Nasomatto Black Afgano

Как только я почуяла этот аромат, сразу порадовалась, что у меня есть машина. Поскольку не представляю, что творится в маршрутках. Дамы умудряются им надушиться и для похода в магазин, и в зал. Марихуану чувствую там от души. Летом - это просто повітряна тривога для себя и всех окружающих. Попробую нанести еще раз зимой.

Вообще я планировала отдать флакончик другу-планокуру. Но даже он сказал, что это жесть. Ставлю 1 звезду за оригинальность.

Один из ужаснейших ароматов, какие есть в парфюмерии . Пик моветона. Дичь, китч, глупость, с тонной синтетики. Гуальтьери чёкнутый химик, которого допустили в парфюмерию. Он никак не парфюмер.

Что самое интересное и хитрое. В близи( с руки или блоттера, одежды) аромат пахнет интересно, манко гурманно и многообещающе. Но шлеиф - это совершенно другая история - холодный, резиновый, фекал с кариесом, в длиною с киллометр. Пардон - если вы считаете это запахом "конопли", то я тогда сам Гуальтьери.

Парфюм, що пахне кожний раз по різному. Я не відчув якихось неприємних нот бомжа і тд, навіть з плями він не гидкий, бо пардон з плями дуже насичений. Вперше відчував коноплю, було діло курив, але не фанат, шось ніби є, така нота приторно-зелена, як лавровий лист підпалюєш. Потім зʼявляється та база, яка мені подобається. При другому нанесені відчуваю запах сигаретної пачки і малини, коноплі не чую. Відчуття таке, що цей парфюм не настільки дифузний і шлейфовий як постійно наголошували. Можливо нові версії і справді стали «розбавленими». Флакон крутий

Bl.Af. - вже майже не просто парфумерія, а окремий стан свідомості. Густий, темний, смолистий, димний, з відтінками кави, уда, деревини й чогось зеленого, майже наркотично-трав`янистого. Він стартує важко, але дуже магнетично, ніби заходиш у напівтемну кімнату, де пахне деревом, димом і старими смолами. У ньому є щось тривожне, але саме це і притягує. Аромат не веселий і не легкий - він гіпнотичний. Це про темну сторону краси: вона не завжди повинна бути чистою, світлою й комфортною. Іноді вона трохи лякає, затягує - і саме тому запам`ятовується надовго.

Подруга дала спробувати. Майте на увазі, що шкірі тримається довго і нічм не можна змити. З флакону пахне листом сухого тютюну (можливо ще коноплі, але я не знаю чк вона пахне). Але на шкірі розкривається усією "красою". Крім тютюну, шкіри та чогось кислого і паленого, є оті "гаражні" нотки бензину, заліза і мастил. Не сказала б що вони погані, але на любителя і точно не в офіс.

Різнобарвна солодка димність грає веселкою, через деякий час з`являється тютюнова кислинка. Відчувається шкіра, дорогий тютюн для самокруток або сигари, саме аромат в пачці, а не коли палять. Коноплею пахне, але саме тою що під час визрівання, накопичення її смолистістю, і різноманіттям кольорів аромату (горіховість, різнотрав`я, солодка кислинка) , що може залишитися на долонях, але не тією, що палять… ну може трошечки в димності і є )))). Якщо змити водою зі шкіри, то солодкість трохи зникає, залишок мені нагадав свіжість, після дощу, озон… щось подібне в Різвеліумі є… типу молекули Геосміна. Стійкість залізобетонна. Шлейф -цунамі. Вдягати однозначно зимою, осінню, можливо прохолодним вечором, небезпечний для громадського транспорту чи таксі… , хоча хто пшикається таким навряд чи в маршрутці їздить буде ))).

Мені пахне конкретною маріхуаною, ніби десь курять. Навіть боюся пшикатися щоб не подумали що це я курю)) По відгуками очікувала бомби. Не вийшло. Не для мене

Аромат зі своїм індивідуальним, впізнаваним лицем, який досі стоїть флагманом на чолі жанру започаткованого ж ним самим. Хоч зараз його унікальнісь вже сильно змазана на фоні численних дешевих клонів і дорогих, якісних омажів, але своє почесне місце серед легенд парфумерії він займає заслужено. Вирізняє його гуалтієрівський "фірмовий", плотський, брудноватий акорд, який відсилає до нашого первісного, тваринного єства, керованого інстинктами, що робить аромат глибоким і живим. І цей ефект не може повторити ні один інший його наслідувач. Один з улюблених, котрі не втрачають свою актуальність серед міріад яскравих, але короткоплинних захоплень.

Густа амбра, солодкий дим та кислий ладан з удом та спеціями. Складається враження, що десь чув раніше щось схоже. Може у Tiziana Terenzi Laudano Nero, може у Serge Lutens Ambre Sultan. Доволі суперечливий аромат для поціновувачів, до яких я цього разу себе відносити не стану.

Старт очень красивый, брутальный, тяжёлый, статусный такой. Но через час вылазит мускус с амброй, и эта вся прелесть начинает сильно отдавать нашатырным спиртом!!! Непередаваемый ужас! Испоганили такое красивое начало.