Serge Lutens L`Orpheline

Я закохалася до нестями в цей аромат. На мені вони пахнуть ладаном, лавандовим полем у передсвітанкову годину, холодним порожнім храмом, раннім зимовим ранком, коли ледь-ледь падає сніг, чистотою та душевним спокоєм. Відчувається легкий димний відтінок — ніби пахощі, що наповнюють храм дивовижним ароматом і заворожливими візерунками диму. Як нетронута воскова свічка, як білосніжна сорочка, як умиротворення.

Відчуження. Дистанція. Це композиція диму, туману, світла й ладану. Вона повітряна, срібляста, аскетична. Не можу ними нанюхатись

Для мене L`Orpheline — це як сон у старовинному монастирі: дим, пудра, деревина і аромат смол, темний і трохи містичний аромат. Ладан і смоли додають містичної атмосфери старого храму або ж тісної кам`яної каплиці десь в горах. Ірис і фіалка тут не солодкі — вони сухі та пудрові. Ну а деревина, мускус, і амбра в базі створюють довгий, теплий шлейф із легким відтінком “шкіряних” нюансів.

Хай вибачають поціновувачі, але ж... Для мене цей аромат взагалі не про ладан, а про вбивчий, сверблячий мускус. Оце комбо - ладан+мускус породжує в мене неймовірний головний біль. Хоча, я люблю й ту, й іншу ноту в парфюмерії. Що тут не так - не розумію. Дуже унісекс. Десь прочитала колись відгук, що пахне як старенький охайний дідулічка. Це правда. Так і є. Дідулічка, який щойно поголився. Оцей аромат давнішньої совецької піни для гоління, що дає скрипучу свіжість мила й банних процедур, це і є Сирітка. Носити на собі? Вибачте, ні.

Ну по перше, в моїй сімʼї три флакона, один у чоловіка, другий у мене і третій мінька в 10мл, не стрималась купила набір) Для мене це про сиротку, котра вирвалась на волю. Мені пахне чистотою, при чому на старті теплою чистотою, а потім з легкими нотками цитрусу (незнаю хто мені туди їх поклав). У зимку, прям чітко саме так відчуваю. На чоловікові вони теплі, начебто пильні і більш ладані, але ладан холодний. Шикарний унісекс, без ноток мінору, мені в ньому навпаки приємно і з усмішкою на вустах. Чую його понад 5 годин зі шкіри, шлейфят.

🕯️ Аромат недовго тримається на шкірі. Максимум 2 години, потім він дуже слабкий, майже відсутній.

Він пахне дуже свіжо — як водяні лілії на озері, як туманна погода. Я асоціюю його з холодним старовинним замком, вологим камінням, водою, що капає десь у темряві. Я також асоціюю його з холодною водою, не знаю чому. Уявіть, що ви виринаєте з озера, пелюстки лілій липнуть до вашої шкіри. Крижаний вітер пронизує вас прямо наскрізь, і ви йдете до найближчого укриття. Поруч височіє собор, наполовину поглинутий туманом. Він оточений старими надгробками — маленькими, вкритими мохом, та величезними статуями плачучих ангелів. Ви заходите всередину будівлі, але вона вас не зігріває. Стіни кам`яні, а стелі високі. Ви проходите повз склепу, відчуваючи запах старого вологого каменю та лілій, залишених для померлих. Весь собор порожній; свічки горять тут і там, але це місце лише змушує вас тремтіти ще сильніше, коли ваша мокра бавовняна сорочка прилипає до вашої шкіри.

з «Сирітки» почалося знайомство з Сержем Лютансом, цей аромат про дитинство котре залишилося далеко в минулому, це аромат зимовог вечору, сніг за вікном, чорні гілки дерев в садку, світло у вікні сусідського будинку де живе найкращий друг, з котрим ти вже ніколи не побачишся. Це про ностальгію, приємну , але й сумну від розуміння невідворотності давно втраченого безтурботного дитинства.

Мені забагато бальзамічних ноток. ну просто як мазь якась. Коротше, не зайшов

Для мене він зовсім не сирітський. А дуже приємний пудровий з відголосками гарячої праски огортаючий парфум. Завеселим його не назвеш, звісно, але ж і не сумний. Він як пухнастий біло-сірий котик. Радію, що наважилася купити його всліпу))) та ще й 100 мл. Серж Лютанс то взагалі моя любов

для мене це білі електричні вогні, що горять біля вівтаря бога машини. вони не гріють, а примарно світяться. ладан тут не такий холодний і сирий як в лю фроад, але і не такий теплий пряний як в серж нуар, -- а десь посередині, якийсь відсторонений і прохолодний. якщо мускус в клер де муск це пухнастий м*який кашеміровий светрик, в черниці -- як ніжна мереживна білизна, то в сирітці це невагомий тонкий облягаючий хайтек костюм, який ти на собі не відчуваєш, але який дозволяє тобі відчувати більше.

можливо, це те що я очікувала від привида в обладунках від елдо (для себе вирішила що ці два аромати в одній категорії), тільки там лактонні цитруси і вініл дружелюбні, намагаються принаймні виглядати людиноподібними чи бодай з елементами органічного походження, а тут цей привид нематеріальний, ув*язнений в консолі, що припала пилявою, без обличчя (читай - графічного інтерфейсу), але з яким можна спілкуватися через чорний термінал з мерехтливими білими символами. це "тук-тук, нео". she is just something else.

стартує й справді чимось схожим на піну для гоління (здається, перець з шавлією, але так сходу не здогадаєшся). чесно зізнаюсь, якраз через це з першого затесту розгубилась. але це як коли вперше бачиш на екрані термінал: спочатку не знаєш що робити, а потім тільки ним і користуєшся. в спеку може бути різким, а от в прохолоду для мене розкривається найбільш красиво й тонко. звичайно, без затесту брати не рекомендувала б. дуже подобається, та для нього потрібен відповідний муд. щось про інтровертність та інтроспективу.

Сіно, сухі трави, холодний ладан. Прочитавши відгуки я очікувала історію про сумний моно ладанний аромат. Але він класний, грайливий, то теплий, то холодний, а ось щось солодкаве, знову ніжна ладанність. Я б носила його теплою весною і літом. Приємно здивував