Кремчик
.Мабуть почну з самого початку, щоб не плутатись в своїх спогадах та поділитися своїми відчуттями з іншими і якомога реальніше їх описати.
Ще з дитинства в мене була неаби яка цікавість до різних запахів, що оточували мене вже тоді я впевнено і наполегливо переконував інших, що все у світі має свій аромат. Мої близькі і рідні люди просто посміхалися і тішилися від того, що я їм розповідав про речі і явища які мають характерний запах що був доповнений та прикрашений моєю уявою. Як кожна дитина у відповідному віці я пізнавав світ і вперто йшов до поставленої цілі- це запахи що мене приваблювали!
Мої дослідження що , чим і як пахне майже завжди закінчувалися неприємностями оскільки це була звичайнісінька шкода то щось зламав, чи щось розлив, або кудись впав. Але то був досвід який згодом допоміг мені сформувати мої вподобання.
Особливо мені подобалося досліджувати буваючи в селі. В будинку завжди було так цікаво і затишно та приємно пахло випеченим хлібом, хвойними дровами, сухим різнотрав ям чи свіжими соковитими ягодами та фруктами з власного саду, все залежало від пори року, кожна пора року мала свої особливості і свої принади для мене, там було так всього багато...О, то були гарні часи, безтурботні і веселі миті...
Поїздка з міста до села займала не мало часу, та ще і потягом, але я охоче їхав , уявляючи себе серед усього того розмаїття запахів. Мені подобалося все починаючі з тітки вокзального буфета на якій завжди був білий, накрохмалений кухарський ковпак та фартух з рюшами, бо від неї так смачно пахло біляшами :) , до просоченого димом цигарок тамбура а якщо ще і взимку то додавався запах вугілля та насичені мазутою тоді ще дерев яні шпали, що на станції- влітку вони були нагріті сонцем протягом дня то тоді вони ставали ще і маслянистими.
По приїзду на зупинку, було потрібно йти пішки через ліс, то взагалі було цікаво і захоплююче.Влітку це насичений киснем хвойний аромат де сосни тягнулися до небесної блакиті іноді погойдуючись від вітру, вони були такими високими , що не наче задівали своїми верхівками білі пухнасті хмари. А сонце янтарним промінням торкалося підігріваючи їхню кору яка віддавала чудовий деревний, смолисто-хвойний аромат. Уздовж стежки росли густі, лісові трави в яких було безліч різних комах і жуків, подекуди, з цих зарослів визирали дрібні квіти і вони мали теж особливий аромат-я перевіряв дійсно пахнуть , а потім був то пожалений то покусаний:).
Восени ліс теж дуже гарний в зелених ялинах деінде видніється жовтогаряче, червоне та бордове забарвлення листяних дерев та кущів, а аромат грибів, який доноситься з підніжжя дерев та лісових галявин, він іноді змішується з вологим лісовим грунтом, сирістю коріння дерев чи опалими голками хвої -це ж взагалі магія...А я на той час начитавшись казок про ліс вже дофантазовував, як оті пахучі гриби- їжаки з білками тягнуть до своїх домівок, щоб потім зимою ними ласувати.:).
Ну а зимою ліс -зачаровує, чим ближче до новорічних свят, тим казковіше в лісі, він стає особливо гарним а ще як сніжно то взагалі це фантастично-красиво!
Моя уява завжди шукала в зимовому лісі щось містичне і незвичайне- покладаючись на нюхові рецептори:), тому прогулянки лісом я просто обожнював! На зимових канікулах збиралися друзі-однолітки це місцеві та ті , що приїздили до своєї рідні в село, ми гуртом йшли до лісу кататися на санках з гірки чи на ковзанах по замерзлій невеликій річці до самого пізнього вечора. Безліч проведених годин на свіжому повітрі де неймовірний запах лісової, морозної свіжості а сніжні пейзажі навколо -дивували своєю досконалістю, для мене то був виразний і природний аромат чистоти! Чудово було пережити ті миті і відчувати тепер у спогадах-шукаючи щось схоже в парфумах...
Тоді ніхто з нас не дивився на годинника нам всім було добре і всю красу зимового лісу можна було спостерігати без поспіху кудись. Якщо то був морозний, сонячний день то сонце перетворювало сніг на біле блискуче покривало, доводилось примружувати очі, бо аж сліпило своєю яскравістю, а синє безкрає прозоре небо ховалося за верхівками старих зелених ялин. Неквапливо минав день і сонце ховалося за великим пагорбом даруючи червоніючу золоту заграву -то до морозів, так говорили старі люди вірячи в прикмети. Згодом небо ставало темнішим а місяць розсипав сріблясті блискітки на скрипучій від морозу сніг.
Вечірні сутінки кралися лісом зазираючи у вікна будинків в яких виднілося світло та подекуди мерехтіли різнокольорові, новорічні гирлянди, а ще так спокійно і високо в небо підіймався з димарів-димок. Яскраві зірки розкидалися в небі де поряд плив місяць, його сріблясте сяйво блукало поміж гілок дерев освітлюючі все навкруги, Лісова тиша поглинала наш сміх і гомін у відлунні дерев.
І коли вже кличуть: "До дому..." , а ти увідповідь - "Ще трішки"....бо не можливо відірватися від тієї краси, що тебе полонить!
Забігаєш до будинку а там горить пічка потріскуючи дровами, пахнуть печені пиріжки на видному місті стоїть прикрашена ялинка, злізаєш на високу перину тримаючи в руці духмяний пиріжок а ще в компанії з котиком я його дуже любив завжди ділився з ним їжею, мені подобалося чим пахне його шубка така шерстяна і тепленька, на ній можна було відчути запах сіна, деревної тирси іноді молока тобто я майже завжди знав де його знайти , щоб з ним погратися, хоча йому це не завжди подобалося. Кіт був великим і сірим комплекції- хмаринка звичайна! Було сидиш, відігріваєшся розглядуючи стіни де висять вишиті картини, розшиті квітами рушники , старі фото - людей які є твоєю ріднею...
Весною ліс прокидався і ставав ще більш могутніший і сильніший, всі рослини тягнулися до теплих променів сонця та прозорих крапель дощу з невимовним прагненням -жити, все навкруги починало голосно радіти весні! Грайливий вітер доносив ехом скрип дерев та стукіт дятла, поодинокі красуні берези та інші листяні дерева викидали ледве зеленкуваті бруньки. З кожним днем запахів ставало все більше і більше, пагони молодої трави на галявині мали неперевершений аромат свіжої зелені, дарували надію та відчуття чогось доброго і світлого! Особливо приємно і так урочисто було перед Великоднем коли на подвір"ї все прибрано , а в будинку ідеально свіжо-вибілені стіни ще тримали той аромат ванілі від випечених бабусею пасок , які вона ще теплими ставила на стіл прикрашений вишитою квітами скатертиною.
Ще я пам"ятаю травневі вечори, наповнені пахощами квітучих садів які рясніли пишним, білим цвітом переплітаючись з ароматом темно-фіолетового бузку, кущі якого росли неподалік.Весна завжди дарувала такі унікальні і чудові аромати що в селі що в місті- де щедро квітли клумби, особливо мені подобалися тюльпани!
На прикінці травня цвіт п янкої акації, тьохкання солов їв та місячні ночі були чаруюче прекрасними, молодь збиралися в компанії і проводили час разом до самого ранку тоді було гучно і весело, звідкись доносився спів або гра на гитарі іноді просто розмови чи жартівливий сміх. То були часи касетних магнітофонів з яких лунали популярні на той час хіти, що оспівували щасливе і не дуже кохання :) іноді мій гострий нюх вловлював безліч приємних парфумів, що змішалися з табачним димом цигарок.
Всі ці моменти з мого життя надихали мене на вивчення парфумерних композицій та захоплення ними. Отже кожного разу повертаючись в місто я віз з собою купу приємних вражень і запам ятованих, нових ароматів. В місті мені подобалося ходити до тітки на її роботу вона працювала в бібліотеці. Бібліотека мені пахла папером і палітурками а скрипучій, дерев яний паркет немовби запрошував у казковий і незвіданний світ книг! В повній тиші я знаходив ті скарби і надбання , які мене так цікавили розглядаючи книги я іноді відчував тонкий аромат парфумів залишених відвідувачами на сторінках що теж бентежило мою уяву про парфуми:).
Не подобалося мені це бувати в лікарні , де мій нюх підсилювався від хвилювання та страху , там завжди був гіркий запах медикаментів, йоду, бинтів і ще всього невідомого і неприємного, навіть малюнки на стінах дитячого відділення з усміхненими звірятами не додавали оптимізму та викликали подив , що саме їх робить такими щасливими в цьому місці:). В той час я не міг собі навіть уявити, що йод, бинти і стоматологію- зустріну згодом у таких омріяних, сучасних тенденціях парфумерії які іноді тепер полюбляю і маю в своєму парфумерному гардеробі.
Протягом років мені вдалося зібрати невелику власну колекцію парфумів, в ній кожен парфум має свою історію та асоціюється з чимось мною пережитим, тому мені приємно ділитися здобутками парфумерії з іншими. Іноді залишаючись на самоті з флаконами парфумів, відчуваю їх аромати, вслухуючись в тишу згадую минуле мене це надихає вірити в світле майбутнє і що моє захоплення немарне!
( Авторські фото до розповіді, дозволив використати " ПЕТРОВИЧ" )
Google News