Коментарии пользователя enthusiast

Якщо вам подобаються класичні композиції, де ветивер обіграний цитрусами, але не дуже в захваті від їхнього ретро-настрою, типу як в Карвен, Герлен і Том Форд, то це хороша, сучасна альтернатива.

Після оригінальної EDT, парфумів зі своїм самобутнім обличчям, єдиним вартим уваги фланкером можна було вважати тільки Giorgio Armani Acqua di Gio Profumo . Всі інші - сезонні маркетингові заглушки, які не витримували перевірки часом. Хоч і як би гучно не позиціонувався в лінійці(аж цілий еліксир!🤭) але, впевнений, що цю халтуру чекає така ж участь. Інтенсивна хімозна суміш з Bvlgari Aqva Pour Homme і Christian Dior Fahrenheit Cologne . При прямому порівнянні з Profumo - не витримує ніякої конкуренції, як з точки зору якості, так і оригінальності. Тим більше за його актуальний прайс. IMHO

Здебільшого, ветивер - це мінорна нота в парфумерії, а тут він настільки мажорний, настільки життєрадісний і бадьорий, що посмішка сама розтягується на обличчі😊. Обіграний карамелізованим цукром і гірко-кислими цитрусами - нагадує солодкий льодяник або ситро. Пахне саме так, як і виглядає джус в пляшці - легкий, прозорий, акварельний. Через відсутність в складі амбро-деревних, стероїдних молекул - не дуже стійкий, гучний і шлейфовий. Але для мене це тільки плюс - сам не передозуєшся і інших не задушиш😉. Унісекс з незначним нахилом в чоловічу сторону, імхо.

Аромат зі своїм індивідуальним, впізнаваним лицем, який досі стоїть флагманом на чолі жанру започаткованого ж ним самим. Хоч зараз його унікальнісь вже сильно змазана на фоні численних дешевих клонів і дорогих, якісних омажів, але своє почесне місце серед легенд парфумерії він займає заслужено. Вирізняє його гуалтієрівський "фірмовий", плотський, брудноватий акорд, який відсилає до нашого первісного, тваринного єства, керованого інстинктами, що робить аромат глибоким і живим. І цей ефект не може повторити ні один інший його наслідувач. Один з улюблених, котрі не втрачають свою актуальність серед міріад яскравих, але короткоплинних захоплень.

Хоч і знайомий поки що тільки приблизно з третиною ароматів у бренду, але серед них саме цей найбільш точно відповідає своїй назві, imho. Для мене це збірний ольфакторний образ кажанів і криланів - бо, наприклад, крилани хоч і харчуються стиглими фруктами, але живуть на деревах, а не в печерах, як кажани. Які в свою чергу в основній масі видів не є фруктоїдами, а поїдають дрібних комах(вампірів серед них лише 3 види із понад 1400 і, на щастя, всі живуть в Південній Америці🤭). І уява чітко малює картинку, ніби якийсь рукокрилий поїдає перестиглий, вже підбродивший, соковитий, медовий фрукт, при цьому висячи в темній вологій печері з яскравим аміачним запахом від продуктів його життєдіяльності😃. При цьому це пахне приємно і досить парфумерно. Мені сподобався.

Дуже схожий до Olympic Orchids Artisan Perfumes Night Flyer , що і не дивно, бо попередню ітерацію Кажана для Зоологіста(з якою не знайомий) в 2015 році робила одна і та ж парфумерка - Еллен Кові, але актуальну версію(2020), яку я тестував - вже інший парфумер, Прін Ломрос. Тому, судячи зі схожості ароматів, змін він вніс не багато. Цю цікаву землисто-фруктово-медово-уринальну базу він переніс в інший свій аромат в бренді Zoologist Perfumes Rhinoceros Edition 2020

Якщо з наскоку, то це сухий тютюн, вологі пачулі і медовість на межі з уринальністю. Але чим більше його розгадуєш, тим більше знаходиш нових граней і розумієш наскільки це багата і водночас ідеально забалансована композиція. Не назвав би його безкомпромісно чоловічим(хоч і настрій простежується), бо в якісь моменти він звучить терпкіше і гіркіше, а в якісь пом"якшується, згладжується і засолоджується. Скоріше - це носибельна і універсальна інтелігентна брутальність. Перекликається з іншою роботою Пріна Ломроса Zoologist Perfumes Bat 2020 , а саме цими специфічними землисто-медово-уринально-фруктовими нюансами. Загалом дуже приємно вражений від знайомства з ароматом.

Позачасова класика! Інтелігентна, м`яка брутальність. Хоч і прослідковуються тенденції минулих днів, але без популярних тоді мильних альдегідів, як в Aramis Aramis , наприклад, який через них надто ретрово звучить і менш актуальний в наш час. Але Ятаган - це настільки витончена композиція, що зараз сприймається, як стильний аксесуар з відсилкою до вінтажу, але ніяк не застарілий аромат. Тільки жаль що технічні характеристики в сучасних версіях надто скромні - тихий і не довготривалий. Здається, що з натуральним кастореумом і мохом, він мав бути більш глибшим, гучнішим, стійкішим і проекційнішим. Але бобрів шкода більше, тому підтримую заборону на використання тваринних мускусів🤗

Цей багатообіцяючий, грандіозний старт може зрівнятися лише з його швидким монументальним крахом. Реалістичні м"ята з лавандою і ударною дозою кастореуму через короткий термін розвалюються і перетворюютьтся в брудне, засолоджене місиво, яке переслідуватиме вас ще дуже довго. Що не відняти у бренду, так це стійкості і гучності компонентів. Але більшість ароматів, які тестував, а деякі навіть мав у повнорозмірі - відзначаються відсутністю гармонії і вищевказаними недоліками. Навіть в преміальних лінійках. Можливо то моє таке індивідуальне сприйняття, але дійшов висновку, що це просто не мій бренд і перестав шукати в ньому прихованих перлів.

Opus Magnum в творчості Гуалтьєрі, який залишає Nasomatto Black Afgano далеко позаду, IMHO. Абсолютне уособлення брутальності і маскулінності у парфумі. Прокурена шкірянка з "фірмовими" брудністю і тілесністю і легкою солодкавістю малинового варення. Якісні інгредієнти, філігранна збірка, нічого не розвалюється, комфортний, приємно пахне від початку до кінця, не виснажуючи рецептори.

Хоча, любов сталась не одразу. Будучи запрограмованим відгуками і оглядами, очікування отримати димну, мазутну шкіру(про яку всі говорили) не виправдались. Перші затести були намазом і з місця нанесення мені домінував саме зелено-рослинно-коренеплідний аспект ізобутил-хіноліну, а його шкіряна грань лунала десь на другому плані. Правда ситуація змінилась після нанесення на шию, коли я відчув власний шлейф на вулиці. Тут і розкрилась вся краса його композиції😊.

Брутальний, суворий, мінорний, димний ладан! Уява відносить до обрядів Вуду, якщо відштовхуватись від назви. Олібанум з хвойними нюансами і димком від щойно згаслої свічки. Перекликається в звучанні з такими ароматами як Profumum Roma Olibanum , \Olivier Durbano Black Tourmaline , в яких композиції також крутяться навколо цього резиноїду. Як і всі інші аромати у бренду це дуже якісна і самобутня робота. Природньо пахне, без стероїдних сучасних хімонів. Хоча все одно це дуже специфічна штука на любителя. Більше про атмосферу ніж про парфум. Але мені попав в саме серденько☺️.

Цікавий бренд, підходив до їхнього корнера у відомій мережі. Сліпий затест з блоттера і одразу впізнаваний Авентусівський профіль, а точніше це мені більше нагадало Vilhelm Parfumerie Morning Chess з його бергамотом і замшею. Пізніше зайшов почитати, що там і до чого і все стало на свої місця - обидва аромати робив один і той же парфумер:) За можливості познайомлюсь з ароматом детальніше, бо зроблено це, як мінімум, якісно. Можливо ця версія сподобається більше. Ще кілька ароматів з лінійки теж собі відмітив на майбутнє.

Самий гарний малиновий клоп в парфумерії!😎 Мені пахне, як інсталяція з м"якої світло-коричневої замшевої куртки на яку пролили і втерли прогірклого ірисового масла, присипали фіалкою і завершили цей натюрморт жменею малини з клопами. Без пудри і помади - нічого що б відсилало до жіночої косметички. Навпаки, за рахунок відчутної маслянистості і замші звучить більш з чоловічим настроєм, імхо.

Люблю NG за самобутність і відсутність гонитви за трендами. Творчість у чистому вигляді. Всі парфуми в лінійці зі своїм оригінальним обличчям, глибоким і природнім звучанням. Композиції складні для сприйняття, требують часу, щоб розгледіти в них красу(наголошую про це в кожному коментарі до ароматів NG😁, але для мене це дійсно саме так і виходить - любов виважена, а не швидкоплинне захоплення😎

До появи флакону на полиці мені знадобився рік періодичних підходів до пробника, щоб мої нюхові рецептори звикли до нього😀. Хоч і заінтересував з першого затесту, але в носінні був досить важким. До нього, окрім діорівських ірисів, предметно не був знайомий з іншими, але він започаткував інтерес до ароматів цього напрямку. Жюльєну Раскіне хвала і шана за таку роботу✊

Димна, мазутна шкіра з шафраном і солодкими смолами. Ця історія хоч і не є новаторською і не викликає якогось откровення, але пахне приємно, доволі інтелігентно і зрозуміло в сприйнятті. Тому можна радити для знайомства(щоб носик привикав) перед зануренням в глибші шари "горілої жесті", типу Zoologist T-rex, з яким теж знаходжу деяку схожість.

Якісні компоненти, природність звучання, гармонійність композиції. Це гарно виглядатиме і на жінках і на чоловіках. Оригінальний дизайн флаконів в стилі Art-Deco чіплятиме око на полиці. Так як димно-шкіряна тематика мені близька і враховуючи вище згадані позитивні сторони, то і собі хотілося б цього красеня поселити в колекцію.

Взимку я його не зрозумів(копчений ковбасний сир, той, котрий з кмином - гастономічний жах дитинства😁 з якоюсь невиразною солодкавістю, яка ще більше псувала враження), але в теплу пору він розкрився діаметрально-пролитежно в кращу сторону. Спочатку пачулі мають дещо аптечно-лікарняний відтінок, який швидко минає і задимлюється разом зі шкірою і кремовою ваніллю. Композиція врівноважена, не гучна, ніжна, м`яка і округла - ідеальний баланс між брутальністю і витонченістю. Тому, на жінці теж дуже привабливо і нетривіально звучатиме, хоч і може на початку здатись більш чоловічим через димність і підкопченість.

Відштовхуючись від назви і враховуючи його силу, стійкість, брутальність, тваринність і безкомпромісність, уява охоче малює справжнього монстра прямо з крейдяного періоду доживаючого останні дні під час великого вимирання спричиненого падінням астероїду. Пахне так, що здається, коли нанесеш на шкіру, то вона підніметься пухирями зі шкварчанням😁 Ця гримуча, горюча, палаюча суміш точно не залишить вас байдужим - тут або ненависть або любов🤤

Закопчена, задимлена шкіра вимазана в паливо-мастильних матеріалах зі східними пахощами, деревними смолами і тваринними мускусами. Для мене ідеально розкривається при температурі 10-15 градусів. Тоді він збитий і зібраний - можна виокремлювати хоч якісь ноти, бо в спеку перетворюється на булькаюче в казані відьомське зілля.

Дуже надіюсь, що зі зміною пакування не перекроїли сам джус і він не втратив цієї безпрецедентної апокаліптичної краси. Чудово вписався б в концепцію фільму Mad Max: Fury Road