Frederic Malle Heaven Can Wait

Перепрошую за свій вираз мовлення, але у підсумку аромат мені "дико сподобався!")) Початок витончено і романтично, і оманливо огортає ніжним, трохи солодкуватим звучанням ірису. Весною таке звучання сприймається особливо захоплюче і очікуєш на подальшу ще більш витончену весняну красу:). Далі стає відчутний сливовий підтон, амбрета - гарно. А ще подальше розкриття неочікувано відкриває яскраву гвоздику (спецію) і червоний перчик. Від несподіванки спочатку поморщилась)) і засмутилась, але коли аромат повністю розкрився, гвоздика трохи збавила оборотів і з"явилась ментольно-спецієва зігріваюча основа, яка в шлейфі пахне чудово і розкішно. Я не великий поціновувач яскравих спецієвих ароматів, але краса цього аромату справді в його шлейфі. Аромат-несподіванка, він не всім сподобається і не одразу, його треба неспішно "вислухати" і відчути. Стійкість і проєкція дуже хороші.

Познайомилась з новинкою. Початок такий ніжний, такий жіночий (пудрова вуаль). Мені здався схожим за напрямком, НЕ ЗА ЗВУЧАННЯМ на Frederic Malle Iris Poudre, а я його обожнюю . Думала, що обов`язково придбаю в колекцію і цього красунчика. Краса неймовірна. Але! (Шикарна карета перетворилася в тикву)… Виліз перець та гвоздика. І через пів години окрім цих двох нот я нічого не відчуваю… А вони зараза, такі яскраві та голосні!!! До Jean - Claude Ellena в мене тільки одне питання: от нащо було таке робити???

Чи любите ви ірис в парфумах так, як люблю його я?) Якщо так, то обов'язково спробуйте цей аромат! Від першого затесту у мене з'явилося де жа вю - звідки? Згадала - це ж легендарний Iris Gris Jacques Fath! Звісно, аромати не ідентичні, але настрій та ідея дуже схожі - це саме квітка, з її м'яким пудровим ароматом, а не землисті корінці. Maybe Heaven Can Wait, but me not) Jean Claude Ellena вкотре не підвів)