Общая информация о пользователе enthusiast

Хоч і знайомий поки що тільки приблизно з третиною ароматів у бренду, але серед них саме цей найбільш точно відповідає своїй назві, imho. Для мене це збірний ольфакторний образ кажанів і криланів - бо, наприклад, крилани хоч і харчуються стиглими фруктами, але живуть на деревах, а не в печерах, як кажани. Які в свою чергу в основній масі видів не є фруктоїдами, а поїдають дрібних комах(вампірів серед них лише 3 види із понад 1400 і, на щастя, всі живуть в Південній Америці🤭). І уява чітко малює картинку, ніби якийсь рукокрилий поїдає перестиглий, вже підбродивший, соковитий, медовий фрукт, при цьому висячи в темній вологій печері з яскравим аміачним запахом від продуктів його життєдіяльності😃. При цьому це пахне приємно і досить парфумерно. Мені сподобався.

Дуже схожий до Olympic Orchids Artisan Perfumes Night Flyer , що і не дивно, бо попередню ітерацію Кажана для Зоологіста(з якою не знайомий) в 2015 році робила одна і та ж парфумерка - Еллен Кові, але актуальну версію(2020), яку я тестував - вже інший парфумер, Прін Ломрос. Тому, судячи зі схожості ароматів, змін він вніс не багато. Цю цікаву землисто-фруктово-медово-уринальну базу він переніс в інший свій аромат в бренді Zoologist Perfumes Rhinoceros Edition 2020

Якщо з наскоку, то це сухий тютюн, вологі пачулі і медовість на межі з уринальністю. Але чим більше його розгадуєш, тим більше знаходиш нових граней і розумієш наскільки це багата і водночас ідеально забалансована композиція. Не назвав би його безкомпромісно чоловічим(хоч і настрій простежується), бо в якісь моменти він звучить терпкіше і гіркіше, а в якісь пом"якшується, згладжується і засолоджується. Скоріше - це носибельна і універсальна інтелігентна брутальність. Перекликається з іншою роботою Пріна Ломроса Zoologist Perfumes Bat 2020 , а саме цими специфічними землисто-медово-уринально-фруктовими нюансами. Загалом дуже приємно вражений від знайомства з ароматом.

Позачасова класика! Інтелігентна, м`яка брутальність. Хоч і прослідковуються тенденції минулих днів, але без популярних тоді мильних альдегідів, як в Aramis Aramis , наприклад, який через них надто ретрово звучить і менш актуальний в наш час. Але Ятаган - це настільки витончена композиція, що зараз сприймається, як стильний аксесуар з відсилкою до вінтажу, але ніяк не застарілий аромат. Тільки жаль що технічні характеристики в сучасних версіях надто скромні - тихий і не довготривалий. Здається, що з натуральним кастореумом і мохом, він мав бути більш глибшим, гучнішим, стійкішим і проекційнішим. Але бобрів шкода більше, тому підтримую заборону на використання тваринних мускусів🤗

Цей багатообіцяючий, грандіозний старт може зрівнятися лише з його швидким монументальним крахом. Реалістичні м"ята з лавандою і ударною дозою кастореуму через короткий термін розвалюються і перетворюютьтся в брудне, засолоджене місиво, яке переслідуватиме вас ще дуже довго. Що не відняти у бренду, так це стійкості і гучності компонентів. Але більшість ароматів, які тестував, а деякі навіть мав у повнорозмірі - відзначаються відсутністю гармонії і вищевказаними недоліками. Навіть в преміальних лінійках. Можливо то моє таке індивідуальне сприйняття, але дійшов висновку, що це просто не мій бренд і перестав шукати в ньому прихованих перлів.

Opus Magnum в творчості Гуалтьєрі, який залишає Nasomatto Black Afgano далеко позаду, IMHO. Абсолютне уособлення брутальності і маскулінності у парфумі. Прокурена шкірянка з "фірмовими" брудністю і тілесністю і легкою солодкавістю малинового варення. Якісні інгредієнти, філігранна збірка, нічого не розвалюється, комфортний, приємно пахне від початку до кінця, не виснажуючи рецептори.

Хоча, любов сталась не одразу. Будучи запрограмованим відгуками і оглядами, очікування отримати димну, мазутну шкіру(про яку всі говорили) не виправдались. Перші затести були намазом і з місця нанесення мені домінував саме зелено-рослинно-коренеплідний аспект ізобутил-хіноліну, а його шкіряна грань лунала десь на другому плані. Правда ситуація змінилась після нанесення на шию, коли я відчув власний шлейф на вулиці. Тут і розкрилась вся краса його композиції😊.

Брутальний, суворий, мінорний, димний ладан! Уява відносить до обрядів Вуду, якщо відштовхуватись від назви. Олібанум з хвойними нюансами і димком від щойно згаслої свічки. Перекликається в звучанні з такими ароматами як Profumum Roma Olibanum , \Olivier Durbano Black Tourmaline , в яких композиції також крутяться навколо цього резиноїду. Як і всі інші аромати у бренду це дуже якісна і самобутня робота. Природньо пахне, без стероїдних сучасних хімонів. Хоча все одно це дуже специфічна штука на любителя. Більше про атмосферу ніж про парфум. Але мені попав в саме серденько☺️.

Цікавий бренд, підходив до їхнього корнера у відомій мережі. Сліпий затест з блоттера і одразу впізнаваний Авентусівський профіль, а точніше це мені більше нагадало Vilhelm Parfumerie Morning Chess з його бергамотом і замшею. Пізніше зайшов почитати, що там і до чого і все стало на свої місця - обидва аромати робив один і той же парфумер:) За можливості познайомлюсь з ароматом детальніше, бо зроблено це, як мінімум, якісно. Можливо ця версія сподобається більше. Ще кілька ароматів з лінійки теж собі відмітив на майбутнє.

Самий гарний малиновий клоп в парфумерії!😎 Мені пахне, як інсталяція з м"якої світло-коричневої замшевої куртки на яку пролили і втерли прогірклого ірисового масла, присипали фіалкою і завершили цей натюрморт жменею малини з клопами. Без пудри і помади - нічого що б відсилало до жіночої косметички. Навпаки, за рахунок відчутної маслянистості і замші звучить більш з чоловічим настроєм, імхо.

Люблю NG за самобутність і відсутність гонитви за трендами. Творчість у чистому вигляді. Всі парфуми в лінійці зі своїм оригінальним обличчям, глибоким і природнім звучанням. Композиції складні для сприйняття, требують часу, щоб розгледіти в них красу(наголошую про це в кожному коментарі до ароматів NG😁, але для мене це дійсно саме так і виходить - любов виважена, а не швидкоплинне захоплення😎

До появи флакону на полиці мені знадобився рік періодичних підходів до пробника, щоб мої нюхові рецептори звикли до нього😀. Хоч і заінтересував з першого затесту, але в носінні був досить важким. До нього, окрім діорівських ірисів, предметно не був знайомий з іншими, але він започаткував інтерес до ароматів цього напрямку. Жюльєну Раскіне хвала і шана за таку роботу✊