Общая информация о пользователе enthusiast

Розкішний трояндовий парфум без явних гендерних маркерів. На мій погляд полин тут є ключовим елементом, який створює гіркуватий, лікерно-винний ефект і тримає жасминово-ванільний блок в узді, не дозволячи йому зірватись у приторне свавілля. Комфортне, природнє, не перевантажуюче рецептори звучання від початку і до повного висихання. Глибока, багатогранна, ювелірна робота від іменитої парфумерки, котра, до прикладу, зібрала не один хіт для By Kilian.

Для мене це знахідка, котра запустила інтерес до ароматів трояндового напрямку і дозволила подивитись під іншим кутом на вже знайомі композиції.

Щось останнім часом CdG грішить з самоповторюванням. Минулого року був Max Richter 01, який ну дуже сильно перекликався з Comme des Garcons Black з-під авторства того ж парфумера. І в цьому випадку подібна історія. Це, звичайно ж, не копія, але перцево-деревний блок явно перекликається з іншою роботою Мезондьє Comme des Garcons Black Pepper . А яскраво виражений аромат чебрецю відсилає до nBitor Hombre de Palo (читав рецензію на To Vetiver від редактора Фрагрантики Мігеля Матоса, який за сумісництвом є парфумером і автором чебрецевого парфуму для nBitor. Цікаво, чи помітив він схожість зі своїм творінням😉.) Мені це пахне, як суміш цих двох парфумів з сильним нахилом в сторону чебрецю. Сама композиція не погана, але маючи Black pepper, цей вже виглядає вторинно, при всій любові до бренду.

І саме головне - де ветивер?🤭 Якщо назву інтерпретувати не як оду компоненту, а як напрямок, то на півдорозі до кінцевого пункту призначення увагу перехопив підступний чебрець😎

Для мене це краща інтерпретація популярної зв"язки - уд, шафран, троянда, де шафран відіграє основну партію. Удова складова композиції тут передана нагармотою і підкреслена тваринними нотами. Без орієнтальних конюшень з екскрементами, але виражені "брудність" і техногенність присутні і вони дуже пасує медичному, металізованому, терпкуватому шафрану додаючи йому брутальності. Хоч і троянда тут сприймається на гомеопатичному рівні, але напрямок комбінації цієї трійці чітко зчитується. Як прийнято у Дурги, зібрано це все з якісних, природньо-пахнучих компонентів, без АД-ів, при цьому всеодно скаржитись на технічні характерисики не приходиться.

Женевські конвенції повинні визнати молекулу akigalawood, як хімічну зброю масового ураження, а злому генію Бішу заборонити використання подібних "франкенштейнів з пробірки на стероїдах") Хай колотить натуральні тинктури і дистиляти і не тероризує людей!😎 Користуватись чимось ще окрім нього не представляється можливим - залишки його на одязі перекрикують всі інші парфуми) пахнути буде все - постіль, рушники, шпалери і кіт)

Раніше я його нормально сприймав - без особливого захвату, проте інколи використовував. Але одного дня, коли я його носив, під вечір мене різко підкосило ГРВІ) На фоні високої температури і ломоти в тілі, загострене відчуття запахів і потужні технічні характеристики аромату зіграли зі мною злий жарт - розвилась стала непереносимісь і відраза до нього. Вже минуло більше 2 років, а я й досі його тєрпєть нє пєрєваріваю🤢. Але, якщо не брати до уваги суб`єктивне сприйняття, а оцінювати з практичної точки зору, то його доступність і популярність(як доступніша версія Ганімеду) теж працюють не на його користь - коли цей впізнаваний шлейф ідентифікуєш з кожного третього, він втрачає свою унікальність, а парфуми ж в першу чергу використовуємо для підкреслення своєї індивідуальності, а не щоб бути як одним із інкубатора.

Якщо вам подобаються класичні композиції, де ветивер обіграний цитрусами, але не дуже в захваті від їхнього ретро-настрою, типу як в Карвен, Герлен і Том Форд, то це хороша, сучасна альтернатива.

Після оригінальної EDT, парфумів зі своїм самобутнім обличчям, єдиним вартим уваги фланкером можна було вважати тільки Giorgio Armani Acqua di Gio Profumo . Всі інші - сезонні маркетингові заглушки, які не витримували перевірки часом. Хоч і як би гучно не позиціонувався в лінійці(аж цілий еліксир!🤭) але, впевнений, що цю халтуру чекає така ж участь. Інтенсивна хімозна суміш з Bvlgari Aqva Pour Homme і Christian Dior Fahrenheit Cologne . При прямому порівнянні з Profumo - не витримує ніякої конкуренції, як з точки зору якості, так і оригінальності. Тим більше за його актуальний прайс. IMHO

Здебільшого, ветивер - це мінорна нота в парфумерії, а тут він настільки мажорний, настільки життєрадісний і бадьорий, що посмішка сама розтягується на обличчі😊. Обіграний карамелізованим цукром і гірко-кислими цитрусами - нагадує солодкий льодяник або ситро. Пахне саме так, як і виглядає джус в пляшці - легкий, прозорий, акварельний. Через відсутність в складі амбро-деревних, стероїдних молекул - не дуже стійкий, гучний і шлейфовий. Але для мене це тільки плюс - сам не передозуєшся і інших не задушиш😉. Унісекс з незначним нахилом в чоловічу сторону, імхо.

Аромат зі своїм індивідуальним, впізнаваним лицем, який досі стоїть флагманом на чолі жанру започаткованого ж ним самим. Хоч зараз його унікальнісь вже сильно змазана на фоні численних дешевих клонів і дорогих, якісних омажів, але своє почесне місце серед легенд парфумерії він займає заслужено. Вирізняє його гуалтієрівський "фірмовий", плотський, брудноватий акорд, який відсилає до нашого первісного, тваринного єства, керованого інстинктами, що робить аромат глибоким і живим. І цей ефект не може повторити ні один інший його наслідувач. Один з улюблених, котрі не втрачають свою актуальність серед міріад яскравих, але короткоплинних захоплень.