Вплив вигляду флакона на бажання його привласнити АБО виробник не завжди правий

У межах філософського знання просторова форма впорядковує зміст, сутність речі. Вона висловлює ідею речі, прагнучи єдності зі змістом. При наближенні до реальності форма стає не лише «оформлювачем» змісту, а й самостійно існуючим феноменом.

svetlyachok, шкода, що флакон, як просторова форма для аромату, часто не тільки не впорядковує його розуміння, але й взагалі не узгоджується з ним. І дійсно існує самостійно. То ж нерідко маємо на вибір два феномени: або форму, або зміст. Хочу обрати зміст) але, як бачимо, не завжди виходить

У мене є два діаметрально протилежних випадки, які чітко демонструють мою позицію з цього питання.

На мою думку, шедеври флаконів — це Lalique Les Compositions Velvet Plum та Prima Materia L`Anteme Collection Tricheuse , але купити варто на мій погляд тільки перший, тому що він є неповторним шедевром, а щодо другого, то я бачила та вже маю більш якісні клони Tom Ford Lost Cherry , хоч і з набагато більш потворним дизайном. Дуже хочеться бачити флакон на полиці з цією статуеткою, але, на мою думку, вміст не виправдовує ціну. Тож форма, звісно, приваблює, але для мене вирішальним є вміст. Якщо ж, наприклад, як у Alhambra Galatea такий самий потворний флакон як й у першоджерела Parfums de Marly Godolphin а аромат ну майже ідентичний то я вже обираю який подобається бiльше, чи принципова мені різниця, та чи коштує саме цей парфум на мій погляд його грошей.

Mortisha ~^O^~ яка приваблива прикраса-статуетка на флаконі. Цікава асоціація Шулера і вишні. дякую, що поділились) запишу собі для знайомства.

Я думала над залежністю вартості аромата від флакона, в який його запаковано, і здається, це не завжди працює. Дійсно, часами розумієш, що продається дорожче, коли гарно оформлено. Але скільки разів було так, що не розумієш за що просять купу грошей, коли нічого цікавого не виявлено, ані ззовні, ані зсередини.

Для мене візуал дуже важливий. Найкращі флакони вважаю від CHANEL , - прості, без всяких витребенек, дуже лаконічні. Від Stephan Humbert Lucas , - ну це просто витвір мистецтва, тут і флакон, і кришка просто візуальний оргазм)).

Коли купуєш перший флакон Amouage, то втриматись від колекціювання цих різнокольорових флаконів просто неможливо - , , .

Якщо флакон не подобається, проходжу повз, навіть знайомитися з ароматом не хочу, бо розумію що всеодно не куплю! Тут як в приказці: Зустрічають по одежі… З початку я бачу флакон, якщо бажання взяти у руки не виникає, то воно мені й не потрібно.

Дякую, Ириша К. Коментар надихає) приємно розуміти, що є однодумці, яким так само важливою є форма, в якій подано парфум

Я також не завжди розумію виробника, тому що "гарно запаковано" це суто суб єктивна штука. Я така людина що може полюбляти однаково і мінімалізм, як у тому Лалік про серію якого я казала вище, бо гармонія та якість скла просто на якомусь богічному рівні, так і щось, від дотику до чого ти починаєш пересуватися по кімнаті з приспівами ай-нане-нане-нане та відчуваєш бажання вкрасти коня. Але відношення до мінімалізму також в усіх різне. Ось я наприклад ну терпіти не можу флакони Chanel та Ex Nihilo у переважній більшості, якщо говорити за лаконічність, та House of sillage або ж, пробач мені боже, Anna Sui, якщо казати за рясність. Мені здається що люди більше асоціюють себе з певною подачею чи, як говориться, idea summary, самого бренда.

Mortisha ~^O^~ як добре сказано про "вкрасти коня"))) шкода, що чим далі, тим менше таких ситуацій виникає

Вибачаюся за таку кількість коментарів, але я нарешті вхопила думку, котра була спочатку у мене в голові.

Як людина, якак має у колекції більше 250 флаконів точно(треба якось порахувати, бо ця цифра була давно), у мене на поличці стоять десь 10-15, які я полюбляю у конкретний проміжок часу чи тестую з нових (і це доволі динамічний список) а усі інші просто стоять собі у закритій шафі подалі від котиків, сонця та малих сестри. Тому мабуть таке хоббі накладає відбиток на візуальне сприйняття також. Я можу не пам ятати що я там вхопила зранку перед роботою, але цілий день буду чи милуватися чи жалкувати про те, що я нанесла.

Маю дуже вже еклектичний смак щодо флаконів, тож вони всі різні, але - правда, якщо краса, на мій погляд, флакону не зачаровує до "хочу щодня поряд споглядати цей щедевр, тримати в руках", то яким би не був чарівним сам аромат, розумію, що спокійно обійдусь10-15 мл його, і більше не треба, вистачить. Але ж ні, навіть прекрасні промені фантазійних зірок, як у тревелів Мюглера не замінять його флаконів -Thierry Mugler Alien, Thierry Mugler Aura, Thierry Mugler Angel, Thierry Mugler Miroir des Majestes тощо.

Деколи чую, до речі, саме щодо Мюглерів, мовляв, це кітч якийсь, це занадто, а тут дійсно, вся різниця, як у прет-а-порте і кутюру: того так і багато різних дизайнерів, щоб кожен зміг знайти такого, який метчиться саме з вами, ми обираємо не костюм на прогулянку з собакою в цьому випадку, а загалом - бачення, концепцію, яка нам відгукується. А з флаконами все ще більш індивідуально - настільки часто і близько їх бачу тільки я, по суті, тож, що про них думають інші можу не хвилюватись взагалі, який би несмак в тому не вбачали, саме більше заради флакону ще собі придбала Salvador Dali Laguna і можливо, десь поряд ще будеSalvador Dali Dalilight , а от за Короля Сонце вінтажного я не готова платити просто, щоб мати його флакон, як статуетку, бо аромат - не зовсім мій. У мене вже так стоїть Penhaligon`s Portraits The Bewitching Yasmine - іноді й справді буває настрій його носити, але якщо б не іраціональна любов до флакону і взагалі пакування, презентації цього аромату, то залишок вже б давно продала, а тут, помітно рідини стало менше - десь 20 мл залишилось, і вже, на мій сммак, не так гарно, коли він був повний оцією гранатово-пурпуровою рідиною. Зазвичай, взагалі, для мене все сходиться - аромати, які подобаються і флакони мають привабливі для мене: золота краплина Idylle Герлен (нові видання вже - не те), вінтажний парфум Опіуму у скринці, з чорними китичками, Lou Lou Кашарель у лампі Аладіна, у Шалімарів симпатичні флакони, у Ангелів й Демонів, Жадора, Органзи, до парфумованої води якої я купила вінтажну міньку чистого парфуму - тепер такі милі вони в мене поряд, як мама з донькою. От наче, в дитинстві і ляльок було повно, а таки досі, видно, не награлась в ці цяцьки. Мені й старі флакони Едену подобаються, бо вони не пластикові, а кожен з індивідуальним малюнком, наче морські камінці.У Амуажа подобаються тільки 2 флакони і відповідно - аромати, що всередені теж: Amouage Lilac Love й Amouage Portrayal Woman.

Прості та елегантні - це ван Кліфи для мене, там кришечку тільки в руки береш - уже "маєш вещь", цим мені подобаються флакони ювелірних брендів, того ж Bvlgari: якість скла, вага флакону, чистота ліній, це дуже приємно тактильно, хоча може бути і не так гарно візуально. Та і аромати вони зазвичай не тримають в собі такі, щоб аби було. У Лоли Л, от, гарні флакони, але щоб аромати мене спокушали їх купити обов язково - ні. У вінтажів Роша і флакони - витвір мистецтва, і аромати - непересічні, чого одна Rochas Alchimie вартує. З одного боку, так і добу можу говорити про свою любов до всього різномаїття форм і проти тотальної уніфікації, але є й тут те, що мене якось не вражає, а скоріш відвертає навіть у дизайні флаконів, це арабська ювелірна вишуканість, як у шейха Шаіка, наприклад, ну от здавалось би, - тисячолітня культура, а не просто ромське бароко десь у тебе там на районі в 90-х, а все одно - що дивлюсь, що слухаю, а в голові крутиться: "Ну, то якийсь базар-вокзал". Тож, і у мене є свої дивні упередження на цей рахунок.