взимку я його не зрозумів(копчений ковбасний сир, той, котрий з кмином - гастономічний жах дитинства😁 з якоюсь невиразною солодкавістю, яка ще більше псувала враження), але в теплу пору він розкрився діаметрально-пролитежно в кращу сторону. Спочатку пачулі мають дещо аптечно-лікарняний відтінок, який швидко минає і задимлюється разом зі шкірою і кремовою ваніллю. Композиція врівноважена, не гучна, ніжна, м`яка і округла - ідеальний баланс між брутальністю і витонченістю. Тому, на жінці теж дуже привабливо і нетривіально звучатиме, хоч і може на початку здатись більш чоловічим через димність і підкопченість.